До школи під обстрілами: у прикордонній громаді на Сумщині вчителів змушують ходити на роботу влітку очно

“Вчетверте склили вікна в ліцеї, прилетіло якраз біля корпусу. Але маємо бути на робочому місці! Дистанційно працювати не дозволяють!” – розповіла редакції вчителька Великописарівського ліцею ім. І.М. Середи Катерина Обідець.

Попри те, що вчителі написали заяви на дистанційний формат роботи під час воєнного стану, адміністрація ліцею однаково просить їх бути на робочому місці. Пояснюють це тим, що треба заповнити класні журнали, особові справи та іншу документацію.

Село Велика Писарівка на Сумщині розташоване за 8 кілометрів від кордону з росією, раніше тут працював пропускний пункт із країною-агресором. Зараз армія рф посилила обстріли прикордонних громад. А в Сумській ОВА повідомляли, що для безпеки жителів проводять евакуацію з Охтирського району, до якого входить і Велика Писарівка.

До того ж у громаді не працює система автоматичного сповіщення про повітряну тривогу. Тому часто люди дізнаються про небезпеку одночасно із вибухами.

“Нова українська школа” поспілкувалася із Катериною Обідець, вчителькою Великописарівського ліцею ім. І.М. Середи, Оленою Сидоровою, директоркою цього ж ліцею, та Володимиром Божинським, юристом, науковим співробітником аналітичного центру “ОсвітАналітика” Університету Грінченка та дізналася, як має працювати школа в прикордонному регіоні й чи неодмінно її вчителям треба бути на робочому місці під час канікул.

У новій статті читайте:

• чому вчителі ходять до ліцею під обстрілами;
• як пояснює це рішення адміністрація;
• як тлумачить такі дії законодавство.

“КРАЩЕ ПІТИ У ВІДПУСТКУ ВЛАСНИМ КОШТОМ, НІЖ ХОДИТИ В ЕПІЦЕНТР НЕБЕЗПЕК” – ВЕРСІЯ ВЧИТЕЛІВ

Ще у квітні 2022 року вчителі Великописарівського ліцею написали заяви про переведення на дистанційну роботу. Такий формат діє до кінця воєнного стану й передбачає, що вчителі можуть самі визначати своє робоче місце.

Власне, педагоги Великописарівського ліцею так і робили – доки тривав навчальний рік (до 31 травня), працювали з дому, а за бажанням приходили до ліцею, аби провести онлайн-уроки звідси.

Та з 1 червня адміністрація вимагає присутності освітян на робочих місцях. Оскільки заклад освіти розташований близько до кордону з росією, одна з колег Катерини Обідець поділилася думками, що краще написати заяву на відпустку за власний кошт, ніж “ходити в епіцентр небезпек”.

“Нещодавно знову “крили”. Усі, хто був у ліцеї, під обстрілами бігли додому. Частина вчителів написали заяви на відпустки, але після її закінчення вимагатимуть або присутності на робочому місці, або звільнення, – розповідає Катерина Обідець. – Наразі нам запропонували вибір: працювати в межах ліцею, узяти тарифну відпустку, піти у відпустку власним коштом або перервати трудовий договір. Озвучено це було усно. Більшість колег написали заяви на відпустку, хоча в кожного були свої плани на літо. Та є колеги, у яких тих днів відпустки вже немає. І що нас чекає в серпні, коли відпустки закінчаться?”

Вчителі готові за можливості приходити до школи, щоби попрацювати з документами. Дехто навіть повертається задля цього з евакуації, але освітяни не розуміють, чому їхня присутність у школі має бути щоденною.

“Ніхто не бере до уваги те, що ми працюємо з матеріалами, методичними розробками, що ми планували попрацювати із цим у бібліотеках в інших містах тощо, – додає освітянка. – І це виглядає як ультиматум для тих колег, які евакуювалися в інші регіони чи за кордон. Хоча дистанційно ми відпрацювали онлайн-уроки на 90–95 %. Проводили опитування батьків та учнів, усі були задоволені”.

До слова, раніше Катерина Обідець розповідала, що під час навчального року доводилося писати пояснювальні записки у відділ освіти, чому вчителька не проводить онлайн-заняття саме зі шкільного приміщення.

“ВИНОСИТИ ДОКУМЕНТИ ЗА МЕЖІ ШКОЛИ НЕ МОЖНА” – ВЕРСІЯ АДМІНІСТРАЦІЇ

За словами вчителів, адміністрація ліцею видала письмовий наказ про режим роботи педагогів на час канікул, за яким з 1 червня до 1 вересня вчителям треба бути в межах закладу освіти, крім відпусток. Таке рішення пояснюється тим, що відповідно до п. 1 ст. 24 закону України “Про повну загальну середню освіту” педагогічне навантаження вчителя – це час, призначений для навчально-виховного процесу.

Тобто вчитель має відпрацювати 18 годин на тиждень. Згаданий закон передбачає, що під час канікул, що не збігаються із черговою відпусткою, учителі залучаються до організаційної та педагогічної роботи в межах часу, що не перевищує їхнього педагогічного навантаження упродовж навчального року.

Як пояснила Олена Сидорова, директорка Великописарівського ліцею, до 19 червня вчителі мали працювати з діловою документацією – завершити заповнення журналів, особистих справ учнів тощо. І виконати цю роботу можна тільки в ліцеї, бо документи ніхто не може виносити за його межі. До того ж треба навести лад у кабінетах, додала директорка.

Олена Сидорова запевнила, що місцеві мешканці орієнтуються на звуки по той бік кордону й розуміють, що зараз почнеться обстріл. А в разі небезпеки вчителі можуть йти додому чи перечекати в укритті.

Після 19 червня вчителі будуть у відпустках і в цей час можуть перебувати вдома. Чи доведеться ходити до ліцею після їх завершення, за словами директорки, буде залежати від безпекової ситуації в громаді.

“ЗАКЛАДИ ОСВІТИ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ МОЖУТЬ МАТИ ОСОБЛИВИЙ РЕЖИМ РОБОТИ” — ДУМКА ЮРИСТА

Перед початком навчального року голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький пояснював, що в громадах, які розташовані у 40-кілометровій зоні від кордону з рф, заклади освіти працюють дистанційно.

Велика Писарівка входить у цю зону, отже, має працювати дистанційно та дотримуватися всіх правил такого формату роботи.

• Передусім є лист МОН, у якому зазначено, що “кожен працівник (педагогічний, науково-педагогічний та інші працівники) закладів і установ освіти, робота якого відбувається в дистанційному режимі, має самостійно визначити робоче місце та відповідає за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на обраному ним робочому місці, у тому числі за межами території України”.
• Про це неодноразово йшлося також в інших роз’ясненнях МОН та освітнього омбудсмена.
• Крім цього, у статті 60–2 Кодексу законів про працю України визначено, що дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, у будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Чи поширюються ці норми під час канікул?

Для дітей це дійсно період відпочинку, а вчителі в мирні часи виконували іншу навчально-виховну роботу в час, що не перевищує їхнього навантаження в навчальний рік.

Якщо школа працює в змішаному чи дистанційному форматі, а вчителі працюють онлайн, то залучати їх до роботи також можна в межах часу, що не перевищує їх навчального навантаження до початку канікул.

Володимир Божинський додає, що на дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. Водночас загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП.

Але якщо адміністрація закладу освіти вимагає проводити дистанційне навчання на робочих місцях, не надаючи гарантій безпеки під час повітряних тривог, такі дії Міністерство освіти і науки визначає як неправомірні, наголошуючи, що ухвалені управлінські рішення не мають порушувати прав громадян.

Також на сайті освітнього омбудсмена є пояснення, чи може керівництво закладу освіти змушувати працівників, які перебувають за кордоном, заповнювати журнали. У принципі це питання важливе і для тих вчителів, які працюють дистанційно, виїхали за межі свого села чи міста в сусідні регіони.

Офіс омбудсмена наголошує, що облік проведених занять та успішності учнів можна здійснювати в електронному форматі, а паперові журнали заповнити (якщо в цьому є потреба) після завершення дії воєнного стану.

“Ми зверталися до центральних органів влади щодо врегулювання питання заповнення класних журналів у паперовій формі з певною періодичністю безпосередньо в закладі освіти. Нормативно це питання поки що залишається неврегульованим”, – додають у службі освітнього омбудсмена.

Тобто чітких норм, як мають працювати вчителі в прикордонних регіонах на дистанційці, наразі немає.

На думку Володимира Божинського, в описаній вище ситуації інших підстав для незастосування статті 60–2 КЗпП, окрім небажання роботодавця її застосовувати, просто немає: “Наведені обґрунтування для того, щоби педагогічні працівники фізично перебували в приміщенні в період канікул не витримують критики – більшість роботи з діловою документацією дійсно можлива в електронному форматі, а те, до чого ще цифровізація не дісталася (особові справи), класні керівники зможуть впорядкувати й після завершення дії воєнного стану або ж принаймні тоді, коли безпекова ситуація стане для цього сприятливою”.

Різноманітність версій від різних осіб, дотичних до згаданих вище питань, свідчить про відсутність єдиного прийнятого управлінського рішення в цьому регіоні щодо здійснення необхідних заходів правового режиму воєнного стану, забезпечення в умовах воєнного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України, зокрема в статті 57–1 Закону України “Про освіту”, додає юрист.

Мова йде як про організацію освітнього процесу в дистанційній формі, так і про здійснення виплати заробітної плати працівникам закладів освіти, які були змушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, при чому незалежно від місця їх проживання (перебування).

“Зважаючи на належність Великописарівської громади Охтирського району, а також деяких громад Сумської області до зони бойових дій (згідно з відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України), з боку Сумської обласної військової адміністрації було б цілком обґрунтованим ухвалення рішення про особливий режим роботи підприємств, установ і організацій усіх форм власності, у тому числі й закладів освіти, що розташовані на відповідній території, – вважає Володимир Божинський.

Доцільно запровадити необхідні зміни в організації їх діяльності, а також визначити умови праці відповідно до законодавства про працю, зокрема в частині неухильного застосування вже згаданої статті 60–2 КЗпП“.

Ухвалити такі рішення мають повноваження безпосередньо військове командування та військові адміністрації (згідно з пунктом 3 частини першої, частина друга статті 8, пунктом 44 частини другої статті 15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану“, а також відповідно до частини другої та третьої статті 57–1 Закону України “Про освіту“).

“Наявна дискреція в роботодавців у запровадженні/незапровадженні дистанційної роботи навіть у зоні бойових дій, власне, тлумачення ними норм законів України для виправдання своїх дій, небажання адаптуватися до вимог часу та впроваджувати цифрові технології в організацію діяльності, може призводити до рішень, що ніяк не сприятимуть збереженню життя і здоров’я працівників.

Тому відповідні рішення мають ухвалити відповідно уповноважені законом органи влади, завданням яких є запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки й порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян”, – підсумовує Володимир Божинський.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: Facebook-група “Великописарівський ліцей імені І.М.Середи”