Теми статті: батькам, вчителям, директорам, дистанційна освіта
14 Квітня 2020
11 784
0
Відеоуроки, які тривають 20-30 хвилин, обговорення у спільному чаті в Telegram, ведення онлайн-журналу, робота в Google Classroom та перелік інших корисних платформ – так у харківській приватній гімназії “Очаг” організовують колективне дистанційне навчання.
З 2014 року гімназія приймає на дистанційне навчання учнів з усієї України. Втім, відпрацьований досвід суттєво відрізняється від нинішнього, каже директорка закладу Лариса Середа.
“В учнів, які навчаються виключно дистанційно, немає запиту на роботу з класом. Вчителі можуть консультувати цих дітей через відеозв’язок, якщо є такий запит і вони не зрозуміли якусь тему. Але це – індивідуальна робота. Нині – ситуація, коли треба працювати з групою, аби не втратити ефекту “очі в очі”. Саме тому ми вчимося працювати з груповими відеочатами та відеоконференціями”, – пояснює пані Лариса.
Журналістка “Нової української школи” поговорила з директоркою про те, які онлайн-ресурси використовують учителі для дистанційного навчання, як відбуваються відеоуроки та обговорення, чи вимикають дітям мікрофони, поки говорить учитель, та які платформи використовують вчителі, щоб навчання було цікавішим.
На Google-диску команда гімназії створила спільну базу для дітей та вчителів 1-11 класів. У папках там розсортовані домашні завдання для кожного класу, графік онлайн-консультацій, якщо учням треба додаткове пояснення теми, контакти вчителів, які містять поштові скриньки.
Класи також користуються платформою Google Classroom. Учнів можна запрошувати до класу через приватний код. Кожен клас створює папку на Google-диску для окремого користувача Google Drive, в яку учень може завантажити роботу. Вчитель бачитиме виконане завдання та зможе його оцінити. У Google Classroom є загальна папка класу і окрема для кожного учня.
Щопонеділка адміністрація гімназії узгоджує розклад на тиждень з учителями для кожного класу і завантажує його на Google-диск. Тоді учні знають годину, о котрій треба вийти на відеозв’язок для конкретного предмету. Для молодших проводять по 2-3 уроки онлайн, а для старших – 4-5.
Відеоуроки вчителі організовують, використовуючи сервіси Zoom, Google Hangouts, Microsoft Teams та Discord. Вони дозволяють додавати декількох користувачів до відеоконференції. Директорка каже, вчителі обирають для себе ті сервіси, які їм видаються найзручнішими.
Відеоуроки тривають в середньому 20-30 хвилин. Учитель пояснює матеріал, далі – діти ставлять додаткові запитання до теми. Після цього ще кілька хвилин може тривати обговорення теми в груповому чаті в будь-якій зручній для класу соціальній мережі – Viber, Telegram, Messenger. До прикладу, з української літератури можуть бути обговорення за твором – тоді діти можуть письмово висловити свої думки.
“Учні діляться думками до теми, спілкуються між собою, коментують та заперечують. Спілкування в соцмережах – це звичний для них формат. То чому б його не використовувати? Діти позитивно реагують на такі обговорення. Бо вони можуть поєднувати свої навички в гаджетах із навчанням.
Тобто вони не грають в якусь гру, а пишуть твір, а цей твір потім серйозно оцінюється вчителем. Вони розуміють, що це – серйозно”, – каже директорка Лариса Середа.
Якщо учні не зрозуміли інформації з теми і не змогли поставити запитання під час відеозв’язку, то можуть запитати про це індивідуально в учителя, написавши йому. До слова, вчителі вимикають мікрофони дітям під час пояснення теми. Але роблять це, за словами пані Лариси, тільки через те, що інакше звук “фонить”. Мікрофони вмикають тоді, коли починається обговорення.
“Поки ми не знайшли настільки зручної платформи, щоб можна було і мікрофони не вимикати, і щоб не фонило водночас. Син одного з наших засновників – айтівець, нині він намагається знайти варіант, який буде зручним для нас і найменш проблемним. Може, згодом мікрофони не треба буде вимикати”, – пояснює директорка.
