Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Улюбленець дітей, або учитель без диплома. Як америко-австрійський учитель навчає українських дітей

Двадцять один рік Марк Лонг викладає англійську мову у Відні, чотири останніх місяці він також проводив онлайн-заняття з українськими дітьми в межах проєкту ГО “Смарт освіта”.

Його шлях – суцільна історія успіху вчителя, який навіть не отримав ступінь бакалавра. Марк розповів “Новій українській школі” про те, чи реально стати професіоналом своєї справи і жити життям, про яке завжди мріяв; про те, як захоплюється українськими дітьми, а також про вдалу співпрацю з українською командою, яка горить своєю справою.

АМЕРИКАНСЬКА МРІЯ

55-річний Марк Лонг народився в Атланті, на півдні Сполучених Штатів Америки. Під час розмови зазначає, що на його Батьківщині чудові природа й погода, але він не міг там жити через занадто консервативні погляди місцевого населення.

До університету він вступив за фахом психологія, але згодом зрозумів, що його справжнє покликання – бути вчителем початкової школи, тому змінив напрям навчання на педагогіку. Але навіть так Марку було важко всидіти на нудних лекціях:

“Я митець, і проводити більшість часу в аудиторії – не те, чого я прагнув, – говорить Марк. – До того ж я зовсім не розумію математику. Я проходив один і той самий курс із математики 7 разів, але так і не зміг скласти тест із цього предмета, тому покинув університет, так і не отримавши диплом”.

Спершу Марк Лонг переїхав на захід, до Колорадо, а потім – до Монтани, одного з найпівнічніших штатів. Там, за його словами, він провів 15 років, “просто катаючись на сноуборді”. На життя заробляв, працюючи барменом, кухарем у ресторанах, а влітку – будівельником. Чотири літа працював у Red Rocks Amphitheater:

“Це насправді чудове місце, де хоче зіграти кожен музикант світу, – продовжує співрозмовник. – Там же я познайомився з музичним гуртом, з яким ми пізніше поїхали в тур Сполученими Штатами. Я не граю на жодному інструменті й не можу писати музику, але одне з того, що я дійсно добре вмію – це писати тексти. Тому й поїхав подорожувати з музикантами. Крім написання пісень, я також продавав мерч (речі зі символікою гурту, – ред.).

Відтоді, як президентом США став республіканець Джордж Буш, Марк вирішив більше не залишатися в країні. Спочатку він поїхав у Мексику, де зустрів свою майбутню дружину, а потім вона ж купила йому квиток до Відня.

“Мені важко це пояснити, бо, не зважаючи на те, що я був упевнений, що покликаний стати вчителем, я знав, що ніколи не навчатиму в Сполучених Штатах”.

В Австрії Марк Лонг вчителює понад 21 рік. Починав працювати в приватній компанії, а школа, в якій він працює нині запропонувала йому підписати контракт на 7 років.

“Я просто заходжу в клас і захоплюю увагу дітей, я тримаю їх залученими стільки, скільки потрібно. Просто розмовляю англійською, просто співаю. Для мене це легко, бо така моя особистість”.

– Але, схоже, що такий професійний і життєвий шлях соціально прийнятний лише в Сполучених Штатах…

“О, так! Написати резюме для мене – нічний жах, – сміється Марк. – Коли на співбесіді питали, чим я займався протягом останніх шести місяців, я відповідав: “Еееее… нуууу… подорожував”.

12 РЕЛІГІЙ ПІД ОДНИМ ДАХОМ

Переїхавши до Відня Марк Лонг одразу відчув, що тут – його місце і новий дім. Про це він написав пісню, яка стала настільки популярною, що на зароблені гроші він зміг придбати своє перше авто.

У приватній віденській початковій школі Марк тричі на тиждень викладає англійську мову в 16-ти класах. Також він працює у двох дитячих садочках, тобто загалом навчає 600–700 учнів щотижня.

Цікаво, що The Salvator Elementary school є католицькою школою, в якій викладають 12 релігій. За словами Марка, це є нормою як для приватних, так і для державних шкіл в Австрії.

“Насправді це працює чудово: діти вчаться поважати одне одного й толерантно ставитися як до представників різних релігій, так і до атеїстів. Моя донька, наприклад, узагалі не ходить на уроки релігії, бо ми (батьки, – ред.) цього не захотіли. Місцевим батькам надається право самостійно обирати релігію, яку вивчатимуть їхні діти: іслам, католицизм, євангелизм, буддизм… Це і є втілене різноманіття насамперед у культурному й релігійному планах. Багато моїх випускників працюють в ООН, чию будівлю, до речі, видно з мого вікна”.

“Але ж історично зіткнення різних релігій було причиною багатьох протистоянь, воєн і смертей. Як ви попереджуєте конфронтацію серед учнів?”, – запитую.

“Повірте, з дітьми все набагато простіше, вони дуже швидко знаходять спільну мову, – відповідає Марк. – Те, про що ви говорите – проблема дорослих. У моєму 4 класі є двоє дітей, які сидять поруч: один – з України, інший – з Росії. Відколи почалася війна й аж до цього часу, я можу сказати, що російський хлопчик почувається винним. Цій 10-річній дитині соромно за своїх співвітчизників і країну, хоча він давно проживає у Відні й жодного стосунку до війни не має”.

СПРАВЖНІЙ АКТИВІЗМ І ВОЛОНТЕРСТВО

Учитель Марк Лонг є також батьком восьмирічної доньки й називає себе активістом.

“У Відні є культура активізму. Вона не про те, щоби виходити на вулиці з плакатами, а про те, аби бути в курсі всього, що відбувається і якось впливати, діяти. Це вражає, коли знайомишся з новою людиною й одразу відчуваєш, що ви “на одній хвилі”. Всі активісти тут спілкуються англійською, кожен із нас активний у своїй сфері, але ми обмінюємося інформацією через Facebook”.

Саме так Марк Лонг і отримав покликання на анкету для вчителів-волонтерів, які готові займатися з українськими учнями онлайн.

“Я не роздумував ні хвилини, хотів просто допомогти, чим можу, – продовжує Марк. – Я, власне, не знав чого чекати та як узагалі це все працюватиме, але відчував упевненість, що вчинити так – правильно. Мені було боляче читати новини про напад Росії. Я думав про учнів, які тут спокійно ходять до школи, і уявляв, що відчувають українські діти в той час, коли їхні міста бомблять. Це ж божевілля!”

Учитель зазначає, що викладання для українських дітей – це для нього була надзвичайно цікава подорож тривалістю в чотири місяці. Перший онлайн-урок з українськими учнями відбувся 15 березня. Для цього Марк придбав новий ноутбук і погодився бути онлайн о 7 ранку – на годину раніше, ніж починалися уроки в його школі (за київським часом це була восьма година).

“Я відкрив лінк від ГО “Смарт освіта” й не міг повірити: на мене одночасно дивилися понад 300 дітей! Я навіть зробив скриншот: 272 учні онлайн, водночас з однієї камери можна було побачити групу з 4 чи 5 дітей. Саме тоді я зрозумів, що працюватиму для них стільки, скільки буде потрібно.

Не хочу здатися надто самовпевненим, але я до біса крутий учитель! Усі мої учні чудово вчаться – кожен на своєму рівні, звісно. У мене є досвід, я щороку вдосконалюю свої знання, тому робити свою роботу також для українських дітей мені не було складно. Але до цього онлайн-середовища треба було звикнути”.

Оскільки основним завданням зустрічей було перенести увагу дітей від того жаху, через який їм доводиться проходити, вирвати їх хоч не надовго з тієї реальності, Марк спочатку навіть не ставив собі за мету навчати:

“Я просто розважав їх протягом години. Іноді грав клоуна, діти робили щось веселе, співали, виконували прості вправи. Через місяць я помітив взаємодію, помітив, що вони готові навчатися, бо почали губами повторювати за мною англійські слова. І хоча рівень знань у них був дуже різний: хтось міг розмовляти, хтось мав із цим проблеми – однаково я бачив, що вони дуже хочуть спілкуватися, говорити, ставити запитання. І я дав їм таку можливість”.

На ютубі є коротке відео про те, який вигляд мають онлайн-уроки Марка Лонга “за лаштунками”. Рівень англійської у нього дещо вищий, ніж у інших вчителів, бо він – носій мови. Водночас учитель вражений, наскільки швидко, майже “на льоту”, схоплюють нові знання українські учні.

“Вони жадібні до знань, вони розумні й дуже стараються, – говорить Марк. – Навіть ті, яким важко, однаково хочуть спілкуватися. Для мене це дивовижно, бо українська мова сильно відрізняється від англійської. Коли я питаю, хто хоче говорити, учні одразу махають рукою. Одного дня на уроці з 50 присутніх дітей говорили 41 – це було неймовірно!”

Марк розповідає, що іноді йому було важко після онлайн-уроків, часом він просто плакав:

“Не можу це пояснити. Це досвід, якого я раніше не мав. І я відчуваю, що наші уроки були дуже терапевтичними для багатьох дітей.

На передостанньому тижні під час уроку вони ділилися, ким хочуть стати, коли виростуть. Це був неймовірний урок, я всі очі виплакав після нього.

Ми жодного слова не промовили про війну, але діти говорили: “Я хочу стати героєм”. Зверніть увагу, вони не говорили про супергероїв із надлюдськими здібностями, про що зазвичай мріють діти такого віку. Але те, як вони говорили – я одразу зрозумів, про що йдеться.

Тоді я сказав, що вони всі вже є героями, і запитав, яку професію вони б хотіли обрати. І хлопчик, який показав чудові результати з англійської відповів, що хоче стати інженером. Інші хотіли стати лікарями, архітекторами, поліцейськими, пожежниками, дизайнерами одягу… Вони говорили про це не так, як діти з моєї школи. Вони говорили дуже серйозно”.

Після закінчення навчального року вчитель усе ще відчуває зв’язок зі своїми українськими учнями і говорить, що не хоче, аби він перервався. Для цього Марк Лонг відкрив свій YouTube-канал.

“Я не хочу їх покидати навіть на літо. Цієї зими я також планую розробити безплатні відеоуроки з англійської аж до 7 класу. Я хочу показати цим дітям, що вони можуть розраховувати на мене. А якщо війна не закінчиться до нового навчального року, то я готовий продовжувати наші онлайн-зустрічі”.

– Які інструменти в своїй роботі ви використовуєте, що назвали б найбільш ефективним у викладанні англійської?

Співати, співати й ще раз співати. У мене приблизно 40 пісень, які я використовую, і з кожним класом ми співаємо принаймні 5 пісень щоуроку. Навчати дітей за допомогою пісень дуже просто, бо їм це подобається. Також я демонструю свій екран, на якому показую різноманітні відео з YouTube.

З такими фантастичними учнями українські вчителі просто приречені на успіх! Але я дійсно хочу звернути увагу на навчальні пісні. Їх можна знайти онлайн, наприклад у National Geographic. Багато пісень захищені авторським правом, тому я не можу використовувати їх на своєму ютуб-каналі, але їх можна вільно використовувати в класі”.

– Чи вдалося вам досягти професійних та особистих цілей? Про що ви мрієте?

“Найцікавіше, що саме зараз я живу в своїй мрії. Крім того, щоби навчати дітей, я завжди хотів стати інструментом миру. У мене була ідея записати пісню за участю дітей із різних країн, і у співпраці зі Смарт освітою нам це вдалося. Троє зірок у цьому відео – з України.

Я хочу, щоб українські діти відчули, що вони не самі, що діти з усього світу думають про них. А коли дорослі побачать, як ці діти співають разом, то замисляться про те, що вони особисто можуть зробити, аби допомогти”.

Вікторія Макарова, “Нова українська школа”ʼ

Фото надав Марк Лонг

Матеріали за темою

Обговорення