Як має працювати шкільний медпункт: про алгоритми допомоги, перелік ліків та увагу до кожної дитини на прикладі київської гімназії № 34 “Либідь”

У штатному розписі київської гімназії № 34 “Либідь” ім. Віктора Максименка є ставка лікаря та три ставки сестри медичної. Директорка Алевтина Багінська каже, що по-іншому не може бути, бо в школі навчається понад півтори тисячі учнів. За день до медпункту приходить 30–40 дітей, тож медперсоналу має вистачати на всіх.

Крім цього, у закладі освіти напрацювали свій алгоритм реагування на учнівські звернення. Він передбачає обов’язкове повідомлення про це батьків, класного керівника, а в деяких випадках навіть розслідування інциденту, як нещасного випадку, що стався з учнем/ученицею під час навчання.

“Нова українська школа” побувала в медпункті гімназії № 34 “Либідь” та дізналася:

• як змінили штатний розпис для збільшення кількості медпрацівників;
• з якими скаргами найчастіше звертаються учні;
• який алгоритм реагування на них;
• хто забезпечує медпункт ліками;
• навіщо в гімназії купують “чарівні таблетки”;
• з якої важливої тези про здоровʼя починає кожну планірку директорка.

БУДЬ-ЯКІ ЛІКИ ДИТИНА МОЖЕ ОТРИМАТИ ЛИШЕ З ДОЗВОЛУ БАТЬКІВ – КРІМ “ЧАРІВНИХ”

На наше запитання, як має працювати в ідеалі шкільний медпункт, аби дітей не лікували винятково активованим вугіллям, як іноді буває в деяких закладах освіти, лікарка Олександра Доманська упевнено стверджує: “Так, як наш!”.

Разом із нею в медпункті чергують сестри медичні – Валентина Алаєва та Любов Шкирдіна (вона працює ще й сестрою дієтичною). Як уже згадувалося, за штатним розписом гімназії в медпункті може працювати лікар та три медсестри. Наразі посада третьої медсестри вакантна. Шукати доведеться ще й лікаря, бо колега Олександри, лікарка Вікторія Полулях, нещодавно стала мамою (Олександра й Вікторія працюють по 0,5 та 0, 25 ставки за графіком сумісництва).

Лікарка Олександра Доманська

Медична сестра Валентина Алаєва

Медична сестра Любов Шкирдіна

Олександра Доманська приходить у медпункт двічі на тиждень. Обидві медсестри перебувають на роботі щодня, а у вечірній час – з 17:00 до 19:00 – працюють за змінним графіком. У ці години учнів не так багато, але фактично медперсонал присутній у закладі із 7:30 ранку до останньої дитини.

“У нас щодня безкінечний потік дітей, – розповідає Олександра Доманська. – Буває, приходить водночас 6–7 учнів. Зараз через похолодання звертаються із запальними захворюваннями, на кшталт ГРВІ. Бувають забої м’яких тканин, коли на перерві бігають і випадково зіштовхуються”.

“Або на фізкультурі може м’яч влучити по пальцях чи нозі. Часом приходять, бо животик болить або голова, – доєднується до розмови Любов Шкирдіна. – Буває, не поснідали, а прийшли на уроки. На навчанні треба ж енергію витрачати, а її немає звідки поповнити, тому і скаржаться на самопочуття”.

“Треба розпитувати дитину, щоб зрозуміти, чи дійсно щось болить, чи просто форму не взяла на фізкультуру, чи не хоче йти на англійську. Навіть коли приходять десятикласники водички попити – теж треба розібратися, що насправді відбувається. Тобто ми тут для дітей ще і як психологи”, – каже Валентина Алаєва.

Тож учні приходять у медпункт із різних причин. Хтось – по воду, хоча кулери стоять у коридорах. А комусь потрібні “чарівні” таблетки – насправді це м’ятні пігулки або м’ятні цукерки (діти кажуть на них “цукерки з хрестиком”). Це універсальні “ліки”, які спеціально вигадали в гімназії для дітей, у яких щось і чомусь постійно болить, але очевидних симптомів захворювання медперсонал не виявляє.

“Активованим вугіллям ми точно не лікуємо, хоча воно в нас теж є, – каже Алевтина Багінська. – Та перш ніж дати пігулку, дівчата [має на увазі медперсонал] завжди цікавляться, чи немає в дитині алергії й чи дозволяють батьки дати ліки учню або учениці”.

З яким би зверненням не прийшла дитина – кожну вислухають, оглянуть та допоможуть. До речі, оскільки діти приходять у медпункт без батьків, то лікарка чи медсестра може:

• поміряти температуру та тиск;
• оглянути горло;
• розпитати про самопочуття, чи не було запаморочень і нудоти тощо.

А от послухати легені стетоскопом – уже ні, це можна лише в присутності батьків.

“Ми не нехтуємо зверненнями дітей, а зібравши анамнез та провівши невеликий огляд, телефонуємо батькам, – розповідає Олександра Доманська. – Наприклад, я кажу їм, що дитині необхідний парацетамол або ібупрофен, запитую, яка вага дитини, щоб вирахувати дозу. Іноді батьки кажуть, що хочуть, аби ми дали цитрамон. Ми можемо погодитися, якщо за віком ці ліки дозволені, якщо ні – то кажемо, що це заборонено, ми не будемо давати такий препарат дитині”.

Усі учнівські візити медперсонал записує в журнал реєстрації. У ньому можна відстежити, хто став постійним відвідувачем медпункту. Такі випадки теж аналізують – можливо, у такий спосіб діти потребують уваги або ж є необхідність звернутися в поліклініку.

Про такі часті походи в медпункт обов’язково кажуть батькам. Власне, на оперативній та постійній комунікації з батьками базуються алгоритми дій медперсоналу.

ЯКІ АЛГОРИТМИ ТУРБОТИ ПРО ДИТЯЧЕ ЗДОРОВ’Я НАПРАЦЮВАЛИ В ГІМНАЗІЇ

Як діяти медпрацівникам у ситуаціях травми, кровотечі, нещасного випадку, до кого звертатися і кому дзвонити – реагування на різні варіанти дитячих звернень прописані у їхніх посадових обов’язках та в порядку діяльності медичного пункту.

• Наприклад, як тільки дитина звернулася до медпункту, її оглядають, а після огляду телефонують батькам. Причому не зі свого телефона, а з робочого. Контакти батьків є безпосередньо в медпункті – вони зібрані в папках зі списками класу.
• Медсестра чи лікарка розповідає батькам, що сталося, та разом із ними ухвалює рішення.

Наприклад, хлопчику з початкової школи, який прибіг до медпункту із носовою кровотечею, мама дозволила повернутися до класу. Звісно, перед цим дитину оглянули, приклали холодний компрес, дали ватний тампон для носа, нормалізували самопочуття дитини й аж тоді відпустили на уроки.

• Якщо ж у дитини всі ознаки вірусного захворювання, тоді вона перебуває в ізоляторі, доки батьки не заберуть її. До слова, в ізоляторі є спеціальна лампа для кварцування, яка може працювати безперервно.

Дитина з ознаками ГРВІ може почекати на батьків в ізоляторі, аби не наражати на небезпеку однокласників

• Раптом батьки не можуть забрати дитину, наприклад, тато у відрядженні, а мама вдома з немовлям, тоді в супроводі вчителя дитина їде додому на таксі (його викликає адміністрація гімназії).
• Якщо є якісь серйозні ушкодження, втрата свідомості тощо, обов’язково звертаються у “швидку”.

“Наші медики не надають реанімаційні чи інші послуги, як у лікарні, це не входить до їхніх повноважень. Вони мають визначити причину звернення і продумати за алгоритмом, як цю проблему розв’язати, – пояснює директорка.

– Скажімо, дитина втратила свідомість, відповідно – ми не можемо чекати, доки мама приїде до школи. Дзвонимо у швидку, кажемо мамі, що разом із дитиною їде наш медпрацівник та вчитель у таку-то лікарню і зустрічаємося вже там”.

• Окремо про звернення учня в медпункт повідомляють класного керівника.
• У разі серйозної травми чи нещасного випадку обов’язково повідомляють директорку та чергового заступника директорки.

Через певний час медпрацівники та заступник директорки обов’язково зв’язуються з батьками та уточнюють, яке самопочуття в дитини.

Якщо через травму дитина з батьками зверталася до травмпункту чи швидкої, гімназія:

• повідомляє про цей випадок районне управління освіти;
• створює комісію, склад якої затверджується внутрішнім наказом;
• проводить розслідування нещасного випадку.

Під час розслідування вчитель, черговий адміністратор, медик пишуть пояснювальну записку, а психолог розпитує учнів, що ж відбулося та протоколює цю розмову.

Звісно, директорка теж у курсі всіх прикрих інцидентів. Для цього в гімназії створили окрему вайбер-групу, у якій працівники медпункту відразу пишуть про травмованого учня, а директорка визначає відповідального за розслідування інциденту – чергового адміністратора, заступника директорки, який/яка відповідає за певну паралель класів.

“Ми не приховуємо нещасні випадки й не просимо батьків тримати в таємниці, що це трапилося в школі. Усі інциденти ми розслідуємо та ведемо їхній облік, – додає Алевтина Багінська. – Якщо батьки пишуть заяву, що в них немає ніяких претензій до гімназії, у дитини немає складних наслідків, що підтверджується довідкою від лікаря чи з травмпункту, тоді розслідування припиняється. Такий нещасний випадок переходить до розряду мікротравм, що фіксується в журналі встановленого зразка”.

Вчителі зі свого боку теж мають алгоритми звернення до медпункту, якщо щось трапляється з учнями під час їхніх уроків. Аркадій Рудницький, учитель фізкультури, розповідає, що кожен урок починають з інструктажу, а перший урок після канікул присвячують особистій техніці безпеки учнів.

Учитель фізкультури Аркадій Рудницький

Попри це, діти однаково можуть травмуватися. Найчастіше на уроках фізкультури пошкоджують пальці, наприклад, коли неправильно ловлять м’яч.

• Тоді вчитель розпитує дитину, що трапилося і як вона почувається. У супроводі учнів чи вчителя, якщо в спортзалі є два-три педагоги, дитину ведуть до медичного кабінету.
• Якщо щось серйозне, викликають невідкладну швидку допомогу.
• Якщо дитину таки забирає швидка (у супроводі працівників школи), учитель телефонує батькам та цікавиться станом дитини, наскільки все серйозно, чи зможе вона прийти на наступний день до школи та яка потрібна допомога.
• Так само учителі цікавляться станом дитини, якщо вона залишається ще на певний час у медпункті.

“Насправді наші батьки навчилися довіряти медпрацівникам гімназії, – каже Алевтина. – Але був час, коли до нас часто приїжджали “швидкі”. Я казала дівчатам із медпункту, щоб не боялися телефонувати в 103. Якщо батьки так хочуть, то нехай, навіть якщо йдеться про синець.

Зі свого боку наш колектив напрацював максимально докладний алгоритм, який запобігає нещасним випадками й передбачає, як правильно відреагувати на них. Завдяки цьому в батьків зникає відчуття, що їхня дитина тут нікому не потрібна, а в учителів розвивається емпатія, і вони хвилюються за кожного учня ученицю в класі”.

ЯК ЗМІНЮВАЛИ ШТАТНИЙ РОЗПИС ДЛЯ МЕДПУНКТУ

Крім роботи в медпункті, медсестри перевіряють, як відбувається прибирання в класах. Дієтична медсестра стежить за якістю продуктів у їдальні та розробляє меню для учнів відповідно до циклічного двотижневого.

А ще вони виконують усі обов’язки, які прописані в постанові Кабміну “Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів закладів загальної середньої освіти”. Наприклад, оглядають дітей на педикульоз та контролюють, щоб учні вчасно проходили профілактичні медогляди.

За словами Алевтини Багінської, усі обов’язки медперсоналу прописані в наказах МОЗ України та внутрішніх розпорядженнях гімназії

Щоб укомплектувати медичний пункт п’ятьма працівниками, у гімназії добряче почаклували над штатним розписом.

Нагадаємо, що за наказом МОН від 2010 року “Про затвердження Типових штатних нормативів закладів середньої освіти” передбачені:

• 1 ставка лікаря-педіатра, якщо в закладі освіти понад 1 000 учнів;
• 0,5 ставки медсестри, якщо в закладі освіти 100 і менше учнів;
• 1 ставка медсестри, якщо в школі 101 й більше учнів;
• 0,5 ставки медсестри з дієтичного харчування, якщо харчується від 60 до 200 учнів;
• 1 ставка медсестри з дієтичного харчування, якщо харчується понад 200 учнів.

Через зміни в штатному розписі гімназії вдалося ввести додаткову посаду сестри медичної.

1. Як пояснює Алевтина Багінська, одна посада медсестри передбачена за нормативами, бо в гімназії вчиться понад півтори тисячі учнів, тобто понад 101.
2. Друга ставка медсестри була введена в гімназії для обслуговування дітей у басейні після реконструкції та добудови закладу освіти.
3. Ввести третю посаду медичної сестри вдалося завдяки залученню школи до всеукраїнського експерименту “Школа здоров’я” через розширення штату техперсоналу.

Директорка додає, що за нормативами 1,5 ставки працівника техперсоналу, наприклад, прибиральника службових приміщень, можна перевести на одну ставку сестри медичної. Тож цим і скористалися.

“Щоб медпункт працював добре, потрібен медичний ресурс – тобто має бути в штатному розписі належна кількість відповідних штатних одиниць для обслуговування закладу освіти. Лікар має бути обов’язково – неважливо, чи це школа на 300 осіб, чи на 1 500.

Без лікаря – людини, яка має професійну освіту – а в нас ще й лікарка, яка має педіатричну практику, робота будь-якої школи неможлива, – запевняє Алевтина. – Лікар – це головна людина в медпункті, яка ухвалює рішення, особливо в екстрених випадках. А медпункт – це один із трьох слонів, на яких тримається заклад освіти (ще вчителі та педагогічний персонал)”.

ЯКІ ЛІКИ МАЮТЬ БУТИ В МЕДПУНКТІ

Скільки б працівників не було в медпункті, аби надавати медичну допомогу дітям, там мають бути необхідні ліки. Перелік медикаментів, обов’язкових для шкільних медкабінетів, визначає наказ МОЗ № 637. У ньому прописані 33 назви медичних виробів та ліків, без яких неможлива робота шкільного медпункту, приміром:

• 10 пар оглядових рукавичок;
• 1 джгут венозний;
• 20 серветок спиртових;
• 1 лейкопластир на тканій основі (3–5 метрів);
• 2 термометри;
• 2 турнікети;
• по 1 флакону йоду та хлоргексидину;
• по 5 шприців на 2, 5 і 10 мл;
• 1 аерозоль для інгаляцій;
• 2 флакони по 500 мл натрію хлориду;
• 5 ампул глюкози (із повним переліком можна ознайомитися тут).

“Щороку ми готуємо бюджетні запити до Подільського районного управління освіти Києва на певні матеріальні надходження. Вони немаленькі, – каже директорка й показує папку на кількадесят сторінок. – У цих запитах, звісно ж, є наші потреби для медичного кабінету. У 2022 році ми просили мінімум речей, бо розуміли, що в умовах війни було б злочином вимагати все й одразу. Цього року трохи розширили перелік ліків”.

За словами Алевтини Багінської, свої запити для медпункту складають на основі нормативів МОЗ та з огляду на те, що використовували медпрацівники та в якій кількості впродовж року. Наприклад, замість йоду просять йодоцерин, бо він менш пекучий для дітей.

У жовтні 2023 року гімназія отримала від управління освіти:

• 10 джгутів;
• бинти еластичні;
• бинт марлевий стерильний і нестерильний;
• пластирі хірургічні;
• пластир бактерицидний;
• рукавички нітрилові;
• йод;
• адреналін;
• серветки марлеві медичні;
• вату стерильну та нестерильну;
• пінцет марлевий;
• шпателі.

У середині листопада 2023 року в гімназію завезли пігулки, настоянки, мазі, креми, спреї, розчини для зовнішнього застосування, серед яких необхідні препарати першої домедичної допомоги (загалом 36 позицій).

За 2023 рік гімназія одержала за бюджетні кошти медичних препаратів на понад 19 тисяч гривень.

“Я не аналізувала співпадіння бюджетного запиту із тим, що ми замовляємо та що отримуємо, але за приблизними оцінками це збігається десь на 20–30 %, – додає Алевтина Багінська. – Наприклад, ми просили 30 упаковок ношпи, а нам виділили одну. Або ж у 2019 році нам видали 100 гумових рукавичок. Щоби провести огляд на педикульоз, їх треба на наш заклад понад півтори тисячі. Та в умовах воєнної економіки й за це вдячні, тому що речі першої потреби ми все ж отримуємо”.

Аптечки з основними ліками є в охорони, у кабінетах заступників та в кабінетах підвищеної небезпеки (праці, фізики, хімії, біології, фізкультури)

“Мої колеги вже звикли, що будь-яку нараду я починаю з того, що батьки привели дитину до нас здоровою, то й ми маємо віддати її додому здоровою, – підсумовує Алевтина Багінська. – Адже головне – це життя і здоров’я дитини. А все інше, як заклад освіти, ми зробимо”.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”