Цікаво, емоційно, мотиваційно. Як викладати українську як другу мову

“Дякую за те, що нас змінюєте”, “Ви даруєте розуміння того, що ми не самі” – такі відгуки отримав Фінський проєкт “Навчаємось разом” + проєкт ЄС від учасників Літньої Академії для вчителів української мови та літератури з Чернівецької та Закарпатської областей.

Нові ідеї і помічні практики з власного досвіду, мотивувальні завдання і вправи, емоційні руханки і поради – як викладати українську мову цікаво, чому так важливо пам’ятати про етапи оволодівання мовою і як ефективно проводити онлайн-тренінги / семінари в умовах карантину – дізнавалася журналістка Нової української школи.

ЛІТНЯ АКАДЕМІЯ ОНЛАЙН

Традиційна літня академія для вчителів української мови та літератури Буковини та Закарпаття цього року відбувалася онлайн. 5 днів дистанційних тренінгів передбачали активне залучення учасників у форматі “перевернутого класу”.

У захваті від академії Надія Михайлюк, вчителька української мови та літератури Волоківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Глибоцького району Чернівецької області, учасниця тренінгу: “Ці сесії допомагають нам новими фішками, які можна взяти собі в арсенал, різні новинки, цікавинки, інтерактивні технології. І воно ж працює!

А ще дуже важливо поспілкуватись із іншими вчителями, що так само працюють в школах з мовою викладання національних меншин, обмінятись досвідом, почути щось нове, поділитись своїм багажем”.

Частину матеріалу учасники тренінгів отримували електронною поштою заздалегідь. Окремі практичні завдання вони обмірковували вдома – поза живим спілкуванням, а вже під час сесій відбувалися обговорення та практичне вдосконалення. Цей досвід може бути корисний для організаторів подібних заходів, каже Ігор Хворостяний, радник із питань мови проєкту “Навчаємось разом”, учитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії, тренер Літньої Академії.

Працювали за схемою: перша сесія (1 год) – перерва – друга сесія (1 год). Ірина Унгурян, місцева координаторка проєкту “Навчаємось разом”, тренерка НУШ та Літньої Академії розповідає, що команда тренерів намагалася змоделювати освітній процес в умовах змішаного та дистанційного навчання.

“Ми використовували ті онлайн-інструменти, які є помічними з учнями молодшого шкільного віку. Що приємно, учасники дуже позитивно відгукувалися саме про ті активності, в яких вони почували себе “учнями”. 

Онлайн-формат не може повністю замінити живе спілкування, каже Лідія Орищук, професійна педагогиня зі значним досвідом викладання іноземних мов, методичної підтримки вчителів і розробляння навчальних матеріалів, тренерка Літньої Академії.

“Не заважаючи на всі недоліки, онлайн-навчання – це все-таки зручно і дешево в плані логістики та організації. Адже всі охочі можуть долучитися з дому, а не витрачати час та гроші на доїзд до місця тренінгу.

Плюсом є також можливість для вчителів пригадати чи дізнатися щось нове про засоби онлайн-зв’язку та навчальні програми, які можна використовувати протягом року, не тільки в умовах карантину, але і для економії часу та більшого залучення учнів”. 

ЕТАПИ ОВОЛОДІННЯ МОВОЮ

Процес вивчення другої мови можна поділити на етапи, під час яких учень рухається від відсутніх або обмежених знань до володіння другою мовою на рівні носіїв (С1). Ось, як їх пояснює Ігор Хворостяний.

Етап 1. Підготовчий

Цей етап ще часто називають “мовчазним періодом”, коли учні, можливо, не розмовляють, але вони розуміють нові слова. На цьому етапі школярі можуть почати вживати нові слова або прості фрази, наслідуючи або повторюючи їх за вчителем. Вони також можуть реагувати за допомогою таких стратегій, як:

• указати на людину, предмет, зображення;
• виконати певну дію (наприклад, устати або зачинити двері);
• жестикулювати або кивати;
• давати просту відповідь “так” або “ні”.

Учитель не повинен змушувати учнів говорити, поки вони не будуть готові до цього.

Етап 2. Початковий

На цьому етапі учні зазвичай можуть говорити простими фразами з одного або двох слів, а також демонструвати розуміння нового матеріалу, даючи короткі відповіді на прості запитання, наприклад, так / ні, або / або чи хто / що / де.

Етап 3. Виникнення усного мовлення

Тут учні починають будувати діалоги, можуть поставити просте запитання або відповісти на нього, наприклад: “Чи можу я вийти до вбиральні?”. Вони також можуть будувати довші речення, але часто з граматичними помилками. У цей період час очікування є важливим для учнів, оскільки вони потребують більше часу на опрацювання почутого та генерування відповіді.

Етап 4. Проміжний етап володіння мовою

Учні починають будувати складні речення, висловлювати власну думку, просити роз’яснення, говорити довше.

Етап 5. Вищий рівень володіння мовою

Досягнувши цього етапу, учні вже мають достатній словниковий запас, володіють спеціальною предметною лексикою й за додаткової допомоги можуть брати повноцінну участь в уроці. Вони можуть почати розмовляти українською, знати граматику та мати словниковий запас на рівні з однолітками, для яких українська є рідною мовою.

Розуміння того, що учні проходять передбачувану та послідовну серію етапів розвитку, допоможе вчителю зрозуміти, на якому етапі перебуває учень / учениця в певний момент, щоб скоригувати навчальний процес і спонукати його / її до переходу на наступний етап, каже пан Ігор.

