Ідеї на новий навчальний рік: опановуємо СКЕТЧНОУТИНГ

Зображення створено за допомогою ШІ

Посилена увага до розвитку soft skills спонукає вчителів на пошук нових ефективніших навчальних інструментів. Навіть традиційні методи конспектування поступово змінюються, стають неефективними. Натомість усе більше вчителів знайомляться зі скетчноутингом.

У цьому матеріалі “Нова українська школа” зібрала для вас поради від учителів-практиків та авторів посібників із візуалізацією для застосування скетчноутингу на уроках.

З цього матеріалу ви дізнаєтеся:

• що таке теорія подвійного кодування;
• з чого складається скетчнотатка;
• як почати створювати візуальні конспекти;
• як використовувати скетчноутинг на різних предметах.

ІСТОРІЇ ПРО РОЗЧАРУВАННЯ, ПОШУК ТА НАТХНЕННЯ ВІД ВЧИТЕЛІВ

• “Я завжди багато конспектувала й була впевнена, що роблю все правильно, – ділиться вчителька української мови та літератури Лілія Баранова. – Мої записи складалися з плану, короткого викладу основних наукових понять, ґрунтовних тез тощо. Потім на зміну надміру детальним нотаткам, які я вела в старшій школі, прийшли університетські конспекти: товстелезні зошити з величезною кількістю скорочень, значення яких я забувала, щойно закінчувалася лекція. Картину доповнював нерозбірливий почерк, що в народі називають “як курка лапою”.

Отримавши диплом про вищу освіту, я почала працювати викладачем української мови. Готуючись до занять, вирішила скористатися своїми конспектами. Та із жахом зрозуміла, що мало що можу відновити. До мене прийшло розчарування. Воно спонукало шукати спосіб вдосконалити конспект. І я його знайшла. Скетчноутинг прийшов у моє життя завдяки посібнику з візуалізації ідей американського дизайнера Майка Роде. Його погляди кардинально змінили моє ставлення до нотаток”.

Книга Майка Роде

• “Скетчноутинг я використовую давно, із самого початку своєї роботи в школі. Мабуть, мені пощастило, що, до того як працювати в освіті, я був науковцем. Я вів власний щоденник експериментів у вільній формі та у вигляді схем занотовував стандартні операційні процедури на виробництві, бо мені складно “заходила” значна кількість інформації в стандартному вигляді.

Відтак у своїй педагогічній діяльності я спираюся на власний життєвий досвід, інтуїцію та спостереження за тим, що працює, а що – ні. Так, можна відвідувати курси й семінари, та без власної практики ви ніколи істинно не розберетеся, як усе працює. Усі ми розкриваємося через дільність та творчість – і діти, і вчитель. Тому я постійно експериментую, – розповідає вчитель біології Богдан Завидовський. – Пригадую щось віддалено схоже на скетчноутинг на уроках біології, коли я ще був учнем. Іноді вчителька давала завдання самостійно створювати таблиці й схеми. Я їх робив по-своєму й це впорядковувало інформацію особисто для мене. Таку звичку я зберіг і в роботі – як на виробництві, так і під час підготовки до уроків: можу взяти блокнот або навіть листок і схематично розписати, як буду пояснювати учнівству тему. Потім перетворюю це в презентацію. Такий підхід дає змогу відтворити хід думок під час засвоєння інформації – по суті, це візуальний майнд-дизайн”.

