Напишіть нам

Всі теми

Незвичні запитання про дистанційне навчання – відповіді вчителів і законодавства

Чи має право вчитель під час дистанційного навчання ставити “2” дитині, якщо її не було на уроці з об’єктивних причин? А якщо не вдалося виконати завдання, бо програма “зависла”? А чи має право вчитель видалити дитину з відеоуроку, якщо та вимкнула камеру?

“Нова українська школа” дізналася, як це відбувається в кількох школах та що написано в законодавстві (якщо йдеться).

Для деяких вчителів, з якими ми розмовляли, запитання були дивними й дещо незрозумілими. Утім, вони виникли в реальних ситуаціях, які відбулися з нашими читачами та відвідувачами фб-групи “Батьки SOS.

– Чи має право вчитель під час дистанційного навчання ставити “2” дитині, якщо її не було на уроці з об’єктивних причин?

Світлана Стельмах, вчителька історії та громадянської освіти Херсонського академічного ліцею імені Олега Мішукова, класна керівниця 11 класу:

Ні. По-перше, об’єктивна причина це поважна причина. По-друге, як можна поставити “2” відсутньому? У клітинці журналу стоїть “н”.

Ольга Мірошникова, вчителька Школи І-ІІІ ступенів №294 Деснянського району Києва:

Учитель однозначно не має права ставити “2”. По-перше, двійку теж треба заробити. Це оцінка, а не батіг. Крім того, під час навчання в школі вчитель не виставляє двійки всім відсутнім. Краще вести облік присутності на онлайн-уроках. Якщо дитина відсутня 3 уроки поспіль, я телефоную батькам, щоби дізнатись причину.

Ольга Петровська, заступниця директора Новопетрівської ЗОШ І-ІІ ступенів №3:

Ні, під час дистанційного навчання відповідальність за присутність на уроці покладається на сім’ю. Якщо дитина не відвідує уроки, сім’я зобов‘язана допомогти дитині опрацювати поданий матеріал.

Що в законодавстві:

Відповідно до Постанови КМУ “Про затвердження Порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів”, якщо учня немає на одному чи на кількох уроках чи протягом усього навчального дня (кількох днів), заклад освіти повинен мати інформацію про причини відсутності. Такими причинами можуть бути: хвороба, сімейні обставини, візит до лікаря, лікування в санаторії, візит до військкомату чи інших органів державної влади або самоврядування тощо.

Причини відсутності учня на заняттях підтверджуються медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його особовій справі протягом навчального року.

– Чи може вчитель поставити “2” через те, що учню не вдалося виконати завдання з технічних причин?

Світлана Стельмах:

Ні, дається друга спроба, або якщо причина так і не вирішена, то учня можна оцінити в режимі офлайн (коли зустрінемося). Але я, на жаль, часто чую скарги дітей, що через технічні причини їх оцінюють негативно.

Ольга Мірошникова:

Сьогодні вперше за всі періоди дистанційки в моєму будинку зник інтернет. Це сталося за 5 хвилин до кінця онлайн-уроку. То що, мені тепер бути без зарплати в цьому місяці? Ні, ставити двійки за технічні несправності недопустимо. Це порушення критеріїв оцінювання. Має бути налаштований діалог.

З досвіду: коли таке трапляється, дитина одразу виходить на зв’язок зі мною й повідомляє про технічні неполадки. Якщо це повторюється, прошу батьків налагодити технічні можливості дитини.

Фото: автор – Elnur_, Depositphotos

– Чи вчитель має право видалити дитину з відеоуроку, якщо вона вимкнула камеру?

Світлана Стельмах:

Я зіштовхнулася з хуліганством на уроці, з випадками, коли за чорним квадратом нікого немає. Тому я противник вимкнених камер: не бачу реакції дітей. Діти за очного навчання не одягають балаклаву в класі, правда?

А ось якщо поганий відеозв’язок і це позначається на якості присутності дитини на уроці, ми домовляємося про можливість “чорного квадрату”. Як правило, діти заздалегідь повідомляють про свої проблеми і я завжди йду назустріч.

Та і про академічну доброчесність пам’ятаємо: зазвичай учитель бачить, як відповідає учень, чи користується якимись джерелами тощо. А ще ввімкненні камери це питання безпеки всіх присутніх на уроці: і вчителя, і дітей.

Ольга Мірошникова:

Я говорю з дітьми про те, що мені набагато приємніше спілкуватися з увімкненими камерами. Але за що видаляти? Це захист персональної інформації. Колеги часто роблять скріншоти й діляться ними в мережі. А якщо дитина не хоче, щоби її фото було десь опубліковане?

Перш ніж ввімкнути запис або зробити скрін, я попереджаю дітей і сама пропоную, якщо вони заперечують, аби вимкнули зображення. А видалити дитину з онлайн-уроку це як вигнати з класу посеред уроку. Це давно заборонено в школах.

Що в законодавстві:

Ні, це порушує Закон України “Про освіту” й Конституцію України, а саме право дитини на повну загальну середню освіту і її обов’язковість.

– Як давати дітям коди доступів? Як можна контролювати випадки, коли діти “зливають” коди в мережу й під’єднуються чужі користувачі, аби зірвати урок?

Світлана Стельмах:

У мене одна конференція для класу і предмету, яка постійно діє. Діти “заходять” через залу очікування під своїми ПІ з увімкненими камерами. А за 5–7 хвилин я закриваю доступ до конференції.  Почала це робити після подібних випадків.

Ольга Петровська:

Має йтися не про те, як давати код доступу, а про відповідальність учасників освітнього процесу. Вчитель відповідає за організацію процесу (проведення уроку) і надання матеріалу. Діти мають вчасно приєднатись і коректно поводитись. Батьки мають пояснити дітям про можливі наслідки некоректної поведінки. Думаю, можна провести тристоронню зустріч “вчителі-батьки-діти” і проговорити всі питання, разом відпрацювати спільні правила.

– Як дитині попросити вчителя вийти в туалет на онлайн-уроці? І чи треба взагалі про це казати?

Світлана Стельмах:

У приватному чаті діти пишуть мені, що відійдуть на 2–5 хвилин, як правило, не вказуючи причини. Думаю, це нормально. Бо якщо я не знатиму, що учень відійшов, і звернуся до нього, то можу повважати, що його взагалі немає.

Ольга Мірошникова:

Я вважаю, що це особисте. І в класі, і в мережі не треба повідомляти назагал, що ти маєш таку потребу саме зараз. Діти в моєму класі знають, що вийти за потреби можна в будь-який час. Не треба “відпрошуватись”. Я не маю морального права давати чи не давати на це дозвіл.

Єдина умова: урок не зупиняється. А якщо ти прогуляв у коридорі більше часу, то можеш пропустити щось важливе або цікаве. Це велика робота вчителя з першого дня навчання. Але це – нормально, по-людяному, гідно. Те саме й у мережі. Дитина не має відволікати всіх своєю потребою. До речі, учні під час онлайн-уроку можуть і воду пити. І я п’ю. І чай п’ємо на першому уроці.

Що в законодавстві:

Це порушує право на повагу людської гідності, передбачене в Загальній декларацій прав людини. У кожної людини є право не піддаватися катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню. Якщо дитину не випускають у туалет, це і є поводженням, що принижує людську гідність. Відвідування туалету природна потреба, яку діти мають задовольняти незалежно від розкладу шкільних дзвінків чи волі вчителя.

– Уроки дистанційно не відбуваються повноцінно – так, як це було офлайн. Математика, наприклад, була кілька разів на семестр. Чи можна вимагати від директора, аби вчителі повністю дотримувалися розкладу і проводили всі уроки?

Світлана Стельмах:

Уроки мають бути всі це питання виконання програми: у синхронному (у більшій кількості) й асинхронному режимах. Учитель зобов’язаний дотримуватися розкладу, а форму обирає самостійно.

Ольга Петровська:

За організацію дистанційного навчання відповідає конкретно призначена наказом директора людина. Я вважаю неприпустимим порушення почасового нормативу, що виділено на дисципліну. За Положенням про дистанційне навчання, не менше 30% матеріалу має викладатись у синхронному режимі.