“Наприклад, зациклення на виправленні мовленнєвих помилок на етапі становлення усного мовлення може наробити більше шкоди, ніж користі, просто “вбити” мотивацію до вивчення мови”.

ІНШИЙ ПІДХІД

Лідія Орищук пояснює, що підходи до викладання української мови для дітей з національних меншин мають бути абсолютно іншими, ніж до викладання української для україномовних учнів.

Для вчителя завдання часто ускладнюється тим, що часто у класах різнорівневі діти.

“Наприклад, в одному класі можуть бути і білінгви (діти, з сімей, де говорять, наприклад, угорською та українською) та діти з повністю неукраїномовних сімей. Таким учням потрібно дати можливість пройти довший дописемний період, дати змогу звикнути до звучання української мови, допомогти вивчити базові слова та поняття усно, а вже потім приступати до опанування навичок читання та грамотності”.

Варто також пам’ятати, що часто перед цими учнями стоїть завдання складніше, ніж перед україномовними. Щоб дати відповідь на запитання, їм треба проаналізувати та пошукати її у двох мовних системах. Тому варто давати їм трохи більше часу, щоб подумати.

“І не забувати, що сучасні діти – візуали. Вони дуже добре і швидко сприймають нову інформацію через відео, тому його можна і треба використовувати на уроках”.

Сучасні методики викладання іноземних мов (а українська у цьому випадку іноземна) схиляються до комунікативної методики. Вона передбачає великий акцент на розвиток навичок спілкування, в першу чергу усного.

“Основна мета навчання мов – дати учням можливість вільно комунікувати. Але щоб це робити добре, потрібно знати і лексику, і граматику. Оминати нічого не можна, проте, мабуть, все-таки варто трохи змістити акцент традиційного шкільного викладання і стимулювати учнів не тільки вчити правила, але й вчитися застосовувати їх на практиці, у мовленні”.

Фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Ігор Хворостяний також переконаний, що для учнів, яким українська не є рідно, потрібні інші методи, темпи, зміст і обсяги того, що потрібно вивчити.

“Для вчителя також важливо розуміти різницю між функціональними, повсякденними знаннями мови та мовними навичками, необхідними в академічному середовищі. Простіше кажучи, чого ми прагнемо: щоб учні заговорили українською (могли обговорювати, жартувати, спілкуватися з однокласниками тощо), чи щоб вони знали граматичні й орфографічні правила, складні терміни з різних галузей українською мовою”.

Розвиток другого вимагає набагато більше часу, а учні потребують підтримки й допомоги в навчанні, щоб досягти цього рівня.

ЕМОЦІЇ ТА НАВЧАННЯ

Найкраще “працює”, вважає Хворостяний, та діяльність, за якої учні мають можливості грати, досліджувати, думати, практикувати, вирішувати проблеми та уявляти.

“Я не втомлююся повторювати, що емоції мають вирішальне значення для навчання. Якщо учні не звертають на щось уваги, вони не залучені до процесу навчання. Як наслідок – вони не вчаться. Коли ми хочемо привернути й утримати увагу учнів, то повинні подбати, щоб те, чого ми навчаємо, було для них значущим, тому важливо сприймати весь світ як навчальний клас”.

З ним погоджується Надія Михайлюк. Вона зазначає, що діти, особливо молодші школярі, навчаються через гру.

“Я переважно працюю з меншими дітками, то у нас все через гру. А і 5-ті, і 6-ті, і 9-ті класи люблять “Карету”, “Крокодил”, люблять все, що нестандартне. Іноді гру вигадую прямо на ходу під час уроку”.

Пані Надія переконує, що вирішальна роль у навчанні – роль вчителя.

“На мою думку, все залежить від учителя, як би це банально не звучало. Якщо дітям подобається вчитель, то і предмет вони полюблять. Тому головне завдання вчителя – захопити дітей своїм запалом, своїм ставленням до предмету”.

ПОРАДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЯК ЕФЕКТИВНІШЕ ВИКЛАДАТИ УКРАЇНСЬКУ

Ірина Унгурян

“Мова ефективно засвоюється лише тоді, коли створюється потрібне освітнє середовище. Мова – це засіб комунікації, тому лише у співпраці вчителів, батьків та педагогів можливо якісно розвинути мовленнєві та мовні компетентності здобувачів освіти”.

Лідія Орищук

“Мова – це не абстрактний предмет, який вивчається тільки у класі. Мову можна і треба практикувати якомога більше поза навчання.

Дуже раджу батькам і вчителям залучати дітей до вивчення української через україномовний контент: відео, мультфільми, книжки, журнали, пісні тощо. Чим більше у дітей буде потреби користуватися мовою, тим швидше і легше вона засвоюватиметься”. 

Ігор Хворостяний

Пан Ігор радить вчителям показувати, що вивчення мови може бути цікавим і захопливим процесом. Важливо створити атмосферу, за якої учні вчаться справлятися з навчальними ризиками, але водночас почуваються безпечно.

“Визнайте, що кожна особистість унікальна, тому кожному потрібен різний час для вивчення нового. Через ці природні відмінності не можна очікувати “однаковості” у виконанні різних завдань. Передбачте можливості кооперації. Покажіть, що разом можна досягти більшого, ніж поодинці”.

Дієвими будуть заходи, що передбачають занурення в реальне життя. Це може бути гра в якусь професію, проєкти зі створення чогось важливого для учнів, складання історій, театральні вистави тощо.

Власне, зазначає Хворостяний, вчителям надважливо відчувати емоційну залученість: “Часто, хай навіть віртуально, але нам потрібно відчути, що ми не самотні, що є компанія людей, яка відчуває та переживає те саме, що і я”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – VaLiza, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.