Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Чи готові діти жити в міжкультурному світі? Перше оцінювання глобальної компетентності PISA

Цілі сталого розвитку, встановлені світовою спільнотою на 2020–30 роки, спрямовані на подолання бідності, захист планети й забезпечення процвітання людства. Ступінь, у якому ці цілі будуть реалізовані, зокрема, залежить від того, що нині відбувається в шкільних класах”, – пише засновник PISA Андреас Шляйхер про перше оцінювання глобальної компетентності.

За словами Шляйхера, освіта стане ключем до узгодження потреб та інтересів окремих людей, спільнот і націй. А школи мають допомогти учням навчитися мислити самостійно, розвивати свою ідентичність та усвідомлювати плюралізм сучасного життя.

Ці міркування спонукали PISA включити “глобальну компетентність” у своє оцінювання (2018 року її обрали 14 країн). PISA вивчала, наскільки учні можуть поєднувати знання про світ із критичним мисленням, наскільки розуміють і цінують різні погляди та світогляд інших, чи можуть адаптовувати свою поведінку та спілкування, аби взаємодіяти з людьми з різних традицій і культур.

Виявляється, шкільні заходи, контакти з людьми з інших культур і вивчення інших мов пов’язані з глобальною компетентністю.

“Нова українська школа” публікує короткий огляд документа.

ЩО ТАКЕ ГЛОБАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Глобальна компетентність це здобування ґрунтовних знань і розуміння міжнародних процесів, навички комунікації з людьми з різних мовних і культурних традицій, здатність швидко навчатися та орієнтуватися в інформаційному просторі.

За результатами PISA, у країнах, у яких учні мають вільний доступ до інформації, керують нею, розмірковують і оцінюють її, як правило, частіше досягають успіху в когнітивному тесті. Так, високоефективні Сінгапур і Канада мають перше місце в глобальній компетентності.

Не менш цікаво, що колумбійські учні часто не справляються із завданнями з читання, математики та природничих наук, але набагато краще справляються з глобальними знаннями. Тобто країна, яка пережила громадянські війни, за останнє десятиліття доклала зусиль, аби зміцнити громадянські навички та соціальну згуртованість.

ЯК ВПЛИВАЮТЬ ШКОЛИ

За словами директорів шкіл, найбільш поширені навчальні заходи для розвитку глобальної компетентності в учнів вивчення вірувань, норм, цінностей, звичаїв, мистецтва різних культурних груп. Рідше в школах практикують свята інших культур і влаштовують програми обміну для учнів з інших країн.

PISA дослідила, що учні, які брали участь у більшій кількості навчальних заходів, пов’язаних із глобальною компетентністю, мають більш позитивне ставлення до інших людей і культур, ніж учні, які цього не робили.

Важливо також, які глобальні питання охоплює навчальний план. Зокрема, ідеться про суспільну охорону здоров’я, зміну клімату, бідність, міграцію й конфлікти, спілкування з людьми з різних культур, відкритість до міжкультурного досвіду й повагу до культурного розмаїття.

ЧИ УЧНІ МАЮТЬ РІВНІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ

Результати PISA демонструють істотну нерівність у доступі до розвитку глобальної компетентності. У країнах ОЕСР хлопці частіше, ніж дівчата, повідомляли про участь у заходах, у яких обговорюють свої погляди. Водночас, дівчата частіше, ніж хлопці, повідомляли про участь у заходах, пов’язаних із міжкультурним порозумінням і спілкуванням.

Так, хлопці дізнаються про взаємозв’язок економік країн, шукають новини в інтернеті або разом дивляться новини під час занять. А вчителі частіше запрошують їх висловити думку про міжнародні новини, узяти участь в обговоренні світових подій і проаналізувати глобальні проблеми.

Натомість, дівчата частіше, ніж хлопці, вчаться вирішувати конфлікти зі своїми однолітками, дізнаються про різні культури й що люди з різних культур можуть мати різні погляди щодо деяких питань. Ці гендерні відмінності можуть відображати те, як дівчата і хлопці соціалізуватимуться поза школою й  у дорослому житті.

Здебільшого, дівчата краще інформовані про глобальні проблеми, краще розуміють різні погляди, мають більшу зацікавленість до пізнання інших культур, більшу повагу до людей з інших культур, більш позитивне ставлення до іммігрантів, краще розуміння міжкультурних відносин. З іншого боку, хлопці частіше демонструють вищу когнітивну адаптацію (здатність перемикатися з однієї думки на іншу, а також обмірковувати кілька речей одночасно, – ред.).

Також в учнів із соціально-незахищених сімей менше можливостей для вивчення глобальних і міжкультурних навичок. До того ж учні із сімей у складних життєвих обставинах (СЖО) мають меншу толерантність до інших людей, як порівняти з однолітками із сімей не в СЖО.

Тож під час розроблення шкільних програм, освітніх практик і матеріалів педагоги повинні пам’ятати, що люди зі СЖО можуть зіткнутися з особливими проблемами, і їм може знадобитися, щоби зміст або підходи до навчання були краще адаптовані до їхніх потреб.

У країнах із більшою кількістю жителів-іммігрантів (більше 5% учнів з іммігрантським минулим), як правило, менш помітний розрив у результатах навчання між учнями. Наприклад, у деяких країнах учні-іммігранти більш обізнані про глобальні проблеми, мають вищу зацікавленість у вивченні інших культур, більшу повагу до людей з інших культур, вищу когнітивну адаптацію та позитивне ставлення до іммігрантів.

ПРО ІНКЛЮЗИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Понад 90% учнів відвідують школи, директори яких повідомили про позитивні мультикультурні переконання своїх учителів. Однак показник дискримінації в школі може розглядатися як індивідуально, так і інституційно – оскільки дискримінація може бути як дією одного вчителя, так і відображенням інституційної проблеми.

