Теми статті: батькам, вчителям, директорам, освітній простір, освітнім управлінцям, учням
15 Вересня 2023
17 202
0
Уявіть, що в школі з’явився сад з альтанками, а шкільне приміщення схоже на сучасний бізнес-центр із ліфтом, скляними коридорами, м’якими пуфами та інтерактивними дошками. У класних кімнатах більше не стоять парти в три ряди, а зона вчителя – не лише місце біля дошки, а весь клас.
Перепланування освітнього простору та створення нових типів шкіл, які будуть кардинально відрізнятися від тих, що будувалися в радянські часи, – це одне із завдань, яке зараз намагається розв’язати Міністерство освіти й науки спільно з Мінцифрою. У міністерствах хочуть створити нові концепції шкіл і саме за ними відбудовувати заклади освіти, які зараз зруйновані через повномасштабне російське вторгнення. Також ці ідеї можна використовувати в інших школах для оновлення приміщень.
Школа має стати не лише сучасною зовні, а і змінити своє внутрішнє наповнення. Як цього досягти, читайте в новому матеріалі “Нової української школи”, зокрема:
Із сучасним інтер’єром, укриттям, безпечними та комфортними класними кімнатами, садами на шкільному подвір’ї – такими бачать нові школи в Міністерстві освіти і науки. Щоб втілювати ці зміни в життя, МОН разом із Міністерством цифрової трансформації, урбан-бюро “Big City Lab” та ГО “Маріуполь Реборн” розпочинають проєкт трансформації шкіл.
Він передбачає декілька етапів:
Йдеться про школи на Київщині, Харківщині, Дніпропетровщині та Запоріжжі (конкретні населені пункти та назви не вказуються задля безпеки). Для їхнього осучаснення МОН та Мінцифри залучатимуть донорські кошти.
Щоби перетворити радянську школу на сучасну, архітектори з урбан-бюро Big City Lab пропонують дотримуватися семи принципів трансформації:
“Повне переосмислення совєцьких шкільних просторів – одне із завдань трансформації системи освіти, – пояснював міністр освіти і науки Оксен Лісовий. – Сучасне освітнє середовище позитивно впливає на всіх учасників освітнього процесу, особливо на дітей, які стають більш упевненими в собі, допитливими та відкритими. Сьогодні ми маємо понад три сотні зруйнованих та понад три тисячі пошкоджених шкіл в Україні. І виклик, який стоїть перед нами, – відбудувати їх у новій якості”.
Як уже згадувалося, урбан-бюро наразі збирає думки освітян, яких змін вони хочуть у школі. Це дасть змогу будувати нові чи відновлювати зруйновані війною приміщення з урахуванням побажань вчительської спільноти.
Вікторія Тітова, директорка Big City Lab, розповіла про проміжні результати опитування, якими бачать українські освітяни школи майбутнього (наразі в ньому взяли участь понад 300 респондентів).
Передусім освітяни очікують на оновлення матеріально-технічної бази. Вони хочуть, аби в класах були:
“Вчителям не вистачає контролю над освітленням та температурою в класах. Також вони нарікають на те, що в замалих просторах забагато дітей, через це немає змоги влаштовувати дітям різні активності.
Педагоги хочуть впливати на дизайн: мати змогу самостійно змінювати простір для потреб уроку, уникати зайвого візуального шуму та загромадження. Також їм хочеться більше зелених зон навколо школи та на шкільному подвір’ї”, – додала Вікторія Тітова.
Крім комфорту для учнів, учителі хочуть хороших умов і для себе, зокрема, в учительській, де проводять чимало часу поза уроками:
“Учительська – не лише місце для підготовки до уроків чи нарад, а і простір, де вчителі та адміністрація школи можуть відпочити й перезавантажитися. Нам пропонували навіть ідеї заміни вчительської на кімнату відпочинку. Для будь-яких із цих варіантів необхідна якісна звукоізоляція, місце для релаксу чи зона для творчості”, – зазначила Вікторія.
У їдальнях, за даними освітянського опитування, має бути нове оснащення, наприклад, автоматичне обладнання для нарізання овочів, духові шафи, холодильники.
Є й інші пропозиції:
Вбиральні виявилися болючою темою для всіх учасників освітнього процесу. У деяких школах не вистачає розділення вбиралень на чоловічі та жіночі, а в деяких – можливості прийняти душ.
Освітяни залишають такі запити щодо вбиралень:
Шкільні коридори вчителі хотіли б бачити з максимально природнім освітленням та спокійними й приємними кольорами стін, без інформаційного шуму (надмірного використання плакатів, стендів тощо).
На думку освітян, які взяли участь в опитуванні, шкільним подвір’ям не приділяють достатньо уваги, а ці простори мають більше функцій, ніж здається на перший погляд.
На подвір’я школи можна додати:
“На думку освітян, шкільні подвір’я можуть бути формою додаткової освіти, адже там можна проводити дослідження, давати дітям можливість доглядати за зеленими насадженнями, експериментувати з оформленням клумб”, – додала Вікторія Тітова.
Перш ніж архітектори почнуть готувати концепції відновлення чи осучаснення шкіл, в урбан-бюро поспілкувалися зі школярами. До роботи у фокус-групах долучилися учні Київської гімназії східних мов № 1, ліцею Educator і Liko-School.
На що нарікали школярі і яких змін хотіли б, яскраво демонструють цитати учнів-учасників фокус-групи:
Крім цього, учні згадували:
“Ми помітили тенденцію, що діти дбають про своє ментальне здоров’я і самі пропонують способи врегулювання емоцій, – каже Вікторія Тітова, – і це чудово. Ми маємо прислухатися до них. Також діти потребують демократії в школі – вони хочуть, аби їх слухали й чули. Для цього пропонують поставити в школі дві скриньки – для ідей і для зворотного зв’язку”.
Микола Гошовський, креативний директор ліцею Educator, підтримує такі опитування учнів та вчителів, адже, на його думку, їхнє бачення має стати основою для створення стратегій розвитку закладів освіти.
Кілька років тому він запропонував школам користуватися розробленим ним інструментом “Школа моєї мрії”. Це опитування дітей та вчителів, якою вони хочуть бачити сучасну школу. Опитування передбачає два етапи:
До таких опитувань долучилося кілька державних та приватних шкіл Ужгорода й Києва. Як каже Микола, відповіді дітей та вчителів кардинально відрізнялися. Також різнилися дані, отримані від учнів державних і приватних шкіл.
Відповіді учнів державної школи | Відповіді учнів приватної школи |
---|---|
Що найбільше зупиняє в навчанні: | |
|
|
Що найбільше надихає, щоби почати вчитися: | |
|
|
У школі мрії діти хотіли б мати: | |
|
|
Дещо схожою до учнівської виглядає школа мрії вчителів (наводимо відповіді державної школи Ужгорода):
Директорка Київської гімназії східних мов № 1 Оксана Проскура зауважує, як ще років 8–10 тому вчителі звертали увагу на комфортний освітній простір передусім для себе й часто займалися цим самостійно. А думками учнів мало хто цікавився. Тож такий підхід, коли враховують думки всіх учасників освітнього процесу, – лише вітається.
“Раніше вчителі створювали комфортні умови самі й для себе – вішали ламбрекени в класах, ставили штучні квіти, вази тощо. Навіть були змагання між вчителями, чий кабінет має красивіші речі, – пригадує Оксана Проскура. – За останні кілька років ситуація змінилася. У гімназії ми почали з простого – запитали в дітей, якими вони бачать аудиторії, класи, зони рекреації. Бо раніше думка учнів та учениць взагалі не бралася до уваги. Звісно, їхні відповіді відрізнялися від думок учителів.
Наприклад, коли в НУШ з’явилися одинарні парти-трансформери, старшокласники теж виявили бажання мати їх у класах, щоб можна було щось переставити, а за потреби посидіти одному. Вчителі ж прагматично обирають засоби та інструменти, які потрібні для навчання”.
За словами Оксани, у відповідях дітей переважав комфорт, затишок, приємна атмосфера в класі, яскраві, але стримані кольори навколо, а для вчителів важливі інструменти, обладнання, зручність, тобто все, що необхідно для проведення уроку. Вчителі в останню чергу під час опитувань чи усних розмов говорили про те, що їм подобаються яскраві кольори чи цікаві атмосферні речі.
Цікаво, що думки батьків теж відрізнялися від учнівських. У гімназії час від часу запитують їх через онлайн-анкети, яким вони бачать освітнє середовище своїх дітей. І часом батьки озвучують власні нереалізовані мрії та власне бачення, начебто облаштовують своє помешкання.
“Але з погляду корисності та правильності для нас важливою є думка вчителів та дітей, бо це простір, де вони проводять значну частину свого життя, – зауважує Оксана Проскура. – Батьки можуть бути порадниками, адже часто вони не знають про всі норми, які ми маємо виконувати щодо освітнього середовища”.
Тож врахувавши думки учнів та вчителів, у гімназії створили:
Це лише частина змін, над якими працюють у гімназії. На думку Оксани Проскури, сучасний освітній простір має бути:
“У школі не обов’язково все має стояти рівно й рядочками, – додає Оксана Проскура. – Школа – це рух, постійна робота, творчість, взаємодія та єднання, тому освітній простір має бути гнучким та живим. І це аж ніяк не євроремонт приміщення, а робоча атмосфера, робочі стіни, робочі кабінети, меблі-трансформери, тобто все має працювати на дитину й на навчання. Водночас це не музейний варіант оформлення закладів освіти, а натхненна й мотиваційна атмосфера, яка спонукає вчитися”.
Щоб втілювати ці бажання в життя, школі потрібні кошти. Микола Гошовський каже, що заклади освіти можуть залучати для цього гранти (докладніше про те, як отримати донорську допомогу на розвиток школи, можна почитати тут).
“Коли ми проводили опитування в школах Ужгорода (до слова, на наше запрошення долучитися відгукнулося лише декілька державних шкіл), то виявилося, що діти іноді хочуть не так і багато, – розповідав Микола. – Наприклад, в одній школі учні дуже хотіли дзеркало в класі. Ми допомогли дітям написати грантову заявку, також допомогли знайти спонсора – і на наступний день дзеркало висіло в класі, а діти були в приємному шоці. Вони відчули себе переможцями, а наш досвід показав, що все можливо”.
За словами Оксани Проскури, школа може шукати фінансування різними шляхами:
Директор Щасливського ліцею Юрій Йовбак, який також ділився з архітекторами досвідом перетворень у своєму закладі, згоден, що будь-які трансформації вартують недешево.
Директор каже, що втілювати такі зміни допомагає фінансова автономія ліцею. Це дає змогу розпоряджатися коштами, які заклад отримує від Пристоличної сільради як засновника. Також ліцей співпрацює з міжнародними партнерами, які допомагають із придбанням меблів та обладнання.
Перш ніж змінювати щось у ліцеї чи навколо нього, тут обов’язково вивчають думки учнів. Двічі на рік діти пишуть твір “Якби я був/була директором/кою ліцею”. Також у закладі є скринька бажань, у яку діти можуть покласти записку зі своїми проханнями чи ідеями. Або ж прийти до директора в кабінет і розказати все особисто. За словами Юрія Йовбака, 70 % ідей, які втілюють у життя, це якраз дитячі пропозиції.
“Я вважаю, що в школі мають бути простори різних форматів та різного призначення. Для маленьких і великих груп, для індивідуальної та партнерської роботи, для проєктів, дитячого і вчительського відпочинку, – додає Юрій Йовбак. – Ми помітили, як ці зміни впливають на дітей. Вони стали більш виховані та бережливі, ніж 10 років тому. Вони активні, хочуть змін, які самі пропонують та самі втілюють. Тому намагаємося створити простір для батьків, дітей, вчителів і всієї громади”.
Микола Гошовський додає, що відбудувати стіни – це перший крок, а далі треба наповнювати їх новими сенсами – це не лише нові штори та нові фарби, а переосмислення шкільного простору.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне фото: doarchitects.lt, Трансформація радянського дитячого садка від DO ARCHITECTS у Литві
Фото в тексті: Big City Lab, Оксана Проскура, Щасливський ліцей
Обговорення