Першопрохідці: що кажуть про сертифікацію вчительки з Львівщини

Перші вчителі-добровольці почали проходити сертифікацію. Окрім експертної оцінки роботи, згодом педагоги мають презентувати портфоліо і пройти незалежне тестування.

Журналістка “Нової української школи” розпитала трьох вчительок з Львівщини про те, для чого їм сертифікація і на що звертають увагу експерти під час оцінювання.

Тетяна Яртим, вчителька 1 класу, 25 років стажу. Загальноосвітня школа “Дивосвіт”, Львів

На сертифікацію я подалася, бо люблю пробувати нове. Це цікаво. Діти ж проходять ЗНО, то чому б і вчителям це не зробити? Мене ніхто не просив. Директорка була здивована, але похвалила. Загалом усі хочуть бути експертами. Навіть у нашій школі є два. Мені натомість треба побувати в шкурі того, кого експертують.

Тетяна Яртим. Фото надала Тетяна Яртим

Дуже приємно, що перед приїздом, менше ніж за тиждень, я отримала повідомлення на електронну пошту, а потім подзвонили експерти. Питали, чи готова я їх прийняти, чи можу. Не так, що до вас їде ревізор!

Вони прийшли на півгодини раніше. Сказали, щоб я не хвилювалася, бо вони приїхали не перевіряти чи шукати помилки. Це були методисти з Луцька і Чернівців. Вони побули в нас весь день, атмосфера була доброзичливою.

Експерти бачили мою роботу по-різному. Одна звертала увагу на групову роботу, іншу цікавило національно-патріотичне виховання.

Зрозуміло, що вчитель хоче показати яскраві моменти, наскільки діти вміють працювати. Майстерність кожного вчителя – показати найкраще. Ми з учнями не виконували жодних завдань, які робили до того, бо це не виступ і не театр. Це робоча атмосфера і експерти бачили живу поведінку дітей і на уроках, і на перерві, і на прогулянці, і в їдальні.

Наші діти відкриті, бо знають, що гості можуть прийти на будь-який урок. Для них це звично. У нас директор інколи заходить, а їй кажуть: “Ганна Миколаївна, ви забули нам сказати “Добрий день!”.

Вийшло так, що це діти перші підійшли брати інтерв’ю в експертів. Дівчинка запитала: “Ви можете сказати, хто ви є?”.

Експерти оцінюють і роботу з батьками, і роботу дітей у групах, і приміщення. Загалом оцінювання орієнтоване на НУШ. Але щоб оцінити роботу з батьками, напевне, треба жити у класі. Втім, мої експерти приїхали перед початком уроків і могли взяти інтерв’ю в батьків, поговорити з завучем, директором, колективом.

Потім, коли було вікно, вони мали можливість опитати мене про те, чого не побачили на уроках.

Мені поставили 107 балів з 120. Це непогана оцінка, я її не оскаржувала. Пояснення оцінки були усні. Я отримала експертний висновок. Усі бали там можна побачити за критеріями.

До мене було зауваження, що видно, що урок веду я, а не діти. Але в 4 класі діти можуть робити представлення робіт і показати себе. У 1-му більше чекають того, що ти скажеш і доповнюють. Це не про стиль роботи, а рівень першого класу.

Для портфоліо я зроблю відеоролик з фрагментом уроку і свята. Знаю вчителів, які наймали людей для монтування. Я змонтую сама. Якщо мені щось треба, то відкриваю інтернет, дивлюсь, а потім знімаю, монтую і завантажую.

Сертифікація – це однаково стрес для вчителів. Будь-яке випробування – стрес. Бо коли готуєшся до уроку, ти ж зовсім не знаєш людей, які до тебе їдуть. А екзамен на 100 питань, три години? Я вже завантажила файли, які маю довчити за літо.

Оксана Булига, вчителька 2-го пілотного класу НУШ, 12 років стажу. ЗОШ №3, Броди

Я тішуся, що ризикнула з сертифікацією. Тому що ми перші, пілотники, і нашу роботу оцінити нема кому. Дирекція не оцінює, каже, що ми знаємо краще. Свої нас хвалять, але це необ’єктивно. А людина зовні, яка знає тему, – оцінить. Так ми побачимо, чи рухаємося в правильному напрямі. І навіть зауваження – важливі.

Оксана Булига. Фото: fb-сторінка Оксани Булиги

Самій проходити сертифікацію мені було страшно, тому я залучила свою колегу з 1 класу.

Спершу нам зателефонували, уточнили, коли в нас канікули і сказали чекати повідомлення. Ближче до дати приїзду подзвонили експерти і сказали, коли будуть.

Як ми готувалися? Тут не можна щось аж таке собі придумати. Тему ми знали, міняти не можна. Готувала ті п’ять уроків. Підготувала клас – такі, хазяйські справи. Дітям сказала, що приїдуть вчительки з села дивитися, як ми працюємо. Учні звикли до публічності і навіть хочуть, щоб до них хтось приходив. Вони вважають себе наймоднішим класом у школі, бо всюди висять їхні фотографії (сміється).

