Війна і освіта: як змінюється шкільна система України під тиском фронту та яку освітню модель використовують Дніпропетровська та Харківська громади

Медіа Нова українська школа продовжує аналізувати ситуацію в прифронтових і деокупованих регіонах — на основі офіційної статистики, відкритих даних, досліджень, свідчень освітян і експертів. Ми дослідили, як змінюється освітня мережа, які формати навчання працюють, що  відбувається з учнями та вчителями і які ризики формуються в довгостроковій перспективі.

Цей матеріал - другий в серії публікацій про різні моделі існування української освіти у прифронтових регіонах - залежно від безпекової ситуації, рівня руйнувань, масштабів міграції та доступу до інфраструктури.

Модель 2. Змішане адаптивне навчання в умовах постійної небезпеки - Дніпропетровська і Харківська області

Чому ми об’єднали Дніпропетровщину і Харківщину в одну модель? На відміну від Донеччини та Луганщини, де освіта значною мірою існує в екстериторіальному дистанційному форматі, у Дніпропетровській та Харківській областях зберігається достатньо учнів і педагогів, які фізично перебувають у регіоні. Це дозволяє поступово повертати дітей до очного навчання, поєднуючи його з дистанційними форматами залежно від безпекової ситуації.

Саме тому ці області можна розглядати як приклад адаптивної змішаної моделі освіти. Її основою стали укриття, підземні школи, енергетична автономія закладів та готовність системи швидко змінювати формат роботи залежно від рівня небезпеки.

Хоча є і відмінності - в Харківській області заборонене очне навчання не в підземних школах, хоча географічно це велика область з різними фактичними рівнями безпеки: в Харкові, за 30 км від кордону з Росією він нижче і, наприклад, в селах на кордоні з Полтавщиною, в 120 кілометрах від кордону – він вище.

На Дніпропетровщині діє більш диференційований підхід. Тут інша безпекова ситуація і різноманітніші підходи до адаптації освіти. Водночас, приклад Харківщини показує повернення до очного навчання всупереч війні. Така ставка на повернення дітей до офлайну відбувається повільніше, охоплює менше дітей, але в пріоритеті - безпечні умови.

Втім, повернення дітей до шкіл виявило ще один виклик: створення безпечного середовища – перший необхідний, але недостатній крок. Навіть там, де вдалося створити умови для очного або змішаного навчання, освітяни говорять про накопичені освітні втрати, втрату мотивації та потребу у психоемоційній підтримці учнів і вчителів.

У цій публікації ми проаналізуємо:

• як Дніпропетровщина та Харківщина переходили від дистанційного до змішаного навчання;

• як регіони фінансують створення укриттів та підземних освітніх просторів;

• які результати дає повернення дітей до очного навчання;

• чому після вирішення питання безпеки на перший план виходять освітні втрати та мотивація учнів.

Потреба виходу у змішаний формат

Дніпропетровська область має найменшу площу окупованої території з усіх прифронтових громад, і ці 0,6% усієї території були тимчасово втрачені саме у 2025 році. Але ризики зберігаються, адже певна частина області є наближеною до території бойових дій. Останнім часом обстріли з ворожих територій стають більш масовими та потужними. Також навчальні заклади приймають велику кількість дітей, що перемістилися з інших регіонів. У 2022 році тодішній голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук інформував медіа, що до шкіл області записалися майже 11 тисяч дітей внутрішньо переміщених осіб. І цей процес, безумовно, мав вплив на освітню мережу регіону.

У 2022-23 навчальних роках освіта області працювала в різних форматах, які змінювалися в залежності від безпекових обставин. За інформацією Головного управління статистики Дніпропетровської області у 2021-22 навчальному році в області працювало 848 закладів середньої освіти. На вересень 2022 року - 836. Повністю дистанційний формат застосовувався у Дніпрі та Кривому Розі, інші громади обирали формати навчання ситуативно та підлаштовувалися під наявність укриттів. Саме цей фактор став головним важелем під час формування мережі ЗЗСО, що можуть працювати у змішаному форматі.

Але Дніпропетровщина прийняла цей виклик, спрямувавши зусилля на впровадження змішаного формату. Обласний департамент освіти на запит медіа НУШ повідомив, що станом на 2023-24 навчальний рік надавали освітні послуги за очною формою тільки 26 закладів загальної середньої освіти Дніпропетровської області. А станом на 2026 рік функціонують i надають освітні послуги за очною (офлайн) формою 274 школи (35%), за змішаною — 351 (45%), за дистанційною — 158 (20%). Також освітяни повідомили, що 17 педагогічних працівників (без врахування сумісників) знаходяться на простої, а 6811 учнів закладів загальної середньої освіти продовжують перебувати за кордоном.

