Теми статті: вчителям, література, освітні втрати, освітнім управлінцям, українська мова
13 Квітня 2023
21 410
0
Що робити з освітніми втратами, які виникли через проблеми з доступом до інтернету, відключеннями електроенергії вдома та в школі, повітряними тривогами під час уроків, відсутністю підручників (зокрема, у п’ятикласників НУШ)? На це питання шукають відповіді директори, вчителі та освітні експерти. Але єдиного та універсального рецепта для всіх поки що не знаходять.
Адже умови навчання навіть у двох паралельних класах однієї школи можуть відрізнятися: десь більше дітей вчиться за кордоном, аніж очно в школі, і потребує додаткових консультацій, а хтось пережив досвід окупації й втратив мотивацію до навчання. До того ж вчителі відчувають втому, а часом і професійне вигорання.
Аби допомогти вчителям знайти свій шлях надолуження втраченого, проєкт “Клуб НУШ” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” розробив посібник “Подолання освітніх втрат з української мови та літератури. Методичні рекомендації та приклади уроків”. Ознайомитися з ним можна за посиланням (мобільна версія).
Над рекомендаціями працював Ігор Хворостяний – учитель української мови й літератури, кандидат філологічних наук, член робочих груп із розроблення державних стандартів освіти, співавтор програм і підручників НУШ, автор онлайн-курсів “Лайфхаки з української мови” й “Лайфхаки з української літератури”, учитель Всеукраїнської школи онлайн.
У новій статті читайте:
Аби визначитися, як долати освітні втрати, Ігор Хворостяний радить вчителям спочатку провести діагностику знань своїх учнів. Це допоможе зрозуміти, на якому етапі проходження навчальної програми виникли втрати, з якими саме темами чи творами треба попрацювати додатково або як замінити їх на легші для засвоєння.
З діагностуванням може допомогти:
“Якщо говорити про подолання освітніх втрат та на що вчителю варто опиратися, то основний орієнтир – це Державні стандарти початкової й базової середньої освіти, але тут треба розмежувати нушівців і ненушівців, які працюють за різними програмами, – додає Ігор Хворостяний. – Вчитель має визначити, який очікуваний результат в опануванні програми, чого має досягнути з учнями на завершення 4 чи 9 класу й чого досягає насправді.
На глобальному рівні я б говорив про зміну навчальних цілей. Багато вчителів упродовж року хоче охопити якомога більше матеріалу й на випередження дійти до фіналу. Як на мене, ковід, пандемія і, зрештою, війна яскраво продемонстрували, що треба змінити ставлення до постановки навчальних цілей, зменшити кількість матеріалу, спокійно ставитися до того, що, можливо, якусь конкретну навчальну ціль і не досягнемо. Тому орієнтиром мають бути програмні стандарти, а інструментом – зміна культури визначення навчальних цілей”.
У посібнику Ігор Хворостяний дає поради, від яких творів чи тем можна відмовитися, аби не перевантажувати дітей і вивільнити час на засвоєння складнішого чи тих тем, які мало вивчалися через повітряні тривоги або інші обставини. Однак таке рішення має ухвалювати вчитель, можливо, разом з адміністрацією школи.
Наприклад:
“Для 5–6 класів, які працюють за стандартом НУШ, є програми інтегрованого курсу в яких немає переліку текстів, обов’язкових для прочитання, а є лише список рекомендованих творів, з якого вчитель може обирати той чи інший текст, що відповідає кожному конкретному класу”, – додає освітянин.
У посібнику він наводить приклади інтегрованих уроків для 6 класу НУШ. Розробник підготував такі зразки саме для шестикласників, оскільки у вчителів дуже мало готових розробок для таких уроків, а підручників взагалі немає.
Приміром, Хворостяний пропонує роботу зі словником на уроці провести не лише з друкованими джерелами, а й з онлайн-ресурсами. Або ж будову слова вивчати через діалоги та проблемно-пошукові запитання. Можна обрати одне слово, приміром, “химерний”, і підібрати до нього кілька завдань: діти створюють “химерні” історії або аналізують частини слова.
Також на уроках варто використовувати сучасний контекст. Приміром, для аналізу тексту Ігор Хворостяний узяв пісню Скофки “Чути гімн”. Її можна аналізувати з погляду стилістики, синтаксису, фонетики, словотвору тощо.
“Діти більше відгукуються на те, що їх оточує, а школа не має ставати альтернативною реальністю до життя дитини. Тож не варто оминати складні та болісні теми, зокрема, і війну, адже діти однаково цим цікавляться. Я хотів показати вчителям, що на будь-якому тексті, актуальному для дітей, можна пропрацьовувати його змістові й формальні характеристики”, – каже розробник посібника.
На думку Ігоря Хворостяного, подолання освітніх втрат не має стати тягарем для вчителя, збільшенням навчального навантаження для нього та його учнів. Як додає директорка школи № 5 Києва Світлана Олексюк, зараз діти, так само як вчителі, втомлені та виснажені. Якщо в мирні часи учні втомлювалися після 6-го уроку, то зараз після 3–4-го.
“Коли я думаю про подолання освітніх втрат, бачу перед очима розклад учня середньої школи, у якого 32 години навантаження, – веде далі Світлана. – Якщо скоротити навантаження хоча б на 5 годин, тоді можна говорити про надолуження освітніх втрат. Адже ми можемо розробити уроки на основі методички, та можемо не отримати результат, на який сподіваємося, якщо не зменшимо навантаження на дітей.
Нам треба спочатку мати відповіді на питання – що ми вимірюємо і в якому стані діти, яких ми вимірюємо. Зараз маємо кілька проблем у дітей одного віку: чи були вони вдома на початку повномасштабного вторгнення, чи були на окупованій території, що вони чули про свою домівку тощо. Тому, розв’язуючи проблему освітніх втрат, варто спрямувати зусилля на те, аби дитина отримувала задоволення, успіх від того, що робить”.
За словами Олексюк, кожен вчитель добре знає, що робити зі своїми учнями, над чим попрацювати ще, а на які теми можна виділити менше часу. Але на це треба мати сили та мотивацію, чого якраз через роботу в умовах війни часто бракує освітянам.
Попри нові виклики, навчання дітей зупинити неможливо, наголошує співзасновниця ГО “Смарт освіта” і співупорядниця посібника Іванна Коберник. Вчителі справді зараз працюють за різними сценаріями (очно, дистанційно, змішано) і в складних умовах. Тож розробники сподіваються, що презентований посібник допоможе освітянам знайти практичні рішення в подоланні освітніх втрат. “Посібник Ігоря Хворостяного дає конкретні поради, як учительству переструктурувати свою роботу, наважитися вибирати з програм головне, визначати посильний для дітей обсяг матеріалу. Цим посібником ми хотіли надихнути вчителів та вчительок української мови і літератури мислити поза межами роками перевірених конспектів і наповну використовувати принцип “менше – означає більше”. А ще ми шукаємо вчителів, які зголосяться розробити подібні рекомендації з інших предметів. Такий досвід дуже важливо поширювати” – наголосила Коберник.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне фото: НУШ
Використання текстових матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на джерело. Використання фото та зображень без погодження з редакцією суворо заборонено.
Обговорення