“Це був перший досвід занять зі шкільним психологом і він дуже вдалий”: як у Дніпрі допомагають боротися з травмами війни

Майже рік в Україні триває повномасштабна війна. Хтось через небезпеку був змушений переїхати до інших регіонів, а дехто вирушив за кордон. Одні учні отримали змогу сісти за парти в закладах освіти України, а інші продовжили навчання в онлайн-форматі.

Освітня фундація GoGlobal та дослідницька компанія Gradus Research провели опитування серед учителів та адміністрацій українських шкіл. У центрі уваги, зокрема, – проблеми адаптації учнів з-поміж ВПО, потреба в психологічно-методичній підтримці вчителів та їхнє професійне вигорання.

За результатами опитування зʼясувалося, що 75 % дітей мають ознаки когнітивного прояву стресу, 24 % виявляють тривожність і стурбованість, у 22 % учнів відсутня мотивація до навчання, а 13 % відчувають апатію та байдужість.

Більшість учителів також зазначила, що діти швидко подорослішали: це позитивно з погляду національної самоідентифікації й формування патріотизму, але водночас це є ознакою тривожного стану. Закономірно, що в школах значно збільшилася потреба в психологічній допомозі.

Велику увагу питанню психологічної підтримки приділяють, зокрема, у закладах освіти Дніпра. Місто є відносно безпечним, водночас Дніпропетровська область – це прифронтовий регіон, де знайшли прихисток багато внутрішньо переміщених осіб. Тут шкільні психологи допомагають дітям та їхнім батькам впоратися з травмами війни.

Дніпровська газета “Наше місто” спільно з “Новою українською школою“ поспілкувалися зі шкільними психологами та деякими батьками. У новій статті читайте про досвід психологічної підтримки учнів Дніпра.

“СПОЧАТКУ ДОПОМОГТИ СОБІ БУТИ В РЕСУРСІ”: ЯК ПРАЦЮЮТЬ ІЗ ВЧИТЕЛЯМИ ТА ПСИХОЛОГАМИ

Фото: Елла Загребельна

Влітку 2022 року в центрі професійного розвитку “Освітня траєкторія” Дніпровської міської ради для психологів, шкільних педагогів та вихователів запровадили навчання з підтримки та розвитку стресостійкості.

Відтоді такі навчання в центрі щотижня проходять працівники психологічної служби закладів освіти Дніпра. Після тренінгів вони діляться отриманими знаннями з освітянами у своїх закладах освіти. У такий спосіб психологи допомагають вчителям та учням боротися зі стресом.

“Ми всі опинилися в ситуації, у якій раніше не були й досвіду не мали, тому “Освітня траєкторія” організувала таку форму роботи. У червні був марафон для психологів і шкільних педагогів, а вже у вересні до нього долучилися вихователі дитячих садків.

Головна мета – підтримка та розвиток стресостійкості. Щоб люди, які працюють із дітьми, могли допомогти собі й бути в ресурсі. Лише тоді вони зможуть допомагати іншим“, – розповіла Елла Загребельна, консультантка центру професійного розвитку “Освітня траєкторія”.

“НЕ ДІЛИМО ДІТЕЙ НА ВПО ТА МІСЦЕВИХ”: ЯК ПРАЦЮЮТЬ ІЗ ДІТЬМИ

Фото: Олена Сурда

Для емоційної підтримки дітей психологи в закладах освіти Дніпра проводять зустрічі в кожному класі як мінімум раз на місяць. На таких зустрічах фахівці показують дієві вправи, які допоможуть подолати стрес.

“Наші зустрічі називаються “Вчимося жити разом”. Ми всі перебуваємо в однаковій ситуації, відчуваємо стрес, і ця програма підходить для всіх, тому ми не відокремлюємо внутрішньо переміщених дітей від місцевих. Ми вчимо їх самостійно вирішувати кризові ситуації, а якщо не вдалося – звертатися за допомогою до фахівців“, – розповіла Елла Загребельна.

Наразі всі заклади освіти Дніпра працюють у дистанційному форматі. Але шкільні психологи проводять не лише онлайн-зустрічі – при виникненні особистих питань учні, батьки чи вчителі можуть прийти на індивідуальну консультацію до закладу.

Так, Елла розповідає про те, що до сигналів повітряної тривоги більшість уже звикла, а от відключення світла призвело до підвищення тривожності в дітей та підлітків. На індивідуальній консультації одна дівчинка розповіла, що дійсно боїться темряви й не може подолати цей страх. Там їй показали вправи швидкої самодопомоги.

“Завжди допомагає склянка води, яку потрібно повільно випити маленькими ковточками. Це врівноважує емоційний баланс. Також ми спробували порахувати предмети одного кольору, які знаходяться в кімнаті. Ще одна вправа, яку ми виконали – вдихаємо аромат уявної квітки та задмухуємо свічку. Це повертає емоційну сферу на другий план і страхи відступають”, – розповіла Елла Загребельна.

А ще психологиня порадила вправу, яка допоможе не лише дітям, а й дорослим. Потрібно їсти яблука і при цьому не стояти на місці. За її словами, при стресі затискаються м’язи щелеп і для розслаблення бажано жувати щось тверде та паралельно ходити.

Також у Дніпрі успішно працює психологічна кризова служба. Тут займаються за програмою “Діти та війна”. В деяких групах школярів навчають спеціальних технік, за допомогою яких можна подолати тривожність і заспокоїти себе. Щоби потрапити до однієї з таких груп, батькам дитини потрібно відгукнутися на допис кризової служби у Facebook.

“Молодші школярі бояться гучних звуків. Був такий випадок: надворі вирувала негода, і під час заняття пролунав грім, а дитина, яка сиділа біля вікна, уся здригнулася від цього звуку. Ми почали обговорювати тему, діагностувати й зрозуміли, що в учня неймовірний страх. Тому ми підібрали техніку, спеціальні вправи та ігри.

Навіть казки та улюблені герої допомагають дітям долати страхи. У цьому випадку подіяла “чарівна паличка” Гаррі Поттера“, – розповіла Олена Сурда, практичний психолог кризової служби психологічної допомоги Дніпра і Дніпропетровської області та психолог ФЕЛ.

Фото: Олена Сурда

Це лише один приклад успішного вирішення проблемної ситуації, каже Олена. А загалом психологам вдається допомогти майже кожній дитині, яка звернулася.

“Діти вже третій рік на дистанційному навчанні, це неймовірно вплинуло на учнів, яким 11, 12 років. Страждає комунікативність, впевненість та соціальна адаптованість школярів. До психолога вони приходять невпевненими в собі, замкнутими. Але крок за кроком із дітьми відбувається трансформація. Уже по завершенню курсу їх не впізнати – усі усміхаються, обмінюються номерами телефонів, стають розкутішими. Оце головне в нашій роботі“, – зізнається Олена Сурда.

Основні три проблеми, які турбують психологів – тривожність, агресія та залежність від гаджетів. Тому батьки мають звертати увагу на поведінку дітей та їхній настрій і не соромитися звернутися за допомогою до фахівців.

“ЦЕ БУВ ПЕРШИЙ ДОСВІД РОБОТИ ЗІ ШКІЛЬНИМ ПСИХОЛОГОМ І ВІН ДУЖЕ ВДАЛИЙ”: ЯК ПРАЦЮЮТЬ ІЗ БАТЬКАМИ

Фото: Елла Загребельна

Психологи закладів освіти Дніпра проводять консультації з усіма учасникам освітнього процесу. Окрім учнів, звертаються також батьки та педагоги, каже Вікторія Сіліченко, психолог школи № 126.

“Батьки звертаються, коли діти починають ставити їм складні запитання: “А що буде, коли в нас поцілять? Що буде, коли я залишуся сам? А що ми будемо робити, якщо втратимо будинок?” Насамперед потрібно працювати з батьками, щоби був ресурсний дорослий, який транслюватиме впевненість та матиме алгоритм дій на випадок непередбачуваних ситуацій“, – ділиться Вікторія.

Психологи радять батькам не забувати відновлювати власний душевний спокій. Спілкування з родиною, друзями та однодумцями, дихальні вправи та помірне фізичне навантаження можуть стати підтримкою в цей непростий період.

“Передусім потрібно усвідомити, що ти боїшся і не можеш із цим впоратися. Не роби собі ілюзій, немов я сильний і все зможу. Просто скажи собі, що ти безпорадний, не знаєш, що робити, перебуваєш у розпачі. Ми не можемо передбачити майбутнє. Потрібно це усвідомити, а потім уже шукати свої ресурси. Пригадати, що тебе тішить, узяти себе в руки, організувати режим дня тощо“, – каже психологиня.

Подолавши свої страхи, батьки будуть у змозі підтримати своїх дітей. Адже саме діти тонко відчувають наш настрій, беруть із дорослих приклад, і звісно, побоюються, що з татом чи мамою може щось статися.

“Дитина прийшла зі страхами, не могла через це добре навчатися. Ми застосували пісочну терапію (хлопчик лив воду в пісок, розмішував це руками). У такий спосіб ми дійшли до проблеми. Як з’ясувалося, мама була змушена змінити роботу, і під час нічних змін її не було вдома. Для дитини було випробуванням перебувати під наглядом бабусі. Ба більше, хлопчик боявся, що в цей час із мамою щось станеться. Коли ми зрозуміли суть проблеми, вона почала вирішуватись. Мама відвела сина на свою роботу, показала, що вона там робить, і продемонструвала, що небезпеки на підприємстві немає. Наразі в цієї родини все добре“, – каже Вікторія Сіліченко.

За її словами, особливо болісні переживання відчувають діти, рідні та близькі яких вступили до лав ЗСУ.

“Звернулася мама учнів, батько яких загинув, захищаючи Україну. Діти були в стані горя та розпачу. Довелося знаходити опорні моменти, вибудовувати ресурс та робити перспективу, як зазвичай ми це робимо на консультаціях“, – ділиться психологиня.

Для дітей дуже важливо усвідомлювати, що їм завжди допоможуть. Вони мають знати про роботу шкільних психологів і розуміти, що в разі потреби можуть звернутися й отримати консультацію.

