Теми статті: вчителям, директорам, навчаємось разом, освітнім управлінцям, підвищення кваліфікації
7 Вересня 2023
15 833
0
Розповісти учням про інформацію можна через гру “6 капелюхів”, узагальнити вивчене з теми про рослини – через метод кластера, а розібратися в причинах російсько-української війни – завдяки асоціативній схемі, зображеній на дошці чи папері у вигляді риб’ячого хвоста.
З такими цікавинками знайомили одне одного вчителі гімназії № 107 “Введенська” в межах власного НУШ-хакатону. Вчителі проводять його влітку вже третій рік поспіль. Хакатон триває три дні, кожен із яких присвячений певному напряму роботи, наприклад, як адаптувати дітей до школи чи як провести інтегрований урок.
Ідея з НУШ-хакатонами виникла у 2021 році, коли початкова школа перейшла в середню (гімназія бере участь у пілотуванні НУШ), а вчителям-предметникам бракувало рекомендацій та практичних навичок роботи з учнями. У гімназії вирішили, що вчителі молодших класів можуть поділитися своїм досвідом із колегами середньої школи – як працювати з дітьми НУШ, як їх оцінювати, які інструменти на уроках використовувати тощо.
Так з’явилася традиція щороку перед стартом навчання проводити хакатон – коли вчителі навчають колег. За словами директорки гімназії Катерини Спітковської, вчителі самі створюють поле для розвитку й часто вчаться одне в одного: “Не чекаємо допомоги ззовні – беремо все у свої руки й самі створюємо освітні продукти для колег”.
Як минув один із трьох днів хакатону-2023, присвячений інструментам НУШ, бачила “Нова українська школа”.
У новому матеріалі читайте:
Можна запланувати урок наперед, розписати ледь не щохвилинно його перебіг, але через зміну настрою в учнів вчителю доводиться переплановувати заняття.
Які ігри, завдання чи активності для цього використати? Як працювати з учнями не лише за підручником, а сучасно й цікаво, водночас розвиваючи критичне мислення, мовлення та мотивацію до навчання?
Саме про такі дієві інструменти розповідали вчителі кожної з кафедр гімназії.
Заздалегідь вони отримали завдання – презентувати один із найбільш цікавих та ефективних, на їхню думку, інструментів і провести невеликий майстер-клас для колег, як його використати в роботі з учнями.
“Після теоретичної та практичної частини ми обговоримо, чи можна інструмент, який запропонують вчителі філології, використовувати на природничих чи точних науках, що із цього може вийти”, – пояснювала заступниця директорки гімназії Олена Ковальова, яка модерувала другий день заходу із заступницею директорки Ольгою Колєсовою.
Цеглинки Lego
Першими про свій улюблений інструмент розповідали вчителі початкової школи. Як першопрохідці, вони знайомі з десятками цікавих прийомів і кожному з них знаходять різне застосування. На думку вчительок початкової школи Галини Литвинюк та Лариси Шекери, “шість цеглинок Lego” можуть прижитися в середній та старшій школі.
“Наша мета – не змушувати дитину запам’ятовувати, а зацікавити її, виявити бажання навчатися. Ми хочемо, аби дитина вчилася і застосовувала знання на практиці. Цеглинки Lego, як елемент нового освітнього середовища, підвищують мотивацію учнів, а головне – допомагають формувати наскрізні вміння. Саме Lego є науково-образними моделями тих інтелектуальних операцій, які учні проводять під час навчання”, – розповіла Галина Литвинюк.
“Основним типом діяльності молодшої школи є гра, тож можемо запропонувати дітям погратися в “погоджуюся/не погоджуюся”, “правильне/неправильне твердження”, – додала Лариса Шекера. – Робота з кубиками розвиває в дітей уяву, формує моторні навички, просторове бачення. У старших класах замість кубиків Lego можна користуватися олівцями чи картками, тобто знайти альтернативу”.
Сенкан
Ви коли-небудь складали п’ятирядковий неримований вірш, у якому:
Наприклад:
“Випускник НУШ,
освічений, відповідальний,
працює, змінює, творить,
здатний критично мислити та розвиватися,
патріот”.
Вчителі-філологи гімназії практикують складання сенканів зі своїми учнями й кажуть, що це:
“Діти мають опанувати не лише академічні знання, а й мислити критично, бути конкурентоспроможними, вміти працювати в команді, бути комунікативними, творчими, креативними й справжніми. Одним з інструментів, який допомагає це зробити, є сенкан, – пояснювала вчителька української мови Людмила Ільченко.
Сенкан виник під впливом японської поезії на початку XX століття, тобто понад 100 років тому, але це сучасний інструмент для розвитку різних навичок, зокрема й розвитку мовлення. Це надзвичайно важливо сьогодні, коли через комп’ютеризацію діти мало читають і мало говорять. Сенкан – це універсальний інструмент, який можна використати на будь-якому етапі уроку: на ознайомленні чи осмисленні нового матеріалу, на етапі завершення”.
На думку Людмили Ільченко, із сенканами можна працювати на уроках математики, географії, фізики чи англійської мови. Така робота дає змогу формувати навички групової роботи (якщо сенкан створюють команди учнів), сприяє співпраці між учителем та учнями й визнає право дитини на власну думку. Як каже вчителька, сенкани вже завоювали симпатію в учнів гімназії.
Фішбон або “риб’яча кістка”
Щоби скористатися цим інструментом на уроці, учителю треба намалювати риб’ячий скелет на дошці або ж роздати дітям аркуші з намальованим заздалегідь скелетом. Якщо це дистанційне навчання, створити його можна в зручному для вчителя графічному редакторі. На цьому легкий етап закінчується, а далі починається мозковий штурм.
“Риб’ячий скелет складається із чотирьох блоків інформації. У першому (голові риби) позначаємо питання або проблему для обговорення, – описував вчитель історії Ігор Радостєв. – Далі заповнюємо кісточки вгорі або справа і визначаємо причини, основні поняття явища або проблеми. Кісточки знизу або зліва підтверджують наявність проблем, які вказані зверху або праворуч. У хвості пишемо висновки, узагальнення питання. Через постановку проблем і аналіз ситуації ми доходимо разом з учнями до спільного висновку”.
Освітянин часто дає фішбон як домашнє завдання і додає, що найважливіше правило в його складанні – сформулювати думки коротко, точно й лаконічно, тобто без зайвого тексту (зазвичай у фішбоні використовуються лише іменники).
FUN&SMART
На уроках іноземної мови вчителі пропонують знайому дітям гру “Вгадай, хто я”, а сам інструмент назвали FUN&SMART (FUN – весело, SMART – розумно).
Вчителька англійської мови Вероніка Шваб описала переваги гри:
“6 капелюхів”
“Як організувати навчальний процес так, щоб уроки запам’яталися? Як показує досвід, більшість дорослих, які теж колись були школярами, згадують саме ті уроки, під час яких вони мали змогу не просто слухати, а і брати участь, висловлювати думки, пропонувати ідеї, щось створювати власноруч”, – розповіла вчителька інформатики Інна Свистун.
Урізноманітнити навчання їй та колегам допомагає психологічна рольова гра, що дає змогу розглянути одну ситуацію із шести різних сторін. Такий метод запропонував британський письменник та психолог Едвард де Боно в 1985 році. Учасники гри приміряють шість капелюхів різних кольорів, кожен із яких має свій тип мислення (справжні капелюхи можна замінити на намальовані на аркушах).
“Щоби краще використати всі капелюхи, потрібно розуміти, у якій послідовності висловлювати думки з кожного типу мислення, тобто це варто продумати завчасно, – пояснювала Інна Свистун. – Із цим інструментом збільшуються шанси знайти правильне рішення, залучаються навіть сором’язливі учні, не допускаються порожні розмови, а різні точки зору доповнюють одна одну. Також це навчає керувати своєю увагою”.
Пазли
На уроках математики діти часом грають у пазли, але фактично й самі діти стають частинками великого пазла. Вчителька математики Катерина Мельніченко пояснила, як це працює в дії.
“Цей інструмент дає змогу опрацювати дуже великий об’єм матеріалу за короткий час. Діти вчаться критично мислити, бачити проблеми, співпрацювати одне з одним у команді, – розповіла про переваги “пазлів” Катерина Мельніченко. – Дуже важливо, щоб діти не просто завчили матеріал, а дослідили це самостійно. Бо досліджене самотужки краще запам’ятовується”.
Кластер
Щоб закріпити з учнями тему, приміром, про рослини, попросіть їх назвати, з яких частин вона складається, які функції виконує і коротко записуйте думки дітей на дошці. Навколо основного слова “рослина” утвориться кілька колонок про її будову та функції.
Або попросіть дітей виправити помилки в зображеній учителем схемі про будову рослини. Або ж не кажіть учням головного слова (це може бути тема уроку), а напишіть у кілька стовпців асоціації до нього – нехай діти відгадують, про що йтиметься.
У такий спосіб учні працюватимуть за методом кластера. Вчителька біології Олена Фарафонова розповіла, що цей інструмент допомагає залучити всіх учнів та опрацювати великий обсяг інформації: “Кластер – це виноградне гроно, тобто однакові або подібні елементи, які ми зібрали разом. Ми можемо записати поняття або речення, яке б хотіли обговорити, на дошці чи аркуші. Потім із допомогою методу “асоціативний кущ” записуємо слова чи речення з теми навколо основного слова та об’єднуємо їх, ніби робимо кластери, групи, касти й так далі.
Це дає змогу графічно зобразити предметний матеріал, а учням це допоможе систематизувати знання, висловити свої думки, творчо обробити інформацію, коли дитина використовує свої спостереження та досвід”.
Кубик Блума
Чому не можна кричати під час співу або яка особливість у конструкції фортепіано може нести небезпеку?
Відповіді на ці запитання Олена Гудименко, вчителька музики, та Ніна Токарєва, вчителька трудового навчання, пропонують пошукати разом із кубиком Блума. Його можна склеїти з паперу або ж замінити на аркуші з питаннями. В обох випадках запитання мають бути приблизно такого змісту:
Коли вчитель кидає кубик, грань, що випала, вказує, якого типу запитання варто поставити. Наприклад, запропонуй, як можна поєднати це з іншим; оціни, тобто вкажи всі плюси й мінуси якогось явища.
Кубик Блума можна використовувати на початку уроку для вступної частини, під час переходу до основної частини або наприкінці для остаточного осмислення матеріалу учнями.
Можливі два варіанти використання кубика:
“Останній варіант вимагає певної підготовки, оскільки придумати запитання репродуктивного характеру легко, а ось питання-завдання вимагають певного досвіду, – додала Олена Гудименко. – Цей варіант більше підходить для старшої школи. Питання на гранях кубика можна варіювати. Важливо, щоб вони стосувалися різних аспектів заданої теми”.
Після теорії вчителі гімназії пішли перевіряти інструменти НУШ у дії. Як виявилося, робили це подібно до методу “пазли”, про який дізналися на хакатоні.
Наступний тренінг у гімназії проведуть якраз для того, щоби більше попрацювати з малозрозумілими інструментами.
“Інструменті насправді багато, частину з них ми придумуємо самі. Не буває такого, що один інструмент класний, а інший – ні. Перед нами є завдання, яке треба вирішити з дітьми на уроці й вибрати для цього найбільш вдалий інструмент, а далі все залежить від нашої фантазії”, – підсумувала Олена Ковальова.
До слова, на сайті гімназії є розділ “Учительський хаб” із напрацюваннями вчителів. Їх можуть брати в роботу колеги з інших шкіл.
Як кажуть у гімназії, кожен учитель є майстром своєї справи, а вчитися одне в одного – круто й пізнавально.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Фото: Катерина Спітковська та Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”
Обговорення