Зображення створено за допомогою штучного інтелекту

З 1 вересня 2025 року учні з тимчасово окупованих територій зможуть навчатися дистанційно або перейти на педагогічний патронаж. Такі форми навчання пропонує Міністерство освіти і науки в межах комплексної політики “Школа офлайн”.

Педагогічний патронаж – це фактично індивідуальні уроки з вчителями за гнучким розкладом та з певною кількістю годин на тиждень. Так, на учнів початкової школи передбачили 5 годин на тиждень, середньої – 8 годин, а старшої – 12. Утім, освітянам-практикам не до кінця зрозуміло, чи треба змінювати для цього навчальні програми і як розподіляти години педагогічного патронажу між учнями й вчителями.

Також освітяни сумніваються, чи зможуть школи на ТОТ зберегти дистанційне навчання. Адже за новими вимогами, у школі, яка працюватиме дистанційно, має відкритися мінімум по одному онлайн-класу на кожній паралелі. В одному дистанційному класі має бути мінімум 20 учнів, у якому будуть лише учні з ТОТ (МОН планує розвести учнів із ТОТ, учнів-ВПО та учнів за кордоном в окремі онлайн-класи).

Ці пропозиції насторожують педагогів та директорів, які працюють з учнями на ТОТ. Бо, з одного боку, ми маємо підтримувати зв’язок з українськими дітьми, які вимушено опинилися в окупації, а таких дітей налічується 1,6 мільйона, з них 615 тисяч – це школярі. А з іншого – нові рішення можуть зашкодити крихкому зв’язку, який змогли налагодити заклади освіти з учнями на ТОТ.

У нашому матеріалі з’ясовуємо:

• які форми навчання вже доступні для дітей у тимчасовій окупації;
• що радять освітяни-практики для вдосконалення наявних форматів навчання на ТОТ;
• які ризики бачать у пропозиціях МОН щодо нових вимог до онлайн-навчання та педагогічного патронажу;
• чому в МОН скасували наказ № 850 про навчання дітей-ВПО та учнів на ТОТ.

“ВАЖЛИВО ЗБЕРЕГТИ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ДІТЬМИ НА ТОТ, АБИ ВОНИ НЕ ЙШЛИ ДО РОСІЙСЬКИХ ШКІЛ І НЕ СЛУХАЛИ ВОРОЖУ ПРОПАГАНДУ”

Редакція “НУШ” поспілкувалася з декількома освітянами, які керують школами чи відділами освіти, що опинилися в окупації з 24 лютого 2022 року [задля безпеки освітян, їхніх колег, учнів та батьків ми не будемо називати імена героїв та населені пункти, де розташовуються їхні заклади освіти].

Лише додамо, що ці школи змінили місце реєстрації, наприклад, з Бердянська на Кропивницький. Це дає їм змогу одержувати субвенцію з державного бюджету.

• Досвід школи з Луганщини

Одна з громад Луганської області розташована дуже близько до кордону з рф та лінії фронту. Через таку географію мешканцям громади було складно виїхати з окупованої території, а також дізнаватися, кому з учнів та вчителів вдалося вибратися, а кому – ні.

Як тільки наша героїня, керівниця управління освіти громади, виїхала на підконтрольну територію України (у березні 2022 року), одразу почала розшукувати освітян, батьків та учнів через соцмережі. Навіть наважилася розмістити у Facebook оголошення зі своїми контактами.

На допис відгукнулася частина батьків та дітей, які готові до навчання. Для цих учнів запустили онлайн-уроки 2 школи громади з 11. Зараз у цих закладах вчиться орієнтовно 400 учнів. Половина з них перебуває на тимчасово окупованій території, решта вчиться за кордоном або виїхала на підконтрольну територію України.

Учні, які залишилися на ТОТ, змушені відвідувати школи, які захопили окупанти, та вчитися за російськими програмами. Але їм вдається приєднуватися в українські заклади, де уроки проводять із вівторка до суботи в другу зміну (такий розклад управління освіти громади склало спеціально, щоб діти встигали на українські заняття).

Ілюстративне фото: Спротив Інфо

Якщо діти довго не виходять на зв’язок, вчителі контактують із ними індивідуально та з’ясовують, що сталося. За потреби освітяни можуть пояснити учням пропущений матеріал.

“Ми не ставимо перед учнями дедлайнів для виконання завдань, бо розуміємо, що не завжди на ТОТ хороший зв’язок, – розповідає освітянка. – Також ми ввели асинхронний формат навчання, за яким діти можуть виконувати завдання в зручний час.

Для безпеки учні й учениці виходять в онлайн із чорними екранами, тобто не вмикають камери, та під іншими нікнеймами, які знає лише вчитель/-ка.

Як на мене, не треба руйнувати нинішній досвід дистанційного формату, бо на ТОТ це працює. Діти довіряють своїм вчителям і навряд чи захочуть переходити в іншу школу, яка буде визначена як окрема школа для онлайн-навчання дітей із тимчасово окупованих територій”.

• Освітяни побоюються, що через нові вимоги до дистанційних класів в одній школі не набереться достатньо учнів, щоб відкрити клас для дітей із ТОТ. Тоді цим учням і ученицям доведеться переходити в іншу школу, до інших вчителів та інших однокласників. Це може спричинити певний психологічний дискомфорт для учнів, а також загострювати безпекові ризики, бо хто зна, як відбуватиметься обмін даними в новій школі.

“Так само не до кінця зрозуміла ідея про педагогічний патронаж. Мені здається, що в ній загубилися потреби учнів, – додає наша співрозмовниця. – У МОН кажуть, що завдяки такій формі навчання у вчителів збільшиться навантаження, школам навіть доведеться шукати нових людей, щоб охопити всіх учнів на ТОТ саме педагогічним патронажем.

Але поки що це виглядає так, що учні не зможуть опановувати всю програму, бо замість, наприклад, 65 годин української мови на рік, старшокласники матимуть усього 20 годин.

І що можна вивчити з учнями, наприклад, перших класів, якщо виділені 5 годин на тиждень треба поділити між письмом, читанням, мистецтвом, англійською, “Я досліджую світ” і фізкультурою? На кожен із цих предметів дитина матиме менше ніж годину на тиждень, а деякі предмети будуть раз на два тижні”.

• Досвід школи з Херсонщини

1 вересня 2022 року школа з тимчасово окупованої частини Херсонської області відновила навчання – попри те, що директорка була в полоні, а росіяни залякували вчителів, що на них чекає те саме.

На щастя, перед початком 2022–2023 навчального року освітянку відпустили. Їй дивом вдалося виїхати на підконтрольну територію України, а також розшукати контакти своїх вчителів та учнів (зазвичай окупанти видаляють із телефонів усі номери, або ж люди в окупації чистять усе самостійно, щоб не наражати на небезпеку себе та рідних).

Якщо два роки тому в школі було понад 500 учнів, то зараз майже 700.

• Кількість дітей зросла через те, що частина повернулася з-за кордону до інших регіонів України, але приєднується на уроки онлайн до рідної школи на Херсонщині.
• Ще частина дітей-переселенців повернулася до онлайн-навчання в школі після того, як спробувала повчитися в закладах за місцем перебування.

Зі слів освітянки, діти почувалися неважливими, їм бракувало уваги від вчителів, а нові однокласники не сприймали новеньких, бо чомусь здавалося, що ці учні тимчасові й немає сенсу інтегрувати їх у свій колектив.

• Третя категорія дітей, яка вчиться в школі – це діти із захопленого росіянами населеного пункту Херсонщини.

Ці учні зараховані в російську школу, яку відкрили окупанти (працює одна на весь населений пункт). Але в ній немає суворого контролю за відвідуванням дітей, що дає їм змогу вчитися в українській школі.

“Ми пропонуємо своїм учням на вибір індивідуальне навчання, екстернат або сімейну форму, а також дистанційку, коли учні можуть приєднуватися на повноцінні уроки зі своїми вчителями. Ті, хто не може приєднатися, має можливість переглянути на навчальній онлайн-платформі записані уроки, виконати завдання і здати вчителям.

Якщо дитина з ТОТ не виходить у певний час на онлайн-урок, класні керівники телефонують батькам та обережно розпитують, що сталося. Буває таке, що батьки й діти виходять зі шкільних чатів, тому що телефони можуть перевіряти окупанти. Хоча на ТОТ зазвичай виходять у магазин абощо без телефонів, щоб уникати таких перевірок”, – розповідає директорка.

За її словами, діти на ТОТ – найскладніша категорія учнів (порівнюючи з дітьми, які перебувають за кордоном, або вимушено переміщеними учнями), тому що треба максимально дбати про їхню безпеку. Про це обов’язково наголошують новим вчителям, які приходять у школу, особливо з інших громад чи регіонів, які не мали досвіду окупації. Директорка організовує для них невелике навчання та розповідає про тонкощі роботи з учнями на тимчасово окупованій території.

• На думку освітянки, для учнів на ТОТ доцільно залишити таке онлайн-навчання, як є, не змінюючи вимог до дистанційних класів. Бо, крім очевидного психологічного та безпекового дискомфорту учнів, є ризик, що кількість шкіл у громаді, які можуть набрати мінімум 20 учнів у класі на кожній паралелі, зменшиться, скажімо, з 10 до 3. А це потягне за собою скорочення вчителів.

Директорка не певна, що для її школи та інших закладів, які вчать дітей із ТОТ, підійде педагогічний патронаж. Через ті самі причини, на які нарікала освітянка з Луганщини: зменшення годин на вивчення програм. Як прогнозує директорка, щоб розписати 12 годин у старшій школі на всіх вчителів і всі предмети, доведеться або проводити їх раз на місяць, або виділяти на них 0,5 чи 0,25 години.

“Нехай за батьками залишається право вибору, яку форму навчання обирати для дитини на ТОТ чи на підконтрольній території України. А для нас важливо зберегти зв’язок із дітьми в тимчасовій окупації, аби вони не йшли до російських шкіл і не слухали ворожу пропаганду”, – додає директорка.

• Досвід школи із Запоріжжя

Одна зі шкіл у Запорізькій області стоїть зачинена з лютого 2022 року. Тут окупанти не змогли запустити навчання. Місцеві вчителі не пішли на співпрацю з ними. А директорці через свою проукраїнську позицію довелося виїхати на підконтрольну Україні територію і на відстані налагоджувати роботу школи.

Ілюстративне фото: школа в місті Дружківка Донецької області, зруйнована ракетним обстрілом російських військових 30 серпня 2022 року, radiosvoboda.org

Наразі учні цієї школи можуть приєднуватися на онлайн-уроки, якщо їхній безпеці нічого не загрожує, і якщо є зв’язок.

Таке навчання доводиться ретельно приховувати, бо окупаційна влада занадто прискіпливо ставиться до української символіки, мови, не кажучи про навчання в українській школі. Щоб не викликати зайвих підозр, учні час від часу відвідують школу, яку загарбники відкрили в сусідньому населеному пункті.

• Також учні можуть приєднуватися до електронної навчальної платформи, на якій є матеріали до уроків та завдання. Тут діти бачать розклад індивідуальних зустрічей з учителями й за потреби можуть записатися на консультації.
• Кожна з них може тривати 10–20 хвилин чи годину – залежить від того, яку тему просять опрацювати учні з учителями. А також від того, з якого саме предмета консультації. Скажімо, математика може мати більше охочих на консультації ніж література.

На думку директорки, такий формат дистанційного навчання підходить їхній школі й нічого змінювати не треба.