Серед 351 закладу середньої освіти, які наразі працюють у Дніпропетровській області саме за змішаним форматом, є ліцей №81 міста Кривий Ріг.

Ми запитали Олену Волочаєву, заступницю директора з навчально-виховної роботи ліцею, про те, як відбувався перехід і чи дає цей формат можливість надолужувати освітні втрати.

“З початку пандемії і десь два роки після початку повномасштабного вторгнення ми працювали в дистанційному режимі. І це мало сильний вплив на якість навчання, - розповідає пані Олена. - Коли з минулого року ми перейшли на змішану систему, більшості учнів треба було згадувати елементарні навички стандартного навчання: як вести зошити чи як поводитися на перервах тощо”.

Освітянка каже, що перейти до змішаного формату дозволила наявність укриття, що розраховане на 450 осіб, при тому, що у школі навчаються 898, дітей, а 718 з них фізично знаходяться у місті. Тож, щоб діти не просто сиділи в укритті, а й навчалися, наразі доводиться застосовувати режим “тиждень через два”.

“Бо з чисто дистанційним навчанням проблема: вдома у дітей часто немає електрики, відповідно, інтернету. Вчителі йдуть до школи, де ми забезпечуємо умови для роботи: зокрема завдяки участі у проєкті Powerschool та інших програмах, ми створили відчутну автономію. Але перейти повністю на офлайн навчання поки не виходить, бо на всіх учнів одночасно не вистачає місця в укритті”, - пояснює пані Олена.

“Наразі у нас діє 124 ЗЗСО, всі на змішаному навчанні, бо ми зробили в 111 школах найпростіші укриття і 3 протирадіаційні, - пояснює Тетяна Кріпак, керівниця Департаменту освіти Кривого Рогу. - У 2022 ми працювали дистанційно, а вже у 2023 почали дітей залучати на офлайн консультації до шкіл, а у 2024 році вийшли на змішане навчання”.

Пані Тетяна каже, що підготовка укриттів найбільше фінансувалася за рахунок коштів місцевого бюджету, але допомагають й різні фонди та громадські ініціативи. Найбільше грантової допомоги надходить від Великого герцогства Люксембург. 5 шкіл отримали обладнання для безперебійного енергоживлення від ГО “Смарт освіта” в рамках проєкту PowerSchool/Енергонезалжена школа. Отримали також торік державні кошти у вигляді субвенції на будівництво трьох протирадіаційних укриттів і подалися на конкурс для отримання субвенції ще на три укриття.

“На сьогодні укриття є в 222 закладах (разом з дошкіллям) на понад 42 тисячі місць, - каже керівниця. - В садочках і частково в школах поклеїли вікна бронеплівкою. Дійсно, при вибуховій хвилі це рятує від уламків: скло випадає повністю. Балістика з Криму до нас летить за півтори хвилини. Буває, і за 40 секунд. Встигаємо бігати. Але намагаємося уроки не проводити на 3-4 поверхах. А в укриттях стоять парти, доволі часто прямо там і проводимо уроки”.

Укриття є, як і проблеми

Втім, такий інтенсивний процес впровадження змішаного формату завдяки розбудові спеціальної інфраструктури не став панацеєю для освіти області. За відкритою інформацією, яка розміщена у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, з 922 навчальних закладів середньої освіти, які зареєстровані в області, наразі, призупинили свою діяльність 15 навчально-виховних комплексів (НВК), ліцеїв та гімназій зокрема у Петриківській та Могилівській громадах, Синельниківському, Кам’янському, Самарівському, Криворізькому, Нікопольскому районах.

Серед них лише одна міська школа (Криворізька початкова школа №22), 4 філії і один опорний заклад. Деякі заклади знаходяться на території, яка входить до переліку зон бойових дій або можливих бойових дій (громади Синельниківського чи Нікопольского районів) або навіть до зони обов’язкової евакуації (Межівська територіальна громада). Але деякі не працюють вже кілька років, до прикладу, Цибульківська гімназія, яка відноситься до Могилівської громади, призупинила діяльність у 2024-25 навчальному році.

Вимушена “оптимізація” через наближення фронту та окупації торкається сільських районів, водночас у міських школах зростає навантаження на вчителів через збільшення кількості учнів з менш безпечних районів та областей. В деяких населених пунктах наразі відчутний відтік контингенту, але на місце школярів, які виїздять, приходять учні-переселенці. Ця міграція також впливає на освітній процес, в якому учнівські колективи постійно змінюються.

