Що таке “м’яка кімната” для рівноваги та як її обладнати в школі

“Мʼяка кімната” – це куточок або дійсно ціла кімната, де можна сенсорно розважитися, перемкнути увагу, осмислити якусь отриману інформацію, розвантажитися і набутися ресурсності. Ідея “мʼякої кімнати” належить ГО “ЕдКемп Україна“. Її вперше презентували наприкінці червня цього року на Національному EdCamp-ВОЛЯ 2023. Тоді вплив “мʼякої кімнати” змогли оцінити учасники та учасниці (не)конференції.

У такому просторі, зокрема, можна практикувати:

• вправи на ресурсність,
• регулювання емоцій,
• відточування уваги,
• розвиток співпереживання.

Завдяки цим та іншим функціям, “м’яка кімната” стала новим способом поширення змісту та цінностей програми соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН), про впровадження та масштабування якої ми нещодавно розповідали.

Приємний бонус “мʼякої кімнати” – це те, що такий простір не складно облаштувати в будь-якому приміщенні – чи то заклад освіти, дім або будь-яке інше місце.

У нашій новій статті читайте про таке:

• яка концепція та ідеї закладені в “м’якій кімнаті”;
• яким набором предметів можна наповнити таку кімнату для активностей дітей і дорослих;
• які вправи та методики допоможуть правильно використовувати “м’яку кімнату”.

У ЧОМУ КОНЦЕПЦІЯ “МʼЯКОЇ КІМНАТИ” ТА ЯК ЇЇ ТЕСТУВАЛИ ОСВІТЯНИ

За моделлю СЕЕН, отримані знання є лише першим ступенем процесу навчання. За ним приходить критичне осмислення та втілене розуміння, які пропонує програма. Така модель працює не лише з учнями й ученицями – вчительство, яке навчає СЕЕН, теж має досягти втіленого розуміння. Для цього потрібна особиста практика, яка допомагає пропустити ці навички крізь себе, зробити їх невіддільною рисою особистості.

Тому концепція “м’якої кімнати” спрямована саме на формування такого втіленого розуміння. А ще цей простір дає змогу протестувати практики СЕЕН та інші вправи з програми не на уроці чи під час навчання, а в будь-якому неформальному середовищі.

“За допомогою “м’якої кімнати” ми показували освітянам, як СЕЕН та інші стійкісні підходи можна зробити частиною свого життя, життя своїх близьких і життя свого шкільного колективу. Ми показали, що СЕЕН можна застосовувати не лише на уроках – це те, що може стати способом життя кожної й кожного”, – розповідає Ганна Єфімцева, методистка ГО “ЕдКемп Україна”, співавторка концепції й консультантка “м’якої кімнати”.

На EdCamp-ВОЛЯ 2023 “м’яку кімнату” облаштували в одній з аудиторій, де відбувалися експертні та вчительські сесії. Фактично, це був куточок, де можна було сісти в крісло чи на м’який пуф, розслабитися, взявши до рук щось із запропонованого набору предметів для розвантаження.

“Освітянам дуже сподобалося взаємодіяти з усіма сенсорними речами, які були в “м’якій кімнаті”. Вони залюбки куталися в пледи, обіймалися з терапевтичною іграшкою Хібукі, стрибали через стрибалки, намагалися втримати рівновагу на балансирі, ставили купу питань, створювали саморобки в куточку творчості, які потім забирали із собою як ідею.

А ми пояснювали, що куточок творчості – це не лише про те, що тут можна помалювати та заякорити приємні спогади. Це ще й завжди психотерапевтичний момент. Навіть свідомо обираючи кольори ми можемо впливати на свій стан тут і зараз”, – додає Ганна Єфімцева.

За словами Олега Марущенка, віцеголови Ради ГО “ЕдКемп Україна”, організація планує пропонувати концепцію “м’якої кімнати” до втілення в закладах освіти, які впроваджують програму СЕЕН.

СТВОРЮЄМО “МʼЯКУ КІМНАТУ” У СВОЇЙ ШКОЛІ ЧИ САДОЧКУ

Щоб створити “мʼяку кімнату” у вашому закладі освіти насамперед потрібно обрати певне місце в приміщенні, де кожен та кожна мали би змогу спробувати практики СЕЕН та з інших стійкісних програм. При створенні “мʼякої кімнати” варто звернути увагу на те, що в соціально-емоційному та етичному навчанні є три виміри та три рівні:

1. особистісний (про себе),
2. соціальний (про громаду та близьких),
3. системний (про світ навколо).

Отже, у кімнаті мають бути речі, які допомагатимуть проводити практики на цих трьох рівнях.

Для роботи з практиками особистісного рівня в кімнаті має бути все, аби людина могла розслабитися, побути наодинці із собою, подумати та попіклуватися про себе. Наприклад:

• куточок зі стратегіями “Миттєва допомога!”, щоб їх можна було пропрацювати, зосередитися на своїх емоціях та самовідчуттях;
• куточок творчості, де можна створити щось для себе й забрати саморобку із собою – щоб мати символічний “якір”, за який потім можна емоційно зачепитися та повернутися в зону стійкості. Також можна зробити щось для близьких людей та подарувати їм цю річ, попіклувавшись про них і зробивши приємність;
• зручні крісла або диванчики;
• книги, які було б корисно почитати – посібники із СЕЕН, книги про емоційний інтелект, а також книги для учнівства, що розвивають соціально-емоційні навички;
• стрибалка – найпростіший гімнастичний інструмент, який прекрасно працює з тілом. З ним можна робити різні вправи, поєднуючи фізичну активність з інтелектуальною діяльністю;
• невеликі гумки, які можна розтягувати в руках, аби зняти напругу, пов’язану з емоційним станом;
• сенсорні м’ячики, скляні кульки, каштани, кульки з фольги, які можна просто роздивитися, щоб дізнатися, які вони на вигляд – кольорові чи прозорі, можливо, мають якісь дефекти; покрутити в руках, щоб зрозуміти, які вони на дотик. Це чудово працює для розвантаження нервової системи й для перемикання уваги, коли в цьому є потреба;
• речі, що шарудять або які можна пом’яти, – такі предмети, як поп-іт, слайм чи плетені іграшки задовольняють слухові та тактильні рецептори, перемикаючи увагу, коли це потрібно;
• тактильні іграшки, що зроблені з матеріалів різних текстур і з різним наповненням;
• балансир, що працює за системою Balametrics. Її розробив американський лікар та науковець Френк Белгау, який помітив зв’язок між роботою мозочка та академічними успіхами в навчанні. Також від роботи мозочка залежить інтелектуальний, мовний, емоційний розвиток дитини. Це розуміння і стало основою методики Balametrics, яка також називається “Прорив у навчанні” (Learning Breakthrough Program). Френк Белгау розробив комплекс спеціальних вправ із балансувальною дошкою, різноважними мішечками, м’ячами на мотузках та іншим нескладним обладнанням. У “м’якій кімнаті” на балансирі можна працювати з м’ячами, з мішечками та і власне з балансиром, адже навіть якщо комусь вдасться певний час простояти на ньому, то це вже розвиватиме вміння контролювати своє тіло та свою увагу.

Цей перелік не вичерпний – наповнення кімнати можна формувати й іншими предметами та вправами. Головна родзинка “м’якої кімнати” – після того, як учасниці та учасники освітнього процесу навчаться в ній турбуватися про себе, вони зможуть потурбуватися про своїх близьких, а це вже робота з практиками СЕЕН на соціальному рівні.

ЩО ТАКЕ “МАПА ВДЯЧНОСТІ” ТА ЯК ПРОВЕСТИ ВПРАВУ В “М’ЯКІЙ КІМНАТІ”

Найскладніше завдання – створити в “м’якій кімнаті” щось таке, що практично покаже її відвідувачам і відвідувачкам системний рівень СЕЕН. Він у розумінні взаємозалежностей, усвідомленні єдності з людством та фундаментальної рівності всіх людей, впливу систем на благополуччя.

“Ми про це дуже багато говоримо, але чи насправді розуміємо те, що є люди в різних куточках Землі, про яких ми навіть можемо не знати, але їхні дії в той чи той спосіб впливають на наше життя?” – каже Ганна Єфімцева.

Розробники “м’якої кімнати” пропонують провести методичну вправу “Мапа вдячності”. Алгоритм такий:

1. розмістити в “м’якій кімнаті” політичну карту світу;

2. провести бесіду такого змісту:

– Перед тобою цілий світ. І в цьому світі є люди, яким ти можеш бути вдячною / вдячним. Подумай зараз про них. Кого ти згадала / згадав? Це твої близькі? Хороші знайомі? Колеги? А, можливо, це люди, з якими ти бачилася / бачився лише один раз або тобі й взагалі ніколи не доводилося бачитися, але тобі є за що їм подякувати;

3. пояснити, що нам зустрічається багато людей і багато кому ми можемо подякувати. Але є люди, про яких ми зазвичай не думаємо і взагалі ніколи з ними не перетиналися. Вони можуть жити зараз, можливо, жили в минулому, або будуть жити в майбутньому. Ці люди можуть мешкати з нами в одній країні, або взагалі на іншому континенті, у найвіддаленішому куточку світу. Але у своєму житті вони зробили / зроблять щось, що вплинуло / вплине на наше життя;

4. попросити подумати, хто б це міг / могла бути, де б він / вона міг чи могла жити та подумки подякувати їй чи йому;

5. запропонувати обрати місце на мапі, про яке людина майже або взагалі нічого не знає;

6. запропонувати створити “серденько вдячності” та прикріпити його на карту в тому місці, де живуть, жили або будуть жити ці люди;

7. наостанок можна запропонувати подумати – а що я можу зробити для людей із цих країн? Як мої дії впливають на те, що відбувається з ними?

Під час (не)конференції вчителі й вчительки із задоволенням виконували вправу з мапою. Вони відшукували на ній місця, про які до цього моменту точно ніколи не думали, і розповідали, що саме мешканці цього куточка планети зробили для них, як вони можуть бути взаємопов’язані.

Ця вправа може стати підґрунтям для проведення дослідницької роботи чи частиною шкільного проєкту. Така діяльність допомагає показати залученість до світової й локальної спільнот та усвідомити, що ми пов’язані не лише з Великою Британією, Польщею, США, які найбільше підтримують Україну під час війни, а й з іншими країнами.

Під час EdCamp-ВОЛЯ 2023 “м’яка кімната” виконала своє головне завдання – стала ресурсним місцем для вчительства та практично продемонструвала освітянам, що СЕЕН є скрізь.

“Ми багато говоримо про те, що СЕЕН має під собою глибоке наукове підґрунтя, адже над обговоренням програми майже 20 років працювали всесвітньо відомі науковці й науковиці. Але водночас СЕЕН неймовірно легко вбудовується в наше з вами повсякденне життя, покращуючи його, додаючи стійкості та рівноваги – переконаний Голова Ради ГО “ЕдКемп Україна” Олександр Елькін. – Модель “м’якої кімнати”, яку ми пропонуємо, може стати важливим компонентом впровадження СЕЕН.

Вона є фізичним простором, який дарує відчуття безпеки, прийняття та підтримки. Створити таке місце можна як вдома, так і в закладі освіти. Для цього не потрібно великих часових чи майнових витрат – лише ваше бажання та розуміння СЕЕН. Тут можна побути наодинці чи зібратися разом з однодумцями та однодумицями. Прокачати всі рівні та виміри програми. Попрацювати чи розслабитися. Будь-що, чого ви потребуєте”.

Розуміючи структуру й концепцію програми та знаючи, як працює нервова система людини, можна зробити “мʼяку кімнату” не лише частиною уроку, а й допомагати собі та іншим де й коли завгодно. Саме тому в “м’якої кімнати” є потенціал стати частиною кожної української школи й допомагати вчительству та учнівству зробити СЕЕН частиною свого повсякденного життя, завжди тримати свій емоційний стан і нервову систему в рівновазі.

Галина Ковальчук, Валентина Сліпченко, спеціально для “Нової української школи”

Ініціатива здійснена за підтримки Федерального уряду Німеччини в межах програми “Громадянська служба миру”.

Усі фото: EdCamp Ukraine