Напередодні ми зустріли експертів і провели в готель. Тоді ж дізналися, що одна з них була залучена до розробки механізму сертифікації. Краще б вона цього не казала! Інша була з ІППО з Франківська.

Вони одразу нас підтримали, сказали не боятися, бо будуть просто спостерігати.

Нас настрожило, що це не вчителі-практики. Ми думали, що будуть такі, як ми. Але, може, вже наступного року залучать як експертів вчителів, які пройшли сертифікацію цього року. Може, зараз нема бази людей.

Тож зранку було страшно. Але я подумала, що треба робити все так, як завжди, і не хвилюватися, бо діти це відчують.

Експертки прийшли на третій урок, були на двох і двох перервах. Усміхалися, записували, спостерігали, фотографували приміщення, роботи дітей. А учні одразу: “А чому ви це робите?”“Бо сподобалися, розкажіть…”. І діти вже потім не відходили від експерток усі перерви. І, може, тому вони себе так на уроці гарно показали, бо їм сподобалися “тьоті”. Я була вражена роботою учнів. Я ж не готувала їх наперед.

На перерві я залишала експертів з дітьми. Вони хотіли поспілкуватися без мене.

Критеріїв оцінювання багато, і вони всеохопні, але показати за день усе неможливо. Хіба що це буде показуха. Але добре, що експерти опитують. І дітей питали навіть про співпрацю з батьками.

Так само експерти попросили одну з учениць показати своє портфоліо. Вона пояснила все, що робила. Тому це не так, що є портфоліо і – галочка.

Після уроків у мене було інтерв’ю. Що експерти не побачили в роботі – запитували.

“А тут можна було зробити ось так. Ви погоджуєтеся?”. Я погоджувалася і тепер дещо роблю інакше.

Фото надала Оксана Булига

Наприклад, часто я сама вибирала, хто з учнів буде відповідати з кожної групи. Я бачила, що не встигаю, тому два рази діти обирали самі доповідача, а два – я. І мені сказали, що не варто нав’язувати свою думку. Я цього не помічала, але тепер даю більше можливості дітям самостійно думати.

Експерти пояснювали, скільки балів я отримала за кожен критерій і чому так. І все в позитивному тоні – ми цього не побачили, але це не означає, що ви так не працюєте.

Зрештою, у мене хороша оцінка. Я й не сподівалася, що мене так оцінять.

Зараз хвилююсь через ЗНО. Програму я читала. Там треба багато вчити і пригадувати.

Оля Пилипів, вчителька 3 класу, 6 років стажу. Школа вільних та небайдужих людей (приватна), Львів

Я намагаюся впроваджувати передовий педагогічний досвід і не боюся змін. Щомісяця намагаюся брати участь в якомусь вебінарі чи семінарі. Люблю не тільки навчати, а й навчатися. Крім того, мені було цікаво, наскільки це все буде справедливо. Я з тих людей, які не вірять, поки не спробують.

Оля Пилипів (у центрі). Фото надала Оля Пилипів

Експерти попередили про приїзд через електронну скриньку. Потім телефонували. Конкретної дати не сказали, і я надіслала їм розклад на вказаний період.

Обидві експертки мають практичний і теоретичний досвід. Для приїзду вони обрали 10 квітня, були з нами на ранковій зустрічі, на уроці мови і математики. Спілкувалися з дітьми і директоркою. Насамкінець – зі мною.

Як я готувалася? Працювала, як завжди. Не хвилювалась, бо звикла виступати перед великими аудиторіями. А діти звикли до гостей.

У нас була цікава тема з математики: у школі ми маємо свою валюту, у класі ще свою. На уроці ми вивчали історію походження гривні і копійки, наша класна монета взаємодіяла з ними. Тому урок вийшов ігровим. У державній школі це би був показовий урок, а в нас така форма роботи.

Мої висновки: перший етап сертифікації аж засправедливий. Я не чекала на оцінку 117 з 120. Я б себе оцінила нижче, бо самокритична.

Два бали мені зняли за те, що на уроці не було зміни осередків роботи. Діти працювали у групах і парах, але не переходили на килимок чи ще кудись. Я пояснювала, що в мене є фізкультхвилинка і діти підходять до тачпанелі. Зміна осередків більше є в 1 класі і менше в 3-му. І до того ж, такий був урок.

Цікаво, як буде з портфоліо. Цього року воно має бути, але його враховуватимуть, якщо не вистачатиме балів на ЗНО чи від експертів. Чітких критеріїв, як його робити, – немає, а хотілося б. Я буду подавати відео. Стосовно ЗНО – все виглядає доступно. З документами, програмами, методиками я ознайомлена.

Фото надала Оля Пилипів

Сертифікацію я рекомендую пройти всім. Не тільки, щоб перевірити, чи є справедливість, а й щоб зрозуміти свій рівень – де треба щось підтягнути. Взагалі вчителю постійно бути в тонусі.

Як каже один артист: якщо я один день не граю, то чую, що виходить гірше, якщо два – то це чують слухачі. Так само і вчитель. Треба бути у формі.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – masha_tace, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення