“Гендерна контузія” в школі: 8 способів допомогти дитині

““Хлопчики – це одне, а дівчата – це ж геть інше!” – любила колись повторювати заступниця директора моєї школи. І це, мабуть, найпоширеніший стереотип: хлопчики однакові між собою, дівчатка – між собою, а між двома статями начебто прірва несхожостей, – пише в статті на ресурсі “Гендер в деталях“ Олег Марущенко, соціолог, кандидат соціологічних наук, директор, експерт і тренер Гендерного інформаційно-аналітичного центру “КРОНА”.

– Підійдемо до цього і просто, і критично водночас: слухайте, ну невже хлопчики у вашому класі однакові? А дівчатка? А хіба взагалі бувають однакові люди? А назвіть хоча б одну людську якість, притаманну всім хлопчикам і жодній дівчинці або навпаки?”.

Автор пише, що не хоче, аби, наприклад, його дочку в школі сприймали трафаретно, нав’язували стереотипи про те, ким бути і як має поводитися “хороша дівчинка”. У своїй статті (написаній ще у 2017 році, втім, досі актуальній) він наводить найтиповіші для школи випадки, коли дитина може потрапити в середовище стереотипів (зважаючи на її стать, а не на унікальну особистість), де їй нав’язуватимуть певні “правильні” норми, стандарти й навіть цілі життєві сценарії. Для кожної ситуації Олег Марущенко пропонує оцінку ймовірності зіткнутися з гендерним упередженням та лайфхаки протидії.

“Нова українська школа” публікує статтю “Гендеру в деталях” в адаптованому вигляді.

1. ПЕРШИЙ ДЗВОНИК ТА ІНШІ ВИХОВНІ ЗАХОДИ

Імовірність зіткнутися з проблемою 95 %

Джерело: 12kanal.com

Перше враження дитини від школи – це урочиста “лінійка” на честь свята першого дзвоника, на якій найчастіше випускник несе на руках красиву, тендітну й гарно одягнену першокласницю з дзвоником. Дівчинка, яка тримається за хлопця, за точним означенням дослідниці Варвари Поднос, – школярка, “якій старший та мудріший старшокласник передає, наче олімпійський вогонь, можливість навчатися”.

Гендерно стереотипні в школі й конкурси на кшталт “Міс школи” й “Містер школи”. Діти та підлітки, які беруть у них участь, змагаються якраз у тих навичках, прояви яких уважаються типовими для їхньої статі.

А якщо виховний захід передбачає використання державного прапора (як символу влади), будьте впевнені – операції з ним довірять хлопцеві. Якщо дівчата й беруть участь у цьому ритуалі, то найчастіше в ролі супроводу.

До змагань “Козацькі забави” дівчаток часом просто не допускають, апелюючи до того, що жінок на Запорозькій Січі не було (ніби це масштабна історична реконструкція, а не дитяче змагання).

Що вже й казати про 8 Березня і традиційні в цей день вітання дівчаток із тим, що вони належать до жіночої статі. Докладно про відзначення Міжнародного дня прав жінок ми розповідали в статті “Не про квіти, а про права: чи варто святкувати в школі 8 березня і як саме“.

💡 Лайфхаки протидії:

Виховні заходи – компетенція заступника/-ці директора/-ки з виховної роботи й педагога/-ині-організатора/-ки. Батьки можуть поговорити з ними про загальну зміну ідеологічних установок, їх модернізацію. Наприклад, запропонувати, щоб усі діти без винятку дзвонили в дзвіночок (придумати, як це зробити, насправді нескладно). Ті ж таки аргументи про відсутність жінок на Січі мають усі шанси розбитися об непохитне твердження, що сучасність геть інакша і (увага: важливо зберегти серйозний вираз обличчя) якби Січ формувалася нині, жінки неодмінно туди потрапили б. У разі відмови просіть дати нормативне обґрунтування таких вимог.

Якщо ж переговори не принесли очікуваного результату, наполегливо вимагайте зробити виняток для вашої дитини. Найпевніше, на це підуть охочіше, і вже участь цієї дитини в нетиповій для її статі ролі стане прецедентом-орієнтиром для інших, який, урешті-решт, продовжить ламати шаблони.

А ще можна провести гендерночутливий захід на рівні класу. У цьому випадку він уже не буде об’єктом прямого впливу шкільної адміністрації, і такі заходи можна проводити навіть поза школою.

2. ГЕНДЕРНИЙ РОЗПОДІЛ ПОСАД І ПРЕДМЕТІВ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬСЯ

Імовірність зіткнутися з проблемою 100 %

Хто – чоловіки чи жінки, які посади обіймають і які предмети викладають – усе це приховано впливає на дитину. Адже на підставі цього розподілу поступово формуються майбутні життєві, зокрема професійні, установки. Згадаймо, наприклад, хто в школі працює прибиральницями чи кухарями, а кого наймають для охорони будівлі або заступником із господарської частини.

Такі очевидні повідомлення системи з великою ймовірністю “зчитуватиме” дитина:

• учителювання в школі (як і в цілому робота з дітьми) – не “чоловіча справа”;
• точні науки – більше “чоловіча справа”, гуманітарні дисципліни (мова, література, мистецтво, етика тощо) – більше для жінок.

💡 Лайфхаки протидії:

Цьому протидіяти майже неможливо. І це, мабуть, один такий пункт, коли батьківська спільнота не може суттєво впливати на школу.

3. ШКІЛЬНА ФОРМА

Імовірність зіткнутися з проблемою 30 %

Ідеться вже не про масові, а про поодинокі випадки, коли дівчат просять носити спідницю як елемент шкільної форми й забороняють одягати штани.

Джерело: rozetka.com.ua

Спідниця за самою своєю конструкцією стримує фізичну активність і знижує комфорт дівчинки (чого не скажеш про штани): так, дівчинка, наприклад, не може переміщуватися вертикально, як-от залізти на драбину, бо навчена дбати про те, що ніхто не повинен бачити її спідню білизну.

💡 Лайфхаки протидії:

Прочитайте статут школи (як правило, він має бути на сайті закладу освіти). Якщо обов’язкове носіння спідниць дівчатами там не прописано, ваша донька спокійно може обирати форму одягу самостійно. Якщо ж така норма є, треба, заручившись підтримкою інших батьків, звернутися до адміністрації із заявою про внесення відповідних змін до статуту з міркувань комфорту дітей. Шанси на позитивне розв’язання питання є, особливо якщо зацікавлених батьків буде багато.

4. ЦЬКУВАННЯ

Імовірність зіткнутися з проблемою 50 %

Тут насамперед мається на увазі те, що продукують самі діти. Як правило, об’єктами булінгу стають діти з низьким неформальним статусом у класі. Їм рідко пробачають щось “неправильне”, нетипове. А найменше відхилення від “норми” помітять і зроблять об’єктом глузувань.

Цькування ідеологічно некоректної в усі шкільні часи короткої спідниці в дівчат нині цілком органічно уживається із цькуванням тих, чия спідниця занадто довга. Стрижка “під хлопчика”, надмірна повнота – ось іще типові ризики. Усе, що “загрожує” або вступає в розбіжність з образом дівчинки-красуньки, може бути висміяно. І це ще кращий варіант серед усіх інших.

Джерело: myonlineschooling

З хлопчиками ситуація інакша – шкільна спільнота радо вітає їхню силу й міць, активність, показовий фізичний розвиток. Будь-якого хлопця, який не вписується в “канон”, можуть піддати осуду. Типові приводи – занадто довге волосся (бо схожий на дівчинку), повнота, фізична слабкість, надмірне захоплення навчанням тощо.

💡 Лайфхаки протидії:

Перше, що спадає на думку, – щиро і відверто поговорити з кривдниками – насправді дуже рідко спрацьовує, ба навпаки, може зашкодити вашій дитині (тому радимо утриматися від таких кроків).