“Коли я починала малювати свої візуалізації, то ще не знала модного слова “скетчноутинг”, воно не було популярним. І про те, що це аж окремий напрям, теж не знала. І про існування спеціальних книжок чи курсів – теж. Про цей метод майже ніде не йшлося. Або ж я просто не була в тих місцях, де говорили про скетчноутинг. Навіть зараз я це слово не використовую, хоча й розумію, що є авторкою посібника з літератури, який повністю створений за методом скетчноутингу. Я називаю це візуалізаціями, – розповідає вчителька української мови та літератури Ганна Дем’яненко. – Моя історія малюнкових нотаток почалася наприкінці 2015 року, коли я захопилася інформацією про те, як працює наш мозок, про психологію сприйняття і пам’яті. Й ось декілька головних принципів, якими користуюся досі, за якими створювала візуалізований посібник для підготовки до ЗНО і які, на мою думку, варто знати всім педагогам:

1) Малюнки сприймаються та запам’ятовуються швидше за текст (мозку їх розшифрувати легше, ніж закодований набір буквених знаків). Будь-якою культурою, будь-яким віком. А ще малюнки легше сприймаються і пригадуються в стресовій ситуації. Більше малюнків – менше тексту.

2) Малюнки мають бути простими, з мінімальною кількістю деталей. Чим більше деталей, тим більше часу й енергії треба на розшифровування і запам’ятовування.

3) Мозок краще запам’ятовує те, що викликає емоції.

4) Ми простіше запам’ятаємо нову інформацію, якщо прив’яжемо її до вже наявної в пам’яті. Тому асоціації – крутий помічник.

5) Мозку простіше сприймати чітку структуру (хаос може викликати тривогу й супротив).

6) Колір – це інструмент керування увагою (розставляє акценти) та емоціями. З ним варто бути обережними.

7) Розмір об’єктів – це інструмент керування увагою. Більший малюнок ми помітимо першим.

8) Пустий простір на сторінці чи слайді – це теж інструмент керування увагою. Коли в чистому полі росте кущ, ми не можемо на нього не звернути увагу. Так і тут.

9) Шрифт можна стилізувати (оформити) під ситуацію – тоді це додатковий інструмент для запам’ятовування.

10) Не треба бути художником, щоби передавати інформацію за допомогою візуальних нотаток. Але варто бути спостережливим, щоб розуміти, як передати емоції. Інколи можна загуглити й підглянути, намагаючись максимально спростити малюнок. А ще дбати про структуру. І не забувати про вільний простір.

СКЕТЧНОУТИНГ VS ЗВИЧАЙНИЙ КОНСПЕКТ – У ЧОМУ РІЗНИЦЯ?

Скетчнотатки – це яскраві записи, створені завдяки поєднанню рукописного тексту, малюнків, текстового оформлення, форм та візуальних елементів.

Приклади скетчнотаток від Лілії Баранової

Приклади скетчнотаток від Лілії Баранової

Такий підхід до конспектування допомагає

• збільшити ефективність конспекту;
• зменшити час на його написання.

“Діти сприймають інформацію вербально (слова) та невербально (образи). Оскільки 95 % інформації ми сприймаємо очима, то ігнорувати візуалізацію не варто. Звісно, використовуючи лише один із каналів сприйняття, ми обкрадаємо себе. А заміксувати їх – оце вже педагогічний успіх. Намальовані скетчі випурхують із голови на папір, як метелики на квітку. Ці привабливі учнівські світи стають видимими”, – каже Лілія Баранова.

Скетчноутинг подобається учням. І завдяки йому діти вчаться:

• візуалізувати свої ідеї на папері: 5 написаних у зошиті цитатних характеристик перетворюються на 1 скетчнотатку;
• креативити, використовуючи різні художні техніки та приладдя;
• структурувати інформацію і запам’ятовувати її краще, адже все пропускають крізь себе;

Приклад простої скетчнотатки

• бути творцями, збагачуючи навчання позитивними враженнями, оскільки малювання асоціюється із чимось приємним;
• аналізувати, спостерігати та виокремлювати найважливіше. Є типові герої, тож треба пошукати “роздинки” в кожному з них і зафіксувати на папері;
• бачити цілісно композиції великих за обсягом творів (сюжетні особливості романів та повістей), відображати послідовно події, а також візуалізувати імпресіоністичні історії. Переказувати їх найскладніше, втім, а промалювавши художні образи, учні можуть по крихтах відтворити навіть ту історію, яку рухають не події, а емоції;
• говорити. Наприклад, скетчнотатка може бути опорою під час переказування літературного твору: учні коментують власні авторські проєкти.

Як працює скетчноутинг?

“Головний секрет скетчноутингу у візуальному й цілісному підході, який залучає до роботи над конспектом увесь мозок. Завдяки тому, що скетчнотатки створюють у режимі реального часу (упродовж презентації, лекції тощо), ви можете побачити й почути цінні ідеї, обміркувати їх значення, а потім перетворити на конкретні візуальні нотатки. У цей час ваш розум та тіло працюють разом, тож ви можете відтворити в пам’яті більше з того, що чуєте та конспектуєте”, – акцентує Лілія Баранова.

Скетчноутинг – це практичне мистецтво перетворення простих і складних ідей на шматочки інформації, які легко пригадати.

Ілюстрація з книги Майка Роде

У 2009 році американська газета “The Guardian” провела експериментальне дослідження. Воно полягало в тому, що 40 добровольців прослухали монотонне телефонне повідомлення тривалістю дві хвилини. 20 учасників експерименту повинні були під час слухання заштриховувати клітинки на папері, а інші – просто слухати. Результати дослідження показали, що під час несподіваного опитування група з 20 учасників, які малювали, згадала на 30 % більше інформації, ніж ті, хто цього не робив.

Ілюстрація з книги Майка Роде

Цей експеримент добре ілюструє теорію подвійного кодування, яку ще в 1970 році представив Алан Пайвіо, канадський учений (присвятив свою наукову діяльність дослідженню психології пам’яті). Він стверджував, що в процесі запам’ятовування мозок переробляє інформацію, використовуючи два основні канали:

• вербальний (ідеї як слова),
• візуальний (ідеї як зображення).

Відповідно перевагу має той матеріал, який ми споживаємо в образній і словесній формах, адже коли обидва режими активні, мозок створює асоціативну бібліотеку слів та зображень.

А оскільки скетчноутинг передбачає поєднання слів і малюнків, він залучає увесь ваш мозок: ви одночасно можете слухати й аналізувати інформацію, перетворювати її у візуальні символи й образи, замальовувати, записувати, фіксувати емоційне наповнення.

“Ви думаєте, що скетчноутинг не для вас, бо не вмієте малювати? Спробуйте виконати вправи”, – пропонує Лілія Баранова.

Вправа 1: зобразіть запропоновані поняття – коло, трикутник, квадрат, лінія, крапка. Потім поєднайте елементи й створіть предмети навколо вас.

Ілюстрація з Всемережжя

“Пригадайте своє дитинство. Ви малювали, щоб висловити ідеї, і вам було байдуже, чи досконалі ці малюнки, доки ваші ідеї розуміли, – каже Лілія Баранова. – Скетчноутинг – не мистецтво. Це спосіб мислити на папері, використовуючи зображення та слова. Скетчнотатки стосуються насамперед розуміння та поширення ідеї.

Усе, що ви хочете намалювати, можна створити за допомогою п’яти елементів: кола, квадрата, трикутника, лінії та крапки.

Якщо ви можете розпізнати такі елементи в цих простих зображеннях, ви здатні намалювати що завгодно. Розгляньте малюнок.

Приклади скетчнотаток від Лілії Баранової

Зверніть увагу: якими б вдалими чи невдалими були ці малюнки – на них однаково заєць. Навіть чорнова замальовка може ефективно передати ідеї. Вміння гарно малювати для створення скетчнотаток абсолютно не обов’язкове”.

Переконаймося в цьому, виконавши наступну вправу.

Вправа 2: “П’ять основних елементів”. Замість того, щоб створювати ілюстрації “музейної якості”, зосередьтеся на швидкому створенні простих зображень. Використайте п’ять основних елементів, щоб намалювати кожне слово із запропонованих у сітці. Якщо буде складно, переходьте до наступного слова.

Якщо ви виконали ці дві вправи, то вже опанували першу базову техніку скетчноутингу – навчилися візуалізувати ідеї.

Вправа 3: порівняйте ці 8 зображень. 4 з них – довершені ілюстрації, а 4 – прості малюнки.

Ілюстрація з книги Майка Роде

Вони презентують однакові ідеї, натомість прості малюнки можна створити швидше. Порівняйте докладний опис та простий малюнок.

Приклади надала Лілія Баранова

“Для того, щоб намалювати ідеї, часто потрібно менше часу, ніж для того, щоб описати ту саму ідею за допомогою слів. Коли ви працюєте наживо, швидкість та ефективність мають критичне значення”, – зазначає Лілія Баранова.

Вправа 4: перетворимо традиційний конспект із великою кількістю докладних описів на скетчнотатку.

Приклади надала Лілія Баранова

ЯК СТВОРИТИ СКЕТЧНОТАТКУ?

“Кожна скетчнотатка унікальна, попри те, що правила, покладені в основу скетчнотування, однакові. Скетчнотатки – це суміш власного стилю та почутих ідей, аналізу та розуміння”, – розповідає Лілія Баранова.

Ілюстрація з книги Майка Роде

Для створення конспекту з візуалізацією треба дотримуватися основних принципів скетчноутингу:

• візуалізація (заміна складних понять та докладних описів простими малюнками);
• асоціативність (використання ознак відомих ідей для опису інших, найчастіше неспоріднених ідей; створення метафор);
• лаконічність (докладний конспект займає одну сторінку);
• логічність (структурування матеріалу);
• послідовність (створення ієрархії).

Кожна скетчнотатка складається з простих елементів, які, об’єднавшись, перетворюються на змістовний конспект.

Приклад надала Лілія Баранова

Скетчнотатка може складатися з таких елементів:

• заголовки (назва заходу, імена доповідачів, дата, тема);
• роздільники (лінії, пунктир тощо. Допомагають візуально відділити ідеї одну від одної, створити порядок та структуру);
• текстове оформлення (зміна розміру, кольору, жирності літер допоможе акцентувати на ідеях, створити структуру та навіть передати настрій. Звичайний рукописний текст використовується тільки щоб додати докладніший опис);
• малюнки та схеми (декілька штрихів можуть швидко проілюструвати складні ідеї);
• стрілки (найпопулярніша функція – забезпечити зв’язок між ідеями. А ще вони вказують на деталі та допомагають зосередитися на специфічних малюнках, штрихах чи тексті);
• маркери й позначки (допомагають виокремити серію ідей або візуально позначити ідеї як повторювані елементи);
• рамки (поєднують різні елементи в єдину групу, що оформлює ідею чи тему загалом).

СКЕТЧНОУТИНГ НА РІЗНИХ ПРЕДМЕТАХ

“Коли я почав працювати в школі, мені складно було зрозуміти сенс стандартних конспектів, а особливо навіщо писати “число, класна робота”, – каже Богдан Завидовський. – Стандартні конспекти зменшували зацікавленість учнівства (особливо старшої школи) хімією, біологією, чи фізикою. Скетчноутинг став можливістю зацікавити їх через творчість.

Інформації в будь-якому вигляді вже настільки багато, що відтворювати її механічно під диктовку вчителя, або переписувати з підручника – це фактично виконання роботи “ксерокса”. Хочу донести важливу для вчителів думку – уже пізно намагатися навчити дітей відтворювати інформацію або “натаскувати” їх на виконання стандартних вправ. Якщо ви подумаєте про власну педагогічну роль ширше – як людини, що може “запалити” інтерес учня/учениці до явищ навколо, – ви зрозумієте, що це основне завдання педагога.

Мотивація через творчість і цінності – єдине, що, на мою думку, наразі працює. Тому навіть така зміна вашого підходу до конспектування вже неабияк підвищить довіру учнівства до вас. Головне – робити це вчасно й системно, бо в старших класах раптова зміна підходу вчителя до фіксації інформації учнями може не викликати бажаного ентузіазму”.

Як можна використовувати скетчноутинг на уроках SCIENCE?

• Візуалізувати будь-які схеми будови органів, систем, живих організмів. Від базового – намалювати клітину й підписати її органели, або органи певної системи людини – до структурно-логічних схем.
• Також це може бути схематичне зображення процесів реалізації генетичного коду з ілюстраціями структур клітин, які залучені до цього процесу.

Як можна використовувати скетчноутинг на уроках ІСТОРІЇ?

Вчителька історії Антоніна Макаревич каже, що скетчноутинг стане в пригоді, коли ви:

• вивчаєте нову тему;
• розбираєте складні моменти;
• готуєтесь до тесту, моніторингу, НМТ тощо.

Варіанти завдань:

1. Учитель пояснює тему, зупиняючись на основних моментах. Паралельно на дошці учень/учениця створює на дошці скетч. Розповідь можна поділити на блоки. На кожен наступний блок виходить інший учень/інша учениця. По завершенню розповіді варто обговорити фінальний скетч. Варіанти: рефлексія, усне обговорення, письмово описати враження. Можна порадитися, що додати/прибрати/змінити.
2. Учні й учениці читають текст підручника. Потім підкреслюють невідомі/незрозумілі поняття. Шукають їх значення, або запитують у вчителя. Ділять текст на логічні блоки. Виокремлюють у них ключові події, їх причини та наслідки, персоналії. Опрацювавши текст, починають створювати скетч. Скетч можна робити самостійно, у парах чи групах. Важливо виділити кольором чи іншим способом причини й наслідки подій. Потім учні й учениці презентують класу свої скетчі. Важливо НЕ влаштовувати жодних конкурсів і НЕ оцінювати скетчі. Варто пам’ятати, що скетч – це про творчість і самовираження, тому недоречно вказувати на умовні “недоліки” робіт.
3. Учні й учениці слухають подкаст (повністю чи частково). Прослуховують вдруге та виділяють логічні блоки, можна записати таймінг блоків. Втретє слухають блоками й паралельно створюють скетч.
4. Діти переглядають навчальне відео. Потім дивляться його вдруге та виділяють логічні блоки, можна записати таймінг блоків. Втретє переглядають блоками й паралельно створюють скетч.
5. Скетч як помічник “перевернутого уроку”. Можна дати учнівству додому завдання опрацювати нову тему (за підручником, подкастом чи відео) і створити скетч. На уроці учні й учениць можуть відтворити тему, користуючись своїм скетчем. Вчитель та/або учні й учениці можуть прокоментувати виступ (але не сам скетч), вказати на неточності та запропонувати рішення.
6. Ще один варіант роботи зі скетчем – відтворити тему за скетчем іншого учня/іншої учениці.
7. За скетчем своїм або іншого можна придумати власну історію, вплітаючи в неї історичних героїв, певні події. Тут важливо, щоб учитель акцентував, що події та герої мають бути реальними, а от вигадувати можна те, що залишається “за лаштунками” історії. Наприклад, як реагували друзі та близькі історичної особи на певні її вчинки.
8. Створити скетч – це чудове домашнє завдання, яке допоможе закріпити вивчений матеріал.

Як використовувати скетчноутинг на уроках УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ?

“Під час підготовки вступників до ЗНО ми зʼясували, що можна прочитати всі твори за шкільною програмою, знати всіх героїв, жанри, стилі й роди, однак із часом від стресу (найчастіше напередодні іспиту) ця інформація може розлетітися, як зграйка наполоханих горобців, – розповідає Анна Бездоля. – Тому важливо створити щось таке, що допомогло б швидко й ненудно повторити вивчене та закріпити його в пам’яті надовго. Тож ми почали із замальовок. На заняттях учні самотужки “скетчили” літературних персонажів у власному читацькому щоденнику. А через деякий час створили віньєтку з літгероями.

Приклади надала Анна Бездоля

Раніше для ігор ми використовували учнівські скетчнотатки, а потім з’явилися красиві друковані картки. Я підготувала всю цитатну базу, а художниця Ольга Веремій намалювала десь 230 літкарток. Над проєктом працювали приблизно два роки. Ось так за мотивами учнівських скетчнотаток народився навчальний продукт – літбокс”.

Діти граються і вчаться за допомогою карток із літбокса

Важливо вміти вихоплювати головне, будувати асоціації й замальовувати. Наприклад, у програмі з української літератури маємо чотири Марусі. Щоб не заплутатися, шукаємо асоціації й візуалізуємо:

1. співачка + Полтава + отрута = Маруся Чурай;
2. дівка-бранка + Чорне море + Великдень = Маруся Богуславка;
3. дворянство + наречений + п’яльця = Марися Боруля;
4. цукерка + співанки + нявка = Марічка Гутенюк.

Такі скетчкартки / літкартки ви можете створити самостійно: на уроці з учнями спільно дібрати асоціації та попросити дітей намалювати картки вдома.

Пропонуємо 10 ігор із використанням скетчкарток / літкарток для уроку української літератури:

1. “Хто я?”.

Учні й учениці отримують картку з малюнком літературного героя. Далі вони повинні відгадати, хто цей персонаж і з якого твору, ставлячи допоміжні запитання, на які можна відповісти лише “так” або “ні”.

Учителі також спробували пограти в цю гру.

Джерело: Instagram-сторінка legkaua

2. “Збери пари”.

На літкартках є зображення героїв та їхні імена. Учні повинні знайти відповідну пару: 1) закоханих, 2) героїв з одного твору, 3) героїв однієї стильової течії. Завдання формулює вчитель залежно від цілі уроку.

3. “Асоціації”.

Кожен учень/кожна учениця отримує картку із літературним героєм і називає асоціації, які виникають. Решта класу вгадує, кого зображено на літкартці.

4. “Хто це каже?”.

Діти отримують картку із цитатою літературного героя і повинні вгадати, хто саме сказав ці слова і в якому творі.

5. “Біографія героя”.

Діти отримують літкартки й, не називаючи імені персонажа, по черзі розповідають від першої особи про життя і характер літературного героя. Інші слухають і вгадують.

6. “Інтерв’ю з героєм”.

Діти імітують інтерв’ю з літературним героєм, ставлячи запитання на основі того, що вони знають про героя з тексту.

7. “Порівняй героїв”.

Діти отримують картки з різними літературними героями й повинні порівняти їх за характером, діями та роллю у творах. А також порівняти авторів, жанри, стиль літератури.

8. “Розклади пасьянс”.

Діти діляться на команди. У кожної команди є свій літбокс. Завдання – якомога швидше згрупувати персонажів одного твору.

9. “ЗуНО”.

За зразком улюбленої дитячої гри “UNO”, діти діляться на невеликі команди, кожна з яких отримує по шість карт. Ведучий починає гру, поклавши першу картку. Наступний гравець має покласти картку, яка має щось спільне, наприклад, героя цього ж твору або одного автора чи жанру. У крайньому разі – спільного кольору. Гра триває, доки хтось не вигукне “ЗуНО” як знак, що залишилася одна картка. Перемагає той, хто перший позбувся всіх карт.

10. “Вірю! Не вірю!”.

У гравців є по 8 карт. Перший гравець кладе 1–2–3 картки “сорочками” вниз і каже якийсь факт: “Це новели!” або “Це герої Коцюбинського”. Наступний гравець має сказати “Вірю!” чи “Не вірю!”. Виграє найкращий брехунець!

