Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

“Вчора усміхалася своїми віконцями, а сьогодні все зруйновано”: як працюють школи на Дніпропетровщині, будівель яких більше немає

З початку повномасштабної війни російська армія повністю зруйнувала на Дніпропетровщині 6 закладів освіти. Ще 142 наразі пошкоджено. Такі дані на сайті saveschools.in.ua повідомляє МОН. Лише за одну ніч, на 22 липня 2022 року, країна-агресорка знищила всі три школи мирного міста Апостолове. Відремонтовані та сучасні, вони перетворилися на купу будівельного сміття.

Дніпровське медіа “КУСТ” спільно з “Новою українською школою” поспілкувалися з директорками двох зруйнованих закладів та дізналися про те, як працюють ці школи без будівель, що вдалося врятувати та як відсутність рідних класів переживають школярі.

Зокрема, у новій статті читайте:

  • як команда Апостолівського ліцею № 4 зустрілася зі школою в перший ранок після прильотів;
  • як зараз працює ліцей та чи є перспективи для його відновлення;
  • що планують побудувати на місці ліцею № 1;
  • як асани з йоги та заспокійлива музика допомагають дітям боротися з тривожністю.

“ПОКИ ЇХАЛА, ЗА СЛЬОЗАМИ НЕ БАЧИЛА ДОРОГИ”: РОЗПОВІДЬ ДИРЕКТОРКИ ЗРУЙНОВАНОГО АПОСТОЛІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ

Любов Лавриненко – директорка Апостолівського ліцею № 4, вчителька етики. Вона працює в ліцеї вже понад 40 років, з першого дня своєї трудової діяльності. Каже, що день, коли був зруйнований ліцей – найстрашніший у її житті.

“Я виросла в цій школі. Я прийшла сюди молодим спеціалістом і стільки років проходила однією стежинкою. Пишалася своєю усміхненою школою та сподівалась, що 1 вересня вона почне жити своїм звичайним, довоєнним життям. Але 22 липня 2022 року о другій годині ночі 22 хвилини її було знищено”, – розповідає директорка.

Фото Апостолівського ліцею № 4 після обстрілу

Фото Апостолівського ліцею № 4 після обстрілу

Країна-терорист знищила школу двома прямими влучаннями балістичних ракет: одна прилетіла в приміщення ліцею, а друга – на подвір’я, де знаходився спортивний майданчик. Зруйновані навчальні кабінети, фоє, харчоблок, їдальня, перехід до другого корпусу, інклюзивний центр, завалено підвальне приміщення.

Фото Апостолівського ліцею № 4 після обстрілу

Директорка в той час була вдома. Почувши звуки вибухів та побачивши тремтіння вікон власного дому, вона визирнула з балкона: палав перший ліцей. Потім пролунали ще 2 вибухи, але вже з боку її рідного закладу.

Пані Любов почала дзвонити сторожам, які на той час були в школі. У момент прильоту співробітники знаходилися в будівлі закладу, снаряд впав у десяти метрах від них. У приміщенні від вибухової хвилі вибило вікна разом із рамами.

“”Що там у нас? Приліт”. Це ж було під час комендантської години, тому я не могла приїхати відразу. А з п’ятої години ранку вже була на місці. Поки їхала, за сльозами не бачила дороги. Я просто не могла повірити в трагедію, поки не побачила її наслідки.

Ми зібралися з вчителями на подвір’ї нашого рідного ліцею. Хотіли чимось допомогти, прибрати сміття, скло, каміння. У мене було враження, що ми німі. Усі, хто підходив, просто стояли, дивилися та плакали. Ще вчора школа усміхалася своїми привітними віконцями, а сьогодні вже нічого нема”, – розповідає директорка.

Найбільше постраждав другий корпус ліцею, перший, за оцінками експертів, ще можна відбудувати. Директорка каже, що ліцею пощастило, бо хоча б ноутбуки та інша техніка не постраждали. Вціліли й архівні документи та підручники.

З 24 лютого 2022-го учні школи на дистанційному навчанні. Як і вчителі, вони не могли повірити в те, що сталося.

“Учні питали: “Як нема школи? А куди я буду ходити? А де я буду навчатися?”Звичайно, діти бачать свої плюси в дистанційці: не потрібно вставати рано-вранці та витрачати час на збір портфеля і дорогу до школи. Але вони все ж таки сподівалися, що одного разу повернуться до своїх навчальних кабінетів”, – ділиться директорка ліцею.

Після прильоту ракети в ліцей діти стали більш стривожені та схвильовані. Директорка каже, що завжди старається підтримати учнів. “Я викладаю етику: навчаю дітей правил поведінки. Завжди починаю урок із позитиву та уважно дивлюся на обличчя та очі учнів. Коли бачу засмучену дитину, то обов’язково питаю, що трапилося. Буває всяке. Якщо я бачу, що в дитини негаразди в сім’ї, кажу: “Якщо ти зараз хвилюєшся, погано себе почуваєш, то можеш відпочити, просто послухати чи передивитися урок потім у записі”. А якщо у всіх усе добре, то починаю урок”.

Директорка каже, що найулюбленіша рольова гра учнів – керівництво школою, яку адміністрація запровадила ще десять років тому. Щоправда, через повномасштабну війну формат гри дещо змінився: немає спілкування віч-на-віч і немає де керувати, бо на місці ліцею наразі купа цегли. Та в закладі намагаються реалізовувати традиційний проєкт онлайн: обирають директора, заступника та навіть вчителя, влаштовують своєрідні “відкриті уроки”.

“У МЕНЕ ТРАПИЛАСЬ ІСТЕРИКА ЧЕРЕЗ ТУ НІЧ”: СПОГАДИ ДИРЕКТОРКИ ЛІЦЕЮ № 1

Ольга Вовк – директорка Апостолівського ліцею № 1, вчителька української мови та літератури. Ольга обіймає посаду директора вже 12 років, до цього працювала заступником директора та вчителем.

У ніч прильоту в ліцей, жінка саме була у відпустці на лікуванні в Закарпатті. Уночі 22 липня директорці зателефонував вчитель інформатики та повідомив новину. Після закінчення комендантської години працівники школи зробили перші фото зруйнованої школи й надіслали Ользі.

Фотo: Gorod.dp.ua

“У мене зашкалив тиск, всю трясло. Трапилася істерика. Працівники санаторію тоді надали мені медичну допомогу”, – згадує події того дня директорка.

У ліцей прямими влучаннями прилетіло три ракети С-300. За висновками експертів, школа повністю зруйнована та не підлягає ремонту. Одна з ракет влучила в бібліотеку, шкільний архів втрачено на третину. Та директорка каже, що шкода не папірці, а підручники.

Фото: Суспільне

“Там було багато сучасних книжок. З них вдалося врятувати дві тисячі підручників, – уточнює пані Ольга. – Частина класних керівників перед тим, як піти у відпустку, отримали комплекти книг на свої класи. Хтось роздав, хтось зберігав у школі. Те, чого не вистачало нам для роботи після прильотів, позичили інші школи нашої громади”.

Наразі вже є протокольне рішення обласної державної адміністрації про те, що заклад освіти відновлять. На базі ліцею планують побудувати гімназію на 1 100 місць.
“Єдине, що не дало мені надовго впасти в депресію – це листи від випускників і батьків. Усі намагалися підтримати, знайти заспокійливі слова – це давало надію”, – каже директорка.

Ліцей № 1, як і інші школи громади, з 24 лютого 2022 року вимушений працювати дистанційно. “Ми з початку війни до липня жили майже на першій лінії фронту, нас постійно обстрілювали, над нами літали гвинтокрили, по місту рухалася військова техніка. Ми до цього не були морально готові. Діти були в стресі, у деяких почалися панічні атаки. Батьки, бачачи, що їхнім дітям погано, вивозили їх за кордон. Зараз 110 школярів нашого ліцею знаходяться поза межами країни”, – розповідає директорка.

Щоби навчити, як підтримувати дітей, психологиня школи провела для вчителів психолого-педагогічний семінар, де поділилася необхідними інструментами. Класні керівники ліцею щодня проводять зустрічі з подолання стресу для учнів 1–5 класів та раз на тиждень для учнів 6–11 класів.

Під час зустрічей, зокрема, діти слухають заспокійливі мелодії, виконують елементи йоги, п’ють травʼяний чай. Директорка каже, що ці методи дають гарні результати діти дійсно заспокоюються, а їхня тривожність знижується.

Єлизавета Ломонос, медіа “КУСТ”, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: Апостолівський ліцей № 1

Матеріали за темою

Обговорення