Школа на два класи в Нідерландах для українців: порівняння закордонного та українського досвідів від вчительки з Харкова

У початковій школі, де працює Олена Буки, є лише два класи. І це повноцінний заклад освіти! Його заснувала релігійна громада спеціально для навчання українських дітей, які переїхали з родинами до Нідерландів через російське вторгнення.

Зараз, крім українських учнів, у школі вчаться діти з країн Африки та Азії, родини яких втікали від негараздів зі своїх домівок. Усе навчання – нідерландською. Олена Буки якраз веде уроки нідерландської мови, хоча й сама вчить її разом з учнями.

Недосконале знання мови не завадило жінці виокремити родзинки місцевої системи освіти, які б могла запозичити собі Україна. Олена каже, що учні тут мають свободу, якої бракує нашим школам. Вчителі можуть працювати за методиками на свій вибір, а підвищувати кваліфікацію – не для галочки, а за власним бажанням і за фінансової підтримки засновника закладу.

“Нова українська школа” продовжує серію публікацій про досвід українських учителів у закордонних закладах освіти. Розповіді кожного з них – це особисті враження від системи освіти за кордоном, які базуються на пережитих подіях та ситуаціях.

У новому матеріалі читайте:

• як у нідерландському містечку працює школа для двох класів;
• як наші діти вчать нідерландську мову;
• чому вчителі збираються на власне “обіднє коло”;
• скільки платять освітянам у Нідерландах;
• чи обов’язково їм постійно підвищувати кваліфікацію.

Далі – пряма мова.

ЯК ГРОМАДА СТВОРИЛА ШКОЛУ З НУЛЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ

До повномасштабного вторгнення я працювала в харківській державній школі вчителькою образотворчого мистецтва та соціальною педагогинею. За рік до війни перейшла в приватний заклад освіти. А з квітня минулого року викладаю нідерландську мову в початковій школі містечка Алкмаар.

Через війну сюди приїхало багато українських родин. Щоби навчати наших дітей, католицька громада створила в Алкмаарі школу, у якій було два класи з українськими учнями.

Загалом у Нідерландах є три типи шкіл – громадські (засновані урядом), приватні та релігійні (останні створюються релігійними громадами, але вони більше впливають на фінансування, а не на організацію навчання). За бажанням чи запитом батьків у таких школах можуть бути уроки релігії. Та система освіти працює так, що враховує запити кожного – якщо батьки просять більше уроків математики, адміністрація школи вирішує, чи можуть це організувати, чи ні.

Місцеві діти можуть ходити до будь-якої із цих шкіл за вибором, усюди навчання безплатне.

Оскільки нашу школу заснувала католицька громада, саме вона оплачує придбання навчально-методичного матеріалу, навчання вчителів на курсах, послуги клінінгової компанії, яка прибирає в класах (тут не заведено тримати в штаті прибиральниць). Також платить за оренду приміщення, бо наша школа працює у великій будівлі, де є ще п’ять інших шкіл, – кожна зі своєю адміністрацією.

На початку в нашій школі вчилося 45 дітей з України, з якими працювали два місцевих вчителі. Потім приєдналася колега з Києва, а згодом і я – ми працюємо асистентами вчителів.

Згодом у школу прийшли діти із Сенегалу, Таїланду, США тощо, родини яких втікали від війни чи режиму (наприклад, батьки з Еритреї вивозять своїх дітей, бо хлопчиків у 14–16 років там мобілізують та відправляють воювати).

Дітей поділили за віком – в одному класі вчаться ті, кому від 6 до 9 років, в іншому – від 10 до 12. Загалом до школи в Нідерландах ідуть у 4–5 років, цей рік навчання більше схожий на адаптацію та підготовку. Після першого року навчання дітей розподіляють у класи з огляду на різні чинники – соціальну та емоційну зрілість, прив’язаність до свого колективу, тобто в одному класі (умовно нашому першому) можуть вчитися діти з різницею у віці 1–2 роки.

Фактично школу із двох класів довелося створювали з нуля і підбирати, яка система навчання підійде краще, бо діти були різні та з різних регіонів. Коли батьки розповідали, як вони виїжджали з України, без сліз це неможливо було слухати. Я зі своїми дітьми виїздила з Харкова під обстрілами, тобто всі ми були травмовані. Ми не знали, як буде відбуватися навчання в українських школах, чи зможемо приєднуватися до занять онлайн.

Перші пів року ми працювали за українською програмою. Я попросила у своєї харківської школи, аби дали безплатний доступ до платформи “МійКлас”. Колеги з України також ділилися завданнями з математики та української мови.

Згодом зрозуміли, що треба переходити на навчання за місцевими програмами, бо деяким дітям виповнюється чи вже є 12 років, восени вони підуть у secondary school (середню школу), і їм треба бути готовими до цього. Так почали інтегрувати їх у нідерландську систему освіти.

ДІТИ ВЧАТЬ МОВУ РАЗОМ З УЧИТЕЛЯМИ ЗА СПЕЦІАЛЬНОЮ МЕТОДИКОЮ

Зараз усе навчання відбувається нідерландською мовою. Я якраз викладаю цей предмет, але виходить, що вчу мову разом із дітьми (через два роки маю скласти іспит на знання нідерландської).

Оскільки до Нідерландів приїздить багато біженців із різних країн світу, для них є чимало матеріалів та методів вивчення мови. Наприклад, у місцевих бібліотеках є волонтери (часто це пенсіонери), з якими можна поговорити за чашкою кави й у такий спосіб безплатно повчити мову.

У школі ми працюємо за спеціальною методикою вивчення нідерландської мови. Тут є все для роботи вчителя на уроці:

• планування щотижневе, щомісячне, щорічне;
• планування розділене на чотири рівні – для тих, хто добре знає мову, хто володіє на середньому рівні тощо. Це нагадує наші рівні оцінювання – високий, достатній, середній і початковий;
• до кожного рівня є робочі зошити (кожен рівень – це 10 зошитів);
• є аудіоматеріали, з якими можна працювати без носія мови, вони так само поділені на рівні;
• також є онлайн-додаток до методики;
• і мемокартки.

Моє завдання на уроці – організувати роботу так, щоби діти працювали. Ми можемо послухати спочатку аудіо, потім почитати щось, пописати в зошиті, пограти з картками. Тобто не сидимо 45 хвилин і робимо одну роботу, а перемикаємося на різні види діяльності по 3–4 рази за урок.

Навіть якщо не все вдається, вчителі однаково хвалять учнів, і це дуже їх мотивує.

ЯК ОЦІНЮЮТЬ ДІТЕЙ І ЧОМУ РЕЗУЛЬТАТИ ТЕСТІВ НЕ ПОКАЗУЮТЬ БАТЬКАМ

До початкової школи діти приходять із порожніми рюкзаками – батьки кладуть їм лише їжу та воду. Канцтовари теж не купують, бо всім забезпечує заклад освіти.

Школа працює не зовсім за урочною системою, а є певний розподіл часу. Уроки можуть мінятися місцями залежно від того, чи працює в класі один вчитель, чи удвох з асистентом. Також враховують настрій та готовність до навчання дітей: якщо вчитель бачить, що зараз діти не сприймають важливу інформацію, то більше часу приділить творчим заняттям. Або ж навпаки – якщо діти охоче розв’язують задачі, то може більше часу присвятити математиці.

• Щоранку ми зустрічаємо дітей із 8:30 до 8:45. Доки чекаємо на інших учнів, діти можуть узяти з класної бібліотеки книгу та почитати її.
• З 8:45 до 9:00–9:05 проводимо ранкове коло. Я раніше тільки чула про це, а тут усвідомила, що без ранкового кола неможливо рухатися далі. Бо обговорюються начебто прості речі – погода, настрій, а вчителю це дає розуміння про соціальний та емоційний стан дитини.
• Після ранкового кола ще 20 хвилин витрачається на так званий easy start – діти щось розмальовують або роблять легкі завдання (наприклад, приклади, 5+7). Інколи під час easy start вмикають руханку.

• Навчання розпочинається о 9:30. Як правило, у першій половині дня проводять уроки мови. Діти діляться на дві групи, вчитель і асистент працює з кожною по пів години. Наприклад, вчитель виконує письмові вправи з дітьми, а асистент слухає диск з аудіоматеріалами для вивчення мови. Потім вони міняються групами.
• О 10:30 – перший легкий сніданок, зазвичай діти беруть із собою фрукти та овочі.
• З 10:45 півгодинна пауза для прогулянки на свіжому повітрі.
• Об 11:15 урок математики – клас так само ділиться на дві групи, активності змінюються через пів години.
• О 12:15 обід та ще одна прогулянка на вулиці. Щодня незалежно від погоди діти гуляють надворі, а перерв між уроками, до яких ми звикли, немає.
• З 13:00 до 13:30 – ще один урок нідерландської мови. Під час цих занять ми збільшуємо словниковий запас, вивчаючи теми природи, гігієни, основ здоров’я.
• О 13:30 є пів години на ігри або додаткову роботу з учителем. Якщо дитина добре працювала на уроці, то може поскладати конструктори, пазли, які є в класі. А хто має борги з уроків чи погано поводився, вільного часу не має, – працює з вчителем і виконує певні завдання. І це добре мотивує дітей до навчання та слухняності.
• О 14:00 діти прибирають у класі – розкладають на місця канцтовари, поливають квіти за потреби, ставлять стільці на парти.

• О 14:15 діти йдуть додому.
• У вчителів до 16:30 вільний час.

Вони можуть поспілкуватися між собою, випити разом кави, провести своєрідне обіднє коло, обмінятися думками та досвідом. Такі вчительські зустрічі дуже вітаються.

У початковій школі предметів не багато:

• математика;
• нідерландська мова;
• креатив (подібне до нашого образотворчого мистецтва);
• фізкультура.

Оцінок у початковій школі немає, але є регулярні тести. Їх діти пишуть через певні проміжки часу, щоби вчитель бачив прогрес дитини.

Якщо результати невтішні, вчитель у жодному разі не буде сварити дитину, а скаже, що наступного разу все вдасться. Учитель розуміє, на якому саме рівні знань кожна дитина й що вона може робити, а що ні. За тестами вчитель бачить, де дітей треба “підтягти” й у чому змотивувати.

Водночас результати тестів не знає ні дитина, ні батьки.

У початковій школі завдання батьків – бути з дітьми, проводити разом вільний час, їздити на велосипедах, харчувати їх здоровою їжею, возити на екскурсії, більше гратися з ними на свіжому повітрі й все. У навчання вони не втручаються.

ЯКОЮ ПАПЕРОВО-ЗВІТНОЮ РОБОТОЮ НАВАНТАЖЕНІ ВЧИТЕЛІ

У нашій школі вчителі не ведуть паперової документації, усе заповнюється онлайн. Та цих документів мало.

• Наша школа інтегрована в онлайн-систему з іншими п’ятьма школами, які перебувають в одному приміщенні. У цю систему ми вносимо дані про відвідування учнів, а також передаємо їх на платформу муніципалітету.

Якщо дитина відсутня досить довго через хворобу, то батькам можуть подзвонити із муніципалітету й запитати, у якого лікаря лікується, і поспілкуватися з ним. Але ніяких довідок про хворобу чи одужання нести до школи не треба. Усе працює на довірі.

• Також у шкільну електронну систему вчителі можуть надсилати батькам фотографії, як ми провели день (але це за бажання), розповісти про батьківські збори чи попросити принести на завтра, наприклад, банан та апельсин, бо діти будуть робити фруктовий салат.

Спілкування з батьками відбувається лише через шкільну онлайн-систему – ніяких чатів у соцмережах і зв’язку в режимі 24/7 немає.

• Якщо впродовж дня стався якийсь інцидент, є зауваження про поведінку дитини, то це записується в спеціальний онлайн-документ, який ведуть для кожного учня. Якщо нічого не відбувалося, документ залишається порожнім.

Вчитель не має звітувати про роботу директору, управлінню освіти чи департаменту (останніх двох установ у Нідерландах немає). Вчитель веде в онлайн-хмарі нотатки про відвідуваність учнів, результати тестів тощо, а директор має доступ до цих даних. Наступна контролююча ланка після директора школи – це католицька організація (в нашому випадку), а далі – освітнє міністерство. У ньому є відділи, що перевіряють роботу школи. На основі цих перевірок міністерство складає власний рейтинг шкіл та публікує його на своєму сайті. Усе відбувається прозоро та без зловживань.

До слова, директорами шкіл зазвичай працюють представники бізнесу, тобто це менеджери, управлінці, а не освітяни. Директори не викладають уроки в школі. А один директор може керувати одразу кількома закладами. От наша директорка керує ще трьома школами.

Водночас директори не втручаються в навчання, а цілком довіряють вчителям – головне, щоби тримали репутацію та якість на належному рівні.

ЯК ПІДВИЩУЮТЬ КВАЛІФІКАЦІЮ НІДЕРЛАНДСЬКІ ВЧИТЕЛІ ТА ЯК ЦЕ ВПЛИВАЄ НА ЗАРПЛАТУ

Можливостей підвищити кваліфікацію – безліч. Якщо, наприклад, вчителька школи хоче бути поведінковим коучем (щоби не допускати конфліктів і вміти виходити з конфліктних ситуацій), то може пройти відповідні курси. Вона каже про це своєму засновнику, і той виділяє гроші на навчання.

Але ніхто не вимагає від вчителя обов’язково проходити курси з підвищення кваліфікації – усе робиться за бажанням. Просто створюються такі умови, що людям хочеться вчитися, і вони справді багато вчаться та працюють.

Якщо ти навчаєшся і підвищуєш кваліфікацію, до тебе на урок може приїхати представник національного відділу освіту, щоби побачити, як ти працюєш із дітьми, які методики використовуєш. Але це не строга перевірка вчителя з боку керівництва й не показовий виступ від педагога. Це потрібно для того, щоб оцінити зростання вчителя, який дійсно хоче підвищити свої навички й продемонструвати, як це вдається.

Такий візит відбувається в невимушеній атмосфері, тобто вчитель заздалегідь не готується до нього, як це часто буває в нас, а проводить звично свій урок. Якщо під час такого уроку в присутності “інспектора” в учителя раптом щось не вийде, його не критикуватимуть, а підтримають і скажуть, що все вдасться іншого разу.

Оскільки в Нідерландах діє принцип “гроші ходять за дитиною”, школа та її вчителі зацікавлені у своїй репутації, у великій кількості учнів, тому це стимулює їх до розвитку та ефективної роботи.

Досвід вчителя, його кваліфікація, як і в Україні, впливає на рівень зарплати. Вчителі отримують гроші відповідно до тарифної сітки, але вона не прив’язана до мінімального прожиткового мінімуму. Наприклад, вчитель-початківець одержує від 2 тисяч євро, щороку його зарплата зростає на 200–300 євро, бо він набуває досвіду.

Залежно від його рівня освіти (вища чи професійно-технічна), досвіду викладання та підвищення кваліфікації, зарплата вчителя може бути від 2 до 6 тисяч євро. Але настає певний момент, коли незалежно від посади (асистента вчителя або директора) виплачується орієнтовно однакова зарплата.

Або ж якщо в класі працює вчитель та асистент вчителя (який має досвід роботи вчителем і виконує ту ж роботу, що й учитель), тоді рівень зарплати між ними буде орієнтовно однаковим. Тобто немає такого, що у вчителя 14-й розряд, а асистент має 10-й. Бо насправді ж ці люди працюють у класі однаково, просто розподіляють між собою обов’язки.

Якщо школі потрібен асистент вчителя, який буде стежити за порядком у класі, допомагати із підготовкою матеріалів до уроку, тоді рівень зарплати буде меншим (у порівнянні з учителем), бо коло його обов’язків теж зменшується.

Крім цього, вчителі отримують 13 зарплату, яку виплачують частинами перед Різдвом і літніми канікулами.

ЯК ДОПОМАГАЮТЬ СОЦІАЛІЗУВАТИСЯ ДІТЯМ З ООП

У нашому класі є діти з розладами аутистичного спектра, з поведінковими проблемами, але це все коригується.

• Школа проводить спеціальне засідання, вивчає дані від вчителів про ситуацію в класі та потреби дитини.
• За необхідності призначає для учня асистента дитини.
• Для дітей можуть розробити індивідуальний графік навчання: приміром, два дні вона вчиться в школі, а три дні проводить у родині фермера.

У Нідерландах добре розвинене сільське господарство і фермерські родини можуть брати таких дітей до себе. Їх вчать доглядати за тваринами, годувати, мити тощо. У такий спосіб дитина соціалізується і вчить мову (якщо це біженець). Релігійна громада оплачує перебування дитини у фермера.

• Якщо в дитини проблеми з розвитком інтелекту й це не коригується на рівні школи, тоді вона може навчатися в спецшколі, де є кваліфіковані вчителі для роботи з дітьми з ООП.

До речі, щоб дізнатися про досвід роботи іншої школи, у вчителя є так звані студентські дні (учні в цей час на канікулах). Ми можемо вибрати школу, яка нам подобається, і поїхати подивитися, як вона працює.

ЩО МОЖЕ ЗАПОЗИЧИТИ УКРАЇНСЬКА СИСТЕМА ОСВІТИ

Мені здається, нашим школам бракує соціальної орієнтованості, яку я побачила в Нідерландах, особливо щодо дітей з ООП.

А загалом школа – це школа. Що в нас, що в Нідерландах діють певні правила та вимоги.

• Тільки учні мають більше свободи й не бояться вчителів. Наші діти на початку не розуміли, як це – встати під час уроку і пройтися класом. Або попросити у вчителя допомоги, якщо в туалеті закінчилися засоби гігієни.
• Вчителі не переймаються, що треба взяти участь у мільйонах конкурсів чи провести масу заходів у школі.
• Мені здається ефективним відхід від класно-урочної системи й впровадження роботи в групах. Зараз я розповідаю колегам в Україні, що такий підхід тут діє років 20. А зараз нідерландці вивчають, на що ще має реагувати школа, які тенденції та вимоги часу враховувати, які мають бути функції закладу освіти, зважаючи на розвиток технологій і появу чату GPT. Тобто вони впроваджують у школу всі новації своєчасно, коли на них є суспільний запит.
• Нашу систему із семестрами й канікулами теж можна переглянути. Тут тижневі канікули через кожні п’ять тижнів навчання. Перед Різдвом усі відпочивають два тижні, а влітку – 5. Так діти й вчителі не перевтомлюються та не виснажуються.

Працюючи в Нідерландах, я маю час на себе й родинні справи, на підготовку до уроку, мені ніхто не смикає в позаробочий час. До того ж одержую нормальну зарплату.

Поки я не знаю, як і коли будемо повертатися додому. Ми зараз наче в поїзді, у якому маємо де поспати, що поїсти, але не знаємо, яка кінцева точка призначення й о котрій він прибуває.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Фото: Олена Буки