Внутрішня мандрівка: як румунський досвід упровадження СЕЕН може допомогти українському вчительству

За шість років життя програма соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН) поширилася в 144 країнах світу. На національному рівні її впроваджують у 24 країнах, включно з Україною. Програму створили в американському Університеті Еморі. І із самого початку її проєктували як міжнародну, тому вона містить багато простору й варіантів для адаптації на рівні країни та певної культури. Але педагогічна модель СЕЕН залишається єдиною і зосереджена вона на відточуванні таких навичок, як, наприклад, увага, вдумливість та співпереживання з акцентом на втіленому розумінні, особистому проживанні цих навичок дорослими й дітьми.

“Прогрес в опануванні соціально-емоційних навичок у дітей можливий лише за умови, якщо ними володіють дорослі поруч. Тому програма СЕЕН із її рефлексивним підходом та втіленим розумінням, з власним досвідом і ставленням необхідна українському освітянству. Крім того, вона змінює роль педагогів на фасилітаторок і фасилітаторів, а в центрі стоїть дитина і її досвід”, – каже Олександр Елькін, голова Ради ГО “ЕдКемп Україна”, яка впроваджує СЕЕН у нашій країні й вже охопила понад 5 000 українських вчительок і вчителів.

У різних країнах упровадження СЕЕН рухається різними темпами. Так, освітяни Румунії ще не вийшли на національний рівень, а впроваджують програму точково і вивчають український досвід. Про це розповідає Маріус Лука – румунський освітянин, фасилітатор програми СЕЕН, координатор європейської асоціації СЕЕН, програмний координатор організації Verita Foundation. А ще пан Маріус упродовж пʼяти років навчав за програмою СЕЕН у школі Verita. Українському освітянству Маріус Лука знайомий, оскільки він став спікером Толоки стійкості, онлайн-події, яку організовує ГО “ЕдКемп Україна”, а також провів сесію на Національному EdCamp Точка стійкості 2024.

Спеціально для “Нової української школи” Маріус Лука розповів про:

• свій шлях роботи із СЕЕН;
• практики, які він сам використовує щоденно;
• регіональні особливості адаптації програми;
• важливість дати вибір учительству й учнівству.

Далі – пряма мова пана Маріуса.

Маріус Лука. Джерело: learningtapestry.ro

“МОЯ РОЛЬ – ТРЕНУВАТИ ВЧИТЕЛЬОК ТА ВЧИТЕЛІВ”: ШЛЯХ ДО СЕЕН

У 2016 році я почав працювати в приватній школі Verita в Бухаресті (Румунія). А до того мав досвід роботи з дітьми в літніх таборах. Я цікавлюся психологією, внутрішнім розвитком, вдумливістю, а також часто міркую про те, що мені допомагає як людині бути відкритішим, краще взаємодіяти з іншими, приймати їх. В один момент мені захотілося розділити цю внутрішню подорож з іншими й поділитися методиками, які, на мою думку, могли б спрацювати. Тож я запропонував проводити уроки вдумливості в школі Verita.

Я вважаю, що дуже важливо займатися цим із дітьми, бо завдяки вдумливості вони стають більш зосередженими, почуваються в моменті.

Школа прийняла мою пропозицію, оскільки цінує соціально-емоційне навчання. Однак ми не мали засобів і методик, за якими могли б навчати. На ранніх етапах розвитку СЕЕН уже були програми, але дуже мало інформації було про те, як правильно навчати в класі. Нам давали матеріали й казали – навчайте. Тож ми почали це робити. Я зрозумів, що лише програми недостатньо, необхідна внутрішня робота – треба потренуватися і зрозуміти, що спрацьовує з нами, освітянами. Це означало, що саме вчительство має бути більш вдумливим, відкритими, стійким, мати співпереживання і бути в моменті. Тож я почав моє власне навчання та експеримент, щоб зʼясувати, що працює в класі. Уже тоді я зрозумів, що ми мали адаптувати програми до різних вікових груп, оскільки те, що працює з маленькими дітьми, не працює зі старшокласниками.

У 2019 році була представлена програма СЕЕН, яка полегшила нашу роботу завдяки адаптації для кожної вікової групи, тренінгам для вчительства. Тож ми навчалися на цих тренінгах, зустріли однодумців і однодумиць, побачили, що є різні методи за якими можна навчати. І протягом пʼяти років ми поліпшували як власні навички, так і стосунки з учнівством. Відтоді я зрозумів, що моя роль – радше тренувати інших вчительок та вчителів, ніж викладати в класі, тож присвятив свій час цьому.

ОСОБИСТІ ПРАКТИКИ НА ЩОДЕНЬ

Практики дуже важливі в щоденній рутині вчительства – як індивідуальні, так і колективні. Важливо памʼятати, що СЕЕН має три рівні й три виміри.

• Перший рівень – особистий, те, як людина виконує внутрішню роботу, розвиваючи вдумливість, співпереживання та інші навички. Тут програма пропонує широкий вибір: хтось може медитувати, хтось – молитися, хтось – вдумливо гуляти, хтось – займатися йогою.
• Інший вимір – соціальний, те, як ми взаємодіємо з іншими, причому не вимагаємо, а надихаємо й запрошуємо, наприклад, колег знайомитися з програмою СЕЕН.
• Третій вимір – системний, те, що ми робимо як колектив.

У внутрішній роботі із СЕЕН досі немає простих відповідей, адже наші самовідчуття та емоції можуть часто змінюватися. Ця внутрішня подорож через особисті практики є дуже індивідуальною, тож ви можете обирати, що для вас працює найкраще, – можна робити якомога більше практик або почати з однієї.

Я використовую практики заземлення, ресурсності, вдумливості. Вони є для мене чудовим джерелом утіхи.

• Коли хтось робить мені добро, і я хочу віддячити їй чи йому, це одразу вмикає в мені співпереживання.
• Або ж я підбираю практики, відповідно до свого стану. Це може бути ресурсність або практика вдячності, коли я дякую за те, що маю.
• А коли в мене зовсім немає часу, то заземляюся – сиджу в офісі, і на якихось 15 секунд зосереджуюся, відчуваю вагу мого тіла в кріслі й зчитую самовідчуття.

Практики СЕЕН не формальні, а такі, щоб звичайні люди могли їх виконувати посеред своїх буденних справ. Вони наповнюватимуть вас ресурсом щоразу, як ви їх виконуєте. Найважливіше – бути залученими й дати цим вправам шанс допомогти вам у різних контекстах вашого життя.

АДАПТАЦІЯ ДО МІСЦЕВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

Ми в Румунії пройшли етап первинного впровадження програми, який дав змогу багато експериментувати в класах. Так, у СЕЕН є педагогічна модель, і такі організації, як “ЕдКемп Україна” навчають освітян. Але базово вчительство може обирати, що робити в класі, адже саме вони найкраще знають дітей, школу та місцеву громаду. Тож ви можете адаптувати програму під свої потреби.

Тут важливо розуміти, що цей процес займає багато часу, потребує терпіння і доброти, оскільки СЕЕН працює з внутрішнім світом людини – емоціями, подекуди травмою, що робить нас спочатку вразливішими, а потім стійкішими.

На цьому шляху важливо мати однодумиць і однодумців серед освітянства й разом йти в цю внутрішню мандрівку. А ще це може бути найбільш активне учнівство. Вони теж мають свободу експериментувати й обирати, а цей вибір вшитий у програму СЕЕН – робити ту або ту практику, закривати очі під час виконання чи ні тощо. Як результат, внутрішню свободу має і вчительство, й учнівство.

• У Румунії, як і в Україні, більшість населення – православні християни. Ми враховували навіть цей момент при адаптації програми й планів уроків.
• Також ми акцентували на щоденній користі програми й наукових дослідженнях за темою соціально-емоційного навчання.
• На рівні впровадження ми почали навчати фасилітаторок і фасилітаторів лише після того, як упевнилися, що програма апробована в класах. Ми тестували її, вивчали, що працює, а що не працює на власному досвіді. Тож вчителькам і вчителям з упевненістю казали, що ця програма ефективна, бо самі використовували її з учнями й ученицями, і в такий спосіб переборювали недовіру та спротив.

ВІД СЕЕН ЯК ОКРЕМОГО ПРЕДМЕТА ДО ПОВНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ЖИТТЯ ШКОЛИ

Тестуючи програму, ми починали з окремих уроків. У школі я мав привілей викладати СЕЕН у двох класах. І цього було дуже мало. Якщо це навіть дві години на тиждень, їх однаково недостатньо, аби програма СЕЕН стала частиною щоденного укладу життя в класі.

Це означало, що ми мали перейти від викладання уроків до інтеграції СЕЕН у шкільне життя загалом.

Наприклад, у школі Verita ми познайомили з програмою увесь колектив – з практиками, вправами, можливостями вбудувати їх у будь-який урок. Наприклад, заняття можна почати з практики, або зробити її тоді, коли дитяча увага розсіялася. Тож спершу ми близько знайомилися із СЕЕН.

Далі перейшли на рівень бажання навчати СЕЕН. Наприклад, якщо на уроці вчителька чи вчитель зачіпає тему життєвих навичок, можливо, тут буде доречно розказати більше про СЕЕН.

Тож ми поєднали різні способи впровадження програми. Деякі вчительки й вчителі не хочуть працювати із СЕЕН, але інші, хоч і не викладають програму повністю, використовують певні вправи у своїй роботі. Наприклад, починають навчальний рік із класних домовленостей або роблять практики – і самі, і разом з учнівством.

СЕЕН І МАТЕМАТИКА – ЯК ПОЄДНАТИ?

Якщо говорити про впровадження СЕЕН, наприклад, на уроках математики, то маємо памʼятати основну ідею – що кожна людина хоче бути щасливою й уникати страждань. Як можна бути щасливими на математиці? Напевно, правильно розвʼязувати рівняння. А щоб це робити, ваш мозок має бути здатним зосередитися і на деталях, і на широкій картинці, бо іноді ви маєте бачити найменші нюанси, а деколи – віддалитися і побачити загальне тло. Цю здатність мозку ми можемо розвивати в СЕЕН – тренувати увагу та усвідомленість, причому на особистісному, соціальному й системному рівнях.

Також для гарного запамʼятовування важливі емоції. Наприклад, якщо подія заряджена сильними почуттями, вона дуже добре відкладається в памʼяті. І якщо під час уроку математики будуть якісь радісні моменти, то він запамʼятається краще, ніж якийсь нудний урок. А під час контрольних робіт, екзаменів чи тестів можна побороти стрес за допомогою практик СЕЕН. Тож перед іспитами, наприклад, можна зробити практики миттєвої допомоги.

Учительки й вчителі математики мають памʼятати, що для гарних результатів із їхнього предмета учнівство має не лише вправно розвʼязувати рівняння, а й фокусувати увагу, не відволікатися, мати гарні навички комунікації для роботи в групах. Ці навички доповнюють знаннєву компоненту й можуть поліпшити академічні результати.

ЧОМУ МЕНШЕ ЗНАЧИТЬ БІЛЬШЕ?

Один із найпопулярніших відгуків про уроки СЕЕН від учительства – вони задовгі. І я це підтверджую зі свого досвіду. Та добрий урок СЕЕН може бути й коротшим за 40–45 хвилин. Якщо ви скорочуєте урок, важливо зберігати його структуру:

• почати з розігріву – підготувати себе і клас до роботи,
• потім завжди йде основне обговорення чи вправа,
• а завершується урок рефлексією та підсумками.

Під час підготовки основної активності, ми можемо обрати з декількох запропонованих, які розкривають тему уроку. І тут ми довіряємо вчительству, яке знає свої класи й розуміє, що, наприклад, ця історія буде дітям нецікавою, а ось цю вправу вони виконуватимуть залюбки. Це означає, що вчителька чи вчитель має дуже добре знати план уроку й бути особисто залученими.

На уроках СЕЕН із декількох активностей я зазвичай обирав одну, але давав дітям більше часу на її виконання. Мій підхід – “менше значить більше”, тобто я планував менше активностей, але використовував їх, щоб учнівство краще знало тему уроку, занурювалося глибше, мало час на питання.

Крім того, різні діти засвоюють нову інформацію по-різному: одні – візуали, інші аудіали. Тож я використовував одну активність так, щоб охопити більше каналів сприйняття учнівства, додавав сенсорні елементи, збагачував її різними матеріалами.

ВАЖЛИВІСТЬ ПРАВА ВИБОРУ

Коли ми – освітяни – маємо право вибору й обираємо щось для себе, то це посилює відчуття безпеки. І коли ми із цим ідемо в клас, то передаємо це відчуття вибору й безпеки учнівству. Звісно, якщо давати багато варіантів, це може збентежити й дати відчуття втрати контролю. Тож ми можемо почати з малого – спочатку із себе – дати собі внутрішній дозвіл обирати, а потім давати цю можливість іншим. Спершу можемо пропонувати учнівству два варіанти, а потім – більше.

Можна ще робити й так – давати вибір не всьому класу, а при спілкуванні віч-на-віч або групі дітей, які переживають складний період. Дуже цікаво спостерігати, як освітяни, які обирають самі й дають право вибору дітям, у такий спосіб розширюють їхні можливості й роблять це комфортно – не на показ, не вимагають, а запрошують обирати.

Галина Ковальчук, EdCamp Ukraine, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: EdCamp Ukraine, Маріус Лука під час спілкування з українським освітянством

Ініціатива здійснюється за підтримки федерального уряду Німеччини в межах програми “Громадянська служба миру” Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.