Онлайн проводять навіть фізкультуру та трудове навчання. Для фізкультури вчителі знімають відео, на яких демонструють, які вправи можна зробити з незвичними предметами вдома. Такі відео учні можуть передивлятись під час уроку. А вчителі початкових класів проводять заняття в Zoom, показуючи, як виконувати ті чи інші вправи.
Щодо трудового навчання – дітям зарання повідомляють, що треба підготувати для уроку. Відтак, у визначений час в Zoom учитель пояснює, як виконувати завдання. Якщо діти не встигають закінчити, то доробляють і надсилають фото виробу.
Нині в гімназії онлайн проводять і заняття з групою подовженого дня. До прикладу, неформально спілкуються про коронавірус, разом виконують домашні завдання та знайомляться з домашніми улюбленцями однокласників і вчителів. Пані Лариса каже, що в такий спосіб вдається компенсувати дефіцит спілкування під час карантину.
Аналогом підняттю роки онлайн є правило: “Один говорить – інші слухають”. Пані Лариса каже, з цим проблем немає, бо це загальношкільне правило знають усі учні. Тут, власне, важливий саме відеозв’язок, бо тоді діти бачать одне одного і розуміють, коли не треба вигукувати.
Щодо того, чим замінити нагляд учителів за робочим зошитом, Лариса Середа каже, що нині це – не завдання.
“Треба працювати в режимі, де немає нагляду за кожним. Навпаки – нам треба вчитись працювати в команді, навіть у таких умовах. Натомість, дивитись, хто як працює можна в індивідуальному режимі. До прикладу, діти можуть надсилати фото робочих зошитів вчителеві в соцмережах”.
Якщо це тести, то бали за кожне запитання оголошують одразу. Тобто учні знають, скільки балів отримають за те чи інше запитання – і одразу після виконання завдання отримують свій результат. Якщо це звичайна контрольна робота, яку учні виконують і надсилають фото зошита, то вона оцінюється за тими ж критеріями, що й звичайна контрольна.
“Звісно, не виключається те, що дитина могла виконувати завдання не самостійно. Але недовіра – це не найкращий варіант. Ми просто маємо переконати дітей, що важливо бути чесними. Не наше завдання покарати дитину, наше завдання – допомогти дитині розібратись з матеріалом”, – пояснює пані Лариса.
Також є завдання, які учні можуть виконувати не одразу, а розпланувати час самостійно. Ба більше – не всі діти користуватися відеозв’язком. За словами пані Лариси, багато дітей поїхали до бабусь та дідусів в село, де є проблеми зі зв’язком або взагалі його немає. Тому цих учнів є можливість виконати завдання пізніше. Також з ними індивідуально працює вчитель, коли вони виходять на зв’язок. Натомість, батьки намагаються бути посередниками, щоб передати ці завдання дітям.
“Але це не проблема. Ми були готові до того, що не всі діти виходитимуть на зв’язок. Фактично, коли дитина хворіє, виникає така сама ситуація – потім вчитель має розібратись, наскільки дитина в темі і що треба допрацювати”.
До того ж, вчителі та класні керівники заохочують дітей, аби ті підключались до роботи, слідкують за тим, які діти працюють. Якщо дитина може бути на відеозв’язку, але неактивна, намагаються поговорити з нею та з’ясувати все особисто.
До слова, конкуренція онлайн не зникає. Пані Лариса каже, що діти бачать у спільному чаті, що хтось надіслав роботу раніше за них, або хтось багато пише на обговореннях – і отримує хороші бали. Тож намагаються встигати за іншими та бути кращими.
Ігровими та інтерактивними платформами, які найбільш зручні та цікаві та якими можна доповнити дистанційне навчання, вчителі гімназії діляться між собою у спільному вчительському чаті. Ось кілька таких:
Марія Марковська, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: автор – Paige Cody, Unsplash
Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.
Обговорення