Результати PISA показують стійкий зв’язок між тим, як учні сприймають дискримінацію в школі, чи поважають людей з інших культур, як ставляться до іммігрантів і тим, чи розуміють міжкультурне спілкування поза школою. Тобто учні, які помічали дискримінацію з боку вчителів щодо певних груп, так само негативно ставляться до них.

Тож роль учителів і директорів шкіл дуже важлива. Вони мають бути зразками для наслідування. До того ж у школі має бути клімат для протидії дискримінації.

ПРО ПІДТРИМКУ ВЧИТЕЛІВ

Учителі відіграють важливу роль в інтеграції міжкультурного порозуміння в уроки. Здебільшого, вчителі повідомляли, що впевнені у своїй здатності викладати в багатокультурному середовищі.

Фактично, понад 80% учнів відвідують школи, вчителі яких повідомили про високий ступінь самоефективності, що вимірюється п’ятьма твердженнями: “Я можу впоратися з проблемами мультикультурного класу”; “Я можу адаптувати своє навчання до культурної різноманітності учнів”; “Я можу подбати про те, щоб учні з іммігрантська минулим і без нього працювали разом”; “Я можу підвищити обізнаність учнів про культурні відмінності”; “Я можу сприяти зменшенню етнічних стереотипів між учнями”.

Водночас, учителі повідомили про потребу навчатися викладання в багатокультурному й багатомовному середовищі, навчатися міжкультурного спілкування, принципів рівності та різноманітності, вивчати іншу мову.

Однак є нерівномірна участь учителів у програмах із професійного розвитку. Найбільш поширеною підготовкою вчителів є навчання принципів рівності та різноманітності – орієнтовно 45% учнів відвідують школи, у яких учителі пройшли цю підготовку.

Натомість, менша кількість учителів пройшли підготовку, як викладати в мультикультурному або багатомовному середовищі, як викладати другу мову або навчати навичок міжкультурного спілкування.

ПРО БАТЬКІВСЬКИЙ ЧИННИК

Чотирнадцять країн ставили батькам запитання про усвідомлення глобальних проблем, зацікавленість вивченням інших культур та ставлення до іммігрантів. Отримані дані показують, що поінформованість учнів про глобальні проблеми пов’язана з рівнем обізнаності батьків, так само – зацікавленість учнів вивченням інших культур пов’язана із зацікавленістю батьків.

Чи готові діти жити в міжкультурному світі? Перше оцінювання глобальної компетентності PISA

Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Крім того, PISA виявила зв’язок між ставленням батьків до іммігрантів і ставленням їхніх дітей у всіх 14-ти країнах. Отже, батьки і вчителі можуть відігравати важливу роль у розвитку позитивного міжкультурного і глобального світогляду підлітків.

Батьки можуть передавати знання про глобальні проблеми, а також бути зразками для наслідування. Батьки, які виявляють зацікавленість культурами інших людей, терпимість до них і розуміння глобальних проблем, можуть виховувати дітей, які поділяють цю думку. Це, зі свого боку, може допомогти школам створити атмосферу, у якій панує позитивне ставлення до різних людей, культур та звичаїв.

ПРО РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ

Контакт із людьми з різних культур може пробудити цікавість, відкритість і взаєморозуміння. У середньому в країнах ОЕСР 53% учнів повідомили про контакт із людьми з інших країн у своїй школі, 54% у родині, 38% у районі і 63% у колі друзів. Однак пропорції між країнами суттєво різнилися. Частка учнів, які повідомили про контакти з людьми з інших країн у школі, коливається від 70% до 78% в Албанії, Німеччині, Греції, Італії, Новій Зеландії, Панамі, Сінгапурі, Швейцарії, Китайському Тайбеї й Об’єднаних Арабських Еміратах. Натомість, від 20% до 30% в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Туреччині і В’єтнамі.

Загалом спілкування з людьми з інших країн у школі, сім’ї, районі та колі друзів позитивно пов’язане з міжкультурними навичками учнів і їхнім ставленням до життя з іншими. Також можна припустити, що контакт між людьми різного походження та культур може сприяти розумінню й пом’якшенню забобонів.

У мультикультурних суспільствах контакти виникають природно – у школі й за її межами. Однак у менш різноманітних країнах, можливо, доведеться докласти зусиль, щоб учні отримали користь із культурного впливу. Прикладами можуть бути програми обміну учнями, навчання за кордоном, використання онлайн-платформ для організації спільних заходів.

ПРО РОЛЬ БАГАТОМОВНОСТІ

Знання кількох мов цінна навичка, яка покращує можливості працевлаштування й розвиває здібності, які виходять за межі опанування мовою. Це може сприяти соціальній згуртованості та міжкультурному діалогу, відкриваючи двері для різноманітного контенту: іншомовної літератури, музики, театру та кіно. Багатомовність усуває перешкоди й дає молодим людям прямий доступ до контенту, який в іншому випадку був би недоступний.

Зв’язок між володінням двома або більше мовами і ставленням учнів до інших культур – позитивний майже у всіх країнах. Це означає, що вивчення мови сприяє покращенню ставлення. Але також і те, що учні з позитивним глобальним і міжкультурним ставленням, як правило, хочуть вивчати кілька мов.

У середньому в країнах ОЕСР 50% учнів повідомили, що вивчають дві або більше мови в школі, 38% вивчають одну іноземну мову, і тільки 12  – не вивчають іноземну мову в школі. Найбільша частка учнів (понад 60%), які не вивчають іноземну мову в школі, була в Австралії, Новій Зеландії й Шотландії (Великобританія). Але в 48 країнах понад 90% учнів вивчають у школі хоча б одну іноземну мову.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення