Напишіть нам

Всі теми

Українська школа, що гуртує громаду, реалізує соціальне підприємництво й об’єднує учнів із різних країн

Історія Брацлавської спеціалізованої школи (Вінницька область) налічує 100 років, з яких понад 20 може похвалитися тим, що обрала шлях демократизації та виховання громадянських компетентностей.

Брацлавська школа – опорний заклад, і нині тут навчаються понад 300 учнів. Вона має свої футбольну команду та танцювальний колектив, які щороку виборюють нагороди на міжнародних змаганнях; учні вже з 4 класу вільно говорять англійською, а у 2021 році з 18 випускників 10 вступили у виші на бюджет.

А ще тут займаються екологічним соціальним шкільним підприємством. Діти заробляють кошти не лише для школи, а й займаються благодійництвом.

Як школі вдається “дружити” з дітьми й об’єднувати навколо себе всю громаду – читайте в статті “Нової української школи”.

РОЗКРИТИ ТАЛАНТИ УЧНЯ ЧЕРЕЗ УВАГУ ДО ЙОГО ПОТРЕБ

Екскурсію школою нам проводить не директорка, як це зазвичай буває, а вчителі й діти. Розповідають, перебиваючи одне одного.

Коли вперше почули, що старшокласниця перебила директорку зі словами “дозвольте зараз із вами не погодитися”, трошки напружилися. Але дорослі заусміхалися – “кажи, звісно”.

Директорка школи Світлана Дубова на наше зніяковіння пояснює: “Ми виховуємо дітей у тому, що кожна думка – важлива й має бути висловлена та почута, якщо є потреба. Вік не має значення, лише те, щоби була повага одне до одного. Навіть коли дитина говорить не за темою розмови, вислуховуємо уважно, адже якщо вона звернулася до дорослого, безумовно, це важливо для неї”.

Світлана Дубова

Світлана розповідає про старшокласника, який “відсиджував” уроки, не проявляв зацікавленості в жодному предметі й майже не спілкувався з однокласниками.

“А потім одна тема на занятті з англійської його зачепила, на перерві він підійшов до вчительки й почав розмову. І з того часу ми перестали його впізнавати – хлопець розкрився, і результати навчання зросли. А якби вчителька тоді від нього відмахнулася? Адже в неї, безумовно, були свої справи”.

“Окрім, власне, навчання, – підхоплює та сама вчителька англійської мови Людмила Вельгас, – ми намагаємося уважно спостерігати за учнями. Адже впевнені, що кожен має свій талант, а наше завдання – його побачити та допомогти розкрити, запропонувати те, що зачепить і дасть поштовх до розвитку.

Ми ніколи не змушуємо дітей до роботи чи активностей – від примусу немає користі. Ми працюємо так, аби їм було цікаво й хотілося йти в школу, бо там вирує життя. Я б не сказала, що кожен учень у нашій школі – геній, але ми всі точно знаємо, що кожен – найкращий. І не втомлюємося їм про це говорити”.

ТЕРИТОРІЯ БЕЗ ОБРАЗ

“Більшість із того, що ви бачите в школі, – продовжує директорка, – результат спільної роботи дітей, батьків та вчителів. Учнівською та батьківською радами нині нікого не здивувати, але в нас вони не для галочки, а справді працюють. Усі питання ми вирішуємо спільно, і навіть учні мають дорадчий голос, адже все, що ми робимо, насамперед, стосується їх. Тож вважаємо, що вони мають право на участь в ухваленні важливих рішень”.

Щовересня в школі відбуваються вибори президента, у яких беруть участь усі учні, починаючи з 5 класу.

“Зазвичай перші два тижні місяця – передвиборча кампанія. Кандидати презентують свої програми, проводять дебати – усе, як у дорослих, – сміється директорка. – А далі готуємо справжні бюлетені, обираємо виборчу комісію, голову, спостерігачів. На перервах відбувається голосування, після уроків підраховуються голоси. А інавгурація – це справжнє свято. Президент складає присягу на Статуті школи”.

Вибори президента школи

“Знаєте, що найголовніше в цьому процесі? – запитує нас експрезидентка школи, десятикласниця Карина Лящ. – Те, що немає ображених, навіть серед тих, хто програли. От цьогоріч президентка виграла із суттєвим відривом, її програма дійсно була цікавішою та кориснішою. Але на інавгурації чимало говорилося і про опонентку – їй дякували та підкреслювали її внесок у загальношкільний розвиток. Нікому навіть у голову не прийшло тицяти пальцями, сміятися чи принижувати”.

Програма кандидатки в президенти школи

БЛАГОДІЙНІСТЬ ВИХОВУЄ ГРОМАДЯНИНА

У Брацлавській школі ніхто не поспішає додому після закінчення уроків ні в 1-му, ні в 11 класі, ні навіть учителі, адже тоді розпочинається чи не найцікавіше. Заклад має свою футбольну команду, яка виступає в юніорській лізі й часто завойовує призові місця. Дівчата розвивають танцювальний колектив. Цього літа, наприклад, вони стали призерками міжнародного конкурсу й усім колективом їздили на фінал у Болгарію, а після повернення провели благодійний концерт, аби зібрати кошти для місцевого інтернату для людей з особливостями психічного і фізичного розвитку.

Діти не забувають і про потреби школи. Минулоріч, наприклад, зібрали понад 6 тисяч гривень на благодійному ярмарку. Їх за спільним рішенням витратили на новий посуд для їдальні.

Згодом учні знову організували шкільний ярмарок хендмейду, тому що вирішили придбати піаніно для актової зали – хотіли співати.

“Найкраще те, що й батьки не лишаються осторонь дитячих потреб та зацікавлень. А за ними підтягуються і спонсори та меценати, які, бачачи, що, окрім бажання, діти готові й до активних дій, усіляко підтримують їхні починання. Так, фортепіано придбав місцевий підприємець. Але діти однаково вже зібрали кошти, тому вирішили витратити їх на додаткові потреби їдальні, а решту – на благодійність в інтернаті для людей з інвалідністю”.

Нині школярі знову готуються до благодійних акцій: у школі є важкохворий учень, який потребує допомоги, тож до справи беруться всі.

СОЦІАЛЬНЕ ШКІЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО

“Цей напрям нам підказали тренери програми “Демократична школа”, з якими ми співпрацюємо не перший рік, – каже Світлана Дубова. – Ми залюбки беремося практично за всі їхні пропозиції, бо бачимо, як це змінює школу, як загоряються очі не тільки в учнів, але й у вчителів, як вони дають поштовх до змін, про які ми й не мріяли”.

Над реалізацією шкільного соціального підприємництва думали довго, шукали ідеї. Найцікавішу запропонували п’ятеро дівчат із різних класів – пошиття екоторбинок, що нині має назву екомайстерня “Green Line”.

“Ця ідея насправді більш глибока, ніж здається на перший погляд, – розповідає одна із засновниць Юлія Гурніцька. – Насамперед, ми пропонуємо громаді зменшити кількість поліетиленових пакетів, замінивши їх нашими екоторбинками. А, по-друге, частину продукції ми відшиваємо з вторинної сировини. Для цього оголосили збір непотрібних речей у нашому селищі. Люди приносять випраний старий одяг, а ми даємо йому друге життя. І так зменшуємо кількість відходів”.

Дівчата вибороли кілька грантів на свою ідею. Це дало можливість зробити ремонт та обладнати невелике виробниче приміщення в школі, де тепер вони проводять чи не кожну вільну хвилину. Окрім того, змогли купити швейну машинку, тканину та інші витратні матеріали. Наразі очікують прибуття двох, також грантових, сублімаційних принтерів, за допомогою яких можна наносити на тканину зображення. Тоді  зможуть запропонувати продукцію іншим підприємствам. Хоча й зараз мають замовників.

Екомайстерня

“Якщо ми говоримо про навчання, – каже Людмила Вельгас, – то, окрім ідеї, діти самі готували проєкт, складали бізнес-план, вивчали ринок, проводили розрахунки – і витрат, і потенційного прибутку. Тобто повністю розробили та запустили стартап. Ми лише допомагали їм інформаційно та спрямовували дії. Вони самі отримали необхідні для запуску знання і продовжують шліфувати навички не лише пошиття, а й ведення підприємницької діяльності”.

Десятикласниця Карина Лящ каже, що команда до останнього не була впевнена, що готова до масштабного проєкту.

“Аж поки не натрапили на конкурс, за умовами якого потрібно було зшити якомога більше екологічних тканинних мішечків для подарунків. На жаль, ми дізналися про проєкт за два дні до завершення, але вирішили долучитися, адже ми обрали саме таку спеціалізацію для себе. Звісно, ми не виграли, але за ці два дні змогли пошити 940 мішечків. Найкращим результатом  було те, що ми повірили у свої сили”.

МОЛОДІЖНИЙ ХАБ І ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК

Молодіжний хаб – це, фактично, друга частина Green Line, на яку учні теж виграли грант у проєкті “Активні громадяни” від Британської Ради в Україні.

HUB “BratsLove” – це простір, який об’єднує школярів не тільки Брацлавської спеціалізованої, а й інших шкіл громади. Сюди молодь може приходити у вільний час для спілкування, спільних заходів та активностей. Його засновники мріють про те, що згодом тут буде збиратися молодь для вирішення викликів, що стоятимуть перед громадою.

Ще одним кроком до реалізації проєкту стала офіційна реєстрація Молодіжної громадської організації Smart Youth. Тепер екомайстерня перейшла в підпорядкування ГО й ділить із хабом затишне приміщення. А на чаювання залюбки заглядають педагоги.

Молодіжний хаб

Проте це не єдиний шкільний простір, який гуртує дітей і дорослих. Оскільки школа є опорним закладом і тут вчаться діти не лише з Брацлава, а й інших селищ ОТГ, тут функціонує гуртожиток для дітей, які мешкають задалеко, аби щоденно їздити на навчання.

“Ми розуміємо, що цим дітям украй бракує домашнього затишку та атмосфери, – розповідає заступник директора з виховної роботи Сергій Савченко. – Тому кілька років тому створили домашню кухню-вітальню, обладнали її меблями й технікою, які можна знайти на будь-якій домашній кухні, створили максимально дружню атмосферу.

Сергій Савченко та учениці на кухні-вітальні

У позакласний час діти можуть приходити сюди на чаювання. Зазвичай готуємо всі разом – учні спільно з викладачами та вихователями. Доступ сюди мають не лише вихованці інтернату, а всі учні школи – вчимо їх, як вести домашнє господарство, готувати, накривати на стіл. Потім разом насолоджуємося приготованими стравами і спілкуємося в неформальній обстановці”.

 

МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

Та справжнє захоплення й педагогів, й учнів Брацлавської школи – англійська мова. Вчителі іноземної (їх тут троє) виробили авторський підхід до викладання, який на практиці давно довів ефективність – діти вільно спілкуються англійською вже з початкової школи.

“Я не примушую вчити полотнища текстів та слів, – каже Людмила Вельгас, – бо немає користі з того, що діти будуть їх знати, але не вміти використовувати. Натомість, ми багато говоримо й дискутуємо на уроках. А ще кожен має вибрати та вивчити всього 5–6 слів чи фраз із теми уроку, які впадуть до душі. Але вивчити так, щоби вільно використовувати їх. А тоді обговорюємо, хто що вивчив і чому. У результаті, за урок діти запам’ятовують усі потрібні слова та вислови. Вони стають частиною їхнього активного лексичного запасу”.

Людмила Вельгас

Найяскравіший лінгвістичний проєкт Брацлавської школи – “Building Bridges International” (з англ. – будуємо міжнародні мости).

“Минулоріч, коли розпочався перший локдаун, – розповідає Людмила, – дітям було складно. І не так через онлайн-навчання, як через брак спілкування та соціалізації. Адже вони звикли, що в школі вирує життя, а тут тільки монітор комп’ютера з дня в день. Дуже просили щось придумати, от я і придумала”.

Вона мала досвід роботи в міжнародних організаціях, була знайома із зарубіжними колегами. Тож із трьома освітянами з Уругваю, Іспанії та Великобританії створила онлайн-клас, у якому зустрілися діти для обговорення шкільного життя, особливостей культури, національних традицій та кухні тощо. Перша така зустріч відбулася навесні 2020 року, нині до проєкту долучилися вже 24 країни.

Дитяче спілкування супроводжують учителі, вони визначають тему та напрям бесіди (для цього є окремі вчительські зустрічі), модерують урок. Є чіткий розклад та правила ведення бесіди (не перебивати, поважати чужу думку, дослуховуватися тощо), яких усі діти чітко дотримуються.

“Проєкт виявився успішним: до нього щоденно долучаються нові учасники. Єдина проблема полягає в тому, що можливості Zoom почали обмежувати нас щодо кількості одночасної участі. Але впевнена, що й цю проблему ми подолаємо”, – додає Людмила Вельгас.

“Таке міжнародне спілкування відкриває величезні перспективи для навчання, – наголошує президентка школи, учениця 11 класу Катерина Дробина. – Окрім того, що ми маємо нові контакти та віднаходимо друзів, отримуємо впевненість у тому, що наше навчання не відірване від життя. Діти й дорослі з інших країн нас розуміють, ми можемо викласти свою думку іноземною мовою, так зникає мовний бар’єр і ми дійсно насолоджуємося спілкуванням. Заразом дізнаємося про життя та навчання в інших країнах. Це розширює світогляд. А до кожного такого уроку маємо ще й ретельно готуватися – ми ж представляємо іноземцям нашу країну, тож маємо робити це достойно”.

Катерина Дробина та Карина Лящ

Дня, який ми провели в Брацлаві, виявилося замало, аби зануритися у всі проєкти, якими дихає школа. Адже тут ще є й цілодобовий медичний пункт, і найрізноманітніші активності та майданчики під відкритим небом (школа має 6 га території), а зонування в початкових класах НУШ вимагає окремого матеріалу. У школі постійно проводять тренінги та зустрічі, з дітьми обговорюють протидію булінгу, доброчесність тощо. А діти зі своєї ініціативи проводять свята та квести для вчителів і батьків.

Але планів у школи та її директорки Світлани Дубової ще більше.

“Демократизація – це процес, а не проєкт, він не має закінчуватися. Це спосіб життя, яким ми насолоджуємося щодня, – каже вона на прощання. – Чекаємо вас згодом, на ще хоча б одну зустріч, побачите, як швидко все прогресує, якщо цього прагнуть усі”.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Усі фото: Дмитро Ларін

Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти і науки України у партнерстві з Благодійною організацією  “Центр освітніх ініціатив” та “ІСАР Єднання” і фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії”.

Матеріали за темою

Обговорення