Теми статті: батькам, освітнім управлінцям, якість освіти
24 Березня 2023
7 464
0
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україні збільшилася потреба в шкільних автобусах. Деякі з них передали на потреби ЗСУ чи для евакуації населення, якусь частину шкільного автопаркінгу вивела з ладу, знищила чи викрала російська армія.
Однак від регулярного підвезення учнів та педагогічних працівників, зокрема, залежить і якість освітніх послуг, особливо в сільських місцевостях.
Саме тому в державному бюджеті-2023 на освіту передбачили окрему субвенцію на придбання шкільних автобусів. Загалом сума становить один мільярд гривень. Ще 14 млн євро пообіцяла виділити Європейська комісія.
Щоб з’ясувати рівень забезпечення шкільними автобусами та їхню потребу в різних регіонах України, “Нова українська школа” відправила запити до обласних адміністрацій. Також редакція дізналася, які проблеми можуть виникати з підвезенням дітей, на прикладі однієї з громад, та як їх можна вирішити батькам.
У новій статті читайте:
У різних областях України потреба в шкільних автобусах теж різна. Наприклад, в областях, наближених до зони активних бойових дій або тих, які перебували чи тимчасово перебувають в окупації, велика кількість автобусів виведена з ладу, знищена чи викрадена окупантами. Наразі в таких областях навчання перевели в дистанційний формат, тому поки й потреби в підвезенні учнів немає. Але це питання гостро постане після перемоги. У тилових областях якусь частину шкільного автопаркінгу передали на потреби ЗСУ.
Станом на початок 2023 року, за даними обласних державних адміністрацій, у кожній з областей є така потреба в шкільних автобусах:
Дані щодо забезпеченості автобусами Донецької, Черкаської, Рівненської та Закарпатської областей редакція “Нової української школи” на свій запит не отримала.
За винятком цих чотирьох областей та Львівської, де кількість необхідних одиниць ще визначають, вцілому по Україні є потреба в закупівлі 2 038 шкільних автобусів.
До редакції “Нової української школи” надійшло звернення від Павла Кочерженка, жителя села Слобідка, Талалаївської ОТГ, що на Чернігівщині. Він скаржиться на проблему з підвезенням дітей шкільним автобусом.
За його словами, деякі учні змушені долати по кілька кілометрів дорогою без належного покриття, щоб дійти до зупинки шкільного автобуса, а засновник закладу освіти, ігноруючи це, не дотримується норм Санітарного регламенту. Раніше ми вже розповідали про проблеми з порушенням Регламенту щодо якості питної води в закладах освіти цієї громади.
Згідно з нормами того ж Санітарного регламенту, відстань від місця проживання учнів до місця збору на зупинці не повинна перевищувати 500 м.
Втім, за свідченнями Павла, з десяти дітей, які їздять автобусом до Харківського ЗЗСО І-III ступенів Талалаївської селищної ради (який розташований приблизно за 8,9 км від зупинки), троє учнів мають долати відстань до цієї зупинки приблизно 1.25 км, а ще один учень кожного дня проходить 2.5 км (30 хвилин) в один бік, схилом та підйомом.
“Нова українська школа” поспілкувалася також із батьками цих учнів та підтвердила свідчення Павла щодо проблем із підвезенням.
Зокрема, 2,5 км шляху, щоби дістатися до зупинки шкільного автобуса та у зворотному напрямку щоденно долає 12-річний син Алли Таценко. Вона розповіла, що це спричиняє чималий дискомфорт.
“Дитина швидко втомлюється. Поки син дійде до автобуса чи додому, то вже весь мокрий. Зранку о 7:30 він виходить із дому, щоби встигнути на шкільний автобус, який забирає дітей о 8:00. Взимку ситуація ускладнюється тим, що дороги ніхто не чистить, снігу по коліна. Поки син доходить до автобуса – усі ноги мокрі й так дитині треба провести ще цілий день у школі. Коли повертається додому – уже темно, а вулиці не освітлюються.
Зараз, коли навесні часто дощі, дорога від нашого дому часом стає схожою на болото із калюжами по кісточки. Тож коли син приходить додому, взуття також мокре. У такі дні одягаємо чоботи, але в них ще важче йти”, – розповіла жінка.
Як розповіла Алла, декілька років тому вона зверталася до місцевої влади з проханням, щоб автобус під’їжджав ближче. Але результату її звернення не дало. Зараз жінка вже й не сподівається, що зупинку перенесуть.
12-річна донька Анни Ковальової долає до зупинки шкільного автобуса приблизно 1.5 км (до 15 хвилин). Разом із нею цей шлях проходять ще два учні. Жінка каже, усе б нічого, якби не погана якість дороги.
“Коли затяжні дощі, то пройти дуже складно, навіть не кожне авто може проїхати. Тому діти одягають чоботи, а потім перезуваються. Я зверталася до місцевої влади, щоби хоч якось покращили дорогу, розчистили її, але результату немає”, – додала Анна.
Також дискомфорт викликає і відсутність обладнаної зупинки для шкільного автобуса. За словами матері, діти чекають на транспорт просто неба, у дощ, мороз та сніг. Поблизу є магазин, але він відчиняється лише о 9:00.
“Колись нам обіцяли обладнати другу частину магазину для того, щоби діти там могли зачекати на автобус, якщо погода погана. Але все залишилося лише на рівні обіцянок”, – розповіла жінка.
Ці слова підтвердила й інша мама, Наталія Колодна. Вона розповіла, що декілька років тому мешканець села вже звертався до селищного голови Юрія Величка щодо обладнання зупинки або хоч би відкриття цієї другої половини магазину. Але й досі учні чекають на автобус просто неба.
Батьки зневірені в тому, що щось може змінитися, а тому не пишуть письмових скарг до місцевої влади та інших інстанцій. Але така стратегія зовсім не сприяє розв’язанню проблеми.
Павло Кочерженко вважає, що аби досягти змін, потрібно діяти. За його словами, ще у 2021 році, коли село вчергове не почистили від снігу, батьки скаржилися, що деякі діти на довгому шляху до зупинки мерзли, а їхні ноги мокріли. Тоді для фіксації порушення нечищених від снігу вулиць викликали поліцію. Та поліцейський кросовер не зміг навіть доїхати до мешканців – такі засніжені були вулиці.
Тоді Павло вирішив звернутися до місцевої влади щодо облаштування зупинки та своєчасного розчищення доріг. “Я написав скарги до селищного голови Талалаївської ОТГ Юрія Величка, директора Харківського ЗЗСО І-III ступенів (село Харкове, Чернігівщина) та МОЗ. Однак відповідь отримав лише від голови. У ній він повідомив, що шкільний автобус не може проїхати чи розвернутися по вузьких вулицях села Слобідка, але обіцяв це врегулювати на нараді. В іншій відповіді голова також обіцяв порушити питання облаштування окремої кімнати в колишньому магазині, де діти могли б чекати на шкільний автобус. Однак ситуація не змінилася”, – розповів Павло.
Уже на початку 2023 року Павло знову оформив скарги до селищного голови, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Держпродспоживслужби Чернігівської області, МОН, МОЗ, Чернігівської ОДА, Служби освітнього омбудсмена, де описав цю проблему та повідомив про порушення Санітарного регламенту.
Селищний голова Юрій Величко відповів так: “З метою створення безпечних умов перевезення дітей шкільним автобусом, а також згідно з технічними характеристиками шкільного автобуса не передбачається його експлуатація по грунтових дорогах (в тому числі по бездоріжжю). Тому в селі Слобідка визначена одна зупинка, на якій шкільний автобус забирає дітей, де наявне тверде покриття та де шкільний автобус може здійснити розворот із метою виїзду із села”. Схожу відповідь надіслала й Оксана Плюта, начальниця місцевого відділу освіти, культури, молоді та спорту. Проте, там зазначено, що в селі проживає 10 дітей, які навчаються в Харківському ЗЗСО І-III ступенів. І лише один учень живе понад 500 м від зупинки (хоча батьки розповіли про ще трьох дітей, які живуть за 1,5 км).
І Юрій Величко, й Оксана Плюта повідомили, що звернень від батьків щодо підвезення дітей шкільним автобусом до них не надходило (та норми Санітарного регламенту мають дотримуватися і без звернень батьків).
Саме про порушення Санітарного регламенту йдеться у відповіді Головного управління Держпродспоживслужби Чернігівської області. Там Талалаївській селищній раді та місцевому відділу освіти, культури, молоді та спорту вказали “невідкладно забезпечити дотримання вимог Санітарного регламенту, зокрема, у частині щодо підвезення дітей до закладів освіти” – тобто, виконати умову, згідно з якою, відстань до зупинки шкільного автобуса не повинна перевищувати 500 метрів. Також там зазначили, що саме засновник (засновники) та керівник закладу освіти є відповідальними за дотримання вимог Санітарного регламенту. В управлінні Держпродспоживслужби запропонували створити комісію із залученням представника місцевої Держпродспоживслужби для розв’язання проблеми. Станом на день надання відповіді “Новій українській школі” (15.03.2023) до Головного управління не надходила інформація про створення вищевказаної комісії.
У Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України відповіли, що “забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями й дорогами міст та інших населених пунктів є одним з основних обов’язків органів місцевого самоврядування”. За їхні кошти здійснюється і фінансування. Тобто саме влада на місцях має дбати про стан доріг у населених пунктах своєї громади.
Що кажуть у Талалаївській ОТГ:
Селищний голова Юрій Величко скерував редакцію за отриманням інформації до Оксани Плюти, однак вона відмовилася коментувати цю проблему.
Сергій Шевченко, директор Харківського ЗЗСО І-III ступенів, куди їздять діти зі Слобідки, розповів, що автобус не може проїхати далі через погану дорогу та відсутність твердого покриття. Він зазначив, що якби дорогу зробили, то автобус міг би зупинятися ближче. Однак Павло Кочерженко каже, що насправді дорога має тверде покриття, хоча й пошкоджене.
Валентина Кононіченко, спеціалістка ЖКГ, містобудування, архітектури та цивільного захисту Талалаївської ОТГ, наголосила, що проблеми з дорогами є по всій громаді.
“У нашому бюджеті немає коштів на ремонт доріг не лише в Слобідці, а й в інших селах. У деяких перевізники навіть відмовляються підвозити продукти. Селищний голова їздив із цим питанням до Чернігівської обласної адміністрації, однак там також сказали про нестачу коштів на ремонт”, – додала Валентина.
Натомість Павло Кочерженко стверджує, що він теж звертався в ОДА щодо ремонту доріг, якими зараз їздить шкільний автобус. І там таки відреагували (редакції “НУШ” Павло надав декілька своїх звернень та відповідей на них 2020–2021 років, за якими можна прослідкувати поетапність виконання ремонту доріг. Публікуємо одне з них).
Так, до осені 2021 року дорогу поремонтували від Харкового (де знаходиться школа) до Талалаївки. А в жовтні 2021 відремонтували 1,5 км в’їзду в село Слобідка. Саме цією дорогою зараз заїжджає шкільний автобус. Звісно, де дорога закінчується, автобус розвертається. Та чи заїжджав би автобус по дітей зі Слобідки взагалі, якби не звернення місцевого активіста?
Також згідно з даними системи публічних закупівель Prozorro, у самому селищі Талалаївка дороги таки ремонтуються. Так, в одному з тендерів за березень 2023 року на поточний ремонт доріг певних вулиць передбачено один мільйон гривень. А у 2021 році, згідно з даними Prozorro, у громаді провели поточний ремонт доріг на суму 500 тисяч гривень. Однак ремонту доріг у селі Слобідка тут нема.
За словами Валентини Кононіченко, у Службі автомобільних доріг області їй повідомили, що, можливо зроблять ямковий ремонт від села Харкове до Слобідки. Але дорогу в самій Слобідці, як зауважила Валентина Кононіченко, найближчим часом за кошти місцевого бюджету поремонтувати не зможуть.
Щодо облаштування зупинки шкільного автобуса місцева староста Наталія Острішко під час розмови з “Новою українською школою” сказала, що ситуацію виправлять. Вона зазначила, що потурбується про те, щоб другу частину місцевого магазину відчиняли для учнів поки вони чекатимуть на автобус. Однак, за словами Павла Кочерженка, проблема ще й у тому, що ця частина приміщення зовсім не обладнана. Там немає опалення, скла у двох вікнах, тож у холодну погоду діти там не зможуть погрітися.
“Село розтягнуте приблизно на 5 км. Ті діти, яким до зупинки йти 1.25 км, живуть на початку села. А дитина, якій до зупинки йти 2.5 км, – у кінці. Тому, з урахуванням і інших дітей, зупинок повинно бути мінімум три”, – додав Павло.
Наразі проблема із підвезенням дітей зі Слобідки до Харкового залишається невирішеною. Деякі діти й далі продовжують ходити по 1.25 чи 2.5 км до зупинки. Місцева влада говорить про нестачу коштів на ремонт доріг у бюджеті.
Одразу декілька законів та підзаконних актів передбачають територіальну доступність учасників освітнього процесу до закладів освіти, розповів Володимир Божинський, юрист, науковий співробітник аналітичного центру “ОсвітАналітика” Київського університету імені Бориса Грінченка.
Серед них:
Підвезення організовується за попередньо визначеними зупинками.
Відстань від місця проживання учнів до місця збору на зупинці не повинна перевищувати 500 м. За дотриманням вимог Санітарного регламенту відповідальний засновник та керівник закладу освіти.
Тож під час написання звернення до відповідних органів батьки можуть опиратися на ці норми законодавства.
Якщо шкільний автобус не підвозить дітей, які живуть на відстані понад 2 км, або ж зупинка розташована понад 500 м, батьки можуть звернутися до:
Якщо звертаєтеся до МОЗ, то варто вказати, що засновник не дотримується норм Санітарного регламенту;
Володимир Божинський наголосив, що звернення можна писати одночасно в усі з вищеперерахованих інстанцій.
У самому зверненні потрібно вказати:
“Також часом від засновників можна почути, що шкільний автобус не буде їздити лише за однією дитиною. Звісно, законодавством не визначено, якою має бути мінімальна кількість дітей, яких мають забезпечувати підвезенням, і навіть якщо це буде не шкільний автобус – у такому випадку підвезення однаково має здійснюватися іншим транспортом, у тому числі з попередньо визначеними зупинками.
Але якщо слідувати такій логіці, то там де одна дитина, там може бути й дві. А згодом можна сказати, що й 10 дітей також самостійно можуть добратися до школи. Але потрібно пам’ятати, що кожна дитина має право на здобуття освіти й на забезпечення територіальної доступності до закладів освіти в тому числі”, – підсумував експерт.
Павло Кочерженко також додав, що батьки теж не мають бути байдужими, бо лише спільними зусиллями можна домогтися результату.
Читайте також: “Як батькам та небайдужим громадянам впливати на зміни в школах чи садках: історія Талалаївської ОТГ”
Ірина Троян “Нова українська школа”
Титульне фото: МОН
Обговорення