Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Як і для чого вчителі створюють 20-хвилинні аудіоуроки: з діалогами із серіалу “Венздей”, голосом Симоненка, треками “Паліндрома” та поезією Жадана

Катерина Молодик, вчителька української мови та літератури, сідає ближче до мікрофона, говорить перші пробні фрази, аби звукорежисер відрегулював гучність. Просить збільшити шрифт тексту, який начитуватиме із суфлера – і за кілька хвилин починається запис уроку про оповідання Володимира Дрозда “Білий кінь Шептало”.

Невдовзі змонтований аудіоурок з’явиться на сайті “Вчися вухами”. Це проєкт, який із січня 2023 року реалізовує ГО “Смарт освіта”. Наразі понад 10 вчителів підготували вже 52 такі уроки для 8–11 класів з історії України, української мови та літератури за темами другого семестру.

Загалом планується створити понад 300 уроків, які охоплять весь навчальний рік зі згаданих предметів, а також із всесвітньої історії та громадянської освіти для 10–11 класів та історії України для 7 класів. За появою нових уроків зручно слідкувати на Instagram-сторінці проєкту.

Кожен аудіоурок – це унікальна авторська розробка вчителя, присмачена відсилками до популярних серіалів (типу “Венздей”), історичними анекдотами, уривками з пісень Емінема, ТНМК чи Степана Гіги, із прив’язкою до сучасності, аби кожен учень після прослуховування запису зрозумів, навіщо цю тему чи твір вивчають у шкільній програмі. А також запам’ятав основну ідею та суть уроку.

“Нова українська школа” побувала в студії звукозапису та поспілкувалася там із Катериною Молодик, а ще з Олександром Черкасом, теж вчителем української мови та літератури, Наталією Вуйтік, учителькою української мови, Євгенієм Шелестом, учителем історії, та Олегом Твердем, менеджером проєкту “Вчися вухами”.

У новій статті читайте:

  • про етапи створення аудіоуроку;
  • про бонусні завдання до кожного запису;
  • які родзинки шукають учителі, аби створити унікальний контент;
  • хто перевіряє освітян і навіщо;
  • чим відрізняється аудіоурок від шкільного в класі;
  • навіщо їх слухати школярам.

ДВА ЕТАПИ РЕДАГУВАННЯ, ЗАПИС У СТУДІЇ, МОНТАЖ ТА ЕКСКЛЮЗИВНА КАРТИНКА – ЯК СТВОРЮЄТЬСЯ ОДИН АУДІОУРОК

Запис уроку в студії, де побувала “Нова українська школа” – це майже останній етап створення аудіо.

Старт роботи – знайомство вчителів із методиками, які до кожного з предметів підготували освітяни Світлана Олексюк, Наталія Вінницька та Артур Пройдаков. Методики прописують чітку структуру уроку, тобто схему подачі матеріалу:

  • як вчитель має представити себе;
  • про що говорити в перші та останні хвилини уроку;
  • як розкрити тему за чіткий таймінг – 20 хвилин;
  • якими цікавинками розбавити текст.

До кожного предмета зібрані орієнтовні теми аудіоуроків, які вчителі разом із менеджером розподіляють між собою. Освітяни можуть подискутувати про подачу теми учням, розбити масивну тему на два уроки чи додати свою, розмежувати зону відповідальності в дотичних темах.

Перш ніж з’явиться готовий аудіоурок:

  • вчителі пишуть скрипт, тобто сценарій;
  • готовий текст читає менеджер проєкту та перевіряє на плагіат, переглядає структуру, стилістику, сторітелінг, дібрані аналогії й приклади та вносить правки;
  • автори корегують написане відповідно до зауважень;
  • урок повертається на другу вичитку менеджером та фактчекінг (фактчекер, з кожного предмету окремий, бере до уваги контекст та розкриття теми);
  • вчителі знову корегують написане;
  • записують готовий та вичитаний скрипт у студії;
  • звукорежисер монтує запис;
  • менеджер проєкту робить опис уроку для сайту “Вчися вухами”;
  • вчителі готують невеликі завдання до уроків, приміром, тести чи питання для самоперевірки;
  • дизайнер створює індивідуальний віжуал до кожного уроку.

У підсумку – аудіоурок готовий до прослуховування на 6 платформах:

Також його можна завантажити на гаджет та вмикати дорогою до школи, слухати в укритті під час повітряних тривог, або просто в ліжку перед сном навіть без інтернету.

“Аби урок вийшов цікавим, вчителі шукають в архівах записи з голосами героїв, письменників чи історичних діячів, – розповідає Олег Твердь. – Це ж круто – додати живий голос і послухати, як декламує свій вірш Василь Симоненко. Або ж послухати голос Івана Малковича, не лише коли він читає свої вірші, а й коли виголошує промову під час вручення Шевченківської премії.

Наші уроки – це навчання, але цікаве. Ми намагаємося створити урок як живу історію, додаючи до нього те, що зараз цікаво дітям. Якщо вони дивляться серіал “Венздей”, чому б не використати уривки з діалогів героїв для розбору теми про розділові знаки в безсполучниковому складному реченні. Або чому б не додати музику, яка подобається підліткам. Так діти слухають урок та отримують цілісну історію з певним сюжетом, до того ж не нудним”.

Деякі аналогії та приклади, які додають вчителі в скрипти, Олег Твердь перевіряє разом із психологом, аби не ретравмувати дітей, які живуть у час війни. Наприклад, в одному з уроків історії вчитель порівнював черги в СРСР із героями серіалу “Гра в кальмара”. За порадою психолога від такої аналогії відмовилися. Подібні суперечливі моменти теж можуть прибрати або змінити.

  • Як уже згадувалося, крім основного тексту уроку, вчителі готують тести для самоперевірки, до яких учні одразу бачать результат.
  • Додатково підбирають перелік рекомендованих статей, художніх чи науково-популярних книг або відео з промовами героїв уроку.
  • Частина аудіозаписів має творчі завдання, наприклад, прослухавши тему, учні можуть написати есе.

Їх перевірять викладачі, яких ГО “Смарт освіта” готувала під час “Національного проєкту: пишемо есе” (українські та американські експерти навчали наших вчителів сучасних методик написання текстів). Учні, які напишуть есе, неодмінно отримають зворотний відгук. Однак жодної критики чи зауважень у ньому не буде – навпаки вчителі порадять, як можна покращити текст. Так діти зможуть удосконалити навички з письма.

ЯКІ “СМАЧНІ” ФІШКИ ШУКАЮТЬ ВЧИТЕЛІ ДО КОЖНОЇ ТЕМИ

До слова, одна зі свіжих тем для есе – “Сила мотивації: як не втрачати віру в себе”. Це завдання до уроку про написання мотиваційного листа. Своїми порадами, де шукати мотивацію і як про це писати, ділилася Катерина Молодик, пояснюючи в аудіоуроці, чому цього не зробить за дітей чат GPT. А ще навела приклад мотиваційного листа, який пише панда По.

“У цій темі я вирішила експериментувати. Бо треба ж розповісти не тільки про структуру мотиваційного листа, який пишуть у сухому офіційно-діловому стилі, а ще й відштовхуватися від базового поняття, що таке мотивація, – каже Катерина. – З огляду на те, що з 2020-го року діти вчаться в не простому форматі через локдаун та війну, у них дійсно втрачається запит на навчання, тобто мотивація.

Я згадала про мультфільм “Панда Кунг-фу” та його героя – майстра Угвея. Адже часто буває, якщо людині бракує мотивації, з’являється якийсь наставник, який підштовхує до змін. Ну от – панда По написав мотиваційний лист на програму Воїна Дракона, згадуючи, як до цього готувався, зокрема, відвідував дебатний клуб і дискутував, які пельмені смачніші – з м’ясом чи овочами. А подкаст про мотиваційний лист починається з треку Емінема “It’s not over until I win”, тобто поки я не переможу, буду працювати. І це ж круто, це про мотивацію!”

Обкладинка аудіоуроку про написання мотиваційного листа

Здивувати й зацікавити учнів намагаються всі вчителі, які долучаються до створення аудіоуроків. Тож замість офіційного “Добрий день” вони кажуть дітям “Привіт”, розбавляють літературну мову фразами “ну й шо” або “камон”.

Наталія Вуйтік, наприклад, використовує у своїх аудіоуроках незвичні підходи, які вже апробувала з учнями в класі. Вона певна, що треба додавати в уроки те, що нагадає підліткам про їхній життєвий досвід. Тому в аудіоуроці про складні слова учні подумки вирушають у супермаркет і шукають їх у назвах товарів, як-от кисломолочний, 9-процентний чи півметровий.

“Або ж я помічаю, що діти люблять Жадана. То маю один урок, де всі приклади взяті з його поезії, – розповідає Наталія. – Часто додаю українські пісні, адже ми багато дискутуємо, що підлітки слухають російську музику. Ми можемо їм щось забороняти, але це ще більше провокуватиме їх до порушення заборон. А можна запропонувати альтернативу.

Якщо вони кажуть, що немає українського репу, ми можемо в урок додати частинки пісень Alyona Alyona або гурту “Паліндром”. Якщо кажуть, що в українській мові немає адекватної електронної музики, тоді як щодо ONUKA? Треба ставитися до уроків як до такої собі гри й невимушено вводити в неї учнів”.

Наталія Вуйтік, учителька української мови

Олександр Черкас додає, що вигадує цікавинки для аудіоуроків дорогою на роботу, часом заглядає в конспекти уроків, а якісь ідеї підказує життя:

“Саме так сталося, коли готував урок про поеми Шевченка “Катерина” та “Наймичка”. Тоді якраз розгорталася історія із викриттям Спартака Субботи, популярним серед підлітків псевдопсихотерапевтом. То Суббота в порівнянні із Шевченком відпочиває, бо поет був неабияким психологом на той час. А в наші дні він би точно був експертом із булінгу. І я пояснюю це в подкасті”.

Олег Твердь зі свого боку просить освітян писати скрипти максимально просто, використовуючи короткі речення з мінімальною кількістю складних конструкцій. У такий спосіб між вчителем та учнем виникає мінімальна дистанція, що важливо для сприйняття почутого.

“Наше завдання – не подати інформацію учневі згори, як він має “засвоїти”. Ми хочемо, щоб учні думали свої думки. Тому вчителі, скажімо, розповідають про письменника і твір, але як оцінити того письменника і його твір – справа дітей, – пояснює менеджер проєкту.

– Ми не хочемо навʼязувати певне трактування історичних подій. Але прагнемо показати контекст, аби в дітей у головах була широка картинка того, що сталося. Так вони зможуть критично осмислити й відрефлексувати.

Тому, звісно, виклад матеріалу в нас сократичний – коли учень сприймається вчителем як рівний. Так і стараємося подавати весь матеріал”.

Євгеній Шелест доповнює, що, як вчителю історії, йому доводиться часто пояснювати в аудіоуроках, чому не можна порівнювати події 2023 року з подіями міжвоєнного часу в XX столітті чи “натягувати боротьбу козаччини та москалів у теперішній ситуації”. Водночас намагається не нав’язувати свої думки, а передусім розкрити тему у світовому контексті, показати зв’язки зі світовою історією, описати негативні та позитивні сторони всіх учасників конфлікту чи особистостей.

Євгеній Шелест, учитель історії

“Я не вкладаю свої висновки в урок, але по-своєму його подаю. Можу пожартувати, якесь слово додати, на яке слухачі не очікували. Тож намагаюся розслабитися, коли пишу текст, і бути таким, яким я є на звичайних заняттях”, – каже вчитель.

Хоча підготовка до уроку в школі та створення скрипту із записом у студії – кардинально відрізняються.

“У класі я не задумуюся, як ставити наголоси, а я дуже швидко говорю, вживаю багато сучасних слівець. Натомість у подкасті я себе контролюю. До того ж на заняттях я з досвіду знаю, як реагують діти на ті чи ті фрази або подачу теми, відчуваю себе вільніше. Тому спілкуватися з дітьми на заняттях наживо легше, але структурність, яку я здобуваю під час написання подкастів, безцінна”, – зазначає Євгеній Шелест.

СКІЛЬКИ ГОДИН ЙДЕ НА ПІДГОТОВКУ ОДНОГО УРОКУ ТА ЯК ВЧИТЕЛІ ПРАЦЮЮТЬ ІЗ ФАКТЧЕКЕРАМИ

Перш ніж взятися за розкриття теми, вчителі опрацьовують чимало допоміжних джерел, аби викладений матеріал не дублював підручник і не був сухим. Наприклад, Катерина Молодик, пишучи мотиваційний лист від імені панди По, спочатку читала книги про мотивацію і радилася з колегами, як незвично подати цю тему.

Оскільки я пишу скрипти для двох предметів, то намагаюся додати в них максимально актуальні приклади. В уроках із мови з’являється чимало живого матеріалу, який транслює запит на сучасну мову. А в уроках із літератури додаю більше ціннісних речей”, – каже освітянка.

Євгеній Шелест теж починає роботу над скриптом із насичення інформацією. Для цього переглядає документальні відео, читає історичні статті, аж потім формує першу версію розповіді.

“Ідеально, якщо в мене є можливість знайти якусь метафору або ідею, яку я можу розповісти в цій історичній темі. Якщо такої метафори немає, тоді розповідаю про це фаново”, – ділиться вчитель нюансами творчого процесу.

На створення першого аудіоуроку Олександр Черкас витратив п’ять годин, ще кілька пішло на статті та відео про те, як писати сценарії й подкасти.

“Оскільки здебільшого подкасти призначені для дорослої аудиторії, а нам треба писати для учнів, то хотів більше зрозуміти, на що звертати увагу, – додає він. – Зараз витрачаю на скрипт десь години три. Полегшує нам життя методичка зі схемою уроку. Але в мене виникли складнощі з тим, що чотири уроки з літератури готував про Шевченка. Відповідно до кожного з них мав щось нове сказати й пов’язати цю інформацію з тим твором, який будемо розглядати”.

Цінним етапом вчителі вважають перевірку скриптів фактчекерами. Наприклад, в історичних уроках це породжує справжні дискусії та обмін новими джерелами інформації, насичення тексту цікавими й важливими деталями. За словами Олега Твердя, у проєкті немає директивного підходу, тож вчителі та фактчекери можуть дискутувати між собою в коментарях до тексту, сперечатися, аж доки переможе той, хто наведе сильніші аргументи.

“Така співпраця з редактором та фактчекером – це завжди підсилення продукту, над яким працюєш, аж ніяк не критика, – вважає Катерина Молодик. – Адже коли кожен крок проходить перевірку на фактаж, грамотність, стилістику, лексику, то це відбувається для того, щоби фінальний продукт був якісний і класний”.

Ще одна відмінність аудіоуроків – замість 45 хвилин, як у школі, вчителі мають орієнтовно 20, аби розкрити тему повністю. Євгеній Шелест каже, що в цьому є певна складність, бо треба не перебрати з фактажем, водночас описати основні факти та події, передбачені програмою.

Олександр Черкас зізнається, що теж не завжди “вписується” у 20-хвилинний формат уроку, бо замість одного абзацу про певну ідею пише три, а скоротити щось самому шкода. З цим допомагають фактчекери та менеджер, підказуючи, що варто залишити, а від чого текст не збідніє.

НАВІЩО ШКОЛЯРАМ УРОКИ НА СЛУХ

Кожен аудіоурок – це унікальний контент, над яким вчителі-учасники проєкту працюють вечорами, у перервах між уроками в школі чи відрядженнями.

Для більшості з них досвід створення подкастів – новий та незвичний. Серед учасників проєкту лише двоє освітян мають досвід запису аудіо. Це Катерина Молодик та Олександр Черкас, які ведуть авторський проєкт “Баламути” та записують цікаві розмови про українську літературу.

Катерина Молодик та Олександр Черкас, учителі української мови й літератури

Та, як зауважує Олег Твердь, щоби долучитися до проєкту, не обов’язково бути досвідченим автором подкастів. Опанувати нові вміння допоможе команда. Бо навіть записуючи урок у студії, буває, що режисер перевіряє, як правильно наголосити те чи те слово.

  • Тож ті, хто відчуває в собі сили та бажання долучитися до створення аудіоуроків, можуть заповнити анкету.
  • Крім опису своїх умінь, обов’язково треба додати пробне аудіо до трьох хвилин та бути готовим до запису в студії в Києві.
  • За створення аудіоуроків передбачається гонорар.

Також це можливість долучитися до створення якісного контенту, який вчителі та учні можуть використовувати для навчання.

Катерина Молодик зазначає, що аудіоуроки дуже помічні для дітей, які зараз вчаться в закордонних школах. Освітянка проводить для таких учнів уроки й чує від них, що запит на український контент надзвичайно високий.

До речі, 30 % слухачів – це саме учні з-за кордону. Для них це можливість вивчати український компонент навчальної програми в зручний час та в ненав’язливій формі. Також проєкт дає їм змогу підтримувати зв’язки з Україною.

Попри те, що аудіоуроки найбільше орієнтуються на підлітків, вони можуть так само ефективно використовуватися і дорослими людьми. Крім того, вони корисні для тих, кому потрібне занурення в україномовний простір”, – додає Наталія Вуйтік.

  • На думку Євгенія Шелеста, подкасти – це ще й інтерактивний процес навчання. Їх можна прослухати кілька разів, про що не попросиш вчителя на уроці.
  • Також це чудова можливість для самопідготовки та повторення і змога почути різних вчителів із цікавими варіантами подачі програмового матеріалу.
  • За словами Олександра Черкаса, колеги вже використовують аудіоуроки як домашнє завдання, аби учні повторили чи краще засвоїли тему. А діти кажуть, що їм справді зручно слухати записи дорогою додому чи в укритті.
  • На думку Олександра, аудіоуроки можна дати як завдання на літо замість списків літератури, адже це можливість щось згадати, підтягнути, прослухати, коли в учнів буде час.

“Аудіо цінне тим, що не потребує максимальної концентрації уваги, тут, не потрібна увага зору, а лише слуху. Кожен урок прикольний і цікавий, до того ж автономний та завершений. Уроки можна прослуховувати поодинці, щоб глибше розібратися в певній темі, або ж комплексно. Урок буде цілісним навіть без виконання тестів та додаткових завдань”, – підсумовує Олег Твердь.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: Лілія Буяло, ГО “Смарт освіта” та вчителі-учасники проєкту

Матеріали за темою

Обговорення