Готуємося до уроку за повістю Оксани Радушинської “Метелики в крижаних панцирах”

“Нова українська школа” продовжує ділитися із читачами й читачками конспектами уроків за новими (та призабутими) художніми творами в програмах з української літератури. Один із таких текстів – “Метелики в крижаних панцирах” Оксани Радушинської, який вивчають у 7 та 8 класах.

Нещодавно саме з обговорення цієї повісті стартували зустрічі Книжкового клубу НУШ. А сьогодні пропонуємо вам готовий конспект уроку та матеріали, які розробила вчителька української мови й літератури, фіналістка конкурсу “Учитель року” Оксана Калиниченко.

[Завантажити презентацію до уроку можна за посиланням].

З цього матеріалу ви дізнаєтеся про те,

• як правильно говорити на тему інклюзії;
• що таке трекер емоцій;
• як дослідити тему проживання втрати;
• чому творчі завдання можуть допомогти краще розкрити тему твору.

Матеріал також доповнений ідеями, які обговорювали учасниці й учасники Книжкового клубу НУШ 8–9 жовтня. У тексті ці ідеї виділені маркером 💡

ПЕРЕДЧИТАННЯ

💡 На жаль, через агресію російської федерації, постійні обстріли кількість людей з інвалідністю – військових і цивільних – збільшується, тож в інтересах українців – створювати доступний простір і рівні можливості для всіх. Авторка повісті, як ніхто інший, розуміє значення цієї проблеми.

“Тема інклюзії в програмних текстах поки що нова, проте точно важлива й актуальна. Я пропоную почати знайомство з книжкою Оксани Радушинської “Метелики в крижаних панцирах” із цитати авторки. Прочитайте її разом з учнями та ученицями й запитайте, які риси характеру може мати людина, яка сказала ці слова, які теми можуть її цікавити”, – пропонує Оксана Калиниченко.

“У кожному своєму слові, котре залишаю на папері, у комп’ютері чи в просторі, я прагну зберегти оту думку, яка сповнює серце ладом, яка допомагає бачити красу в дрібних, звичайних, буденних речах. Не для того, щоби переінакшити світ. А для того, щоб додати до нього зовсім трішки любові”.

💡 Спеціально для засідання Книжкового клубу НУШ письменниця записала відео, у якому окреслює теми, порушені в повісті, й акцентує на важливості інклюзії для сучасного українського суспільства. Ви можете переглянути це відео на уроці разом з учнями та ученицями.

Перейдіть до роботи з назвою книжки.

💬 Запитайте в учнів та учениць:

• Які асоціації викликають слова “метелики” та “панцирі” (відповіді можна зафіксувати на спільній дошці або запропонувати записати їх за допомогою Mentimeter)?
• Наскільки легко поєднуються ці поняття?

Після обговорення асоціацій запитайте:

• Про що може йтися в книжці з такою назвою?

“Коли на початку року я проводила вступне заняття, де знайомила дітей із літературою на рік, то ставила їм це питання. Цікаво, що серед варіантів були версії про те, що в цій історії має бути вразлива, проте сильна людина.

Додатково можна використати зображення обкладинок. Уперше книжка вийшла у 2015 році у “Видавництві Старого Лева”, у 2024 році її надрукувало видавництво “Знання”.

Слайд із презентації

Перший варіант досить очевидний, адже ми одразу бачимо дівчину поруч із кріслом колісним. Другий залишає більше простору для роздумів”, – ділиться Оксана Калиниченко.

☝️ Зверніть увагу: на сайті “Слухай” у вільному доступі є аудіокнига, записана Хмельницькою обласною бібліотекою для дітей імені Т.Г. Шевченка. Запропонуйте дітям альтернативу: прочитати чи прослухати книжку.

💡 Модераторка Книжкового клубу Ірина Пасько пропонує використовувати прийом вибору карток, за допомогою яких вдавалося скеровувати дискусію за тематичними блоками. Можливо, такий підхід стане в пригоді й для роботи з учнівством:

1. Потрібно підготувати декілька блоків карток по дві – вони охоплюватимуть різні аспекти твору.

2. Кожна пара карток присвячена одній темі, наприклад:

• І – “Асоціація” та “Загальне враження”;
• II – “Тема інклюзивного суспільства: чому здорові люди такі злі?” або “Сприйняття людей з інвалідністю: як бачити людину, а не її діагноз”;
• III – “Соціальна проблематика повісті” або “Трудова міграція, незаконне захоплення землі, майнова нерівність, рання сексуалізація дітей”;
• IV – “Батьки й діти” або “Чому іноді важливо бути неслухняним”;
• V – “Арка Яринки Градової: розвиток персонажки” або “Арка Артема Кожедуба: розвиток персонажа”.