Так, Тетяна Талаш, мама учня 3 класу однієї з дніпровських шкіл, ділиться досвідом звернення до шкільної психологині.

Фото: Тетяна Талаш

Декілька місяців із початку повномасштабного вторгнення вони із сином провели на заході України. Цей період запам’ятався дитині, швидше, як важка подорож у переповненому поїзді, а далі – як відпочинок. Нехай і далеко від рідного міста, тата, друзів, але емоції син отримував більш позитивні, ніж негативні. Вибухів там не було, лише сирена. Про війну з мамою говорили багато, але Тетяна намагалася заспокоїти дитину, пояснити, що це тимчасово, усе минеться, попереду Перемога й повернення додому.

Влітку Тетяна із сином повернулися в Дніпро, але вже після першої масованої атаки почалися проблеми.

“У той день росія випустила по Україні понад сто ракет. Вони летіли біля нашого будинку, а ми тікали в укриття і сиділи там до кінця тривоги. Тоді дитина отримала сильний стрес. Він став погано спати, чуючи звук тривоги, одразу йшов до нас із чоловіком у ліжко. Спочатку ми ставилися з розумінням, але чим далі, тим ставало гірше. Малий став спати з нами щоночі, а чоловік перебрався на його місце”, – розповідає Тетяна.

Мама зізнається, що говорила із сином, пояснювала, що він уже дорослий, що немає чого боятися, проте нічого не спрацьовувало. Дитині частіше стали снитися жахіття. То ракета, то вибухи. Тетяна зрозуміла, що потрібна допомога спеціаліста.

“Наша шкільна психологиня дуже допомогла. Вона порадила спочатку звернутися до дитячого невролога з приводу нічних жахіть, а потім прийти до неї. Декілька разів спілкувалася із сином, а також зі мною і чоловіком.

Кілька таких розмов зробили диво: син знову перебрався у своє ліжко. Спочатку просив засинати з ним, а потім став слухати на ніч казки, спокійну музику й засинати сам. Це був перший досвід звернення до шкільної психологині, і для нашої сім’ї він був дуже вдалий“.

Звісно, за допомогою до психологів Дніпра звертаються і батьки та діти, які евакуювалися з особливо небезпечних регіонів. Одна з таких родин приїхала з Донецької області – Світлана Калантай з 13-річною донькою Аліною.

Вони зрозуміли, що залишатися на Донеччині небезпечно й оселилися в Дніпрі. Дівчинка почала навчатися в одній із місцевих шкіл, але знайти друзів їй не вдавалося, бо освітній процес проходить в онлайн-форматі.

“Аліна дуже сумує за своїми друзями та однокласниками. Більшість із них поїхали в інші міста України та за кордон. А є і такі, хто залишився з батьками на Донеччині. Особливо вона засмутилася, коли під час онлайн-уроку діти розповідали про своїх домашніх улюбленців. Прикро, але кішку ми не змогли взяти із собою, вона залишилась із татом, який, до речі, теж не зміг виїхати з Донбасу”, – каже Світлана.

З кожним днем Аліна все більше замикалася в собі. Тому мама вирішила звернутися до шкільного психолога. Після першої зустрічі жінка зрозуміла, що допомоги потребує і вона також. Разом із дочкою вони відвідали сім занять, упродовж яких вони навчилися долати труднощі та вибудовувати комунікацію з людьми.

“Завдяки вправам із психологом та отриманим навичкам згодом ми потоваришували з однією родиною, де є діти підліткового віку. Тепер Аліна спілкується з новими однокласниками не лише в месенджерах, вони домовляються про зустрічі й іноді гуляють разом у парку. Вона стала веселішою та зацікавленою. Я вважаю, що всі ці позитивні зміни відбулися завдяки роботі зі шкільним психологом“, – розповіла Світлана.

ІСТЕРИКА У ДИТИНИ: ДІЄВІ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ДЛЯ БАТЬКІВ

Якщо в дитини сталася істерика чи виник панічний стан, психологи радять дорослим перш за все заспокоїтися самим. Зокрема, Олена Сурда радить:

• дорослий має сказати собі: “Я – більше, ніж ця емоція. Розумію, що мені страшно, але в моєму житті є багато інших подій“, тобто потрібно перефокусуватися;
• батькам варто спокійним, врівноваженим тоном сказати дитині: “Подивися на мене, я поряд“;
• варто виконати разом із дитиною вправи на дихання: вдихати глибоко і видихати повільно через рот. Це допоможе стабілізуватися;
• далі можна зробити заземлення, знайти опору. Ви маєте стати рівно й похитатися, відчути пальці ніг, притиснути їх до підлоги й напружити ноги до колін. Потім – відчути напруження від колін до пояса, поступово дійти до грудини, далі напружити плечі, руки, шию та голову. На рахунок “один, два, три” відпускаємо напруження. Це має допомогти;
• коли дитина трохи заспокоїться, можна поговорити про якісь спільні справи, наголосити, що ви завжди поруч.

Олена Завгородня, журналістка газети “Наше місто”, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: Олена Сурда