Емоційний інтелект, нейропедагогіка та важливість мʼяких навичок: висновки з регіональних (не)конференцій у Золотоноші, Харкові й Тернополі

Переконані, що ви раніше вже чули про (не)конференції EdCamp Ukraine. Вони створені для обміну досвідом між учительством, а ще – для підвищення їхньої кваліфікації. Щороку такі регіональні події відбуваються в різних регіонах України. Освітяни й освітянки у великих і маленьких населених пунктах збираються, аби поділитися ідеями й напрацюваннями, а також обговорити проблеми, які виникають у шкільній освіті, та знайти рішення. Зареєструватися і взяти участь у (не)конференціях усі охочі можуть безплатно. Цьогорічна хвиля вже завершилася, однак слідкувати за наступними анонсами можна за посиланням.

“Нова українська школа” продовжує серію текстів “на хвилі” регіональних (не)конференцій EdCamp Ukraine-2024. Попередній матеріал про емоційне вигорання та безпеку для дошкільнят читайте тут.

А в цьому тексті ділимося інструментами для вчительства, про які говорили на заходах у місті Золотоноша (Черкащина), а також у Харкові й Тернополі. Зокрема:

• які дві вправи для розвитку емоційного інтелекту пропонували спікерки;
• що таке нейропедагогіка та як працювати з мозком дитини;
• чому мʼякі навички гарантують 85 % успіху в роботі та як їх розвивати за системою SMART.

ПРО ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ДВІ ВПРАВИ ДЛЯ ЙОГО РОЗВИТКУ

Соціально-емоційне та етичне навчання (СЕЕН) – це програма, завдяки якій можна розвивати м’які навички. СЕЕН – це про вміння комунікувати, керувати емоціями, співпереживати собі та іншим і працювати в команді. Важливість СЕЕН яскраво підсвітилася після повномасштабного вторгнення, адже програма допомагає дітям давати раду з емоційними викликами, розвиває навички взаємодії й формує моральні цінності, що є критично важливим у такі непрості часи.

У прифронтових регіонах діти щодня стикаються зі страхом, невпевненістю та стресом. Вони є очевидцями руйнувань і втрат. Вони змушені покидати свої домівки й адаптуватися до нових умов життя. У цих умовах СЕЕН стає життєво важливим. Емоційна грамотність, яку діти набувають завдяки СЕЕН, дає їм змогу розпізнавати свої емоції, висловити їх у безпечний спосіб і знаходити методи подолання стресу.

Міні-EdCamp у Харкові відбувся на третій день нового наступу росіян на Харківщину. Тоді російські військові перетнули кордон з Україною, почали активно обстрілювати область та саме місто. Тому подія відбулася в сховищі. Попри активізацію бойових дій, педагоги з різних регіонів таки приїхали до Харкова.

“Ми мозком усвідомлюємо освітні втрати, економічні виклики, розуміємо небезпечність перебування в Україні. Й ось це усвідомлення зароджує в наших серцях співпереживання, яке дає можливість реагувати на проблеми з розумінням і терпимістю“, – розповідає співкоординаторка регіональної (не)конференції в Харкові Олена Золотоверха.

Емоційний інтелект є ключовим складником соціально-емоційного та етичного навчання. Він про здатність розпізнавати, розуміти та керувати своїми емоціями, а також розуміти емоції інших. Про розвиток емоційного інтелекту вчительства на регіональній (не)конференції в Харкові розповіла директорка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Сумської міської ради Вікторія Закорко. А ще пані Вікторія поділилася двома вправами для розвитку емоційного інтелекту.

Вікторія Закорко під час (не)конференції в Харкові

• Вправа “Три слова”.

Ця вправа допомагає і дітям, і дорослим покращити навички розпізнавання та вираження своїх емоцій, а також розвивати емпатію. Вправу можна використати в різних контекстах – від учительських тренінгів до роботи над собою.

Алгоритм проведення вправи у вчительській групі:

1. Запропонуйте кожному учаснику / кожній учасниці обрати три слова, які найкраще описують їхній поточний емоційний стан. Наприклад, учасник чи учасниця може сказати: “задоволений/-а, стурбований/-а, втомлений/-а”. Можна використати завчасно підготовлений перелік емоцій, якщо це необхідно.
2. Дайте можливість усім по черзі поділитися своїми трьома словами з групою. Після кожного виступу ставте запитання для кращого розуміння: “Чому ти почуваєшся задоволеним?”, “Що викликає в тебе стурбованість?”. Заохочуйте до відкритої й чесної розмови, створюючи безпечне середовище для обміну емоціями.
3. Після того, як усі поділилися своїми емоціями, проведіть групову дискусію. Запропонуйте учасникам і учасницям обговорити, як вони справляються з кожною з названих емоцій.
4. Попросіть усіх записати свої три слова в щоденник або на аркуші паперу. Це дасть змогу відстежувати свої емоції із часом і спостерігати за їхніми змінами.

• Вправа “Скринька щастя”.

Усе, що потрібно для виконання вправи, – це скринька, банка або просто конверт. Суть вправи полягає в тому, аби щодня записувати на папірці щось хороше, що сталося з вами протягом дня, і класти цей папірець у скриньку щастя. Техніка допомагає розвивати почуття вдячності та покращує емпатію.

Регулярне виконання вправи гарантує підвищення настрою, зниження стресу, покращення стосунків та особистий розвиток.

НЕЙРОПЕДАГОГІКА: ЯК ПРАЦЮЄ МОЗОК ДИТИНИ

Родзинкою (не)конференції в Харкові був виступ кандидатки педагогічних наук Тетяни Швець про нейропедагогіку та її використання в навчанні школярів і школярок.

Нейропедагогіка поєднує знання з нейронаук, психології та педагогіки для покращення навчання. Вона ґрунтується на розумінні того, як мозок навчається, і використовує ці знання для створення освітніх методик.

Тетяна Швець під час (не)конференції в Харкові

Нейропедагогіка опирається на дослідження функціонування мозку, розуміння когнітивних процесів і механізмів пам’яті, уваги, мотивації та емоцій. Однією з ключових концепцій є нейропластичність – здатність мозку змінюватися й адаптуватися під впливом навчання та досвіду. Це відкриття має величезний потенціал для освітніх практик, адже воно показує, що здатність до навчання можна покращувати протягом усього життя.

Завдяки розумінню розвитку та роботи мозку дитини, можна значно ефективніше адаптувати навчальний план. Від народження в дітей постійно розвивається мозок та, відповідно, певні вміння, наприклад:

• у дітей до 4-х років практично повністю розвиваються області, відповідальні за основні почуття та загальну моторику. Дитина може ходити, тримати олівець і самостійно їсти;
• у дітей до 10 років мозок починає процес проріджування, знищуючи зайві зв’язки. У наступні роки цей процес посилиться. Проте дітям у цьому віці складно сприймати велику кількість інформації. Також у цей період розвивається дрібна моторика та швидке навчання. Варто розуміти, що через пізнє дозрівання префронтальної кори мозку, дітям складно контролювати та спостерігати за своїми емоціями. Втім, у цей час вони можуть швидше вивчати іноземні мови та математику. Завдяки пластичності мозку розвиваються і творчі здібності: діти генерують нові ідеї та знаходять нові підходи до вирішення завдань.
• З 13 років у дітей розвивається інтелект та аналітичні здібності. Згодом підлітки вже можуть оцінювати ризики, планувати та контролювати себе. Втім, емоційна зрілість, контроль за імпульсами та здатність ухвалювати рішення розвивається ближче до повноліття. Тому саме в цей час буде корисно пропонувати дітям дослідницькі завдання, завдання-квести.

У роботі з батьками школярів і школярок можна почути про те, що в дитини немає таланту до музики, або ж що дитина не вчить математику, бо права півкуля мозку працює краще, або що вони примушують дітей весь вільний час приділяти навчанню. Це одні з найрозповсюдженіших нейроміфів, які з’являються через неправильне трактування результатів наукових досліджень широкою аудиторією.

Нейроміфи – це поширені помилкові уявлення про роботу та спроможності людського мозку. Один із популярних міфів – що наш мозок працює лише на 10 %. Насправді ж мозок працює інтенсивно постійно – навіть коли ми спимо, він обробляє інформацію та закріплює спогади. Віра в схожі міфи провокує неправильне уявлення про потенціал розвитку. А відповідно може мати й негативний вплив, обмежуючи освітні підходи та мотивацію до навчання.

“НА ТЛІ ВОЄННОГО СТАНУ УЧНІ Й УЧЕНИЦІ ПОТРЕБУЮТЬ ЩЕ БІЛЬШОЇ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ ТА УВАГИ”

Сесія Лілії Гриневич, ексміністерки освіти і науки України (2016–2019 років), на міні-EdCamp у місті Золотоноша стосувалася впровадження СЕЕН у викладання шкільних предметів.

Лілія Гриневич на міні-EdCamp у Золотоноші

У її виступі йшлося про те, що соціально-емоційні та етичні навички мають формуватися в дітей ще під час навчання в школі. Це запорука того, що в майбутньому вони стануть відповідальними громадянами й громадянками України.

Законспектували основні тези сесії пані Лілії:

• Мислення за категорією особистісного зростання – одна із запорук успіху. Наприклад, “я можу (я здатний або здатна) подолати труднощі, вийти за межі комфорту, і кожна зміна для мене – це можливість розвитку“, – саме така установка формується в дитини за допомогою соціально-емоційного та етичного навчання. Тобто будь-яка зміна не повинна сприйматися зі страхом чи вороже.
• Штучний інтелект продовжує розвиватися. Втім, за словами Гриневич, є навички, які неможливо автоматизувати, і вони залишаться притаманні лише людині: емпатія, самомотивація, співпраця, обізнаність, добро, вміння впоратися з невизначеністю. Успіху можна досягти лише тоді, коли людина використовуватиме ШІ й співпрацюватиме з ним.
• Термін “добробут” трапляється в державному стандарті базової освіти 98 разів. “А чи формуємо ми його в дітей під час навчання?“, – ставить риторичне питання Лілія Гриневич.