Приклади карток. Завантажити їх можна нижче

Приклади карток. Завантажити їх можна нижче

3. Асоціації пропонуємо добирати до всієї книжки, а не лише до назви: це може бути поняття, життєва історія, фільм чи книга на подібну тематику тощо. Це допоможе “звикнути” до тексту, ввести його в ширший контекст.

4. Запропонуйте учасникам і учасницям обрати одну картку з двох (водночас друга допомагає модераторові/учителеві скеровувати дискусію, підкидати теми для роздумів). Картки лежать зворотним боком до того, хто обирає, тобто слів на них не видно. Оскільки дві картки “покривають” одну підтему, для учасників/учасниць це фактично “вибір без вибору”. Одне із формулювань може бути більш формальним, друге – “образнішим”. Зачитувати друге в середині обговорення цілком можна, щоби пов’язати формулювання між собою.

5. Не обов’язково використовувати всі картки, якщо певну підтему обговорили раніше або “інтегрували” в інші.

🖨️ Завантажити й роздрукувати картки можна за посиланням.

⚡ ІДЕЯ: У цьому творі багато емоційних моментів, де можна обурюватися, радіти чи знічуватися. Запропонуйте учнівству під час читання та подальшого обговорення фіксувати емоції в спрощеному варіанті читацького щоденника. Його можна роздрукувати й заповнити вручну, або занотувати в електронному форматі як трекер емоцій.

Приклад надала Оксана Калиниченко

🖨️ Завантажити й роздрукувати приклад можна за посиланням.

ТЕМА БЕЗБАР’ЄРНОСТІ

“Головна героїня повісті Ярина має інвалідність та пересувається в кріслі колісному. Доречно одразу обговорити з дітьми коректну термінологію і попрацювати зі словником інклюзивності”, – зауважує Оксана Калиниченко.

Поясніть, що слово інклюзія з англійської мови перекладається як “включення”, “залучення” і передбачає широкий спектр прийняття всіх членів суспільства без винятку.

💬 Запитайте в учнів та учениць, як вони розуміють це поняття. У якому контексті його можна використати?

Обговоріть, які зміни за останні роки відбулися в українському суспільстві в цьому контексті.

☝️ Показово, що в аудіокнижці використовують форми, які нині є застарілими та суперечать принципам інклюзивності, то ж це може стати приводом для обговорення у форматі “Правильно/Неправильно”.

Головний принцип інклюзивності – спершу говорити про людину. Інвалідність – одна з ознак людини, яка її не визначає. Усі обмеження характеризують не людину, а простір, який не є доступним для багатьох категорій осіб (літніх людей, мам із візочками, велосипедистів тощо).

“На жаль, у тексті Ярині доводилось обмежувати себе в розвагах чи відвідуванні певних місць через непристосованість простору. Наприклад, дівчина навіть не думала, що може піти на дискотеку разом із друзями, розгубилася через запрошення викладачки прийти до кафе та й узагалі потрапила в неприємну ситуацію в громадському транспорті”, – акцентує Оксана Калиниченко.

✍️ Вправа: обговоріть з учнівством ці випадки, запропонуйте проаналізувати на доступність заклади та місця, які діти відвідують регулярно, та скласти рекомендації для забезпечення доступності, де це потрібно, занотувати ідеї вдосконалення наявних рішень.

Наскільки інклюзивним є простір школи, приміщень, де діти відвідують гуртки, чи можливо дістатися туди громадським транспортом людині з інвалідністю?

💡 Подібні пропозиції озвучували й учасниці Книжкового клубу НУШ: така робота може стати чудовим проєктом і розвивати громадянську активність. Можна докладно дослідити простір школи й висунути конкретні пропозиції не лише вчителеві під час уроку, а директору школи, завгоспові.

Нехай учні й учениці оберуть одне місце та складуть список порад, як зробити його доступним для всіх. Під час обговорення ви також можете скористатися візуальними матеріалами Ольги Дегтярьової.

☝️ Якщо ви відчуваєте, що потребуєте більше інформації з теми, зверніться до матеріалів проєкту “Без бар’єрів”.

💡 Також у контексті інклюзивності та прийняття всіх членів суспільства, варто звернути увагу на паралель “Яринка – Максим Стопвня”, яку виводить авторка: негативне, агресивне ставлення до Яринки як людини з інвалідністю схоже на те, як ставляться в селі до Максима – хлопця, що відсидів термін у в’язниці. Обох молодих людей стигматизують як інших, їм приписують провину в їхній життєвій ситуації, не розбираючись в обставинах.

Промовистим є епізод, коли жінки в парку обговорюють Яринку поза спиною, стверджуючи, що її стан “покарання за гріхи” (фінал розділу 2). Водночас односельці схильні приписувати Максимові будь-який злочин, хоч його в’язничний термін – наслідок того, що хлопець хотів помститися кривднику своєї сестри (у цій побічній лінії авторка порушує тему згоди на сексуальні стосунки й згвалтування). Однак громада не хоче розбиратися із цим питанням – легше засудити й відсторонитися, щоби проблема не торкнулася у якийсь спосіб “нормальних” людей.

• Під час зустрічі Книжкового клубу НУШ учасники й учасниці розглядали тему стигматизації людей з інвалідністю як вияв страху:

підсвідоме побоювання опинитися в схожій ситуації штовхає частину оточення Яринки на жорстокість. Звинувачення жертви створює ілюзію контролю власного життя: мовляв, якби Яринка була кращою/ уважнішою / обачнішою, з нею нічого б не трапилося (= “не трапиться зі мною, якщо я все контролюватиму”).

• Однак часто жахливі речі трапляються з абсолютно випадковими людьми, які ніяк на це не заслужили, – і це ще одна важлива тема для розмови. У її контексті учасники Книжкового клубу НУШ розбирали образ кондукторки тролейбуса (якою може бути доля цієї жінки, чому вона така нетерпима й агресивна?), згаданих жінок із парку, матері Артема, дівчинки Карини.
• А ще учасниці пропонували вправи на розвиток емпатії (які, звісно, слід виконувати зі згоди батьків і в безпечному середовищі): запропонувати дітям певний короткий час провести із зав’язаними очима, затуленими вухами, з обмеженнями руху. Само собою, це можливо лише тоді, якщо вчитель вважає такий прийом доречним і безпечним.
• Під час зустрічі Клубу, говорячи про розвиток образу Яринки, учасники й учасниці дискутували на тему правдоподібності фіналу. Її варто обговорювати обережно, адже “добрий кінець”, де дівчинка видужує і повертається до умовно “нормального” життя – це казка, у яку хочеться вірити навіть дорослим, не говорячи вже про підлітків 12–13 років. Схожий фінал із дивовижним зціленням, до речі, демонструє й інший програмовий твір – повість Андрія Бачинського “140 децибелів тиші”.

Однак, на жаль, не в усіх людей з інвалідністю є змога повністю подолати наслідки травми чи вродженого стану. І важливо розмежувати ці випадки для учнівства: якщо людині можна допомогти з лікуванням, на це потрібно спрямувати всі сили. Якщо ж актуальний стан медицини не дає змоги для повного одужання, слід працювати над покращення якості життя: забезпечити людям з інвалідністю рівні можливості для соціалізації, освіти, громадського життя, самореалізації, роботи тощо. Ідеться про недискримінаційне мовлення, неприпустимість жартів на тему інвалідності, відсутність стигматизації, доступність простору, належну фінансову та іншу підтримку з боку державних/комунальних структур тощо.

• Учасниці Клубу зробили також слушне зауваження: якщо в класі є діти з інвалідністю, в обговоренні необхідно насамперед враховувати їхню думку, їхній досвід, стежити, щоб дискусія в жодному разі не була щодо них образливою чи дискримінаційною.

ЕМОЦІЇ ТА ПРОЖИВАННЯ ВТРАТИ

“Ярина отримала інвалідність через автомобільну аварію, у якій втратила батьків. Під опіку її взяли тітка з дядьком, які в цій аварії втратили молодшого сина. Старший син Олег з’являється в тексті, коли потрапляє в неприємну ситуацію та потребує фінансової допомоги батьків. Одразу стає зрозуміло, що хлопець ставиться до двоюрідної сестри з неприхованою ворожістю. Саме про причини й пропоную поговорити з учнями й ученицями”, – радить Оксана Калиниченко.

💬 Запитання:

• Як Олег ставиться до Ярини?
• Які слова чи вчинки свідчать про його ставлення?
• Що могло призвести до цього?
• Які події передували формуванню такого ставлення до двоюрідної сестри?

За злістю, гнівом чи ревністю можуть ховатися непрожиті емоції через втрату молодшого брата. Психологи зазначають, що впоратися з агресією допомагають послідовні кроки: визнання своїх емоцій, дозвіл собі на їхнє проживання, пошук безпечного для себе й інших людей поруч способу проживання цих емоцій.

✍️ Використовуючи текст, проаналізуйте разом з учнями та ученицями, чи пройшов Олег ці кроки.

☝️Зверніть увагу, що сьогодні тема втрати близької людини є дуже чутливою. Тож зважайте на історії ваших учнів і учениць та їхній досвід, обговорюючи це питання.

• 💡 З образом Олега пов’язана також тема гемблінгу та лудоманії – патологічної залежності від азартних ігор. Історія Олега може стати застереженням для юних читачів і читачок проти спокуси отримати “легкі гроші” в онлайн-казино.
• Крім того, небажання Олега працювати, ставлення до робітничих професій як до таких, що нижчі від його гідності, можуть стати темою для окремої розмови, якщо вчитель чи вчителька, звісно, вважатимуть її доречною і не занадто повчальною.

ЯК НАС ФОРМУЄ РОДИНА?

У повісті йдеться не лише про Ярину, а і про її друзів: Сашка, Санька та Артема. У кожного своя складна родинна історія, яка також може стати предметом розмови.

“З учнівством можна оформити відоме про сім’ї хлопців у вигляді таблиці й зробити висновки щодо причин певної поведінки. Наприклад, Сашка виховує дідусь, з яким хлопець часто свариться. Батьки поїхали за кордон, щоб заробити грошей на дім у місті чи палац у селі.

• Тут доречно обговорити тему соціального сирітства, коли батьки виїжджають, щоб матеріально забезпечити дітей, проте втрачають змогу їх виховувати, бути з ними поруч. Згодом стає відомо, що мати Сашка пішла з родини, а дідусь намагається захистити онука від цієї інформації”, – зауважує Оксана Калиниченко.

Якщо Сашко та Санько мешкають у селі, то Ярина та Артем приїхали на канікули з міста. Тут можна повправлятися з учнями й ученицями в протидії стереотипам щодо дітей чи дорослих із села й міста.

💡 До таблиці також за бажання можна додати образ Карини – дівчинки, яка демонструє нездорову для свого віку (неповні 13 років) зацікавленість у сексуальних стосунках. Її бажання бути популярною, перебувати в центрі уваги, агресія до Ярини, яка перебирає цю увагу на себе, можуть свідчити про те, що такої уваги їй бракує насамперед у родині. Справді, батьки відправили дівчинку на літо до села, але з нею вони ніколи не їздять.

• Утім, щодо порушення теми ранньої сексуалізації підлітків на уроках дехто з учасниць клубу застерігав колег: батьки можуть не зрозуміти важливості такої розмови, обуритися її “відвертістю”. Педагоги радили враховувати особливості атмосфери в школі, наявність чи відсутність курсу із сексуального виховання.
• Крім соціального сирітства, у контексті образу Сашка учасники й учасниці Книжкового клубу НУШ обговорили також тему підліткового бунту проти заборон і розриву між поколіннями: хлопця виховує “дід-прадід”, літня людина, яка не розуміє прагнень молоді, має свої уявлення про життя. Водночас важливо, що Сашко не переступає межу припустимого: попри всі конфлікти він лишається на боці родича, не сприяє його кривдникам-бандитам тощо.

З образом Санька пов’язана проблема “неблагополучних” родин, де батько-алкоголік самоусунувся із життя сім’ї, а на матері лежить потрійне навантаження: фінансове забезпечення, організація побуту – і виховання дитини. Як бачимо, коли дитина стає дорослішою, входить у підлітковий вік, саме виховання відбувається “за залишковим принципом”. І, попри зусилля жінки, звинувачення в неналежному вихованні завжди падають саме на неї, а не на батька.

• Це важлива тема для дискусії, яка дасть змогу учнівству побачити неоднаковість суспільного ставлення до “материнських” та “батьківських” обов’язків. Можна пригадати резонансні випадки в медіа, коли матерів засуджували за те, що дитина загубилася (хоч у цей час вона була з батьком), за відсутність порядку у квартирі, де мешкає пʼятеро дітей тощо.
• Чи є справедливими такі звинувачення?
• Якої допомоги потребують такі матері?
• Які державні/комунальні органи мають її надати?

