Підтримка свободи й творчості: як аудіоуроки можуть полегшити щоденну вчительську рутину

Скільки часу вчитель проводить у школі? Навантаження на одну тарифну ставку за законом – не менше ніж 18 годин на тиждень. Та реальність (і наше аналітичне дослідження) свідчить про інше. Часу завжди замало: години швидко розходяться на підготовку до майбутніх уроків; паперову роботу; відпрацювання матеріалу, якщо урок “пропав” через тривогу…

Та що, коли низку задач можна оптимізувати? Не відкинути, не знизити рівень підготовки та подачі, а зробити так, аби й часу більше, і матеріал добре опрацьований? Аби всі були цілі й ситі, розповідаємо про інструмент, що допоможе зробити щоденну роботу вчителя простішою та, можливо, приємнішою.

У новій статті поділимося:

• який безплатний інструмент може стати надійним вчительським помічником;
• на яких етапах підготовки та проведення уроку його можна використовувати;
• що про нього кажуть вчителі, які постійно користуються інструментом у роботі;
• чому формат так подобається дітям.

ЩО Ж ЦЕ ЗА ІНСТРУМЕНТ?

Подкасти перестали бути лише розвагою і, серед іншого, впевнено облаштувалися в освітній сфері. Вони зручні тим, що опановувати матеріал можна в будь-який комфортний час: в автобусі дорогою додому, під час пробіжки чи просто лежачи на дивані. Принцип “вчитися можна де завгодно” став ключовим для проєкту “Вчися вухами”.

Цей проєкт пропонує 335 аудіоуроків для учнів 7–11 класів з

• української мови та літератури,
• світової історії та історії України,
• громадянської освіти.

Записи короткі: від 10 до 20 (рідко трохи більше) хвилин на одну тему, матеріал викладений легко і з прикладами.

Скриншот із сайту “Вчися вухами”

ТО ЯК АУДІОУРОКИ ДОПОМОЖУТЬ У ЩОДЕННІЙ РОБОТІ?

Ми поговорили з двома вчительками, які вже використовують аудіоуроки у своїй роботі: це Людмила Власенко, вчителька української мови та літератури й Антоніна Макаревич, вчителька історії та громадянської освіти. До речі, і Людмила, й Антоніна – авторки деяких аудіоуроків проєкту. Разом вони виділили перевірені формати роботи з інструментом:

• вступ до уроку. Обидві вчительки радять вмикати хвилину-дві запису на початку заняття. Це працює як спосіб привернення уваги, зачіпка до теми, мотивація і маленька інтрига: що ж буде далі?

Антоніна Макаревич ділиться досвідом роботи з таким форматом:

“Я вмикаю записи просто на уроці – звісно, не ввесь урок, а хвилину. Це перемикає увагу учнів із мене, лектора, на інший канал інформації.

Поки вони слухають, я даю їм різні завдання: наприклад, після прослуховування створюємо мапу думок, записуємо нові слова чи враження від уривка, складаємо запитання. Або, дізнавшись щось нове із прослуханого, можемо обговорити це у форматі “світове кафе”.

Антоніна Макаревич

• домашнє завдання. Аудіоуроки можна давати учням для опрацювання вдома. Це добре працює у випадку, якщо ви плануєте наступний урок зробити “перевернутим”: коли діти приходять на заняття вже із частково опрацьованим матеріалом і ви його відразу обговорюєте. Щоб матеріал точно добре засвоїли, запропонуйте дітям розв’язати тести, які є після аудіоуроку. Їх небагато, та це ефективний інструмент самоперевірки.
• якщо уроку не було через оголошення повітряної тривоги. Вчителі пропонують або слухати аудіоуроки в укритті або дати на домашнє опрацювання.

“Аудіоуроки виручають, коли через повітряну тривогу потрібно спуститися в укриття. Для таких випадків я маю із собою завантажені записи: їх можна слухати в укритті, а можна і вдома, як випереджувальне завдання.

Задавати прослухати теми вдома також корисно, якщо тема складна. Тоді, навіть якщо вони не прочитають самого твору з літератури, то принаймні орієнтуються, про що мова, а не кліпають здивованими очима.” – розповідає Людмила Власенко.

Людмила Власенко під час запису в студії

Антоніна Макаревич також використовує аудіоуроки, аби через скасовані заняття не відставати від програми: “Якщо урок випадає через повітряну тривогу, то його потім однаково треба наздогнати. Аби не перевантажувати учнів у майбутньому, я прошу прослухати аудіоурок і даю до нього невеликі завдання. Помічаю, що коли учні вдома, у спокійних умовах, без відволікаючих чинників слухають матеріал, то запам’ятовують його краще, аніж після уроку”.

• інструмент для подолання освітніх втрат. Людмила Власенко ділиться спостереженням, що при роботі з дітьми, які зараз за кордоном і вчаться на сімейній формі, подкасти стали зручним варіантом. Діти могли слухати матеріал у зручний час – наприклад, дорогою на інші заняття.
• записи “Вчися вухами” як приклад сучасного дизайну уроку. Людмила Власенко використовує аудіоуроки як взірець, яким можна користуватись, коли хочете спланувати динамічне заняття.
• джерельна база. Автори проєкту вже зібрали свіжу та перевірену інформацію, яка стосується теми уроку. А потім над уроками ретельно попрацювали фактчекери. Тож усі факти в аудіоуроках “Вчися вухами” відібрані й перевірені. Правда, зручніше послухати 20 хвилин, аніж пів дня сидіти за конспектами/довідниками? До речі, методичні рекомендації з використання аудіоуроків уже зібрані тут.
• додатковий інтерактив на занятті. Антоніна Макаревич пропонує використовувати аудіоуроки, аби “перемкнути” увагу дітей на іншого наратора:

“Вчитель у школі не може бути лектором, цей формат зовсім не працює. Я засікала: якщо мій монолог триває понад три хвилини, то учні відволікаються. Тож маємо підлаштовуватись і давати їм більше активності.

Звісно, вчитель не має бути аніматором і постійно розважати. Але “відчитав і пішов” теж недобре. Тому аудіоуроки є для мене надійним та ефективним інструментом для роботи. Діти перемикаються з мене на інший канал інформації, їм так точно цікавіше.”

Та водночас зазначає, що просто прослухати частину запису – мало, важливо додати ще завдання. Наприклад, після прослуховування однієї випадкової хвилини запису, вгадати, про що йде мова, що будуть вивчати на уроці. Або виписати незрозумілі слова чи речення, яке діти запам’ятали.

Для вчителів формат подкасту є тією підтримкою, яка дає свободу для творчості й мобільності. Вчителю вже не треба проговорювати так багато матеріалу, а можна попрацювати в команді з учнями. Коли діти мають варіант вибору: “хочете – я вам розповім, хочете самі слухайте”, то це створює більш довірливі стосунки на уроці. Діти радіють, що їх чують і готові слухати у відповідь.

Тетяна Павліченко, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: авторка – Ольга Лещик, ГО “Смарт освіта”

Фото в тексті: особисті архіви Антоніни та Людмили