Відеофіксація в закладах освіти: досвід шкіл, плюси та мінуси від директорів, юридичні нюанси

Наприкінці лютого 2023 року підкомітет у справах сім’ї та дітей Комітету ВР із питань гуманітарної та інформаційної політики розглянув доцільність запровадження відеоспостереження та відеофіксації в школах.

Серед переваг відеокамер – протидія булінгу та мобінгу, захист від неправдивих звинувачень, фіксація та розкриття крадіжок, інформація щодо інцидентів між учнями та педагогами. Під час воєнного стану зʼявилися й інші виклики, вирішувати які допомагає відеофіксація. Зокрема, завдяки камерам можна відслідковувати та не допускати проникнення до закладу освіти незнайомців.

До недоліків належать складні процедури захисту персональних даних, висока вартість обладнання, недосконалість законодавства, як-от необхідність згоди всіх без винятку присутніх учасників освітнього процесу.

Поки в Комітеті ще тривають дискусії, “Нова українська школа” зібрала досвід деяких шкіл, у яких уже давно практикують відеоспостереження (без запису) та відеофіксацію (зі збереженням даних).

У новій статті читайте:

• як вплинуло встановлення відеокамер у школах на поведінку дітей;
• які проблеми в закладах освіти вирішують за допомогою камер;
• хто має доступ (чи може витребувати) записи з камер;
• як захищають персональні дані дітей та працівників;
• якою має бути процедура встановлення відеоспостереження чи відеофіксації в школах на думку юриста.

“ДІТИ КРАЩЕ КОНТРОЛЮЮТЬ СВОЮ ПОВЕДІНКУ”: ПРО ВІДЕОНАГЛЯД У ДЕЯКИХ ШКОЛАХ КИЄВА

Середня загальноосвітня школа № 22, м. Київ

Тут відеофіксацію встановили ще у 2021 році, з моменту реконструкції закладу. За словами Романи Чаусової, директорки школи, кошти на встановлення камер уже були закладені в проєкті. Загалом у закладі встановлено 16 камер із можливістю запису відео: 5 всередині та 11 ззовні.

“Звісно, я би мати хотіла більше камер саме всередині школи. Адже вони допомагають оперативно керувати робочим процесом та загальною ситуацією в закладі. Я з тих директорів, які хочуть, щоб відеофіксація була в кожному класі, а з кабінету можна було б швидко відвідати урок і проконтролювати, чи все гаразд.

Бо ситуації булінгу між учнями, вчителів до учнів та навпаки, на жаль, можуть траплятися і в класах. А без доказів досить складно розібратися в ситуації та довести чиюсь правоту”, – розповіла директорка.

Наприклад, у школі був випадок, коли в спортзалі побилися двоє учнів. Батьки одного з хлопців прийшли до школи та мали намір викликати поліцію, аби покарати іншого школяра.

“Тоді я запропонувала подивитися відео з камери, яка стоїть у спортзалі. Також викликала батьків іншої сторони конфлікту. Ми разом переглянули записи. Виявилося, що винними були обидва хлопці. Батьки провели з ними бесіди й учні попросили один в одного пробачення. Отак буквально за 10 хвилини ми вирішили цей конфлікт”, – додала директорка.

Усі дані з камер зберігаються на спеціальному сервері протягом місяця. Доступ до архіву відео має лише директор і вчитель інформатики. Відео з камер у школі можуть надавати працівникам правоохоронних органів та за запитом батьків. Упродовж дня за записами камер спостерігає охорона, але вона не має доступу до архіву.

Також директорка розповіла, що всіх батьків повідомили про те, що в школі на вході та в спортзалі ведеться відеоспостереження. За її словами, усі добре до цього ставляться. Самі ж діти стали спокійнішими та краще контролюють свою поведінку.

“Також хочу наголосити, що камери дбають не лише про безпеку учнів, а і вчителів. Часом із боку батьків виникають звинувачення, що якийсь вчитель некоректно себе поводив на уроці. А камери в класах допомогли би встановити, чи дійсно це було так.

Я впевнена у своєму колективі, усі наші вчителі відповідально готуються до уроків, тож нам нема чого боятися камер у класах. Навпаки, ми всі підтримуємо прозорість освітнього процесу та захист прав усіх його учасників”, – поділилася Романа Чаусова.

За даними Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА, станом на 2 березня 2023 року в столиці 374 школи мають засоби фіксації зовнішнього та внутрішнього відеоспостереження. Вони підключені до комплексної системи відеоспостереження Києва. У деяких закладах освіти камери встановлювали в рамках програми “Електронна столиця” за кошти міського бюджету.

Захист інформації, яку записують камери, здійснює спеціальний адміністратор системи відеоспостереження Києва. Також він може надавати, обмежувати чи припиняти доступ до інформації.

Усі дані зберігаються в системі до 30 календарних днів, а по завершенні терміну знищуються автоматично.

Така система відеоспостереження в Києві допомагає:

• створити безпечні умови для дітей, учнів, студентів у закладах освіти;
• зберегти майно та інші об’єкти власності територіальної громади міста;
• сприяти публічній безпеці й порядку на територіях загального користування;
• вжити заходів для надання невідкладної, зокрема, домедичної й медичної, допомоги тощо.

ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ КРАДІЖОК, ВІДСУТНІСТЬ БІЙОК ТА СТОРОННІХ: ДОСВІД ЩЕ ТРЬОХ ШКІЛ УКРАЇНИ

Черкаська гімназія № 9

У черкаській гімназії № 9 камери внутрішнього та зовнішнього спостереження функціонують уже майже 10 років. За словами Ірини Топчій, директорки закладу, у гімназії вирішили встановити відеоспостереження через часті крадіжки особистих речей, техніки та відвідування школи сторонніми людьми. Натомість камери допомогли створити більш безпечне середовище для всіх учасників освітнього процесу.

Кожного року в гімназії намагалися поповнювати кількість камер за бюджетні чи спонсорські кошти. Наразі в закладі та на його території встановлені вже 28 камер. Інформація на них зберігається 10 днів.

“У нас практично не залишилося сліпих зон. Камер немає лише в гардеробних, туалетах та класах. Це допомогло нам суттєво зменшити кількість крадіжок та відвідування закладу незнайомцями”, – розповіла директорка.

Вона пригадала, що одного разу до гімназії зайшов невідомий чоловік та викрав шкільний ноутбук. Його вдалося швидко знайти саме завдяки запису із відеокамери.

Також відеоспостереження допомагає оперативно керувати роботою закладу. Наприклад, коли директорка бачить, що в коридорі велике скупчення дітей, отже, потрібно підкоригувати розклад. Якщо великі черги у їдальні, отже, треба переглянути графік її роботи.

Серед інших переваг відеокамер Ірина Топчій виділила такі:

• розв’язання проблеми із втратою телефонів та інших особистих речей. За її словами, часто діти не крадуть, а просто гублять телефони. Тоді вчителі запитують, де востаннє дитина бачила свій девайс, а вже по записах із камер вдається швидко знайти загублену річ. Часто діти просто забувають свої речі на підвіконнях, стільцях, столах тощо;
• зменшилася кількість конфліктних ситуацій. А якщо такі трапляються і батьки хочуть з’ясувати, хто винен, то в закладі їм надають доступ до записів. Потім проводять бесіди зі сторонами конфлікту.

“Натомість встановлення камер у кожному класі ускладнюється відсутністю фінансування. Хоча це допомогло б спостерігати за роботою вчителів та учнів на уроках, вирішувати конфлікти в межах класів тощо”, – додала директорка.

Окрім відеокамер у закладі також функціонує технологія розпізнавання облич за допомогою трекерів. Їх встановили у 2021 році за обласною програмою “Безпечна школа”. Два трекери (ціною в 120 тисяч гривень) розмістили на вході до закладу: один на вищому рівні – для старших учнів, інший на нижчому – для учнів початкових класів.

Система приєднана до онлайн-платформи “Нові знання”, яка містить електронні журнали, щоденники й одночасно веде облік дітей.

“Особливо актуальною система розпізнавання облич була в часи пандемії, адже трекери відстежували, чи носять діти й працівники маски та вимірювали температуру. Зараз вони допомагають нам рахувати кількість дітей, які приходять до школи. Наприклад, навчання починається о 8:00, а о 8:10 ми вже знаємо, скільки дітей сьогодні пропустило уроки. Тоді класні керівники та соціальний педагог контактують із батьками, щоб встановити причину”, – розповіла Ірина Топчій.

Щоб трекери працювали, у систему потрібно було внести ім’я, прізвище, фото кожного учня та працівника школи, а також для учнів зазначити відповідний клас.

Збір персональної інформації про учнів вимагає дозволу батьків. Тому в гімназії збирали письмові заяви із дозволом одного з батьків кожного учня (а їх у школі 1 800). За словами директорки, відмовилася лише одна мати із релігійних переконань. Тож її дитина не проходить через контроль трекерів.

Система відеозапису та даних, які збирають трекери, надійно захищена. Доступ до неї має обмежене коло осіб: директор, його заступник та системний адміністратор відповідної компанії з обслуговування, які дивляться записи в разі потреби. Також упродовж дня охоронці можуть переглядати записи наживо. Витребувати записи можуть правоохоронні органи та батьки, які пишуть для цього заяву.

“Загалом батьки та вчителі позитивно сприйняли ідею як із камерами, так і з трекерами. Адже передусім йдеться про безпеку. Трекери відслідковують, хто чужий, а хто свій. Тож незнайомці не потраплять до гімназії. Головне, чітко й доступно пояснити, як функціонує система та як може допомогти учасникам освітнього процесу”, – наголосила Ірина Топчій.

Луцький ліцей № 26

Тут камери як ззовні, так і в середині приміщення встановили ще у 2020 році, розповів директор закладу Іван Леуш. У 2018 році школа розробила власний проєкт встановлення систем відеофіксації та подала на розгляд місцевій владі з можливістю фінансування з громадського бюджету міста.

Через рік влада проголосувала за проєкт і ліцею виділили приблизно 250 тисяч гривень на закупівлю камер відеофіксації для території школи та всередині самого закладу. Також заклали кошти на монтаж і комплектацію системи: кріплення, внутрішній сервер, мережеві кабелі тощо.

“Камери встановили в коридорах та на входах до ліцею. Це дає змогу контролювати, хто відвідує заклад та й загалом спостерігати за ситуацією. Наразі в нас працює 32 камери. Усі відео вони записують на сервер, який зберігає дані”, – розповів директор.

За його словами, через зберігання відео немає потреби в додатковій штатній одиниці, яка б спостерігала в режимі реального часу за записами з камер.

Також Іван Леуш розповів, що перед тим, як встановити камери, вони обговорили це із батьками та отримали схвальну відповідь.

“Після встановлення відеофіксації в школі діти стали набагато спокійніші. Камери дисциплінують їх та служать такою собі профілактикою від неправомірних дій. Крім цього, завдяки збереженим записам ми легко знаходимо загублені речі”, – поділився досвідом директор.

Також він додав, що доступ до записів має лише директор ліцею та заступник. Вони можуть показати відео батькам, якщо в них є такий запит, або ж працівникам поліції. Тож усі дані дітей захищені.

Втім, Іван Леуш зауважив, що встановлення камер у всіх класах потребує дуже серйозного фінансування, тож він має сумніви щодо реального впровадження відеоспостереження чи відеофіксації на уроках у всіх школах.

Луцький ліцей № 11

У ще одному закладі Луцька камери відеофіксації встановили ще у 2016 році за спонсорські кошти. За цей час, за словами Наталії Гаць, директорки закладу, суттєво змінилася поведінка учнів, вони стали більш дисциплінованими та почали стежити за своїми діями. Загалом у закладі встановлено 16 камер: у коридорах, їдальні та на вулиці.

“Рішення про встановлення камер ухвалили для того, щоби покращити безпеку в ліцеї. Ми зібрали піклувальну раду (у ній присутній один представник від батьків із кожного класу), де пояснили для чого камери та де плануємо їх встановити. Потім батьки обговорили пропозицію в класних колективах і всі підтримали ідею щодо встановлення камер”, – розповіла директорка.

Головний монітор із відео встановлено на вахті, де впродовж дня за ситуацією на коридорах стежать чергові техпрацівники, а вночі та на вихідних цю функцію виконують сторожі. Усі відео записуються на сервер, а в самої директорки камери виведені на телефон, тож вона в будь-який час може переглянути, що відбувається в школі.

“Доступ до записів обмежений – їх можу переглядати я та заступник. Також, якщо є запит батьків, то ми можемо показати їм відео в присутності класного керівника”, – додала Наталія Гаць.

За допомогою камер у закладі вже знайшли купу загублених речей, серед яких і телефони, і сумки, й одяг та інші речі. Також вчасно запобігали бійкам, коли, до прикладу, старші учні починали штурхати молодших тощо. А зовнішні камери допомагали знаходити вандалів, які розмальовували стіни закладу.

АЛГОРИТМ ВСТАНОВЛЕННЯ ВІДЕОКАМЕР У ШКОЛАХ: ПОРАДИ ЮРИСТА

З тим, що робота камер у школах може покращити освітній процес та створити безпечні умови навчання як для учнів, так і для вчителів погоджується і Роман Бондаренко, юрист ГО “БАТЬКИ SOS”.

“У школах, на жаль, досі виникають різні конфліктні ситуації, булінг, жорстоке поводження з дітьми, крадіжки тощо. І без доказів досить складно довести правопорушення та встановити, хто дійсно причетний до нього.

Водночас директор та засновник закладу освіти повинні створити безпечне освітнє середовище та захистити дітей від негативних дій із боку інших учнів та вчителів, а також захистити самих педагогів від булінгу з боку дітей. Тому, на мою думку, у встановленні камер у закладі освіти мають бути зацікавлені всі учасники освітнього процесу: вчителі, учні та батьки”, – каже юрист.

Також він наголосив, що потрібно розрізняти поняття “відеоспостереження” та “відеофіксація”:

• відеоспостереження (відеонагляд) – передавання відео в режимі реального часу на монітор оператора, який має стежити за ситуацією. Однак недолік у тому, що такі відео не можна переглянути згодом, а сам оператор не завжди може бути на місці;
• відеофіксація – запис відео на спеціальний носій, де дані зберігатимуться впродовж певного часу. Такий спосіб фіксації юрист вважає оптимальним.

Водночас у питанні ведення відеонагляду чи відеофіксації досить чутливою є тема конфіденційності даних.

Наприклад, відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України, “кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір”.

Водночас частини 1, 2 статті 32 Конституції України передбачають:

• “Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України”;
• “Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини”.

Камери в школах також збирають інформацію про учнів та працівників закладу, а це можливе лише за згодою всіх учасників освітнього процесу. Тому Роман Бондаренко радить збирати письмові дозволи на зйомку в батьків (чи законних представників) дітей, та самих працівників.

“Щоби полегшити процес, можна давати заповнювати такі заяви одразу на початку навчального року, як тільки учнів зараховують до школи. Тоді батьки бачитимуть умови внутрішнього розпорядку й самі вирішуватимуть, чи погоджуватися на це, чи шукати інший заклад освіти.

Це допоможе уникнути “сюрпризів” серед навчального року, коли, наприклад, знадобиться встановити камери. Дозволи вже будуть готові. Також дозволи необхідні, навіть якщо камери стоять у коридорах”, – розповів юрист. За його словами, якщо хтось один із батьків відмовиться, то камери не можна буде встановлювати.

Щодо згоди працівників, то перед тим, як приймати їх на роботу, директор має розповісти про умови праці. Обов’язково потрібно попередити, що в закладі ведуть відеоспостереження чи відеофіксацію.

Деякі вчителі іноді проти відеоспостереження в класах, мовляв, це порушує їхні авторські права на урок. “Я не вбачаю авторських прав у проведенні уроків. Адже вони проводяться за загальнодержавною освітньою програмою. Тому це скоріш відмовка деяких вчителів”, – додав юрист.

Під час встановлення відеокамер за погодженням із засновником закладу освіти директор школи також повинен:

• видати наказ про встановлення камер відеоспостереження;
• ознайомити з ним усіх працівників закладу та одного з батьків кожної дитини;
• доповнити правила внутрішнього розпорядку інформацією про те, що в школі функціонує система відеоспостереження чи відеофіксації;
• розмістити в школі (вхідні двері, дошка оголошень) таблички про те, що в закладі освіти здійснюється відеоспостереження;
• обрати окремих осіб, які відповідатимуть за зберігання та конфіденційність записів (це можуть бути як працівники закладу, так і окрема фірма з обслуговування камер). Для запобігання розголошенню персональної інформації учасників освітнього процесу, потрібно ознайомити осіб, які обслуговують камери, з положенням про захист персональних даних, затвердженим наказом директора школи.

Важливо також зауважити, що заклад освіти не має права збирати гроші з батьків на купівлю та встановлення камер. Такі дії є неправомірними. Батьки не мають фінансового стосунку до закладу освіти, вони не є його власниками чи орендарями, а тому не повинні здавати кошти. Нагадаємо, що раніше “Нова українська школа” вже розповідала про корупцію в закладах освіти та ділилася алгоритмом дій, як не здавати гроші на ремонти та інші шкільні збори.

Витребувати відеозаписи із камер у школі можуть працівники правоохоронних органів. Натомість надання відео батькам є спірним моментом, на думку Романа Бондаренка.

“Часто буває так, що в записі є не лише кривдник та жертва, а й інші діти. Тоді виходить, що батьки причетних осіб мають брати дозвіл на перегляд відео в батьків інших дітей, які також були на відео. Просто так роздавати відео батькам не зовсім правильно, бо це конфіденційна інформація. Тож це питання ще потрібно врегулювати.

Водночас маю побоювання, щоби після всіх розглядів питання встановлення камер у школах не стало занадто зарегульованим. Як-от ведення якихось звітів, які треба буде подавати керівним органам кожного місяця. Тому зараз важливо вивчити попередній досвід шкіл і від цього відштовхуватися, знаходити компроміси та враховувати інтереси всіх сторін”, – наголосив Роман Бондаренко.

Читайте також: “Відеоспостереження і відеофіксація в закладах освіти: роз’яснення від освітнього омбудсмена”.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: Юрій Назаров, Facebook