З образом Артема пов’язані теми лицемірства дорослих, відстоювання власних кордонів та провини дитини за долю батьків. Цей образ на Клубі обговорювали в останньому блоці. Артем випадково дізнався про те, що був “небажаною дитиною”, і це, здається, підірвало його бажання будувати власну долю на свій розсуд: він в усьому кориться оточенню, зокрема авторитарній і примхливій матері. Тож коли хлопець виявляє рішучість, це є ознакою його особистісного зростання.

✍️ Запропонуйте виписати з тексту декілька стереотипів. Обговоріть їх та наведіть приклади з повісті чи з власного досвіду, які розвінчують їх.

ПРО КОНКРЕТНІ ЦІЛІ ТА РЕАЛЬНІ ДІЇ

Досліджуючи історію з продажем ділянок у селі, а також із легендами про цілющі джерела, Ярина дізнається про майбутню незаконну забудову.

💬 Обговоріть, як саме дівчинка відреагувала на цю інформацію, а як би вчинили ви?

“Вчинок Ярини – це приклад проактивної позиції. Дослідіть, які проблеми були в персонажів повісті, як вони їх розв’язували чи як би учні та учениці запропонували їх розв’язати?” – радить учителька.

✍️ Запропонуйте дітям скласти список із 3–5 власних складних ситуації та проактивних дій, які допоможуть із ними впоратися. Варто продемонструвати приклад того, як наші рішення впливають на життя та покращують загальну ситуацію.

“Підсумуйте, що інколи ми можемо помилятися, інколи – боятися відстоювати власні права, виправляти помилки. Проте, як писав Іван Багряний, “сміливі завжди мають щастя”, тож творімо його малими й великими активними діями”, – пропонує Оксана Калиниченко.

💡 Під час засідання Клубу редакторка медіа “НУШ” Вікторія Коваль проілюструвала дієвість звернень до медіа на прикладах кейсів із роботи редакції (розголос щодо якості води в шкільній їдальні, відсутності нормальної дороги для проїзду шкільного автобуса в Талалаївській ОТГ; звернення щодо абсурдності потреби вести одночасно електронний та паперовий журнали, коли внаслідок розголосу в “НУШ” таку норму в школі скасували). Можна заздалегідь підготувати такі приклади, ознайомити учнівство (можливо, з допомогою вчителя історичних та громадянських дисциплін) із формою петиції до органів влади, інформаційного звернення громадян тощо.

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Література не може існувати окремо від інших видів мистецтва. У тексті згадано балет, а також танці на кріслах колісних. Ви можете переглянути разом з учнями та ученицями відео зі змагань, щоб ще раз порушити тему обмежень простору та наших внутрішніх упереджень щодо людей з інвалідністю.

✍️ Запропонуйте учнівству виконати творчу роботу за мотивами прочитаної повісті. Краще надати можливість вибору, аби в школярів була автономія щодо форм.

Наприклад:

• написати до повісті анотацію, з якою можуть працювати їхні молодші друзі наступного року;
• створити буктрейлер до книжки за допомогою відеоредакторів;
• намалювати ілюстрацію до одного з епізодів;
• створити дошку настрою тексту (колаж у цифровому чи паперовому вигляді, який передаватиме настрій повісті);
• записати короткий епізод подкасту про цю історію.

Звісно, не забувайте зважати на попередній досвід учнівства, надавати зразки, критерії оцінювання та інструкції щодо виконання творчих робіт.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Домашнє завдання за твором може бути в змішаному форматі чи виконане за допомогою “перевернутого класу”.

✍️ Запропонуйте учнівству переглянути один з епізодів передачі “Відвал ніг”, у якій ветеран Олександр Терен досліджує різні міста України та публічні місця в них на предмет інклюзивності. Далі запропонуйте дітям написати відгук на відео, описати власні відчуття щодо побаченого.

💬 На наступному уроці обговоріть з учнями та ученицями переглянуте, створіть мотиваційну листівку за темою.

РЕФЛЕКСІЯ

“У повісті Оксани Радушинської насправді є ще чимало тем для обговорення. У процесі роботи просіть учнів та учениць зазирати до їхніх читацьких щоденників, аби перевірити, чи всі емоційні для них моменти були проговорені в класі. Можливо, у дітей залишаться питання, на яких також потрібно зупинитися”, – пропонує Оксана Калиниченко.

💬 На завершення запропонуйте учнівству поміркувати:

• Яку думку після прочитання вони заберуть із собою?
• Яке питання для них залишилося відкритим?
• Чи змінила книжка їхнє ставлення до чогось або когось?

Оксана Калиниченко, Катерина Молодик, Ірина Пасько, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: НУШ