Незламні та налаштовані на перемогу: які бажання загадують освітяни на 2023 рік

У 2022 році вчителі взяли на себе надзвичайно важливу місію – навчати дітей в умовах війни. Хтось робить це потайки від окупантів, а хтось проводить уроки із пунктів незламності чи з укриття.

Клопотів значно більше, ніж у мирні часи. Та попри це, освітяни радіють можливості працювати, спілкуватися з учнями та допомагати ЗСУ.

Підбиваючи підсумки непростого 2022-го, “Нова українська школа” поцікавилася:

• про що мріють освітяни в прийдешньому році;
• які виклики додалися цьогоріч;
• що хорошого відбулося в роботі, попри війну.

НАЙБІЛЬШИЙ ВИКЛИК – ВІЙНА

На наше прохання поділитися своїми роздумами відгукнулося понад 60 освітян із 13 регіонів України. Нам писали вчителі, директори, їхні заступники, педагоги-організатори, асистенти вчителя, вихователі та методисти.

Власне, умови, у яких доводиться зараз вчити учнів нашим освітянам, стали найбільшим викликом. Практично в кожній відповіді йшлося про неможливість повноцінно працювати через змішане чи дистанційне навчання, перебої з електроенергією та повітряні тривоги. Це заважає готуватися до уроків, доводиться наздоганяти пропущене, а після повернення з укриття до класу налаштовувати дітей на робочий лад.

Бентежить вчителів невідомість та неможливість працювати так, як раніше. Додають тривог і прохання батьків подбати про дітей, якщо дорослі їдуть на фронт, а також питання учнів, чому почалася війна.

Де знайти в собі сили, аби далі працювати – ще один виклик, про який розповіли вчителі. Когось надихала саме робота та учні, як-от вчительку початкових класів із Дніпропетровщини:

“Що було найскладніше? 24 лютого змусити себе із червоним носом та заплаканими очима вийти до дітей та усміхатися. Коли одна з учениць сказала: “У Вас щось трапилося? А де Ваша червона помада та усмішка?” Це мені надало сил, і я відтоді щодня проводила ресурсні зустрічі для діток 5–11 років з усіх куточків України”.

НАЙБІЛЬШЕ БАЖАННЯ – ПЕРЕМОГА

Попри нові труднощі, цього року були приводи для радості. Вчителі ділилися, що успішно пройшли сертифікацію, а учні перемогли на всеукраїнських конкурсах. Радіють, що завершили навчальний рік і розпочали новий, хоча заклад освіти опинився в окупації. А хтось дякує ЗСУ, що школа вціліла й у ній є кого вчити.

Які б перешкоди зараз не ставила війна, освітяни втішені, що діти однаково хочуть вчитися. І нехай часто зникає світло, а не всі ходять до школи очно, та все ж вдається спілкуватися зі школярами та колегами.

Дехто намагається спрогнозувати свою роботу після перемоги й першим пунктом на 2023 рік зазначає – “огляд методів та підходів у навчанні, які допоможуть виховати нове покоління”.

Мріють освітяни й про більш буденні речі: аби поменшало звітів та паперової роботи, щоби тривала реформа НУШ, а зі шкіл зникло неефективне управління. Чекають на обіцяні державою ноутбуки, а зараз ще й на генератори. І вірять у підвищення якості освіти та ще більшу мотивацію дітей до навчання.

Освітяни переконані, що разом зі своїми учнями та їхніми батьками за цей рік стали незламними, згуртованими й готовими підтримати одне одного. Адже разом плетуть маскувальні сітки, роблять окопні свічки та допомагають у шкільних пунктах незламності.

У такий спосіб наближають перемогу України й чекають на неї у 2023-му. І це бажання спільне абсолютно для всіх.

“Нова українська школа”

Титульне фото: автор – TabitaZn, Depositphotos