Профілактика вигорання й вирішення шкільних конфліктів. Як відбувався міні-EdCamp у Куп’янську

Як поповнювати свої емоційні ресурси й вирішувати шкільні конфлікти, як мотивувати учнів, як зробити навчання цікавішим. Ці теми обговорювали учасники міні-EdCamp’у в Куп’янську (Харківська область).

У статті про:

• 10 цікавинок для школи;

• як боротися з професійним вигоранням;

• як вирішувати конфлікти в школі;

• як мотивувати учнів навчатися.

Текст підготовлено в межах проєкту USAID_ВзаємоДія, мета якого – доброчесне українське суспільство з нульовою толерантністю корупції. Зокрема, проєкт розробив антикорупційні інструменти для уроків. Більше про них читайте за цим посиланням.

ТВОРЧИЙ КОЛЕКТИВ КУП’ЯНСЬКОЇ ШКОЛИ №6 ТА 10 ЦІКАВИНОК ДЛЯ НАВЧАННЯ

У Куп’янській загальноосвітній школі № 6 навчаються 827 дітей і працюють 60 учителів. Міні-EdCamp у Куп’янську вперше, хоча дружба з командою EdCamp почалася ще 2016 року. Тоді вчителька фізики Ірина Ракитська першою взяла участь у Національній (не)конференції.

“Пам’ятаємо, у якому вона була захваті, коли на педраді розповідала, що відкрила для себе EdCamp!”, – розповідають організаторки.

Згодом пані Ірина стала тренеркою з недискримінації в освіті, увійшла до складу комісії з антидискримінаційної експертизи підручників, неодноразово була спікеркою на міні-EdCamp’ах.

Зовсім скоро до спільноти білих ворон, як називають себе едкемпівки та едкемпівці, долучилися інші вчительки школи.

Сама школа нині активно застосовує 10 цікавинок:

1. “Жива бібліотека” (формат став настільки популярним, що його використовують не лише на рівні школи, а й міста. Також адаптований варіант такої виховної години перейняли Кривий Ріг, Ужгород, Полтава, Дніпро, Одеса та інші міста).
2. Перформанс “Крок уперед” про рівність прав (активно використовують на уроках громадянської освіти, виховних годинах).
3. Тренінги з медіаграмотності (неодноразово проводили з учнями школи, а також для вчителів інших шкіл міста).
4. Серпнева конференція напередодні початку навчального року у форматі EdCamp.
5. “Світове кафе” (постійно використовують на уроках).
6. Сортування сміття.
7. Всеукраїнський проєкт від київської вчительки географії Оксани Данилової “П’ять причин пишатися Україною“.
8. “Дизайн-мислення” від телеведучої Слави Фролової та артфахівця Дмитра Буланова (наприклад, на першому уроці мистецтва цього навчального року 10 клас створював за допомогою дизайн-мислення колаж “Мій навчальний рік 2021”; на уроці був нідерландський художник Стефан Венброєк).
9. Співучителювання (лайфхак від Трудолюбівської школи, що впроваджує фінський досвід в освіті).
10. Урок “Stop-sexing” (до Дня безпечного інтернету).

ПОЧУТИ СЕБЕ, АБО ЩО РОБИТИ З ПРОФЕСІЙНИМ ВИГОРАННЯМ

Сесію про професійне вигорання і його подолання проводила практична психологиня, учителька біології Куп’янської ЗОШ №6 Наталія Сафонова.

“Якщо є проблема, значить є й рішення. У кожної людини є вибір: опустити руки, дозволити собі “згоріти на роботі” або, навпаки, чути себе, бути уважним до себе, щоби виключити можливість виникнення синдрому вигорання”, – каже пані Наталія.

Фази вигорання:

• Етап “медового місяця” – бажання працювати з підвищеним ентузіазмом, з повною самовіддачею, надмірні вимоги до себе впродовж тривалого часу.
• Пробудження – з’являється розуміння, що “не все так легко і красиво, не все залежить від мене”. Робота йде з меншою енергією, з’являється тілесне й емоційне виснаження.
• Фаза жорсткості (тертя) – виникають конфлікти, погіршуються контакти, зникає взаєморозуміння, важко “піти” від запитів і претензій, не вистачає сил бути толерантними.
• Випалювання – характеризується станом депресії, відчуттям порожнечі, втомою. Людина не може відчувати радості.
• Відродження – етап “лікування ран”, вихід зі стану вигорання.

Вправа, коли треба бути чесним із собою:

1. Уявіть ситуацію, коли у вас збільшується кількість обов’язків, необхідних справ.
2. Перша реакція, яка формує нашу поведінку: відмовитися від ненасущних справ, не настільки термінових і важливих на користь важливих.
3. Виберіть справи, від яких ви відмовитесь, а потім подумайте, чи варто таки від них відмовлятися? Чи справді вони є несуттєвими? Можливо, навпаки?

“Парадокс у тому, що до неважливих і несуттєвих справ ми відносимо ті, які дають нам сили, ресурс, заряджають енергією, надихають, – посидіти в тиші 20 хвилин, полежати у ванні з піною, піти на йогу, поспілкуватися з родиною тощо. Інакше людина втрачає джерело енергії і сили”, – каже Наталія.

Поради на кожен день:

• пам’ятати про власні пріоритети;
• присвятити час собі;
• робити паузу;
• щодня запитувати себе: “Як я себе почуваю?”, “В чому я маю потребу?”;
• прислухатися до свого тіла, робити потягування рук, корпусу, дихальні вправи: вдих на 4 секунди, затримка дихання на 4 секунди і видих на 4 секунди.

ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНФЛІКТУ В ШКІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Тренерка ГО “Сфера” з Харкова Вікторія Преображенська розповіла про особливість шкільних конфліктів і способи їх вирішення.

“Для цього варто застосовувати співчуття і зміну ставлення, зміну поведінки і творчі підходи в подоланні суперечностей”.

Для зміни ставлення до людини, з якою виникає конфлікт, важливо, щоб людина була почута – колегами, батьками, друзями. Знаючи потреби кожної сторони конфлікту, легше вирішити суперечку. Також потрібно розуміти свої потреби й намагатися їх задовольнити.

Щоби з’ясувати потребу сторони, що конфліктує, потрібно слухати й самому бути в ресурсі – мати час, бажання, відповідний емоційний стан.

У трансформації конфлікту важливо налагодити дружню атмосферу, в якій будуть підтримка, заохочення до вирішення суперечки. Якщо потрібно, не боятися просити про допомогу – у колег, батьків учнів й самих школярів.

Вчителі можуть використовувати комплекс освітніх програм “Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації”, затверджений МОН. Комплекс програм містить:

• Програму гуртка “Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації”;
• Програма факультативу “Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе”;
• Програму освітнього тренінгу для учнів “Базові навички медіатора / медіаторки служби порозуміння закладу освіти”.

Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, в якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації.

Медіатор:

• уважно слухає й не перериває;
• чітко висловлює свою думку;
• ставить запитання, що сприяють розумінню ситуації;
• ставиться до кожного учасника ситуації з повагою;
• дотримується нейтралітету;
• не надає порад і не висловлює свою позицію;
• не шукає, хто має рацію, а хто винний;
• допомагає учасникам примирення знайти справедливе розв’язання проблеми, що спричинила конфлікт чи суперечку.

ЯК МОТИВУВАТИ УЧНІВ НАВЧАТИСЯ

Директор Українського інституту вивчення Голокосту “Ткума”, керівник освітніх програм з Дніпра Ігор Щупак говорив про мотивацію учнів до навчання.

Англосаксонська модель мотивації:

1. Заохочуйте!

Схвалюйте учнів та їхню роботу. Заохочуйте відкрите спілкування та вільне мислення зі своїми учнями, щоби вони відчували себе важливими.

2. Залучайте!

Покладіть на учнів відповідальність. Під час підготовки до уроку – за роздачу матеріалів, підключення техніки, написання текстів на дошці. Під час уроку – за ввімкнення техніки, роботу з QR-кодами. Важлива робота в групах, але з призначенням ролі кожному учню.

3. Стимулюйте!

Висувайте розумні вимоги, стимулюйте від відміток до подарунків.

4. Творіть!

Змінюйте форми проведення занять. Організовуйте пізнавальні ігри та дискусії, використовуйте візуалізацію та геймеризацію.

5. Демонструйте зв’язок навчання з реальним життям!

• На рівні історії країни (Ігор Щупак вів свою сесію на прикладі істрії): яка цінність демократії? Коли, реформи в якій країні були вдалими?
• На рівні міста, селища: що можна зробити з екологією (сміттям), туризмом…
• На рівні історії родини: запитай у рідних про хрущовську відлигу, про те, що сталося 11 вересня 2001 року…
• На рівні учня: як захищати свої права? Як набувати навичок для кар’єри? Як розвивати інтелект?

ЛАЙФХАКИ, ПОБАЖАННЯ І ПОРАДИ ВІД ОРГАНІЗАТОРОК EDCAMP

Ірина Ракитська, вчителька фізики, тренерка з недискримінації в освіті, експертка антидискримінаційної експертизи підручників:

“Головне – вірити в свої сили і в жодному разі не пасувати перед викликами сучасного життя. Від нашого EdCamp я очікувала відповіді на запитання “піти не можна залишитися в школі?”. І я щаслива, що всі експерти та експертки одностайно поставили кому після слова “не можна””.

Олена Проценко, вчителька англійської мови, тренерка з медіаграмотності та ненасильницького спілкування:

“Я очікувала, що вірус ЕдКемпу після нашої події пошириться на вчительську спільноту Куп’янщини, адже на інших подіях EdCamp наші місто і район були не надто активними. Сподіваюся, що куп’янських білих ворон таки побільшає!

Оскільки наскрізною темою нашої події було професійне емоційне вигорання, то я раджу кожному й кожній знаходити час для себе, для своїх улюблених занять: спорт, хобі, родина, домашні улюбленці, відпочинок на природі тощо”.

Тетяна Ланевська, вчителька історії та правознавства, тренерка з медіаграмотності та ненасильницького спілкування:

“Порада організаторам онлайн-EdCamp’ів: хвилювання притаманне всім, важко передбачити перебіг онлайн-сесії (може несподівано залишитися час або, навпаки, не вистачити), тому бажано мати в резерві кілька цікавих запитань або важливих оголошень, продумати, як тактовно нагадати експертному колу про обмеження в часі, що зробить ці складнощі непомітними для учасників та учасниць.

Ще одна порада: продумайте, як зробити чат експертного кола та вчительства активним, тому що саме в онлайн-форматі це єдиний зворотний зв’язок, що дуже потрібен спікерам та спікеркам. Бажаю всім, хто буде проводити онлайн-EdCamp’и, створити таку ж згуртовану та віддану справі команду, яка буде надихати та підтримувати”.

Яна Торубарова, вчителька музичного мистецтва, керівниця вокального гурту “Конопушки”, тренерка з медіаграмотності:

“Не бійтеся залучати до події дітей: учнів та випускників. Я впевнена, кожній школі є, ким пишатися, а діти із задоволенням не тільки беруть участь у EdCamp’ах разом зі своїми вчителями, а й надихають їх та генерують цікаві ідеї.

Мені здається, що успіх (не)конференції багато в чому залежить від влучно обраної назви, тому проводьте мініконкурси назв серед творчих колег, збирайтеся за чашкою чаю або філіжанкою кави на душевні розмови – і назва саме вашої унікальної події обов’язково народиться!”

Читайте також:

• Обіймаємо серцем. Як відбувався Спеціальний mini-Edcamp у Станиці Луганській
• Про медіаграмотність, булінг і безпечну поведінку. Як відбувся вінницький онлайн-міні-EdCamp

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю громадської організації “ЕдКемп Україна” і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.