“Що? І що? А тепер що?” і “Передай горнятко”. Практики СЕЕН для розвитку уваги й усвідомлення

Практики “Що? І що? А тепер що?” і “Передай горнятко” – з програми Соціально-емоційного та етичного навчання (СEEН, Learning Social Emotional and Ethical (SEE) Learning).

СЕЕН – це інструмент розвитку м’яких навичок. Наприклад, уміння комунікувати, співпереживати собі й іншим, керувати емоціями, працювати в команді, креативно і критично мислити тощо.

“Педагогічна модель у СЕЕН має три основні кроки, і тільки один із них має щось спільне з класичним навчанням – це здобуття знань. Після того, як знання з’являються, має відбутися критичне осмислення. Тобто застосування знань до свого життя, оточення, реальності. Опісля – відбувається втілене розуміння, коли знання, які були критично осмислені, стають частиною нашого життя”, – пояснює голова Ради ГО “ЕдКемп Україна” Олександр Елькін.

“Нова українська школа” спільно з EdCamp Ukraine розпочинає серію публікацій про практики СЕЕН. У кожній із них улюбленими вправами будуть ділитися майбутні фасилітаторки й фасилітатори програми, які зараз проходять відповідне навчання в Університеті Еморі.

Перші дві практики – від Олександра. Ми розпитали його про те, як їх виконувати, чим вони допомагають і що буде, якщо практикуватися регулярно.

Більше про СЕЕН читайте в нашій статті.

ЩО? І ЩО? А ТЕПЕР ЩО?

Навіщо потрібна практика

Це – інструмент, аби не просто формувати ставлення в дітей до певної теми, а спрямовувати їх на практичне втілення цього ставлення. Також – аби провести ефективне обговорення після навчальних активностей.

Як виконувати практику

Треба поступово ставити запитання до аудиторії, з якою працюєш. Є три кроки:

1. Перше запитання “Що?” – знаннєве. Головна мета – проговорити контент, про який ішлося. Якщо ми говоримо про доброчесність – то про що це визначення, які ключові слова. Це – перший шар рефлексії.

Порада Олександра – не поспішати й дати змогу висловитися кільком людям, долучати групу до обговорення.

2. Наступне запитання “І що?” стосується критичного осмислення. Ми критично осмислюємо речі в контексті своєї особистості, свого життя й того, що відбувається навколо.

“Це запитання допомагає створити зв’язок між темою й життям людини, яка цю тему опановує. Фактично, воно про важливість чогось для мене. Мовляв, що мене зачепило в цьому визначенні, з чим я згодний, а що здається некоректним або незрозумілим”, – говорить Олександр.

3. Третє запитання – найбільш складне: “А тепер що?”. Це – про те, як нам бути з цими знаннями і критичним усвідомленням. Фактично, це запитання про те, який перший крок. Наприклад, ми тепер знаємо, що таке доброчесність, а що з цим робити, що можна використати для себе?

Це – практико-орієнтоване запитання. Воно говорить про те, як у педагогічній моделі з’являється третій етап – “втілене розуміння”.

Що дає регулярне виконання практики

Підсилює рівень готовності рухатися далі. Готовність – про дві речі: про мотивацію (я цього хочу) і впевненість (я це зможу).

ПЕРЕДАЙТЕ ГОРНЯТКО

Навіщо потрібна практика

Дає змогу зрозуміти, що таке увага, як ми поводимося, коли фокусуємося й контролюємо увагу, як це відбивається на тілі.

“Часто люди стериотипно говорять: “Ця дитина – більш уважна, а та – менш. І з цим нічого не можна зробити”. Але це не так. Нейронаука й останні дослідження свідчать, що увагу можна розвивати і тренувати. Це – як м’яз”, – розповідає Олександр.

Треба розуміти: іноді, коли люди кажуть, що їм нецікаво навчатися, це відбувається, бо вони не можуть приділити цьому питанню більше уваги. Адже коли ми приділяємо увагу чомусь, народжується зацікавлення. Розвиток уваги – це спосіб, який підвищує рівень готовності до навчання.

А ще, за словами Олександра, увага і вміння керувати увагою – це інструмент, який дає змогу ухвалювати рішення, у яких ми виграємо і в яких зацікавлені.

Які механізми в організмі пускає в дію

Вправа демонтрує зв’язок між відчуттями в тілі й моментами, коли ми уважно працюємо над чимось чи коли вже виконали щось.

Як виконувати практику

Мета – передавати горнятко одне одному, щоби вода не перелилася, бути зосередженим на цьому.

Наповніть чашку водою майже по вінця або такою кількістю води, з якою впораються ваші учні й учениці. Вони будуть передавати її з рук у руки по колу.

Під час передвання ви можете зупиняти їх і просити звернути увагу на те, що відбувається у їхньому тілі, коли горнятко наближається або настає їхня черга передавати його. А тоді – коли воно вже їх минуло і вони стежать за іншими. Наприклад, треба звернути увагу:

1. Що відчуваєте всередині, коли стежите за рухом горнятка по колу?
2. Які відчуття, коли чекаєте на свою чергу й коли впоралися з завданням?
3. Які думки або почуття з’явилися?

Так ми практикуємо усвідомленість.

Оскільки дехто з учнівства може розхвилюватися під час виконання вправи, нагадайте їм, що це – лише вода. Їм доведеться постаратися, щоби не пролити її, але навіть якщо трохи проллється, нічого страшного не станеться.

Коли горня пройде ціле коло, зробіть коротку паузу, щоби діти могли обдумати пережите. Кілька прикладів запитань:

• Перш ніж ми почнемо ділитися одні з одними, давайте хвилинку кожен і кожна подумає про себе, як ви почувалися під час передавання горнятка. Подумайте про те, що помітили всередині.
• Хто хоче поділитися своїми відчуттями під час вправи?
• Хто відчував щось у своєму тілі, коли горнятко передавали інші? А що саме ви відчували й де? Відповідь: “Класно!”. Отже, ви відчували усвідомленість.
• Чи помітив хтось моменти, коли ви втратили увагу, коли вона змістилася на щось інше? Що вас відволікло?
• Як вам удавалося підтримувати вдумливість, коли ви зосереджували увагу на чашці? Що допомагало вам бути уважними?
• А хто практикував обачність і старався не пролити воду? Підніміть руки.
• Чи вдавалося вам повертатися увагою до горнятка, коли ви відволікалися на щось інше?
• У яких іще ситуаціях вам доводиться бути так само уважними?
• Ця гра – хороша вправа для інших речей, які потребують нашої уваги. Можете назвати кілька прикладів?

Учні й учениці можуть захотіти спробувати ще раз. Як варіант, можете запропонувати їм провести цю гру з двома горнятками, які одночасно рухаються в протилежних напрямках.

Що дає регулярне виконання цієї практики

Розуміння, як працює увага, що відбувається, коли її недостатньо, а коли більш ніж достатньо, як ми це відчуваємо й чому. А ще вправа добре концентрує увагу, тому її можна проводити перед чимось відповідальним, наприклад, тестуванням. Це накачує так званий м’яз уваги.

Слухайте також аудіопрактику для ресурсності:

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Програма СЕЕН базується на філософії й методиці, яка протягом 20 років створювалася, апробовулася і вдосконалювалася міжнародною командою науковців і науковиць Університету Еморі (Атланта, США). Підґрунтям для них стали праці з емоційного інтелекту Деніела Ґоулмена та кращі світові освітні програми соціально-емоційного навчання (СЕН), а натхненням — заклики Далай-лами до миру, порозуміння, співпереживання та усвідомлення того, що для всіх людських істот спільним домом є планета Земля.

Пілотування програми СЕЕН в Україні відбувається на базі 26 шкіл в рамках загальнонаціонального шкільного експерименту за участі Інституту модернізації змісту освіти, Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук (наказ МОН від 18.11.2019 р. № 1431).

Програма СЕЕН в Україні та адаптація усіх матеріалів українською мовою відбувається за підтримки Громадської служба миру – GIZ Україна.