Теми статті: булінг, вчителям, директорам, освітабезкорупції
17 Вересня 2020
4 146
0
Як поповнювати свої емоційні ресурси й вирішувати шкільні конфлікти, як мотивувати учнів, як зробити навчання цікавішим. Ці теми обговорювали учасники міні-EdCamp’у в Куп’янську (Харківська область).
У статті про:
Текст підготовлено в межах проєкту USAID_ВзаємоДія, мета якого – доброчесне українське суспільство з нульовою толерантністю корупції. Зокрема, проєкт розробив антикорупційні інструменти для уроків. Більше про них читайте за цим посиланням.
У Куп’янській загальноосвітній школі № 6 навчаються 827 дітей і працюють 60 учителів. Міні-EdCamp у Куп’янську вперше, хоча дружба з командою EdCamp почалася ще 2016 року. Тоді вчителька фізики Ірина Ракитська першою взяла участь у Національній (не)конференції.
“Пам’ятаємо, у якому вона була захваті, коли на педраді розповідала, що відкрила для себе EdCamp!”, – розповідають організаторки.
Згодом пані Ірина стала тренеркою з недискримінації в освіті, увійшла до складу комісії з антидискримінаційної експертизи підручників, неодноразово була спікеркою на міні-EdCamp’ах.
Зовсім скоро до спільноти білих ворон, як називають себе едкемпівки та едкемпівці, долучилися інші вчительки школи.
Сама школа нині активно застосовує 10 цікавинок:
Сесію про професійне вигорання і його подолання проводила практична психологиня, учителька біології Куп’янської ЗОШ №6 Наталія Сафонова.
“Якщо є проблема, значить є й рішення. У кожної людини є вибір: опустити руки, дозволити собі “згоріти на роботі” або, навпаки, чути себе, бути уважним до себе, щоби виключити можливість виникнення синдрому вигорання”, – каже пані Наталія.
Фази вигорання:
Вправа, коли треба бути чесним із собою:
“Парадокс у тому, що до неважливих і несуттєвих справ ми відносимо ті, які дають нам сили, ресурс, заряджають енергією, надихають, – посидіти в тиші 20 хвилин, полежати у ванні з піною, піти на йогу, поспілкуватися з родиною тощо. Інакше людина втрачає джерело енергії і сили”, – каже Наталія.
Поради на кожен день:
Тренерка ГО “Сфера” з Харкова Вікторія Преображенська розповіла про особливість шкільних конфліктів і способи їх вирішення.
“Для цього варто застосовувати співчуття і зміну ставлення, зміну поведінки і творчі підходи в подоланні суперечностей”.
Для зміни ставлення до людини, з якою виникає конфлікт, важливо, щоб людина була почута – колегами, батьками, друзями. Знаючи потреби кожної сторони конфлікту, легше вирішити суперечку. Також потрібно розуміти свої потреби й намагатися їх задовольнити.
Щоби з’ясувати потребу сторони, що конфліктує, потрібно слухати й самому бути в ресурсі – мати час, бажання, відповідний емоційний стан.
У трансформації конфлікту важливо налагодити дружню атмосферу, в якій будуть підтримка, заохочення до вирішення суперечки. Якщо потрібно, не боятися просити про допомогу – у колег, батьків учнів й самих школярів.
Вчителі можуть використовувати комплекс освітніх програм “Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації”, затверджений МОН. Комплекс програм містить:
Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, в якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації.
Медіатор:
Директор Українського інституту вивчення Голокосту “Ткума”, керівник освітніх програм з Дніпра Ігор Щупак говорив про мотивацію учнів до навчання.
Англосаксонська модель мотивації:
Схвалюйте учнів та їхню роботу. Заохочуйте відкрите спілкування та вільне мислення зі своїми учнями, щоби вони відчували себе важливими.
Покладіть на учнів відповідальність. Під час підготовки до уроку – за роздачу матеріалів, підключення техніки, написання текстів на дошці. Під час уроку – за ввімкнення техніки, роботу з QR-кодами. Важлива робота в групах, але з призначенням ролі кожному учню.
Висувайте розумні вимоги, стимулюйте від відміток до подарунків.
Змінюйте форми проведення занять. Організовуйте пізнавальні ігри та дискусії, використовуйте візуалізацію та геймеризацію.
Ірина Ракитська, вчителька фізики, тренерка з недискримінації в освіті, експертка антидискримінаційної експертизи підручників:
“Головне – вірити в свої сили і в жодному разі не пасувати перед викликами сучасного життя. Від нашого EdCamp я очікувала відповіді на запитання “піти не можна залишитися в школі?”. І я щаслива, що всі експерти та експертки одностайно поставили кому після слова “не можна””.
Олена Проценко, вчителька англійської мови, тренерка з медіаграмотності та ненасильницького спілкування:
“Я очікувала, що вірус ЕдКемпу після нашої події пошириться на вчительську спільноту Куп’янщини, адже на інших подіях EdCamp наші місто і район були не надто активними. Сподіваюся, що куп’янських білих ворон таки побільшає!
Оскільки наскрізною темою нашої події було професійне емоційне вигорання, то я раджу кожному й кожній знаходити час для себе, для своїх улюблених занять: спорт, хобі, родина, домашні улюбленці, відпочинок на природі тощо”.
Тетяна Ланевська, вчителька історії та правознавства, тренерка з медіаграмотності та ненасильницького спілкування:
“Порада організаторам онлайн-EdCamp’ів: хвилювання притаманне всім, важко передбачити перебіг онлайн-сесії (може несподівано залишитися час або, навпаки, не вистачити), тому бажано мати в резерві кілька цікавих запитань або важливих оголошень, продумати, як тактовно нагадати експертному колу про обмеження в часі, що зробить ці складнощі непомітними для учасників та учасниць.
Ще одна порада: продумайте, як зробити чат експертного кола та вчительства активним, тому що саме в онлайн-форматі це єдиний зворотний зв’язок, що дуже потрібен спікерам та спікеркам. Бажаю всім, хто буде проводити онлайн-EdCamp’и, створити таку ж згуртовану та віддану справі команду, яка буде надихати та підтримувати”.
Яна Торубарова, вчителька музичного мистецтва, керівниця вокального гурту “Конопушки”, тренерка з медіаграмотності:
“Не бійтеся залучати до події дітей: учнів та випускників. Я впевнена, кожній школі є, ким пишатися, а діти із задоволенням не тільки беруть участь у EdCamp’ах разом зі своїми вчителями, а й надихають їх та генерують цікаві ідеї.
Мені здається, що успіх (не)конференції багато в чому залежить від влучно обраної назви, тому проводьте мініконкурси назв серед творчих колег, збирайтеся за чашкою чаю або філіжанкою кави на душевні розмови – і назва саме вашої унікальної події обов’язково народиться!”
Читайте також:
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю громадської організації “ЕдКемп Україна” і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.
Обговорення