“Скетчноутинг спонукає учнів бути творцями! А створені власноруч картки та організовані на уроці ігри мотивують не мовчати, а тренувати власне красномовство і водночас уважно слухати однокласників, – додає Анна Бездоля. – Малюючи та граючись, школярі краще запам’ятовують літературних героїв і стають активними учасниками уроку. Вчитель виконує роль спостерігача та фіксує для себе рівень підготовки кожного з учнів та учениць”.

ПОРАДИ ДЛЯ ВСІХ, ХТО ХОЧЕ ПОЧАТИ СТВОРЮВАТИ СКЕТЧНОТАТКИ

“Деякі вправи для передачі емоцій у простих малюнках можна підглянути у Всеукраїнському вебінарі “Як полегшити підготовку до ЗНО за допомогою візуалізації?“, – радить Ганна Дем’яненко. –Дуже ефективний навчальний продукт можна створити навіть якщо ви не художник, не прочитали жодної книги зі скетчноутингу й не проходили спеціальних курсів. Головні інструменти тут – спостережливість і асоціативне мислення. Саме їх варто розвивати. Але також важливо враховувати наступне: спостерігайте за роботами людей, які вже візуалізують інформацію (будь-якою мовою, навіть тією, яку ви не знаєте). Ставте собі запитання:

• Чи легко це сприймається/запам’ятовується? Скільки треба зусиль, щоб розібратися в цій інформації?
• Що автор зробив для того, щоб це легко сприймалося?
• Що автор зробив для того, щоб це складно сприймалося? Як мені робити не треба? Як зробити інакше?
• На що я звертаю увагу найперше, на що – потім, а на що в останню чергу? Що зробив для цього автор?
• Як на моє сприйняття впливає цей розмір/колір/текст?
• Навіщо тут використаний той чи той елемент? Він підсилює розуміння чи заважає?
• Яку я бачу емоцію в цьому персонажі? Як автор її мені показав? Завдяки яким намальованим елементам я розумію цю емоцію/стан/елемент сюжету?
• Як я можу дуже просто, без деталізації, намалювати об’єкт, що бачу перед собою чи на фото?

“А ще корисною вправою буде малювання асоціацій до абсолютно будь-якого слова. Це розвиває ту саму креативність, яка знадобиться для створення своїх скетчнотаток”, – додає Ганна.

“Усе, що вам треба для того, щоби почати, – уже всередині вас. Дослухайтеся до себе. Спостерігайте за своїм сприйняттям і пам’яттю.

Це спостереження дасть багато підказок і відповідей. А далі відкриваються різні можливості для навчання:

1. можна під час уроку в режимі реального часу швиденько на дошці зобразити якісь закономірності,
2. можна підготувати роздатковий матеріал для узагальнення теми чи для підготовки до контрольної,
3. можна навчити учнів створювати візуальні нагадування.
4. А ще можна створювати для себе візуальний план уроку чи виступу, щоб швидше зорієнтуватися і нічого не пропустити”, – підсумовує Ганна Дем’яненко.

[У цьому матеріалі використано інформацію з наукових джерел:

1. Sadoski M., Paivio A. A dual coding theoretical model of reading // Ruddel R. B. & Unrau N. J.(Eds.) Theoretical models and processes of reading – NewYork, DE: International Reading Association. 2004. – P. 1329–1362. [Електронний ресурс]. – Режим доступу за посиланням.

2. Нечаюк І. О. Доцільність і особливості використання мультимедійних технологій у викладанні іноземних мов / І. О. Нечаюк // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. – 2016. – Вип. 20(1). – С. 131–134. – Режим доступу за посиланням.

3. Роде М. Скетчноутинг. Посібник із візуалізації ідей / Майк Роде; перекл. з англ. Ганни Литвиненко. – Харків: Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2016. – 224 с.].

Катерина Молодик, “Нова українська школа”

Титульне фото створене за допомогою ШІ