“Щодо педагогічного патронажу, то ідея хороша. Але ми не до кінця розуміємо механізм реалізації, зокрема, як це впровадити та як оплачувати навантаження вчителів, – каже освітянка. – Якщо кожний/кожна вчитель/вчителька матиме 5, 8 чи 12 додаткових годин індивідуального навантаження на місяць, тоді це можна організувати, знайти оплати та розподілити час між учнями. Бо так у принципі було й раніше, вчителі сприймали педагогічний патронаж як форму заробітку”.

ЯКИХ ЗМІН ПОТРЕБУЄ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ТОТ

Як бачимо, дистанційне навчання на ТОТ у поєднанні з додатковими заходами безпеки стало одним з оптимальних форматів, якому довіряють учні, вчителі та батьки.

Валентина Потапова, керівниця напряму національної адвокації ГО ЦНП “Альменда”, аналізує роботу освітньої системи в тимчасово окупованому Криму й на Сході з 2014 року. На її думку, якщо шукати нові формати навчання для дітей на ТОТ, треба враховувати певні відмінності, які залежать від того, коли саме учні опинилися в окупації.

1. Учні, які опинилися в окупації 24 лютого 2022 року.

З цією категорією начебто все зрозуміло. Частина шкіл, у яких вони навчалися до повномасштабного вторгнення, релокувалися, а вчителям вдалося зберегти зв’язок із дітьми та їхніми батьками, щоб далі навчатися дистанційно.

Але є декілька нюансів. Ці діти мають подвійне навчальне навантаження, адже вчаться в українській школі й водночас змушені відвідувати російські.

“Чим довше триватиме окупація, тим більше ризиків, що діти з ТОТ не будуть долучатися до українських шкіл, бо це велике навантаження.

Тому для дітей із ТОТ, які будуть на дистанційці, екстернаті чи педагогічному патронажі, треба пропонувати програму лише українознавчого компонента, як і для дітей, які зараз за кордоном. Але з іншою типовою освітньою програмою. Не можна все скопіювати й перенести для навчання дітей на ТОТ, адже в них інша безпекова ситуація, ніж в учнів, які за кордоном”, – вважає Валентина Потапова.

Також типова освітня програма для дітей на ТОТ має враховувати, що вони піддаються впливу ворожої пропаганди, їм нав’язуються цінності закритого й тоталітарного суспільства.

• Тому в типовій освітній програмі для цих учнів має бути більше годин, пов’язаних із розвитком громадянських компетентностей та демократичних цінностей.
• Також діти, які перебувають в окупації, не можуть вивчати “Захист України”, бо це небезпечно і для них, і для батьків (за це окупанти можуть притягнути до кримінальної відповідальності).
• Так само дітям на ТОТ небезпечно вивчати певні теми з історії України, адже проукраїнську літературу росія визначає як екстремістську.

Тож програми для дітей на ТОТ треба переглядати, а це тягне за собою зміни до державних стандартів базової середньої освіти та повної загальної середньої освіти [ми сподіваємося, що до 2027 року всі території України будуть звільнені від окупантів, тому вносити зміни до держстандарту профільної середньої освіти, реалізація якого має стартувати у 2027 році, не доведеться].

“Документи про базову або повну освіту видаються на основі того, що учні виконали освітній стандарт. Якщо їм не викладали частину програми історії України або “Захисту України”, то державний стандарт не виконувався. Чи можемо таким учням видавати документи про освіту? З огляду на це, у державні стандарти потрібно вносити зміни, щоб для дітей із ТОТ були певні винятки щодо їхнього виконання”, – каже пані Валентина.

2. Учні, які перебувають на територіях, окупованих із 2014 року.

Ці діти теж знаходять можливість вчитися в українських школах. Вони можуть обирати дистанційну освіту, якщо це безпечно, або екстернатне навчання, яке передбачає самостійне опанування матеріалу. Та чим далі, тим менше таких можливостей залишається саме на рівні шкільної освіти, зокрема, у Криму.

“Останні повідомлення з тимчасово окупованої території Криму нас насторожують. Усі сайти з доменом gov.ua там наразі заблоковані. Отже, Всеукраїнська школа онлайн та інші українські навчальні платформи недоступні. Завантажити підручники із сайту МОН теж неможливо.

Перейти на сайти через VPN теж не можна. Ми точно знаємо, що провайдери, які забезпечують надання інтернету в Криму, мають вказівку фіксувати всі спроби перейти через VPN-сервери на українські освітні сайти. Цю інформацію провайдери передають ФСБ. Ні ми, ні МОН не знаємо, що із цим робити”, – розповіла Валентина Потапова.

• За її словами, якщо шкільна українська освіта для дітей із Криму чи Донбасу стає все менш доступною, треба створювати для них сприятливі умови вступу до закладів вищої освіти. Іноді це може бути єдиним варіантом здобуття бодай якоїсь освіти саме в Україні.

До речі, в “Альменді” розробили посібники з української мови та історії України, які допоможуть педагогам підготувати до вступних іспитів дітей із ТОТ.

• Також для вступників із ТОТ варто розробляти факультативні курси, спрямовані на подолання їхніх освітніх втрат та розривів під час навчання у ЗВО.

ЩО СТАЛОСЯ З НАКАЗОМ № 850

Учні й учениці, які перебувають у тривалій окупації, мають менше можливостей залишатися в українській системи освіти. Це демонструє досвід Криму, коли окупаційна влада все більше обмежує доступ до навчання в Україні. Як розповідає Валентина Потапова, за таких умов треба залишати за батьками та учнями на ТОТ право вибору, яку саме форму навчання вони можуть обрати, щоб і далі бути на зв’язку з Україною.

Коли з’явився наказ № 850 (як частина комплексної політики “Школа офлайн”) про навчання дітей-ВПО за місцем перебування і нові вимоги до дистанційних класів, освітяни відреагували гостро.

• Деякі директори з ТОТ сприйняли документ болісно – ніби сигнал, що перспектив звільнення їхніх домівок від росіян немає. Бо начебто діти-переселенці лишаться в школах нових громад, а відкрити дистанційні класи з мінімумом 20 учнів із ТОТ зможуть далеко не всі заклади.
• Тоді вихід буде один – закрити школи, які працюють на тимчасово окупованих територіях. І на цьому будь-які зв’язки з Україною припиняються.

“Наказ № 850 спричинив найбільше обурення через те, що на третьому році повномасштабного вторгнення він знищував зв’язок, який вдалося зберегти з окупованими територіями. Також цей наказ призвів би до звільнення понад 10 тисяч вчителів, які забезпечували навчання на ТОТ”, – пояснює Валентина Потапова, до якої зверталися по допомогу освітяни.

Після суспільного обурення в МОН взялися за доопрацювання наказу № 850. А нині документ взагалі скасований. Як пояснили редакції в МОН, у результаті доопрацювання в нього були внесені суттєві зміни, тож процедурно це потребувало розробки нового наказу.

7 серпня 2024 було підписано наказ № 1112 “Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні”. Він визначає особливості навчання в школах із 2025–2026 навчального року, а також те, що всі зміни щодо навчання дітей на ТОТ та учнів-ВПО будуть впроваджені з 1 вересня 2025 року. Там для учнівства на ТОТ пропонують вибір – продовжити навчатися в дистанційних класах, якщо це дозволяє безпекова ситуація, або перейти на індивідуальну форму навчання (педагогічний патронаж). У МОН обіцяють надати рекомендації щодо роботи за педагогічним патронажем і приклади індивідуальних розкладів.

Втім, тепер будь-які пропозиції МОН щодо нових форматів навчання дітей на ТОТ освітяни розглядають під призмою:

• чи збережеться зв’язок учнів з Україною, відповідно школи, вчителі та учні будуть вчитися, як зараз;
• чи навпаки – з’являться нові виклики для здобуття учнями української освіти.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне зображення: ШІ