Що більше людей – то більше ідей. Як на Полтавщині учні, батьки й учителі писали дієві стратегії шкіл

“Я переглядаю перші фотографії, коли ми лише починали розробляти стратегію розвитку школи з Решетилівським ліцеєм. Хтось – у собі, хтось дивиться на нас, не розуміючи, чого ми хочемо, хтось уже готовий піти. А збоку сидить директор школи, який говорить: “У нас уже є стратегія. Може, я вам її дам і цього досить?”. А я йому відповіла: “А можна я у вас заберу один примірник? І коли ми напишемо нашу з вами стратегію – порівняємо”, – пригадує Марина Крилевець, менторка “Школи дієвої демократії” від Швейцарсько-українського проєкту DECIDE, завідувачка відділу розвитку дошкільної та початкової освіти в Полтавській академії неперервної освіти.

Одне з перших фото робочої групи, про які розповідає Марина

Забігаючи наперед, стратегії порівнювати не довелося. Ще на етапі розроблення було зрозуміло, що підходи до її написання різні. Про це говорить і директорка Терешківського ліцею, що на Полтавщині.

“Раніше, коли ми писали стратегію, – це був просто план. Перше, друге, третє, четверте. Не проводили жодних опитувань серед учасників освітнього процесу, не розуміли, що вони думають про школу та про процеси в ній. Це було суто наше вчительське бачення. Тут усе було інакше. Підхід полягав у зануренні в теперішній стан речей і залученні якомога більшої кількості зацікавлених людей до написання стратегії. Саме тому нам уже вдалося багато чого втілити”, – розповідає Лариса Шевченко, директорка Терешківського ліцею.

У першому тексті “Нова українська школа” розповідала про 6 кроків до дієвої стратегії закладу освіти. А для цього (другого) матеріалу ми поспілкувалися з менторкою проєкту, яка допомагала розробляти стратегію розвитку Решетилівському ліцею, та із директоркою Терешківського ліцею, де також розробляли стратегію. Тож із цієї статті ви дізнаєтеся:

• які успіхи та невдачі були на шляху до написання стратегії у двох шкіл на Полтавщині;
• чи справді школам цікаво розробляти стратегії та що це їм дає;
• що з планів уже вдалося втілити;
• чому саме такі стратегії можна назвати дієвими.

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ: ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Решетилівський ліцей обʼєднує 130 педагогів і 757 учнів. Коли Марина Крилевець і Олена Буйдіна (менторки DECIDE) приїхали до закладу освіти, виявилося, що він опорний. І в нього є ще три філії.

Перша зустріч

“Ми практично писали одну стратегію на чотири заклади освіти. Серед них – ще одна школа із 421 учнем – Решетилівська філія І ступеня, і дві менших – Потічанський НВК (63 учні й 14 дошкільнят) та Решетилівська філія І ступеня з дошкільним підрозділом (38 учнів і 32 дошкільники). Отже, ми вирішили об’єднати зусилля. Але уявіть, що в кожній школі свій педагогічний колектив, свій директор, свої запити та проблеми”, – розповідає Марина Крилевець.

• На першу зустріч зібралася робоча група, яка мала працювати над розробленням стратегії, – 19 людей. Марина пригадує, що була шокована, адже готувалася працювати із 7–9 людьми. Натомість на команду менторів чекали батьки, учні, вчителі – представники з кожної школи.

“Як тільки ми відчинили двері, я побачила, що вони готові стартувати. Усі були налаштовані на активну роботу. Памʼятаю, такий сонячний день, усі зібралися і сказали нам: “Добре, якщо не хочете брати нашу стратегію, робімо щось!”. І почалося.

Отже, знайти команду справді зацікавлених людей – це перший крок до успіху”, – каже пані Марина.

Учасники робочої групи

• Далі було анкетування, яке запустили під гаслом “Чим більше людей – тим більше ідей”. Анкети заповнювали анонімно, у них йшлося про освітнє середовище та процеси, педагогічну та управлінську діяльності. Анкети з опитуванням опублікували на сайті школи й намагалися розповісти про нього якомога більшій кількості людей – усно та в соціальних мережах.

“Ми хотіли почути правду, щоби це підбадьорило школи вийти на нові вектори. Долучили до анкетування навіть учнів 3–4 класів маленьких шкіл – у них також є своя думка. Усі знали, що в школі пишуть якийсь важливий документ”, – розповідає менторка.

• На наступних зустрічах аналізували одержану інформацію з анкетування. Відповіді шокували педагогів та директорів шкіл. Наприклад, у закладі були впевнені, що в них немає булінгу, а діти розповіли, що є. Вчителі думали, що всі абсолютно задоволені навчанням. А зʼясувалося, що не всім учням і батькам подобаються методи роботи.

А ще діти думали не лише про навчання, а хотіли більше сучасних просторів на території школи, у яких можна проводити й вільний час. Зокрема, сучасну бібліотеку та затишний двір. Усі писали про обладнані укриття. Батьки ж хотіли більшої залученості в життя школи.

• Наступним кроком мало стати формування місії та візії закладу освіти. Тут уже не можна було обійтися без думки учнів і батьків.

“Далі розпочалося, як я це називаю, “сродна праця”. Ми разом брейнштормили, через які проєкти можна задовольнити запити учасників освітнього процесу та реалізувати візію і місію. Стратегічні цілі виокремили в конкретні завдання. Важливо було врахувати, що у великій школі – свої проблеми, а в менших – свої”, – каже Марина Крилевець.

• Тож вирішили писати ще міністратегії для менших закладів освіти в межах великої стратегії.

“На кожному кроці написання стратегії в аудиторії зʼявлялися нові люди. Заходжу якось і бачу, що тут точно понад 19 людей. Запитую: “Це хто?”. “А це ті, хто захотіли доєднатися”, – кажуть.

У нас триває практична робота, відчиняються двері – і ще хтось заходить. Думки висловили, подискутували… Старшокласники знали, що ми сьогодні в школі, що процес написання триває. Тож приходили зі своїми ідеями й думками. Так, у нас щоразу додавалися нові люди”, – усміхаючись, пригадує менторка.

Робоча група під час обговорення

Процес обговорення, виокремлення і написання здружив колективи шкіл між собою. Раніше, якщо й були спільні заходи, то запрошували лише директора й заступника. А цього разу вдалося познайомитися та об’єднатися й учителям. Це дало змогу відчути, що всі люди, причетні до опорної школи та філій, – єдиний цілісний колектив.

“Було цікаво спостерігати, як вони подивилися одне на одного іншими очима. Почали усвідомлювати, що в кожного свої переваги, відповідно, і сприймати одне одного інакше. Зокрема, не боячись, вчитися в колег і переймати досвід. Це обʼєднало, здружило, примирило”, – пояснює пані Марина.

• Згодом робоча група зрозуміла, що зацікавленість батьків і учнів у стратегії настільки висока, що варто зробити адаптований варіант документа для дітей, який був би їм доступний і зрозумілий (просто картинка й короткий опис), а також – для батьків. Тобто спрощені, яскраво проілюстровані варіанти. Такого не було в методології, але всі зійшлися на тому, що це буде корисно та дієво.

Учениця фіксує сильні та слабкі сторони школи

ЩО НАПЛАНУВАЛИ ТА ЩО ВДАЛОСЯ ЗМІНИТИ?

Стратегії розвитку шкіл, за рекомендаціями DECIDE, пишуть на пʼять років, а перспективний план упровадження стратегії – на три роки. Також у межах кожної стратегії є докладне планування на рік. Наприклад, стратегічні цілі для Решетилівського ліцею та філій, зокрема, такі:

• Комфортний освітній простір. За мету поставили капітальний ремонт даху будівлі: щось тече, щось – старе. Також планують провести термомодернізацію та попрацювати з енергозаощадженням, аби менші капіталовкладення давали більший результат. Також у планах – реконструювати та обладнати їдальню відповідно до нових вимог.

“Харчоблок уже переобладнали, а приміщення їдальні нині суміщене з актовою залою. Тож у планах розмежувати простори”, – пояснює Марина Крилевець.

В одній із маленьких шкіл планують побудувати спортзал. У них є пристосоване приміщення. Натомість у планах – мати спортзал з урахуванням потреб інклюзії, а також переобладнати шкільний стадіон.

В усіх школах хочуть оновити шкільні меблі та класні кімнати. Також є потреба збільшити кількість шкільних туалетів. А ще планують хтось – осучаснити, а хтось – побудувати укриття. Окрім цього – встановити систему внутрішнього й зовнішнього відеоспостереження.

У планах і створення зон відпочинку для дітей – як у приміщенні, так і на подвір’ї. Тобто обладнання коридорів, рекреаційних зон, фоє, встановлення альтанок і лавок. А ще створюватимуть батьківську кімнату. Для цього треба удосконалити одне з приміщень, зробити більшим і проводити там просвітницькі заходи для батьків.

• Розробити систему заохочень для педагогічних працівників щодо участі в конкурсах і олімпіадах. Планують створити цілісну систему, щоби педагоги мали премії та нагороди. Це можливо реалізувати лише в партнерстві із засновником, якщо школа не має фінансової автономії.
• Налагоджувати партнерства та розвивати лідерство. Зокрема, школи мають досвід учнівського самоврядування і хочуть вивести його на рівень молодіжного лідерства громади.

“Робити все можливе й неможливе – щоб не “загубити” цих теперішніх і майбутніх лідерів, продовжувати з ними співпрацю, залучати до шкільного життя і змін, показати перспективи в громаді”, – говорить пані Марина.

• Запровадити оцінювання без знецінювання. Опитування показало, що система оцінювання НУШ не повною мірою зрозуміла батькам і вчителям, вони нею часто не задоволені. Так, колектив школи розробив критерії оцінювання навчальних досягнень учнів відповідно до окремих видів робіт із кожної предметної галузі для кожного класу. Вони є в класних кімнатах, й учні можуть ними користуватися насамперед для самоперевірки знань та вироблення навичок аналізувати власні успіхи й невдачі.

Під час дистанційного навчання заклад використовує єдину цифрову систему Google Workspace for Education. Це дає змогу в кожному віртуальному класі виставити ці критерії. Для батьків, вчителів та учнів проводять різні заходи, конференції, консультації, години спілкування із цієї теми. Окрім того, розробили Положення про академічну доброчесність у закладі освіти.

“Усі ці плани – реальні. Виходили з того, щоб не фантазувати. Ми одразу планували кошти на ці проєкти. Десь має бути спільна участь у фінансуванні, десь треба написати проєкт і залучити грант.

Кожну ідею ми розбирали на шматочки та критично оцінювали підходи. Наприклад, якщо школа така, що її завтра-післязавтра закриють, а вони собі ставлять за ідеєю стати флагманом освіти в громаді – то це фантазії. Треба бути реалістами. Можливо, є сенс побудувати укриття. І тоді батьки не боятимуться віддавати туди своїх дітей. А далі вже будемо говорити про інновації”, – пояснює Марина Крилевець.

Нещодавно Решетилівські заклади освіти презентували перші кроки реалізації стратегії під час експертної сесії, у якій узяли участь 13 закладів освіти-партнерів проєкту DECIDE з Івано-Франківської, Одеської та Полтавської областей. Нині, за словами менторки, біля однієї зі шкіл почали будувати велике укриття, працюють над системою оцінювання та розвитком інклюзивного навчання. А ще змінився освітній простір.

“Управлінці подивилися на школу очима дітей і врахували їхні думки. Що діти вважають зайвим – прибрали. Тепер, наприклад, за бажанням дітей, створили красиві фотозони. Влаштовуючи виставки, збирають гроші, які перераховують на ЗСУ”.

Менторка наголошує: дієва стратегія розвитку школи важлива, бо вона не підійде більше нікому, її не можна списати чи вкрасти. Адже кожна школа – унікальна, і запити також особливі. Отже, зусилля, бачення та методи вирішення відрізнятимуться. Стратегію Решетилівського ліцею можна переглянути тут.

“Знаєте, і я на собі відчула силу спільної роботи. За цей час ми з колективами дійсно зріднилися. Вони телефонують, ми можемо говорити на вихідних, вони нас щось запитують, ми шукаємо, відповідаємо, підтримуємо. Головне в цьому процесі – не бути байдужими ані батькам, ані дітям, ані керівництву, ані педагогам. І тоді точно буде успіх”, – завершує Марина Крилевець.

ЯК СТРАТЕГІЮ ПИСАЛИ В ТЕРЕШКІВСЬКОМУ ЛІЦЕЇ

“Громада писала свою стратегію розвитку громади. То чому ж нам стояти осторонь? Ми також хотіли дієву стратегію”, – починає Лариса Шевченко, директорка Терешківського ліцею.

• Загалом Терешківський ліцей проходив усі кроки стратегування, як і Решетилівський. Пані Лариса щиро ділиться, що було не просто й не складно – було вперше та не зовсім зрозуміло на початку.

Рефреш-тренінг “Стратегія розвитку ЗЗСО: навіщо вона потрібна для Школи дієвої демократії”

До робочої групи запрошували в шкільних Viber-групах. Здебільшого серед учителів і батьків відгукнулася молодь. Пані Лариса зізнається, що хвилювалася чи хлопці-старшокласники будуть включатися в процес, адже, здавалося, що вони не зовсім зацікавлені та трохи інертні. Зрештою, саме вони пропонували чи не найбільше цікавих ідей.

• І для цього закладу освіти результати опитування виявилися неочікуваним. Як пояснює директорка, в опитуваних дуже високі запити до якості всіх компонентів у школі. Це пані Лариса пояснює тим, що громада розташована неподалік Полтави. Люди хочуть, щоби було, як у місті. На жаль, громада не завжди має такі можливості. Треба було зрозуміти, як знайти золоту середину.

Зустріч із менторами

“Діти хотіли комфортних умов у школі. Вони спостерігали, як у громаді почали частіше робити капітальні ремонти – і їм це сподобалося. Вони писали, що хочуть сучасні класи й обладнання. Також їхнє бачення – молоді викладачі. Звісно, ми розуміємо, що з молоддю вони швидко знаходять спільну мову”, – розповідає Лариса Шевченко.

Зрештою, працювали разом із батьками, педагогами та управлінцями, щоби написати справді дієвий документ і врахувати тенденції, які виявили в опитуванні. Це також було новинкою для ліцею, адже до цього такі документи розробляли лише педагоги.

Семінар робочої групи

ЩО ВЖЕ ВДАЛОСЯ ВТІЛИТИ?

Вдалося покращити роботу шкільної їдальні. У закладі освіти вчиться 600 учнів. Вони пропонували, щоб у школі була буфетна продукція. Тоді виникло запитання: як кожен може зробити замовлення, щоби це не відволікало ані вчителів, ані працівників їдальні? Вирішили створити електронну систему замовлень. Над цим працював учитель інформатики.

“Так, діти й батьки онлайн замовляють сніданки й буфетну продукцію. Також там є змога скасувати замовлення, якщо, наприклад, дитина захворіла. Так, на 9 годину ранку, коли відбувається основна закладка продуктів, працівники їдальні бачать, скільки потрібно порцій. Так само це працює і з групою подовженого дня. Зрештою, бухгалтерія отримує звіт, скільки батьки мають заплатити за харчування дитини. Раніше це робили класні керівники, а тепер бухгалтерія бачить конкретну картинку й надсилає батькам квитанцію про оплату”, – пояснює директорка Лариса Шевченко.

Нині до цієї системи доєдналася також одна з філій.

Ще із запланованого в стратегії вдалося придбати новий шкільний автобус. Це зробили коштом громади.

Нині завершується капітальний ремонт укриття, на які виділили кошти DECIDE і громада. А ще почали модернізацію закладу освіти: утеплення, заміну даху, вікон, дверей тощо за програмою відновлення України.

Ось тут – докладний план впровадження стратегії, а тут – власне, стратегія.

ЧОМУ КОРИСНО ПИСАТИ ТАКУ КОМПЛЕКСНУ СТРАТЕГІЮ ШКОЛИ?

“Бо це чітке перспективне бачення. Нам зрозуміло, що треба робити сьогодні й що вийде за п’ять років. Також важливо, що стратегія змінювана. Якщо щось не вдається, ми можемо переробити, дописати, допрацювати або перенести. Це наближений до життя документ. Адже, зрозуміло, що не завжди все вирішується одразу. Наприклад, якщо ми плануємо реалізувати щось за кошти громади, то залежимо від неї. Маємо презентувати, мотивувати, переконати відповідальних за це”, – говорить директорка Терешківського ліцею.

Серед переваг такого прискіпливого написання директорка називає деталізацію. Наприклад, у стратегії можна просто написати “модернізація”, а можна докладно пояснити, що саме це означає, що для цього треба зробити та де взяти кошти.

Так, у Терешківському ліцеї запланована модернізація у два етапи.

• Перший – це утеплення, заміна вікон і побудова шатрового заходу.
• Другий – заміна мережі теплопостачання й електромережі в закладі.

“Також класно, що ми чітко прописуємо, що хочемо бачити в результаті. По-перше, це добре для нас самих, бо є чіткий стимул. А по-друге, коли звертаємося по допомогу за коштами, то маємо чітко обґрунтувати очікувані результати. А в нас уже все є в стратегії – нічого не треба вигадувати”, – каже пані Лариса.

Зрештою, коли в школі почалися зміни, діти із громади, які відвідували міські школи, почали повертатися. Наразі, за словами пані Лариси, ідеться про 100 учнів, які повернулися в Терешківський ліцей на навчання.

Марія Булейко (Марковська), спеціально для НУШ

Фото надали менторка та директорка ліцею