“Учнів-переселенців серед здобувачів освіти нашої громади десь 3,5 тисячі, - каже Тетяна Кріпак. - Є тенденція до переходу їх до наших шкіл: у порівнянні з минулим роком кількість таких учнів збільшилося десь на 1 тисячу. Ми активно працюємо з центрами допомоги переселенцям, які є в місті: “ЯМаріуполь”, хабами Бахмута та Херсонської області (Генічеська, Новоолександрівська, Бериславська громади), ходимо до них на зустрічі і пояснюємо про нашу форму навчання і можливості для дітей. Також ми пропонуємо садочки і позашкільну освіту поряд зі школами”.

Але об’єктивно, змішаний формат не може розв’язати усі проблеми якості освіти, що накопичилися за роки пандемії та великої війни. Швидко відновити усі навички живого навчання за кілька днів на тиждень, коли діти приходять в клас, складно.

Подолання втрат

Та сама стійкість та адаптивність, яку зараз демонструє освітня система області, має стати підґрунтям для формування сталої системи освіти в умовах регіону, наближеному до війни. Але одним з головних пріоритетів для освітньої системи Дніпропетровщини є спрямування зусиль на подолання освітніх втрат та психосоціальну підтримку учнів та педагогів.

Пані Олена Волочаєва з криворізького ліцею зізнається, що долати освітні втрати, які накопичилися через війну, дітям, які фактично залишаються в місті, допомагають спеціальні проєкти, зокрема від ЮНІСЕФ, в яких вже третій рік бере участь ліцей.

“Це різні вікові категорії дітей, різні предмети, але один і той самий формат навчання – обов’язково офлайн. Це й підтримка вчителів, і спеціальні зошити для дітей, які потім їм залишаються, щоб вони могли займатися, - каже пані Олена. - На цей момент, це єдиний вихід для нас і для дітей, щоб підкоригувати успішність навчання. У першому циклі занять із надолуження освітніх втрат від БФ “Мрій. Дій” проводились заняття з психологом. Зараз вони не пропонують такої послуги, на жаль. А в сьогоднішніх реаліях постійних повітряних тривог, обстрілів та блекаутів нашим дітям це було б не зайвим”.

Однією з відповідей на виклик психоемоційного виснаження дітей і педагогів стає підготовка освітян з наданням психосоціальної підтримки.

Навесні 2026 року 200 педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти Дніпропетровської області пройшли навчання за програмою підвищення кваліфікації “Психосоціальна підтримка для освітян”, яку реалізує ГО “Смарт освіта” за підтримки HLF.

“Ми живемо в умовах війни, де вчителі щодня впливають на дітей, і від їхнього стану значною мірою залежить стан дітей та якість навчання, — пояснює голова ГО “Смарт освіта” Іванна Коберник. — Тому важливо не лише навчати педагогів інструментів підтримки дітей, а й допомагати їм зміцнювати власну стійкість”.

Після завершення навчання учасники отримали практичні інструменти для роботи з дітьми, зокрема, вправи з саморегуляції, навички взаємопідтримки, “Картки стійкості” та продовжили участь у супервізійних зустрічах, де могли обговорювати складні випадки зі своєї практики. “Інструменти, які дає педагогам наш курс, їм доводиться застосовувати щодня, бо життя в умовах постійного стресу позначається на стані дітей. Але можливість обговорити реальні ситуації з колегами і психологами підтримує педагогів”, - додає Коберник.

У Дніпровській та Запорізькій області відбулося вже п’яти хвиль програми “Catch-Up”, яку фонд savED реалізує спільно з UNICEF Ukraine. Програма була зосереджена на трьох ключових предметах: українській мові, математиці та англійській мові. Як повідомляють організатори, за п’ять хвиль у двох областях 66 226 учнів пройшли повний курс занять у межах програми, 97 474 уроки провели педагоги проєкту у 45 громадах, 87,4% учнів показали покращення результатів, 19% склав середній приріст успішності учнів за результатами фінального тестування. Саме у цих проєктах три роки поспіль бере участь ліцей №81, в якому також відмічають результати покращення успішності навчання.

Тож, освітня система Дніпропетровської області показала потенціал для організації різних форматів навчання попри наближення лінії фронту до рубежів області. Статистика стрімкого переходу на змішаний формат навчання, тенденція переходу до місцевих шкіл дітей-ВПО та інформація від освітян вказує на активний та результативний пошук фінансування для встановлення укриттів та забезпечення енергетичної автономії закладів.

Цей процес важливо системно масштабувати: підтримувати та стимулювати грантову активність закладів, навчати фандрейзингу, активно розширювати партнерства з бізнесом регіону. Але головне - треба надавати системну державну підтримку для різних способів подолання освітніх втрат, яких уникнути у цьому форматі попри налагодження системи укриттів неможливо.

Харківщина - ставка на повернення до офлайну

Харківщина обрала, мабуть, найамбітнішу стратегію серед прифронтових регіонів — поступове повернення максимально можливої кількості дітей до очного навчання. Але через це там все ще переважна більшість дітей вчиться дистанційно, бо будівництво підземних шкіл дороговартісний і довготривалий процес.

Це одна з ключових областей, в якій розгортався театр бойових дій з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Частина регіону була окупована у перші дні вторгнення, частина з них звільнена під час контрнаступу ЗСУ у вересні 2022 року. Обласний центр окупований не був, але постійно зазнає руйнувань. За останній рік територія, яку захопив ворог, збільшилася на 1,3% і боротьба за область триває.

З 2022 року на 1 вересня 2025 року 60 шкіл на Харківщині були зруйновані, ще понад 300 пошкоджені. За інформацією на сайті Головного управління статистики Харківської області, до повномасштабного вторгнення на Харківщині працювало 715 закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО), де навчалися майже 270 тисяч школярів.

Департамент освіти Харківщини на запит медіа НУШ вказує, що у 2023-2024 навчальному році освітню діяльність здійснювали 621 школа, там навчалися, згідно з даними Департаменту статистики, 223,5 тисячі дітей. За змішаною формою навчалося 2 087 учнів, інші використовували дистанційни формат. Кількість вчителів, які навчають дітей Харківщини, за роки повномасштабного вторгнення зменшилося з 22,5 тисяч до майже 19 тисяч (на 2025 рік).

Станом 2026 рік функціонує 577 ЗЗСО усіх форм власності, за очною та змішаною формами навчається 37040 учнів у 186 ЗЗСО (що становить 32,23% від загальної кількості). У дистанційному форматі працюють 391 ЗЗСО (що становить 67,76 % від загальної кількості). Всього за парти сіли 202 120 учнів.

Підземне навчання

Дистанційний формат все ще залишається основним в області, подекуди він використовується навіть у громадах, де відносно безпечно. Але Харківська область стала місцем впровадження уникальної практики так званих “підземних шкіл”. Про це написала перша леді України, голова “Фундації Олени Зеленської” на свої сторінці у FaceBook у грудні 2025 року:

“Харківщина – український лідер у будівництві підземних закладів освіти. Зараз тут зводять 43 підземні школи, - повідомила Олена Зеленська. - Восени на Харківщині в офлайн чи змішану форму навчання вже вийшло понад 50 тисяч дітей. Спорудження нових закладів дасть змогу вивести в офлайн чи змішаний формат додатково ще понад 40 тисяч учнів”.

Ці 43 підземні школи - фактично, кожна пʼята з тих, що зводяться або зведені в Україні.

Майже 650 дітей уже навчаються у двох збудованих з нуля підземних школах, що відкрили в Чугуєві наприкінці березня.

Дистанційне навчання у будь-якому випадку застосовуватиметься зокрема для тих школярів, які перебувають поза територією області (або на окупованих територіях). Також дистанційно працюють 212 педагогічних працівників ЗЗСО, які продовжують перебувати за кордоном. Але можна прогнозувати, що кількість школярів цих категорій може поступово зменшуватись.

Наприклад, станом на лютий 2026 року лише 26 здобувачів освіти, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, отримують освітні послуги у закладах загальної середньої освіти області.

А 13 149 учнів, що виїхали з області та поки продовжують навчатися у своїх старих школах, можуть поступово перейти до офлайн навчання у більш безпечних регіонах.

Також за кордоном продовжують перебувати 45 519 учнів, з них здобувають освіту в закладах області за дистанційною формою навчання – 41 939, за сімейною формою – 1 676, за екстернатною формою – 1 162, і тільки 752 у дистанційних класах з українознавчим компонентом. Скоріш за все, кількість учнів, які обиратимуть подвійне навантаження, зменшуватиметься.

Випускники Харківщини планують подальше навчання. Попри зменшення кількості тих, хто отримав максимальний бал, і ймовірність, що частина майбутніх студентів по факту проживають в інших країнах, збереження самої сталої системи освіти на всіх етапах є важливою.

До прикладу, у 2023 році у національному мультипредметному тесті (НМТ) взяли участь 10 835 випускників Харківської області, з яких 209 одинадцятикласників отримали найвищий результат — 200 балів.

У 2024 році участь у НМТ взяли 10 994 випускники закладів загальної середньої освіти, серед них 175 учень отримав 200 балів.

У 2025 році, попри безпекові виклики, учасники з Харківської області продемонстрували високі результати: явка становила понад 91% (майже 13 тисяч абітурієнтів), з них 97 випускників отримали максимальний бал.

Мотивація народжується при живому спілкуванні

Цей потенціал області варто враховувати під час впровадження реформи старшої школи: при наявності умов навчання в очному або змішаному форматі, можна прогнозувати, що запуск нової системи буде успішним. Але орієнтуватися варто не тільки на цифрові показники.

“Ми бачимо тенденцію, коли такі регіони, як Харківщина, де діти на 2023 рік показували під час наших досліджень високий академічний рівень – 80%, сьогодні його однозначно втрачають приблизно на 20%, - пояснює керівниця фундації GoGlobal Тетяна Коврига. - Це свідчення того, що діти втрачають мотивацію, бо вони відверто забувають, що таке освітній процес. І цього не можна допускати”.

Керівниця фонду savED Ганна Новосад впевнена, що наразі про об’єктивну оцінку якості освіти зокрема на територіях, де залишається високий рівень небезпеки, не йдеться.

“Так, можна подивитися результати НМТ, можна проаналізувати моніторинг УЦОЯО по початковій школі, наступний цикл PISA. Проте ми нічого не знаємо системно про психоемоційний добробут учнівства та педагогів з тих регіонів, яким найскладніше, - каже вона. - І мені б дуже хотілося, щоб у нас була чесна розмова про те, як ми можемо саме ці регіони підтримувати. Адже, вочевидь, що запорізькому чи харківському учнівству і вчительству складніше, ніж колегам і одноліткам у Львові. І відтак ми не можемо робити вигляд, що ми їм допомагаємо в однаковий спосіб”.

Ганна Новосад каже, що фонд побачив корисність програми психоемоційної підтримки тьюторів, які працюють у просторах подолання освітніх втрат, “Вуликах” на Харківщині.

“Це, як правило, місцеві вчителі. І з ними займаються психотерапевти, потім ми їх вивозимо у Карпати, де вони продовжують м’яку групову роботу з підтримки свого стану, - каже пані Ганна. - І всі кажуть, мовляв, в мене немає досвіду, щоб мене взагалі питали, як я себе почуваю. Тому мені б дуже хотілося, щоб ми дивилися на проблематику не лише крізь сухі якісь цифри з таблиці даних, а й на те, як себе почувають люди на п’ятий рік вторгнення”.

Коли безпека вже не єдиний виклик

Тож, адаптивна змішана модель доводить, що навіть у прифронтових регіонах можливо поступово повертати дітей до навчання офлайн. Досвід Дніпропетровщини та Харківщини показує: інвестиції в укриття, енергетичну автономію та безпечні освітні простори дозволяють розширювати очне і змішане навчання навіть в умовах постійної небезпеки.

Проте після часткового вирішення питання фізичної безпеки перед освітою постає не менш складне завдання — подолання освітніх втрат, відновлення мотивації та підтримка психоемоційного добробуту дітей і педагогів. Саме ці проблеми дедалі частіше називають освітяни та експерти, які працюють у прифронтових регіонах.

Водночас ця модель залишається вразливою до змін безпекової ситуації. Через рух лінії фронту частина інвестицій у стаціонарну інфраструктуру може бути втрачена, а сам змішаний формат не здатний повністю зупинити відтік учнів і вчителів до безпечніших регіонів України та за кордон.

Саме тому розвиток політики “Школа офлайн” доцільно поєднувати з масштабуванням програм подолання освітніх втрат і психосоціальної підтримки. Досвід таких ініціатив, як ми дослідили, уже існує, тож, наступним кроком має стати їх системне впровадження.

Педагоги говорять, що на 5-тий рік війни подолання освітніх втрат вже має стати частиною адаптивного освітнього процесу: не година після уроків раз на тиждень чи кілька днів на канікулах, а повноцінною частиною навчального року - з урахуванням пропусків через повітряні тривоги чи відключення світла.

Від того, наскільки успішно освітня система зможе відповісти на ці виклики, залежатиме не лише доступність, а й якість освіти у прифронтових регіонах у найближчі роки.

Нагадаємо, що медіа НУШ опублікував першу статтю з серії Війна і освіта: як змінюється шкільна система України під тиском фронту , де розповів про першу модель, яка виглядає як дистанційна екстериторіальна система на прикладі освіти Донеччини та Луганщини.

У наступному тексті медіа НУШ щодо освітніх втрат ви дізнаєтеся про відновлене очне і змішане навчання після деокупації на прикладах Чернігівської та Сумської областей.

Фото зі сторінки FB Оксена Лісового, Foundation.kse, Об’єктив