Ольга Мірошникова:

Вимагати – ні. Але можна звернутися до керівництва школи за роз’ясненням. Чому так? Може, вчитель хворіє чи має складні життєві обставини?

Крім того, треба пам’ятати, що діти не можуть безперервно сидіти перед монітором і слухати лекції. Також онлайн-навчання трохи обмежує методи роботи (хоча й тут їх достатньо), тому краще чергувати синхронні та асинхронні уроки. Вчитель може дати тему, і наступного уроку діти можуть працювати з підручником.

Навіть мої четвертокласники це роблять. Учора вивчили “Письмове додавання багатоцифрових чисел”, а сьогодні працюють із вправами на застосування цього алгоритму. Це не зменшує час моєї підготовки до уроку. Я добираю вправи, розкладаю їх за рівнями, щоби працювали учні з різною підготовкою, встановлюю час консультації, якщо комусь потрібна моя допомога.

Що в законодавстві:

На сайті освітнього омбудсмена йдеться: “У синхронному режимі організовується не менше 30% навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу, решта навчального часу організовується в асинхронному режимі (абзац 2, частина 7, розділу І Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти).

Зверніться письмово до директора школи й нагадайте, що засновник закладу освіти, відповідно до Положення, має організувати системо-технічне забезпечення дистанційного навчання в закладі освіти (пункт 2, розділ ІV Положення). А якщо директор не відреагував на ваші прохання та заяви – зверніться до відповідного управління (департаменту, відділу) освіти”.

– Чи варто притягувати до відповідальності батьків, яким байдуже, чи навчаються їхні діти дистанційно, чи заходять в Zoom, чи виконують домашні завдання? Чи це тільки вчителі винні, що не вміють зацікавити дітей?

Світлана Стельмах:

Винні всі: батьки мають забезпечити технічні можливості й контроль, діти присутність і виконання завдань, вчителі якість і відповідність до програми й розкладу.

Ольга Мірошникова:

Вчитель робить свою роботу. Звісно, ми пильнуємо за зміною діяльності, за пізнавальним компонентом. Але певна відповідальність батьків теж є. Насамперед, це проста бесіда про те, що відбувається. Що дистанційне навчання – тимчасове, і всі повернуться до школи, де треба буде демонструвати свої знання.

Притягати до відповідальності батьків важко, бо вони зазвичай “краще знають”, що добре для їхньої дитини. Мені дуже допомагає електронний щоденник. Я можу звернутися до кожного окремо. Ставлю примітку, бо важливий діалог.

Що в законодавстві: Відповідно до Постанови КМУ №684, від 13.09.2017 “Про затвердження Порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів”, визначено порядок механізму обліку дітей шкільного віку та учнів.

Якщо учень не відвідує школу без поважних причини, батькам мають повідомити про це, оскільки саме батьки повинні забезпечити перебування учня в закладі освіти й відповідають за це. Якщо такі ситуації повторюються і є систематичними, а батьки не реагують належно, то керівництво школи має право звернутися до правоохоронних органів для притягнення батьків до відповідальності за невиконання своїх обов’язків.

У разі відсутності неповнолітніх учнів на заняттях протягом 10-ти робочих днів підряд із невідомих або без поважних причин заклад освіти надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі в справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності, пов’язаної із захистом їхніх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Наслідками таких ситуацій можуть бути як притягнення батьків до адміністративної відповідальності, так і позбавлення батьківських прав.

– Чи мають батьки платити за навчальну платформу, на якій дистанційно навчається їхня дитина? Чому?

Ольга Петровська:

Ні, не мають. У нас офіційно безоплатна освіта. За оплату платформ відповідають центральна влада і засновник ЗЗСО.

Ольга Мірошникова:

Я чула про такі випадки. Як на мене, має бути державна підтримка. Якщо держава не має власної потужної платформи, то варто було би державним коштом оплатити акаунти для шкіл. У будь-якому випадку – це проблема школи й держави. Не варто її перекладати на батьківський гаманець. Це як із “друкованими зошитами” – часто батьки платять, не розглянувши альтернативи.

Що в законодавстві:

Згідно з законом Про повну загальну середню освіту, в Україні безоплатна повна загальна середня освіта (тобто громадяни вже заплатили за неї податками).

Окрім того, у статті 11 у пункті 7 написано: “Державні та комунальні заклади освіти реалізують освітні програми за кошти державного, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, і не можуть реалізовувати чи забезпечувати (повністю або частково) свої освітні програми за кошти батьків та/або учнів”.

Незвичні запитання про дистанційне навчання – відповіді вчителів і законодавства

Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

– Хто має диктувати дитині диктант на дистанційному навчанні?

Ольга Петровська:

Усе залежить від умов організації процесу навчання, віку учнів та домовленостей учителів із батьками.

Ольга Мірошникова:

Диктувати диктант має педагог. Його цього вчили. Він знає вимоги до орфограм, які діти вчили, які коми говорити, а які ні. Ба більше, диктувати одній дитині неефективно. Дитина має працювати з однолітками, щоби напрацьовувати темп письма. Це легко можна організувати під час онлайн-конференції. Також можна розділити дітей на групи.

Що в законодавстві:

Те, що вчитель проводить заняття з учнями й перевіряє виконані завдання має бути визначено в її / його посадовій інструкції. Наявність цього документа регламентує закон “Про повну загальну середню освіту”.

Батьки не зобов’язані перебирати на себе цей обов’язок (і його немає в переліку в законі “Про освіту” (стаття 55)). Вони можуть диктувати дітям диктант, наприклад, для тренування (як сприяння виконання учнем освітньої програми), але така робота не може бути зарахована як контроль знань.

– Чи може дитина виконувати завдання в межах дистанційного навчання з акаунту (електронної пошти) одного з батьків? Роботи відправляються з підписом, у якому зазначено прізвище та ім’я учня.

Ольга Петровська:

Бажано завести персональний акаунт дитині, бо інформаційна компетентність є важливим складником навчання. Але не бачу проблеми, якщо дитина відправляє роботи з пошти батьків і підписує їх.

Ольга Мірошникова:

А чому ні? Не всі мають свої акаунти. Це взагалі не проблема, особливо в молодшій школі. Нормативні документи освіти не вимагають від кожного учня мати свій акаунт. Головне – щоб учителя попередили.

– Чи можуть батьки бути проти уроків в Zoom? І чи можуть уроки відбуватися тільки у Viber? Чому?

Світлана Стельмах:

Як на мене, уроків у Viber бути не може. Це – соцмережа для комунікації. У мене таких випадків не було. Але ж форма й методи залишаються академічною свободою вчителя.

Ольга Петровська:

Платформи для організації дистанційного навчання обирає освітній заклад. Головне – що і як викладає вчитель, а не де. У цьому випадку одному вчителю важче підлаштуватися під велику кількість батьків або “розриватись” між різними сервісами.

Ольга Мірошникова:

Можуть, звісно. Батькам і шпалери можуть не подобатись у кабінеті вчителя, і колір підлоги в коридорі. Я знаю випадки, коли батьки погоджувалися на Viber, бо “вчителька не вміє”. Так і починається професійна деградація.

Учитель повинен навчитись. Якщо навчальний заклад педрадою визначив певні платформи для роботи в синхронному режимі, то всі вчителі школи про це знають. Звісно, одразу не все вдасться. Тут потрібні розуміння з боку дітей та батьків і чесні слова вчителя: “Я вчуся користуватися цими ресурсами разом із вами”. Вони розтоплять лід непорозуміння.

Viber – це передавання інформації, оперативний зв’язок. Але під час навчання діти мусять мати змогу почути вчителя й поставити йому запитання. Інша справа, що деякі колеги користуються відеозв’язком у Viber.

Що в законодавстві:

Viber може бути лише одним з інструментів дистанційного навчання. Про це йдеться в роз’ясненнях на сайті Служби освітнього омбудсмена. У службі зазначають, що не зовсім правомірно, якщо вчителі дають завдання у вайбері, діти його виконують, а згодом вчитель перевіряє і зв’язується телефоном із тими, хто виконав погано. Мають бути уроки і в онлайн-режимі (щонайменше 30%, згідно з Положенням про дистанційну форму навчання). Батьки не можуть бути проти відеоуроків в Zoom чи на іншій платформі, бо це порушує право дітей на освіту.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення