Теми статті: батькам, вчителям, директорам, дошкільна освіта, освітнім управлінцям
7 Лютого 2021
16 124
0
Основне – забезпечити, щоб усі діти в садку могли насолоджуватися хорошим дитинством із належним рівнем благополуччя, дружбою та іграми, – ідеться в держстандарті початкової освіти Норвегії. Тамтешні дитсадки повинні готувати дітей до активної участі в суспільстві та допомогти закласти основи гарного життя. Усі діти в садочку мають розвиватися, вчитися й відчувати прогрес.
“Нова українська школа” публікує ключові моменти держстандарту початкової освіти Норвегії з коментарями директорки дитячого садка Харбіц в Осло Софії Ельвебредд.
Софія Ельвебредд:
Батьки дають згоду на знімання й використання фотографій дитини (пости у відкритих і закритих групах, друк у альбомах, дозвіл на фотографування чужих дітей). Заборонено знімати дітей оголеними та в глузливому вигляді (наприклад, з розмазаною їжею на обличчі).
Ми намагаємося робити фото в дії й менше знімати обличчя. Також питаємо дозволу на знімання в дітей: дехто й у рік може сказати чи показати, хочуть вони робити фото чи ні. Ми маємо це поважати.
Я не певна, що під час групових фото треба питати дозволу, але, наприклад, якщо робимо портрет і вішаємо на стіну, то питаємо, яке фото дитина хоче обрати.
Також, коли ми документуємо події в групі, то не називаємо імена. Не кажемо “ця дитина щось зробила”, а “відбулося ось це”. Коли хтось когось вдарив, батькам постраждалої дитини скажуть лише факт, але не скажуть, хто це зробив. Якщо потрібна допомога від інших інстанцій (соцслужби чи педагогічного центру, де ми можемо просити допомогу зі спостереження за дитиною), то спершу треба отримати письмову згоду батьків.
Софія Ельвебредд:
Коли є час (у колі, під час їжі, екскурсій, заміни підгузків, переодягання), ми розпитуємо дітей, які вже вміють говорити, що їм подобається в тій чи іншій діяльності, чи хочуть вони робити щось інше чи по-іншому, чи було комфортно, чи сподобалося заняття. Так вихователі бачать, чи вдалася форма роботи. Питаємо, що діти бачили, що снилося, що планували робити. Багато зосереджуємося на превенції сексуального насилля й домагань.
Також маємо демократичне голосування: “йдемо завтра в ліс чи до моря?”. Голосуємо руками або за допомогою лего: будуємо дві вежі й дивимося, яка вища.
Коли діти ще не говорять, намагаємося інтерпретувати мову тіла й невербальні знаки.
Софія Ельвебредд:
Ми ніколи не залучаємо дітей ухвалювати дорослі рішення. Наприклад, ніколи не покладемо на дитину відповідальність за безпеку. Можемо запитати, чи хоче дитина комусь допомогти, але це не обов’язок.
Персонал повинен:
Софія Ельвебредд:
Від моменту, коли дитина приходить до садка (10 місяців), якщо дитині щось цікаво, ми разом дивуємося й пізнаємо ці речі чи процеси. Це спільне пізнання. Вихователь разом із дітьми цікавиться, чому небо блакитне, чи можемо ми розтопити сніг і заморозити його знову. Запитання мають бути відкритими.
Софія Ельвебредд:
Ігри з мовою – це пісні, вірші. Якщо йдеться про тодлерів і рими, то це можуть бути й не слова, а звуконаслідування чи слова, які не існують, але які римуються. У нас у садку є багато інструментів, на яких діти можуть пограти, є гітара, на якій грають вихователі.
Софія Ельвебредд:
Це й екскурсії, і запрошення гостей до садка. Ми відвідуємо пожежні частини під час тижня відкритих дверей, а також намагаємося запрошувати поліцейських і пожежних до садків. Намагаємося також контактувати з різними установами поблизу садка. Наприклад, відвідувати геріатричні заклади, робити дружні візити до стареньких.
Минулого року ми запрошували до садка пенсіонерів у ролі додаткового дорослого. Це дуже добре: багато дітей не мають поблизу дідусів і бабусь, бо вони з інших країн чи з інших частин Норвегії.
Під час екскурсій, якщо дитина вже може йти сама, ми намагаємося, щоб усі ходили якомога більше.
Ми вчимося правильно переходити вулицю, розповідаємо, де чий будинок, де магазин, щоби діти орієнтувалися у своєму районі.
Щотижня ми відвідуємо велику квіткову крамницю, у якій є папуга.
Софія Ельвебредд:
Останній рік садка – це підготовка до школи. Але в цей рік дітей вчать не літер і цифр, а самостійності: зав’язувати шнурки, ходити самостійно в туалет. Ми можемо навчати і шкільних речей, якщо дітям це цікаво, але загалом позиція така, що писати й читати вони мають вчитися в школі.
У межах підготовки ми відвідуємо школи, граємося на тамтешніх майданчиках, робимо спільні зустрічі з іншими садками нашої громади, щоб усі діти були знайомі до того, як потраплять в одну школу.
Є анкети, які заповнюють і діти, але тільки з дозволу батьків.
Для дітей, які мають особливі освітні потреби, є перехідні зустрічі між школою, батьками, садком та іноді іншими установами, з якими вже має зв’язок дитина.
Софія Ельвебредд:
Складне середовище означає середовище, яке спонукає до руху: куверкання, лазіння (для цього є спеціальні конструкції, а якщо є дерева, то заохочують лазити по них). Головне – щоби дитина могла м’яко приземлитись і не травмувалася. Дітей ніколи не підсаджують туди, куди вони не змогли би вилізти самотужки. Більшість територій садків нерівні. Наш дворик, наприклад, має штучні пагорби.
У Норвегії вважається, що якщо дитина прийшла із садка чиста – день не вдався. Тому всі в грязюці до моменту, коли їх переодягнуть. На вулиці діти щодня. Тільки якщо -10, то молодша група не повинна гуляти занадто довго. Старша – коли -15.
Ми заохочуємо дітей пізнавати світ: дивитися на ліс і море. Увесь персонал має вміти надавати першу медичну допомогу (мати сертифікат). Якщо діти граються біля води, хтось із вихователів повинен мати пройдений курс із порятунку на воді. Тому такі прогулянки ризикові, але безпечні.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – HighwayStarz, Depositphotos
Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізовується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти і науки України у партнерстві з Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” та фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії.
Обговорення