Ознайомлений – озброєний. Досвід вчителів, які пройшли сертифікацію минулоріч

На сертифікацію у 2020 році зареєструвались 1711 вчителів початкової школи, а минулоріч її пройшли 705 педагогів. Уже 29 лютого відбудеться перший етап – тестування фахових знань та умінь.

Результати тестування будуть відомі не пізніше 18 березня. А до наступного етапу пройдуть учителі, які наберуть не менше 60% від максимальної кількості тестових балів.

Журналістка “Нової української школи” поговорила з учителями з Івано-Франківська, Хмельницького та Києва про те, як минулого року вони готувались до тестування, які матеріали використовували, що для них було найважчим та чим сертифікація допомогла в майбутньому.

ПОБАЧИТИ НАЙКРАЩЕ

Учителька початкових класів Івано-Франківської школи №7 Леся Павлюк зареєструвалась на сертифікацію протягом першої години. Вагалась, але  бажання перевірити свої сили перемогло. Реєструвалася пані Леся з двома подругами. Каже, навчалися разом, разом пішли працювати і разом вирішили пройти сертифікацію.

Пані Леся пригадує перший етап сертифікації – спілкування з експертами, які приїхали до її школи із Закарпаття.

“Я тоді приїхала із Запоріжжя з конкурсу, тільки почала з дітьми працювати – і тут приходить повідомлення, що наступного тижня приїдуть експерти. Зазвичай перед цим учителі хвилюються, чекають. Я ж не мала часу на це.

Експерти були в нашій школі протягом дня, відвідали кілька моїх уроків, на перерві спілкувались із дітьми, зі мною і з дирекцією. Ставлення до мене було хорошим, атмосфера – спокійною, вони мене підтримували, і діти їх добре сприйняли. Опісля експерти поділились, що достатньо зовсім трохи побути у класі, аби побачити, як учитель працює з дітьми”.

До того ж, учителька наголошує, що “награти” поведінку в класі перед експертами – неможливо. Бо учні неприродно на це реагуватимуть. Окрім цього, однією з умов експертів є те, що урок не має бути відрепетируваний. Тобто він має бути живим, щоб діти ще не вивчали цю тему.

Експерти поставили пані Лесі 118 балів зі 120 можливих.  Їхня перевірка зруйнувала стереотипи:

“Усі звикли, що якщо до вчителів приходить перевірка, значить шукатимуть погане. А тут інший підхід: експерти хочуть побачити найкраще у вас. І це дуже стимулює”.

ЯК ГОТУВАЛИСЬ ВЧИТЕЛІ

Підготовку до тестування вчителі, з якими ми розмовляли, починали з того, що читали документи на сайті Центру оцінювання якості освіти. Серед них – Положення про сертифікацію, програма незалежного тестування для вчителів початкової школи, концепція НУШ, закон “Про освіту”. Також педагоги досліджували Порадник для вчителя НУШ, новий Держстандарт та типові освітні програми.

Фото: автор – SIphotography, Depositphotos

Зокрема, у програмі ЗНО для вчителів Леся Павлюк шукала те, на що треба звернути увагу. А потім – підтягувала знання про це. Хоча, каже, програма була надто загальною, тому важко було виокремити щось. Найголовніша порада – це вловити ідею НУШ і так працювати.

“Свого часу тренери НУШ гарно подавали нам матеріал. До прикладу, щодо планування освітнього процесу та Державного стандарту початкової освіти, – ділиться вчителька молодших класів у київській школі №125 Олена Кошель.

Я не знаю його напам’ять, але які напрями він містить, через які документи реалізується, порядок затвердження я пригадала. Ще були запитання, пов’язані з формувальним оцінюванням, інтелект-картами. Також я переглядала матеріали на платформах “Освіторія”, “Лицем до дитини”, “Освіта.ua“.

До того ж, пані Олена повторювала теорію педагогіки, моніторила свої старі конспекти з університету. Допомогли також курси на “Prometheus” щодо інклюзії, булінгу, медіаграмотності, критичного мислення, курси EdEra для вчителів початкових класів про те, як працювати з дітьми з особливими освітніми потребами. Їх пані Леся проходила ще до сертифікації. А от у тестуванні був блок запитань на ці теми.

За словами вчителів, у пригоді також стало пробне тестування. Воно допомогло оцінити свої сили, побачити, скільки запитань якої галузі буде, на що варто звернути увагу, який підхід до побудови запитань. А через обмеження в часі можна було подивитись, з якою швидкістю треба відповідати. Хоча пробне тестування, зізнаються вчителі, було легшим звичайного.

“На саме ЗНО ми прийшли як звичайні учні, здали всі речі, телефони, – пригадує Леся Павлюк. – У нас було 3 години для сотні запитань. Цього мало. Якщо на пробному ЗНО час ще й залишився, то на звичайному я закінчила майже тоді, коли він вичерпався. Запитання були об’ємними. А ще були такі, на які, на мій погляд, могло бути кілька правильних відповідей. Тому треба було обирати, яка з них правильніша”.

Після тестування пані Леся з подругами обговорювали відповіді. Що більше подруги про це говорили, то більше засмучувались. Втім, зробили висновок, що таки треба було керуватись програмою тестування з порадами. Там, мовляв, і йдеться про те, що буде з педагогіки, що з методик викладання, а що – з природознавства.

Українську мову пані Леся радить повторювати за підручником 11 класу, бо в тестуванні були пунктуаційні та граматичні завдання, робота з текстом, з наголосами. З історії були два запитання на загальний розвиток – про найвизначніші події в Україні. У секції природознавства – про те, що вчителі вивчають з дітьми в початковій школі: дихальна система, кровоносна, нервова, про екологію. З математики були завдання і для старшої школи.

ЩО НАЙВАЖЧЕ

Найтяжчим етапом Леся Павлюк називає очікування результатів. Зрештою, вона отримала 86 балів зі 100. Троє подруг тестування теж склали.

Пані ж Олена каже, що важко було підготуватись до тестування за нормами СанПін.

“Вони – величезні, і там не все стосується вчителів початкової школи. А ти не знаєш, яке запитання тобі трапиться. Ми ж не користуємось цим щодня. До прикладу, йдеться про те, яка температура має бути у приміщенні школи.

Це ж не залежить від учителя початкової школи, я її ніяк не відрегулюю. Ще одне: о котрій годині треба вмикати освітлення? Ми ж просто вмикаємо освітлення, коли темніє”, – каже пані Олена.

Також у неї виникли складнощі з тим, що на момент сертифікації вона ще не працювала з НУШ, бо була класною керівницею 3 класу. Каже, намагалась застосовувати нові методики у 3 класі, але треба було не забувати про стару програму. Також складно було опрацьовувати нові нормативні документи, коли з ними ще не працювали. Незважаючи на це, пані Олена отримала 85 балів на тестуванні.

А от учителька Хельницької школи №30 Оксана Свистак про складнощі каже так: доросла людина відрізняється від школяра, який пише ЗНО, тим, що хвилюється ще більше. Учителі, мовляв, не звикли складати іспити та заліки, писати контрольні.

“Тому тут діє принцип, як у спорті: “Перемагає той, у кого спортивний характер”. Найважче – налаштувати себе так, щоб психологічний стан не заважав. Треба розуміти, що сертифікація відбувається на гуманній основі: якщо ти її не складаєш, то не втрачаєш роботу, у тебе не забирають зарплатню. Також треба уважно читати, можна навіть попрактикуватись вдома”.

ЧИМ ДОПОМОГЛА СЕРТИФІКАЦІЯ

Незважаючи на те, що процес сертифікації – нелегкий, пані Леся каже, що спробувати треба. Адже сертифікація не дозволяє стояти на місці. А вчителі, які зареєструвалися, шукають нові методи роботи з дітьми, які раніше не впроваджували. Це – додатковий стимул, аби ставати кращими. Також важлива підтримка від колег, адміністрації, друзів.

Фото: автор – fizkes, Depositphotos

Пані Олена зазначає, що сертифікація допомогла їй систематизувати знання. А критерії, за якими оцінювали її роботу експерти, сформували орієнтир – у чому треба вдосконалитись, з чим попрацювати. Мовляв, так легше запланувати, які ще курси пройти, що підтягнути.

“Часто варишся в чомусь одному і не помічаєш, що навколо тебе. А цей структурований підхід допомагає побачити себе збоку. Окрім цього, зацікавила надбавка 20%. Я не вважаю ганебним використовувати можливості підвищувати зарплатню. Вже отримала першу з надбавкою і тішусь, що мої старання оцінили”, – говорить пані Олена.

Пані Оксана каже, що сертифікація продовжує принцип НУШ – освіта впродовж життя. Себто, учителі мають формувати прагнення вчитись у дітей на власному прикладі.

“Це – моє життєве кредо. Мені завжди цікаво вчитись чогось нового. Коли людина випробовує свої сили в будь-чому, що виходить за межі рутини, то її коло знань розширюється. А значить, з’являються нові ідеї, натхнення, мотивація втілювати все в життя”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – ridofranz, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber