“Щоб дітям було не все одно”: про досвід громадянської освіти від вчительки з Канади

У контексті реформи “Нова українська школа” популярним питанням для обговорення є інтеграційні курси. Освітянським командам важливо вміти додавати до цих курсів наскрізні змістові лінії, зокрема, громадянську освіту.

Нещодавно вчителька з Канади, яка має 18-річний досвід викладання (у тому числі й громадянської освіти) Світлана Цимбал-Святненко провела для українських вчителів тренінг. Під час тренінгу Світлана розповіла про громадянську освіту в Канаді – її цілі, питання, на які вона відповідає і як інтегрується з різними предметами впродовж усього циклу навчання та поділилася інструментами, які використовують вчителі Канади для викладання громадянської освіти.

“Нова українська школа” підготувала короткий конспект тренінгу. У текстовому варіанті читайте про таке:

• з яких предметів варто починати додавати громадянську освіту та як поширювати цей досвід на інші дисципліни;
• як виховувати критичне мислення;
• які інструменти застосовувати для навчання;
• як оцінювати результати громадянської освіти.

Ще один тренінг про громадську освіту в канадській старшій школі (а в провінції Онтаріо цей курс є обовʼязковим для 10-класників) відбудеться 26 червня о 16:00 (за Києвом). З українськими вчителями поспілкується Крейг Марлатт – учитель громадянської освіти, рівності та географії в старшій школі міста Уксбрідж, Онтаріо. Долучитися до тренінгу можна на YouTube чи в Zoom (пароль – smart).

ЯК ЗРОБИТИ ТАК, АБИ СТАЛО “НЕ ВСЕ ОДНО”

Громадянська освіта – важливий аспект виховання молоді. Тому з 1 й до 12 класу діти в Канаді вчаться бути відповідальними та активними учасниками насамперед класної громади, аби потім застосувати ці знання та навички в діяльності інших громад. Наприклад, після школи дитина займається танцями – це танцювальна громада, або грає в спортивні ігри, а значить – належить до відповідної спортивної громади тощо. Важливо донести до учнів, що вони в такий спосіб відносяться до багатьох різних громад і, зрештою, – до світової громади.

Громадянська освіта реалізується в контексті абсолютно всіх шкільних дисциплін – від мистецтва, соціальних наук до математики, географії, канадської та світової історії тощо. Мета педагога – навчити дітей критичного мислення, сформувати навички вдумливого підходу до усвідомлення своєї громадянської позиції в суспільстві.

Візьмемо як приклад блок соціальних наук (історія, географія). Основне їхнє завдання – виховання почуття самоідентичності:

• хто я?
• звідки походжу?
• які в мене культурні традиції?
• яке місце в суспільстві я займаю?

Це взаємозв’язок між природними та людськими середовищами, розвиток допитливості й дослідження розвитку подій, розуміння зв’язків подій у минулому із тим, що відбувається зараз (історична грамотність через аналіз та інтерпретацію фактів першоджерел), розуміння суті природних та людських середовищ.

Але ці ж моменти ми можемо досліджувати з учнями й у рамках інших дисциплінарних блоків: наприклад, мовно-літературного, коли читаємо якийсь твір, але проводимо паралелі із сучасним або із самим учнем (“а які в тебе є традиції, а як ти вчиняєш у подібних обставинах?”) тощо. Так ми формуємо усвідомлення ідентичності дитини та її позиції в суспільстві. Вона отримує розуміння власного коріння, точки опори – де я, хто я, де я перебуваю прямо зараз, чи пишаюся я своєю родиною, своїм містом, своєю країною. Звідси починається й усвідомлення громадянської позиції – стає не все одно.

Щоби відповісти на головне питання соціальних наук – хто я такий – у канадських школах використовується велика кількість проєктних робіт. Це можуть бути й художні, і творчі, і дослідницькі проєкти. Діти початкової та молодшої середньої школи, наприклад, дуже люблять говорити про себе. Чому би не використати це під час навчання?

Тренерка, Світлана Цимбал-Святненко, наприклад, любить робити зі своїми учнями вправу “Покажи й розкажи”. На початку року діти приносять на заняття коробочку або мішечок, у який складають кілька предметів, що мають для них особливе значення (іграшка, книжка, малюнок тощо). На уроці вони показують ці предмети й розповідають, чому ж вони такі важливі для дітей. Виявляється, що певні предмети, книжки, місця та події можуть бути спільно-важливими для кількох учнів у класі, а то і для всього колективу, тобто класної громади.

ЯК ВИГЛЯДАЄ “КАРКАС ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ”

При викладанні громадянської освіти та інтеграції цього предмета в інші дисципліни вчителі в Канаді користуються певною рамковою діаграмою, яку Світлана називає каркасом громадянської освіти.

Зображення: скріншот із тренінгу

Це коло, поділене на чотири основні сегменти, гармонійне поєднання яких у результаті формує активну громадянську позицію учнів.

Згідно із цією діаграмою, чотири основні елементи громадянської освіти:

1. Активна участь – озвучення своєї обґрунтованої думки про події, лідерська поведінка у своїй громаді, участь у її житті, демонстрація співпраці та розвʼязання проблем, відбудова стосунків членів громади;
2. Структури – розуміння значення правил і законів, а також впливу різних політичних, соціальних та економічних установ на життя, динаміки влади, взаємин між самими системами;
3. Ідентичність – розуміння причетності до місцевої, національної й світової спільноти, повага до різних точок зору, розуміння себе та свого місця в громаді, дослідження морально-етичних сторін подій, що відбуваються;
4. Атрибути – питання, пов’язані з особистими й суспільними правами та обов’язками, самоповага та емпатія, співпраця.

Діаграма має зовнішнє, середнє та внутрішнє кола, які відповідають рівню заглиблення в матеріал.

• І якщо, наприклад, з першачками можемо говорити про активну позицію загалом, то в старшій школі вводяться більш конкретні поняття – ухвалення рішень і голосування, вплив, розвʼязання проблем і конфліктів, збереження миру, захист і правоохорона, лідерство, волонтерство тощо.
• У розуміння структур поступово вводиться вивчення засад демократії, конкретних прав та законів, розбираються владні установи та системи.
• Ідентичність пояснюється через взаємозв’язки, віру, цінності, самоефективність, культуру, точки зору і, нарешті, громаду.
• У розділ атрибутів для дітей старшого віку можна віднести інклюзію, справедливість, емпатію, права та обов’язки, але і свободу, співпрацю та громадянську згуртованість.

П’ЯТЬ КОМПОНЕНТІВ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Критичне мислення – це те, чого ми маємо навчити своїх учнів. Й основою для цього стають соціальні науки – історія, географія. Саме тут є найбільший простір для міркування про:

• важливість,
• причини та наслідки,
• безперервність та зміни,
• закономірності та тренди,
• взаємозв’язок,
• точки зору.

Навички критичного мислення учні вчаться переносити й на інші предмети, але найголовніше – використовувати їх у подальшому позашкільному житті. Через дослідження учні заохочуються бути активними творцями своїх знань, а не пасивними отримувачами інформації.

І завдання педагога на цьому етапі дослідження – навчити дітей ставити питання, на які вони самі ж шукатимуть відповіді, аналізуватимуть інформацію та розмірковуватимуть. Адже якщо дитині просто “залити” інформацію для того, щоби вона її навчилася переказувати (як це часто бувало раніше, та й тепер усе ще трапляється під час навчання), навряд чи така освіта буде ефективною, бо дитина чи підліток не навчиться використовувати таку інформацію для побудови свого життя.

Критичне мислення – це вміння ставити питання і шукати на них відповіді. Цей процес має п’ять компонентів:

1. Пошук головного питання – визначення проблематики.
2. Збір та організація інформації.
3. Інтерпретація та аналіз інформації.
4. Оцінювання отриманих результатів та формування висновків.
5. Спілкування та повідомлення.

Та варто пам’ятати, що дослідження не завжди бувають лінійними, тобто компоненти можуть змінювати свій порядок. Наприклад, головне питання може стати зрозумілим уже після етапу збору інформації. Його може запропонувати вчитель або стороння людина. Такі дослідження можна проводити у вигляді групової роботи із подальшим спільним обговоренням (компонент 5). Наприклад, вчитель має 4–5 питань до основної теми вивчення. Він створює відповідну кількість груп, кожна з яких отримує одне з таких питань. І виходить, що на підсумковому спільному обговоренні учні навчатимуть одне одного.

СПІВПРАЦЮВАТИ З ГРОМАДСЬКИМИ ПАРТНЕРАМИ, ЗАПРОШУВАТИ БАТЬКІВ – ІНСТРУМЕНТИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ В КАНАДІ

Урок у канадській школі складається з трьох умовних частин:

• перша – minezone, коли вчитель ставить питання, щоби зʼясувати, які знання за темою уроку вже мають учні;
• друга – action, коли клас працює над проєктом, шукає відповіді на питання, проводить дослідження тощо;
• третя – consolidation – певна підсумкова презентація отриманих знань.

Важливим інструментом громадянської освіти є співпраця з так званими громадськими партнерами – державними установами. Це може бути, наприклад, поліція, пожежна станція, культурні центри, соціальні установи, музеї, парки тощо. Партнерство з такими організаціями може бути корисним не тільки для учнів, але і для всієї громади, особливо якщо починати такі заняття з молодшої школи, бо діти поступово формуватимуть власне бачення зв’язків та перспектив.

Чудово залучати до зустрічей батьків учнів, аби вони розповідали про те, чим займаються та які є нюанси в їхніх професій. Ще краще, коли є можливість провести заняття не в шкільному приміщенні, а, наприклад, на місцевому підприємстві чи фермі, у парку або навіть просто на подвір’ї школи. Такі заходи спонукають учнів до питань і, відповідно, до пошуку відповідей на них.

Вчителю важливо пам’ятати, що діти в класі можуть мати різний “заряд енергії”, по-різному сприймати інформацію, реагувати, але це не означає, що хтось хороший, а хтось поганий – усі учні можуть бути успішними, якщо знайти до них правильний підхід. Попередньо визначивши перелік питань, на які учні повинні мати відповіді наприкінці теми, педагог має надихати дітей на самостійне дослідження, яке сприяє розумінню. Отримані в такий спосіб знання лишаться в пам’яті довше.

Варто також розуміти, що всі учні, навіть у початковій школі, не живуть у вакуумі, а отже, потребують практичного розуміння того, що відбувається навколо них сьогодні. Чому би не використати такий природний потяг до дослідження, пропонуючи інтеграцію сьогоднішніх подій у загальний освітній процес – які причини призвели до цього, які наслідки це може мати тощо.

У кожному класі в Канаді соціальні науки викладаються умовно у двох частинах.

• Перша – це спадщина та ідентичність. Тут учні можуть отримати розуміння зв’язку між минулим та теперішнім, взаємодію різних громад, ролі та обов’язки громадян. Учні дізнаються про свою культурну національну ідентичність минулого й теперішнього, внески в національну спадщину.
• Друга частина – це люди та середовище. Тут увага фокусується на природному середовищі та середовищах, створених людьми, а також їхньому взаємозв’язку. Це розвиває розуміння соціальних та екологічних обов’язків громадян та уряду.

Але найголовніше для успішного навчання – це створити комфортну для всіх учасників атмосферу, коли кожен учень може говорити вільно, знаючи, що його думка цінна.

ЯК У КАНАДІ ОЦІНЮЮТЬ ГРОМАДЯНСЬКУ ОСВІТУ УЧНІВ

У канадській школі є чотири категорії, за якими оцінюють учнів у частині “громадянської освіти”. Це:

1. знання та розуміння, а саме – знання контенту та розуміння контексту;
2. думання, тобто здатність планувати свою діяльність та вміння обробляти отриману інформацію;
3. комунікація. Це висловлювання та організація інформації в усній, візуальній та письмовій формах, вміння її представляти для різної аудиторії, використовуючи при цьому мовні правила;
4. застосування. Можливість застосовувати отримані знання та вміння в нових контекстах, робити вибір.

У шкільних табелях Канади вчителі обов’язково, окрім оцінок, прописують ще й характеристику учня – які риси хотілося б розвинути (оптимізм, відповідальність, самостійну роботу), якої підтримки чи допомоги в цьому потребує дитина.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: nsnews.co

Зображення в тексті: Світлана Цимбал-Святненко