“Більш ніж кожна десята школа в Україні пошкоджена, а ми всі пошкоджені психоемоційно“, – додала освітянка. Та акцентувала, що багато дітей навчалися дистанційно й до повномасштабної війни через пандемію коронавірусу. В Україні є діти, які за ці чотири роки жодного разу не були в приміщенні школи й це негативно впливає на їхню соціалізацію. На тлі воєнного стану учні й учениці потребують ще більшої соціально-емоційної підтримки та уваги.

За нещодавніми опитуваннями, лише 25 % підлітків відчувають опору в собі. 83 % ж хочуть дізнатися, як підтримувати себе під час війни. І саме це може дати СЕЕН. Кожен педагог має вмонтовувати його у свій урок, пропонує Лілія Гриневич. Але водночас радить колегам не забувати про себе, дбати про здоров’я і шукати ресурси, які надаватимуть сил.

“SOFT-SKILLS – ЦЕ 85 % УСПІХУ В РОБОТІ”: ДОСЛІДЖЕННЯ ГАРВАРДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТА СТЕНФОРДСЬКОГО ДОСЛІДНИЦЬКОГО ЦЕНТРУ

Цією тезою під час панелі міні-EdCamp у Тернополі зацікавила учасників експертка Аліна Грицаєнко. У сучасному світі успішна кар’єра вимагає не лише технічних знань і професійних компетенцій, але й добре розвинених м’яких навичок (soft-skills). Вміння ефективно спілкуватися, працювати в команді, адаптуватися до змін та розв’язувати проблеми стають дедалі важливішими в конкурентному середовищі. Вкладення в розвиток цих навичок уже зі шкільного віку є важливою інвестицією в майбутнє успіху дітей.

Аліна Грицаєнко на міні-EdCamp у Тернополі

Soft-skills сучасного фахівця та фахівчині, за словами пані Аліни:

• аналітичне мислення;
• активне навчання зі стратегічним аспектом;
• комплексне розв’язання проблем;
• креативне мислення та інноваційність;
• лідерство та соціальний вплив;
• гнучкість, стресостійкість, комунікабельність;
• вміння розв’язувати актуальні проблеми в стислі терміни;
• критичне мислення.

М’які навички можна розвинути за допомогою методики SMART, яка допомагає не лише чітко визначити, які саме навички потрібно розвивати, але і створити конкретний план дій для досягнення поставлених цілей.

Використання методики SMART для розвитку “м’яких” навичок:

• Specific (конкретні). Визначте конкретні м’які навички, які ви хочете розвинути. Наприклад, замість того, щоби просто сказати “покращити комунікаційні навички”, визначте, чого саме ви хочете досягти, скажімо, “покращити вміння виступати перед аудиторією”.
• Measurable (вимірювані). Встановіть критерії для вимірювання прогресу. Наприклад, якщо ваша мета – покращити вміння працювати в команді, можна вимірювати це через кількість успішно завершених командних проєктів або отримані зворотні відгуки від колег.
• Achievable (досяжні). Переконайтеся, що поставлені цілі є реалістичними та досяжними. Важливо враховувати свої поточні можливості та ресурси. Наприклад, якщо ви ніколи не виступали перед публікою, почніть із невеликих груп і поступово збільшуйте аудиторію.
• Relevant (релевантні). Цілі повинні бути важливими та мати значення для вашого професійного розвитку. Наприклад, якщо ви працюєте у сфері обслуговування клієнтів і клієнток, покращення навичок активного слухання буде надзвичайно корисним.
• Time-bound (обмежені в часі). Встановіть конкретний термін для досягнення своїх цілей. Це допоможе підтримувати мотивацію і дасть змогу регулярно оцінювати прогрес. Наприклад, можна поставити ціль “покращити навички управління часом протягом наступних трьох місяців”.

Розвиток “м’яких” навичок у системі освіти є необхідним для підготовки учнів і учениць до успішного майбутнього. Інтеграція цих навичок у навчальні програми сприяє не лише академічним досягненням, але й соціальному розвитку особистості, готуючи учнівство до реальних життєвих викликів та професійного успіху.

Соціально-емоційне та етичне навчання (СЕЕН) є ключовим компонентом сучасної освіти, який сприяє всебічному розвитку учнів і учениць. СЕЕН допомагає розвивати емоційний інтелект, у тому числі навички саморегуляції, самосвідомості та емпатії, що є основою здорових стосунків. Аби дізнатися про ключі самодопомоги, читайте статтю “ШІ, психологічна стійкість, освітні втрати та відбудова: коротко про те, що розповідали на міні EdCamp’ax у Дніпрі, Бобрику та Сем’янівці”.

Дар’я Нематіан золбін, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото: EdCamp Ukraine