Куди дієвіше оперативне контактування з учителем/-кою, хто керує класом і має в арсеналі чимало засобів впливу (індивідуальних і групових) на ситуацію. Як показує практика, ефективним, особливо в складних випадках, може бути ваш виступ на батьківських зборах із подальшим загальним обговоренням. Можливо, випадок вашої дитини симптоматичний для всього класу й це вже потребує втручання адміністрації закладу освіти.

5. “НАСТІННИЙ ПРОСТІР” І НАВЧАЛЬНА НАОЧНІСТЬ

Імовірність зіткнутися з проблемою 90 %

Ідеться про те, що висить на стінах у закладі освіти (інформаційні дошки, плакати, стенди) і використовується безпосередньо під час навчання. Ці артефакти діють аналогічно рекламі: ми щодня бачимо білборд із зображенням, наче й не вдивляємося в нього прискіпливо, але нерідко вчиняємо саме так, як задумано рекламодавцем.

У фоє першого поверху вас може зустріти стенд на кшталт “Вони опікуються освітою”, де висять світлини керівників міста, району (здебільшого чоловіків). Такий стенд містить прихований меседж: чоловіки повинні домінувати на вищих керівних посадах. От тільки навіщо дитині взагалі це знати?

Багато наочності присвячено правилам поведінки – у школі, в особистій гігієні, на дорозі, у небезпечних обставинах. Дивно, але порушниками всіх установлених правил тут найчастіше є саме чоловіки/хлопці: це вони курять і вживають алкоголь, ідуть по тонкій кризі, переходять дорогу на червоне світло тощо. Є й інший чоловічий образ – “відповідальний герой”, який наводить лад, рятує ситуацію. Хлопчик-забіяка й чоловік-герой – ось два найпопулярніші персонажі “настінних артефактів”.

А що ж дівчатка? Знову дивно, бо часто їх немає взагалі, а там, де є, їх зображують як слухняних виконавиць правил поведінки! І жодної супергероїні особисто мені досі знайти не вдалося. Таке візуальне тло, безумовно, нав’язує гендерні стереотипи.

💡 Лайфхаки протидії:

Згадана наочність – компетенція адміністрації закладу освіти. Досвід показує, найскладніше – це розтлумачити, що, наприклад, банальний стенд про правила дорожнього руху приховано передає і гендерні стереотипи. Однак ви маєте право вимагати замінити дискримінаційну наочність, тим паче періодично вона й так оновлюється, а якихось особливих вимог до її оформлення чи змісту немає.

Ось, скажімо, стенд про безпеку життєдіяльності, де зображено не чоловіків-алкоголіків, а два паралельні, альтернативні шляхи й наслідки, які чекають на будь-яку людину, яка піде тим чи тим життєвим маршрутом.

А ось плакат із серії “Професії” (для дошкільнят і учнів початкової школи), який долає гендерні стереотипи: на кожному малюнку зображено й жінку, і чоловіка, які займаються тією самою професією.

6. ВІДОКРЕМЛЕНЕ НАВЧАННЯ

Імовірність зіткнутися з проблемою 25 %

Раніше на заняттях із трудового навчання існував поділ на групи дівчат і хлопців. Влітку 2017 року міністерство освіти і науки оновило навчальні програми для 5–9-х класів і фактично ліквідувало цю пряму гендерну дискримінацію. Відтепер діти мають можливість вільно обирати, яких видів діяльності навчатися.

[Такого обʼєднання окремих програм для хлопців і дівчат досі не відбулося із предмета “Захист України”. Втім, за бажання батьки можуть написати заяву для опанування дитиною знань і навичок за іншою програмою – ред.].

💡 Лайфхаки протидії:

Якщо на якомусь з уроків вашу дитину й інших згрупували за гендерною ознакою, мерщій до адміністрації школи! Шанси розв’язати питання позитивно, до того ж у короткі терміни, майже стовідсоткові, адже освітні норми на вашому боці.

7. БАТЬКІВСЬКА СПІЛЬНОТА (ОНЛАЙН-СПІЛКУВАННЯ Й ОФЛАЙН-ЗУСТРІЧІ)

Імовірність зіткнутися з проблемою 95 %

Це справжній клондайк гендерних стереотипів: попереднє покоління символічно передає власну гендерну контузію нинішньому! Повністю уникнути цього майже неможливо, адже батьківська спільнота класу доволі різна. Знайти бодай декілька осіб із гендерночутливими поглядами – це вже досягнення, а якщо таких буде більшість, прошу вас негайно повідомити мені назву й адресу школи, аби занести її в аннали історії!

• Яку культурну програму організувати для дітей класу (“Що? Ви пропонуєте оплатити нашим дітям дві години пінболу? З глузду з’їхали? Хіба ж це для дівчаток? Вони ж пораняться…“),
• які подарунки купити (хлопчики й дівчатка наче приречені НЕ отримувати ті самі подарунки: “Ну, самі подумайте: хлопчик із лялькою! Це якось не мужньо…” – докладніше про це читайте тут). І це далеко не повний перелік тем, у межах яких невідворотно спливають гендерні стереотипи батьківської спільноти, що їх виносять на загальні збори, а між зборами жваво обговорюють у месенджерах.

💡 Лайфхаки протидії:

Єдиний шлях щось вдіяти – шукати підтримки своєї позиції, переконувати, сперечатися, наполягати. Важкувато буде молодим мамам і татам, які ж “нічого не тямлять у житті”. Не забувайте, що вчительська позиція теж дещо важить, але більше консультативно (іноді особа, яка керує класом, свідомо відхрещується від таких діалогів, чекаючи на фінальне рішення батьківської спільноти).

8. ВЧИТЕЛЬСЬКА РОБОТА

Імовірність зіткнутися з проблемою 100 %

Тетяна Дрожжина, професорка кафедри методики дошкільної й початкової освіти КВНЗ “Харківська академія неперервної освіти”, кандидатка педагогічних наук, агентка розвитку гендерної компетентності вчительства розповідає: “Таких дій у роботі вчительства, на жаль, багато. Наприклад, частота звернень до дітей на уроці: частіше звертаються до тієї дитини, для якої, згідно зі стереотипом, певний предмет начебто важливіший. Практично загально заведено вважати, що для хлопчиків важливі математика, інформатика, фізична культура, а для дівчаток – мови й літератури. І заохочувати одних дітей до занять цими предметами вважається правильним, так само як знижувати інтерес до інших.

Учитель/-ка може також поділити дітей на групи за статевою ознакою – з метою чи то виконати завдання, чи то зібрати клас“.

І це не все. Ось іще декілька можливих “ляпів”:

• учителі можуть звертатися до дітей різної статі по-різному, найчастіше до дівчат – за ім’ям, до хлопчиків – за прізвищем;
• по-різному пояснюють незадовільні успіхи дитини: якщо це хлопчик – недостатньою працездатністю, старанністю, посидючістю, якщо дівчинка – відсутністю здібностей, таланту;
• прохання дитини про допомогу сприймають як непідготовленість дівчинки, але як допитливість і розумність хлопчика.

💡 Лайфхаки протидії:

Покажіть, що у вас є підстави вимагати саме гендерно чутливого стилю викладання, дайте посилання на літературу, написану спеціально для вчительства.

Вам стануть у пригоді:

• Посібник “Гендерні шкільні історії”;
• Гендерний журнал “Я: Гендер і освіта”;
• Тема сезону “Освіта і просвіта” на “Гендер в деталях”.

Олег Марущенко, соціолог, кандидат соціологічних наук, директор, експерт і тренер Гендерного інформаційно-аналітичного центру “КРОНА”, доцент кафедри філософії Харківського національного медичного університету

Титульне фото: YouYube-відео European Institute for Gender Equality