“Громадянство – це не паспорт, а розуміння своєї відповідальності”: як сформувати в учнів громадянську свідомість

Громадянська освіта – це не лише про розуміння того, як працюють державні інституції. Насамперед це про свідомий вибір, ефективну співпрацю, вміння домовлятися та шукати рішення. Це про те, як віднайти власний ресурс, навчитися свідомо ухвалювати рішення і брати відповідальність не лише за своє життя, але й за майбутнє країни. Тобто це – про дорослість. Так вважають в Українській академії лідерства.

“Нова українська школа” поспілкувалася з Євгенією Матейчук, в. о. керівника Академії, та дізналася про те:

– чому громадянство – це не лише юридичний статус;

– як підлітку зрозуміти, куди рухатися у своєму професійному розвитку;

– як ухвалювати такі рішення, що позитивно впливатимуть не лише на ваше життя, але й на державотворення.

Євгенія Матейчук, в. о. керівника Академії

Далі – пряма мова.

– Як це – бути громадянином своєї країни?

Насамперед варто усвідомлювати, що громадянство – це не лише певний юридичний статус належності до якоїсь країни. Так, безумовно, правове поле – це важливо, але ще це любов до культури, знання історії, усвідомлення свого місця в країні, яка людині близька, де вона хоче рости та розвиватися, яку вона хоче й буде захищати. І це не прив’язка чи законодавче зобов’язання – це і внутрішній поклик. Саме це ми намагаємося донести до наших студентів та саме так пояснюємо молодому поколінню поняття громадянства.

– Чи стали молоді люди із початком війни більш свідомими? Чи стали більше відчувати свою належність до української держави?

Повторюся, з юридичного боку, громадянство розглядається саме як належність людини до держави та її інституцій – коли вона відчуває себе частиною законів та правил функціонування країни, розуміє необхідність певних заходів стосовно себе з боку державних інституцій, визнає цю інституціоналізацію країни, керівні органи, визнає порядок і закон та підпорядковується ним.

З початку повномасштабної війни молодь однозначно змінилася та стала більш свідомою. Багато хто ще продовжує аналізувати та розбиратися у своєму ставленні до громадянства. І це нормально. Але переважна більшість уже збагнула, що громадянство – це не просто паспорт із твоєю фотографією. Це про інше – про готовність докладати максимальні зусилля, робити все, що від тебе залежить, щоби ця країна була, розвивалася, процвітала. З кожним днем ми спостерігаємо, що такої молоді стає більше, тут навіть соціологічні дослідження не потрібні. Хоча й вони показують зростання відсотка свідомих громадян, тим більше серед молоді.

– Які знання з державотворення необхідні для формування громадянської свідомості?

Ми багато говоримо про принципи формування особистості, особистісний розвиток, трансформацію. У віці 16–20 років молода людина трансформується. Вона закінчує школу, вступає у виш або обирає інший шлях, і в неї починається період становлення як особистості в суспільстві. Вона вчиться брати відповідальність за свої вчинки, вчиться ухвалювати рішення.

Головне завдання Академії – дати зрозуміти молодим людям, що вони мають величезний потенціал та можуть значно більше, ніж думають. Ми показуємо їм механізми, за якими працює держава, а також те, як проходив процес становлення державних інституцій

Однак, сучасне державотворення не може бути ефективним без знання історії, світового контексту формування України як держави. Тому ми даємо дуже потужні знання із цього предмету. Історія дає розуміння концепту держави та соціальних процесів, які призвели до її формування. А відтак – правил та законів, які в ній діють, прав та обов’язків громадянина, які на нього накладаються.

Історія також дає змогу думати та аналізувати. Наприклад, кожен із нас ухвалює рішення, за яку партію чи кандидата голосувати на виборах. На чому базується таке рішення? “Я почула серед друзів, хто за кого голосуватиме, і я теж так зроблю”? Ця історія не працює, бо така позиція є нездоровою та безвідповідальною. Рішення має ухвалюватися на основі особистого переконання в тому, що партія чи кандидат відповідають твоєму баченню, є близькими людині своїми попередніми діями. Це, як мінімум, те, що дає змогу говорити про свідомий підхід до вибору.

У контексті війни в країні наразі немає виборів, але є робота над формуванням майбутнього. Що виявила повномасштабна війна й окупація? Колабораціоністів на виборних посадах. Тобто громади обрали у свої інституції людей, громадянська позиція яких була антиукраїнська. Чому так відбулося?

Коли в нас з’явився спільний ворог, величезна кількість українців масово кинулася волонтерити, перевозити, допомагати, воювати. Ось це і є справжнім громадянським підходом: ти ухвалюєш рішення служити одне одному в такий спосіб, щоби ворог не зміг захопити територію, знищити українську державу й культуру. І якщо цей матеріал для когось стане таким тригером до зміни підходу на свідомий, це вже буде немало.

– Тобто ви вчите підлітків та молодь думати?

Серед життєвих навиків, яких ми вчимо студентів, – рефлексія. Вона про аналіз отриманого досвіду, своїх вчинків, про формування висновків, які допоможуть діяти усвідомлено. До речі, це дуже корисна річ для кожного з нас. Особливо, зараз. Але кожне наше рішення має в основі певні глибинні переконання – цінності, якими ми керуємося. Тому ми зі студентами глибокого розбираємося з їхніми цінностями і пропонуємо набір тих цінностей, які допомагатимуть їм рухатися вперед. Насамперед це переконання про себе: чи ти вільна людина; чи ти справжній в тому, що робиш; чи працюєш на чиїсь очікування; чи дозволяєш собі мріяти й рухатися до них тощо.

Також важливий навик, який ми даємо – це співпраця. Академія не просто так виникла саме в період після Революції Гідності. Оскільки, проаналізувавши досвід, ми зрозуміли, що нам ще треба формувати довіру одне між одним, вчитися працювати разом, консолідуватися. Можливо, слово “консолідуватися” звучить трохи запафосно, але воно тут дуже влучне. Бо вміти співпрацювати – це наступний рівень, якого ми, як нація, мусимо досягнути. А це починається з малого. Тому в програмі Академії дуже багато командної роботи і рефлексій.

– Як саме ви це робите?

Студент, який вирішив вчитися в Академії, апріорі обрав свідому патріотичну позицію. І навіть якщо він працюватиме за межами країни, то однаково допомагатиме своїй державі в той чи той спосіб. Це визначається ще на етапі вступу до Академії. З кожним студентом працює ментор, який допомагає розібратися в собі, виявити власні бажання, зорієнтуватися і відкрити потенціал студента. А далі – поступово виховуємо в них механізми лідерства.

Студенти роблять чимало проєктних робіт – самостійно чи в групах. Ми запрошуємо різних гостей, які вже досягли певних вершин і готові ділитися досвідом того, як вони ухвалювали рішення і до чого це призводило, які обставини складалися і як вони їх долали.

Зустріч із Тарасом Чмутом, головою фонду “Повернись живим”

Фото із зустрічі з Олександром Новіковим, головою НАЗК, Олександром Скомаровим, керівником підрозділу детективів НАЗК та Миколою Глотовим, суддею Вищого антикорупційного суду

Ми створюємо студентам такі умови, де їм часто доводиться ухвалювати рішення, реалізовувати свої проєкти, ставити цілі та, головне, досягати їх, не звертаючи з наміченого шляху.

– Як змінюється світосприйняття ваших студентів упродовж їхнього навчання?

Я би сказала, що лише невелика частина абітурієнтів має усталене розуміння, чого вони хочуть у житті і як будуть цього досягати, які мають сильні й слабкі сторони і як з усім цим впоратися. Інші ж ще не вміють свідомо робити вибір. І приходять до нас, переважно, із запитом персонального розвитку. А ще для того, аби стати частиною класної спільноти однодумців.

Сучасна людина не прив’язана до однієї професії впродовж усього життя: ми можемо змінювати роботи, рід занять і вподобання так часто, як нам того хочеться, і в тому напрямі, який нам цікавий. Але як робити такий вибір, щоби він був ефективним і правильним для людини, ясності немає часом навіть у дорослих. Що ж уже казати про підлітків та молодих людей?!

Коли наші студенти стають випускниками, вони не просто виходять у світ поодинці – вони вже є частиною чималого соціального нетворкінгу, де всі одне одного підтримують. Тому ми часто відслідковуємо, що наші випускники й по закінченню академії роблять спільні проєкти, разом продовжують своє професійне зростання, створюють свої компанії, ГО, разом волонтерять, ініціюють важливі суспільні проєкти тощо.

Випускники бачать картинку свого життя більш повною, вміють відрізнити перспективи від бажань, а бажання розкласти на кроки до досягнення мети. Це дуже важливі речі для кожної людини.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Усі фото: Українська академія лідерства