Як навчити дитину читати: покрокова інструкція для батьків та топ-книг для читачів-початківців

“Як буде “М-А”? – Не знаю“, – цей діалог, певно, переживали на власному досвіді чимало з нас, коли вчилися читати. Не завжди дитина може хутко прочитати перші склади. Батькам часом бракує терпіння, адже хочеться швидкого результату. Через це читання може перетворитися на стрес.

Оскільки батьки майбутніх першокласників починають підготовку до школи вже зараз, чимало з них форсують події та хочуть відвести до 1 класу підготовленого читача чи читачку. Через це шукають онлайн-програми, методики читання і поради, як можна навчити читати дитину швидко й ефективно.

Та якраз поспішати із навчанням читання не варто. Це довгий та кропіткий процес, який потребує енергії та спільної роботи дитини й дорослих.

“Нова українська школа” поспілкувалася з методисткою, авторкою підручників НУШ та методичних посібників для вчителів, авторкою програми “Навчаю(сь) читати” Інною Большаковою і письменницею, дитячою психологинею, керівницею Лабораторії дитячого читання НЦ “Мала академія наук України”, засновницею проєкту підтримки дитячого читання “BaraBooka” Тетяною Стус, щоби дізнатися:

• як вчити дитину читати;
• з якого віку це краще робити;
• які етапи треба пройти спільно з дитиною до перших самостійно прочитаних речень;
• чим корисні онлайн-додатки і як комбінувати їх із книгою;
• чому невміння читати перед 1 класом – це не катастрофа;
• які книжки підійдуть для тих, хто читає по складах, і для тих, хто вже читає з розумінням.

КОЛИ ВЧИТИ ЧИТАТИ – У 4 ЧИ 6 РОКІВ

Передусім забудьте про вік дитини, а звертайте увагу на її готовність опановувати нову навичку – читання. Про це свідчить декілька ознак:

• дитина цікавиться читанням і залюбки гортає книжечки разом із дорослими;
• обговорює малюнки чи описані історії;
• запитує в батьків, як зрозуміти написане в книжці самостійно, приміром: “А що це таке? (показуючи на букву), “Як ти це читаєш?”, “Що тут написано? Як я можу це читати?”

Таку цікавість малеча може проявляти в 4 чи 6 років або ж у 1 класі. І це нормально. Інна Большакова застерігає, що не варто робити трагедію, раптом до школи дитина не навчиться читати. Отже, зробить це в 1 класі, як і передбачає навчальна програма. А от познайомити дітей із буквами – можна. Це справді допоможе під час навчання читання в школі.

Готовність дитини до читання залежить ще й від її фізіологічного розвитку. Як пояснює експертка, здатність нашого мозку оволодіти навичкою читання ґрунтується на можливості створювати нові зв’язки між нейронними структурами, які були призначені для інших базових процесів (зір, усне мовлення). Тож говорінню та аудіюванню дитина може навчитися, перебуваючи у відповідному мовленнєвому середовищі та взаємодіючи з іншими людьми. А навчання читання та письма – це діяльність, яка потребує спеціально організованого навчального середовища.

“Ми вчимося читати, тому що наш мозок пластичний, – пояснює Інна Большакова. – Оскільки в процесі читання залучені різні структури мозку й успішність читання залежить від їхньої “комунікації”, то проблеми з навчанням читання можуть бути пов’язані з недосконалістю функціонування певних структур чи порушенням взаємодії.

Отже, є нейрофізіологічні чинники, які впливають на навчання читання. Кожна дитина має свій власний темп оволодіння читацькими навичками. Також впливає підтримка дорослих, організація та систематичність занять із читання тощо. Звісно, індивідуальний підхід до навчання читання є ідеальним, але є певні закономірності для всіх. Як правило, діти цікавляться книжками значно раніше, ніж мають здатність вчитися читати. Тому важливо не перестаратися з раннім навчанням читання, щоб воно не перетворилося на важку рутину”.

Тож якщо дорослі помітили, що в дітей є зацікавленість до книжок, отже – можна братися за вивчення звуків і букв та навіть за буквар. Саме його Інна Большакова радить використовувати як основу, адже матеріал у ньому викладено послідовно та за класичною схемою навчання читання – звук-буква-склад-слово-речення.

Перший період навчання дітей читанню називають етапом “до читання”. Як пояснює Інна, це час:

• коли дитина знайомиться з книжками разом з дорослими, “читає” малюнками, довго їх розглядаючи й придумуючи історію;
• розуміє, що закарлючки в книжці дивним чином перетворюються на те, що читають дорослі;
• починає усвідомлювати зв’язок між буквами й звуками мови, навіть ще не вивчаючи букви.

“У період “до читання” дитина може відчути єднання з важливим для неї дорослим у процесі “читання разом”. Цей етап важливий і тому, що цифрове покоління дітей війни, яке піде до школи цього року, на жаль, “недоотримало” спілкування з книжкою до того, як безпосередньо почне вчитися читати”, – наголошує Інна.

На етапі “до читання” важливо розвивати фонематичний слух. Тобто дитина має вчитися уважно слухати слово та вимовляти кожен його звук окремо. Це допоможе їй згодом знаходити відповідність між звуками мови та буквами й знайомитися з буквами. І в кожного цей шлях починається в різному віці – у дитсадку чи в школі. Тому не варто прискорювати події, краще дочекатися слушного часу.

ПОЗНАЙОМТЕ ДІТЕЙ ІЗ ЗВУКАМИ І БУКВАМИ

Після етапу “до читання” дитина переходить на етап “читача-початківця”, під час якого вивчить букви й почне читати склади та слова.

Інна Большакова наголошує, що навчаючи дитину читати:

• спочатку познайомте її зі звуком мови. Наприклад, вимовте звук [а], пограйте з ним та пошукайте його в словах;
• далі покажіть букву, якою позначають цей звук, пограйте з буквою. Дитина має запам’ятати “образ букви”. Діти у віці 5 років можуть розглядати букви в абетках, а в 6 – у букварі (абетка подає букви в алфавітному порядку та допомагає дітям вивчити їх, запам’ятати візуально, оскільки має багато ілюстрацій; у букварі букви розташовані так, щоб вивчивши кілька приголосних та голосних, дитина могла вчитися складати їх у склади та прості слова, а також писати їх. На відміну від абетки, у букварі вивчення букв поєднується із вправами для читання по складах);
• під час навчання читання, як правило, діти називають звук, показуючи букву, але не вимовляють назву букви. Наприклад, буква “К”, а не “КА”. Це полегшує читання складів. Пізніше, коли діти будуть знайомитися з повною абеткою, вивчать коректні назви букв.

Експертка не радить вивчати одразу всі голосні, а потім приєднувати приголосні, краще це комбінувати. І бажано зробити знайомство з буквами цікавим та захоплюючим дійством, приміром:

• запропонуйте дитині викласти букву з будь-яких предметів, що є під рукою: камінчиків, ниток, шарфів, цукерок, ложок, конструктора тощо. “Знаю родину, яка викладала букви на кухні каструльками й чашками”, – додає Інна;
• зліпіть букву з тіста чи пластиліну;
• щоб дитина навчилася розрізняти певну букву, можна написати її на аркуші разом зі схожими позначками, а дитина має її вирізняти. Але уникайте різних шрифтів, бо дитина може розрізняти букву, записану різними шрифтами, коли буде впевнено пізнавати її в словах;
• уникайте кольорових букв, дитина має бачити цілісний образ слова, а не розірване кольором. Колір букви, яка вивчається, створює підказку й нівелює образ слова;
• урізноманітнюйте малюнки, пов’язані з певною буквою. Нехай до букви А буде не тільки малюнок акули, а й абрикос чи антилопа;
• якщо в абетці є віршики на кожну букву, читайте їх разом та обговорюйте. Вивчіть напам’ять, якщо дитина цього хоче.

ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЧИТАННЯ ПО СКЛАДАХ

Така підготовча діяльність допоможе дитині підготуватися до читання слів (більшість слів має кілька складів, тож навчаючись читати склади як злиття, дитина готується до вільного читання словами).

“Коли вона бачить кілька букв поряд, тобто склад, вона починає його читати, – веде далі Інна Большакова. – Читання складів дуже важливе, і тут потрібно просто вправлятися різними способами. Аби урізноманітнити цей етап, можна користуватися кубиками чи розрізними картками. Важливо, що діти мають називати повністю склад, а не кожну букву, з’єднуючи їх потім”.

Наприклад, одразу назвати склад ЛА, а не ЕЛ + А = ЛА.

Коли діти працюють зі складом, то починають читати невеликі слова. Приміром, спочатку знайомляться зі складом КА, а потім пізнають його в слові. Інна наголошує, що дитина не має повторювати слово під час читання, приміром, КА-КА-О, а потім ще раз КАКАО. Адже так само вона читатиме слова в реченні: спочатку слова по складах, потім ще раз слово, але так не прочитується все речення. Краще, щоб дитина читала одразу все слово, навіть якщо на це треба більше часу, ніж хочеться дорослим.

Під час читання по складах Інна радить обережно ставитися до книжок, у яких усі слова поділені на склади. Для механічного прочитання складів це, можливо, помічні книжки. Але для того, щоб дитина вчилася бачити, вирізняти й розуміти слова, щоб читання не перетворювалося на неусвідомлений процес (коли дитина бачить склади, але не бачить образу слова), варто обирати тексти із цілими словами. У них можуть бути поділені на склади тільки складні слова.

“Коли дитина читає розірвані на склади слова, вона звикає сама не ділити під час читання слова на склади. Це те саме, що постійно їсти терту морквинку, а потім перейти на тверду цілу морквину, тобто треба знову вчитися її гризти”, – наводить приклад Інна.

ОНЛАЙН-РЕСУРСИ, ЯКІ УРІЗНОМАНІТНЯТЬ ПРОЦЕС ЧИТАННЯ

Щоб допомогти дитині познайомитися зі звуками та буквами, навчити їх складати в склади та слова, можна скористатися онлайн-програмами.

• Додаток Вивчаю – не чекаю якраз охоплює всі етапи підготовки до читання, які згадує Інна Большакова. Вона авторка програми та уроків для 1–2 класу (застосунок передбачений для початкової школи). Він буде помічним і дітям, і їхнім батькам, оскільки пропонує науково перевірену систему навчання читання. Так, для першачків кожен урок має цікаві вправи з вимови звуків, написання писаних та друкованих букв, ігри на асоціації та складання слів. За зроблені завдання дитина отримує віртуальні винагороди, приміром, фрукти.
• Додаток Читайлик: читаємо по складах акцентує на читанні складів та має 19 уроків різної складності. Також є можливість читати невеликі тексти.
• Українська абетка для дітей – дає можливість вивчити абетку. Також у додатку є завдання на знаходження букви серед інших, приміром, К між К, Л, М, Н; складання пазлів та складання слів із букв.
• У додатку Читалочка теж можна вивчати абетку та тренуватися читати склади. Програма має два види завдань: з-поміж двох літер треба обрати ту, яку озвучує програма; або обирати певні склади.

Ці ресурси можуть бути корисними й для іноземців, які почали вивчати українську. Як-от група іноземних вчителів-волонтерів, які з перших днів повномасштабного вторгнення росії вчать наших дітей англійської мови в рамках проєкту “Пізнавальні онлайн-зустрічі” від ГО “Смарт Освіта”.

Для дітей ці додатки варто розглядати як допоміжний ресурс. Основні зусилля до навчання дитини читанню має докласти близька людина.

“Кожній дитині потрібен дорослий, з яким разом можна переглянути та обговорити навчальне відео, позмагатися у виконанні вправ, почитати разом. Пізніше дитина може самостійно пограти в ігри, – пояснює Інна. – Але для маленької дитини, яка навчається читати, важливий паперовий носій. Нехай, крім додатків, у неї будуть книжечки, картки, кубики, різні абетки.

Для батьків найбільша проблема, що цим треба займатися систематично, бо навчання читання – це щоденний процес, це рутина, як чистити зуби зранку та ввечері, але більш захоплива. Рутину читання можна зробити спільною сімейною діяльністю. Виберіть книжку, яку будете читати щодня, читайте її разом. Можливо, якісь слова захоче прочитати дитина. І це справді процес довгий, для цього потрібне терпіння, але йдеться про різні відкриття, які ви зробите разом”.

НАВІЩО ДІТЯМ ЧИТАТИ ВГОЛОС

Якщо дитина:

• знайома з буквами;
• розуміє, що звук асоціюється з певною буквою;
• що кілька букв – це кілька звуків, які складаються в склади;
• а зі складів – слово, яке щось означає;
• може зрозуміти зміст прочитаного – отже, етап учня-початківця успішно пройдено.

Далі настає етап декодування, коли дитина читає прості слова і прості речення.

“Вона може робити це повільно, адже багато енергії йде на розпізнавання букв, складів, слів. Коли вона одразу читає слово та асоціює його з тим об’єктом, який воно позначає, отже, ура! Найскладніший етап подолали. Далі більше працюємо над розумінням того, що читаємо”, – наголошує Інна Большакова.

І додає, що діти розуміють тексти складніші, ніж можуть прочитати. Тобто читають маленький текст про котика зі знайомими буквами, але зрозуміти можуть набагато серйозніші тексти. Зважаючи на це, можна розвивати дитяче вміння мислити в процесі читання. Доки дитина вчиться механічно читати прості тексти, дорослі можуть читати їй вголос щось складніше. Як каже Інна, книжна мова відрізняється від розмовної. Слухаючи, як читають якусь історію дорослі, діти краще розуміють книжну мову, вчаться обробляти інформацію та запам’ятовують нові слова.

“А від лексичного запасу дитини залежить, наскільки швидко вона навчиться декодувати. Якщо дитина починає декодувати знайоме за значенням слово, вона це зробить швидше, ніж із незнайомим”, – додає Інна.

Однак не варто читання вголос замінювати на аудіокниги, адже це різні “читання”. “По-різному працює мозок і обробляється інформація. По-різному ми можемо сприймати аудіокнигу залежно від того, хто її озвучує. Якщо дитині весь час пропонувати аудіокнижки, можемо спровокувати бажання не читати, бо читати складніше, ніж слухати. Тому коли діти вчаться читати, вони мають саме читати”, – наголошує експертка.

ЯКІ КНИЖКИ ЗАЦІКАВЛЯТЬ ЧИТАЧІВ І ЧИТАЧОК-ПОЧАТКІВЦІВ

Дитячих книг зараз так багато, що дорослі можуть розгубитися – а що саме підійде тим, хто тільки складає склади, або тим, хто впевнено читає короткі речення?

Скласти короткий список топових дитячих видань “Новій українській школі” допомогла фахівчиня з дитячого читання Тетяна Стус.

Передусім вона радить серію порівневого читання “Читальня”, яка спеціально розроблена для трьох рівнів читацьких компетенцій.

“Для першого рівня дібрано тексти, які можна читати по складах. Хоча слова в них цілі, але це дуже короткі тексти з короткими реченнями та з не розгалуженою історією. Це дає дитині відчуття сатисфакції й фінішування. Приміром, у тексті Галини Ткачук “Синя коробка”про динозаврів спочатку йдуть прості слова для розчитування, а далі по складах складні назви динозаврів. А текст усього на 3–4 абзаци. Дитина читає цю маленьку бродилку й у такий спосіб прочитує цілу книжку”, – розповідає Тетяна Стус.

Другий рівень “Читальні” має книжки з 2–3 головними персонажами, розгалуженою сюжетною системою, з описами та більш складними реченнями.

Третій рівень має тексти з короткими розділами. Дитина може, втомившись, зупинитися і дочитати пізніше.

Як каже Тетяна, книжками із “Читальні” можна користуватися і тим, хто вчиться читати, і тим, хто вже це вміє.

Якщо ж підбирати книги за віком, то ТОП-книжок для дітей від 4 років:

• Григорій Фалькович “Комашка писала нікому” та інші видання автора;
• Олеся Мамчич “Як правильно ревіти?”;
• Сашко Дерманський “Чудернацькі вірші”;
• Анна Третяк “Про трьох відважних лицарів”;
• Грася Олійко “Сукня для Марусі”;
• Ірена Панаріна “ПтахАбетка” (й інші різновиди абеток).

“Не забувайте про віршики, вони відіграють величезну роль у розчитуванні, – додає Тетяна. – Їх не так багато, але просто гугліть дитячу поезію. Зазвичай це не лірична поезія, а веселі віршики, які містять парадоксальний елемент, що сприяє розвитку мислення. Віршики можна проспівувати, завчати, під них тупотіти, тобто використовувати як елемент гри”.

ТОП-книжок для дітей від 6 років:

• Катерина Міхаліцина “Хто росте…” (серія);
• Галина Ткачук “Дуб Трьох Лісовиків” та “Білка квасоля і опівнічний пожирака”;
• Володимир Рутківський “Злюще цапище”;
• Тетяна Стус “Їжак Вільгельм”;
• Анна Радомська “Усі собаки з космосу”;
• Світлана Ройз “Ключі сили”.

У цих книгах є пізнавальний складник та поділ на розділи. Якщо дитина втомлюється їх читати, можна запропонувати почитати історію в ролях.

“Насправді цих книжок багато, це орієнтири. Я раджу йти в книгарню чи в онлайн-магазин і вибрати саме свою книжку“, – додає Тетяна.

Обираючи книгу:

• звертайте увагу на вік персонажа, бо дитина “перевтілюється” в героя, про якого читає;
• якщо книжка має розділи, вони мають бути невеликі, аби не втомлювати дитину;
• у текстах мають бути короткі й зрозумілі речення;
• обирайте тему, яка подобається дитині: тварини, дракони, історії про фей тощо.

“Але спочатку прочитайте книжку самі, бо зараз, через війну, діти могли пережити емоційний травматичний досвід. Варто їхніми очима подивитися на сюжет книжки, персонажів та малюнки. Деякі книги зараз сприймаються по-іншому й можуть нести психологічну напругу”, – каже письменниця.

Звісно, дітей треба мотивувати до читання. Для цього доведеться викликати в них емоційну та пізнавальну цікавість. “Такою мотивацією, дещо раціональною, може бути розуміння, чому ти читаєш? Я кажу своїм дітям, що це потрібно, аби швидко мислити, швидко ухвалювати рішення і навіть щоб, оформлюючи замовлення в інтернеті, прочитати текстову частину”, – розповідає Тетяна.

А ще цікавість може викликати сучасна література, у якій будуть вгадувані для дитини атрибути із життя. До речі, ГО “Смарт Освіта” спільно з Українським інститутом книги готували посібники “Живі письменники. Батькам” із порадами, як читати разом із дітьми та популяризувати сучасну дитячу літературу.

Саме вона створює враження, що прочитане в книжці відбувається поруч із тобою. Авторами книжок є письменники, які можуть сидіти поруч із тобою в кінотеатрі, а не ті, як каже, Тетяна, якими захоплювалися бабусі й дідусі 50 років тому.

Тож читання має бути живим і цікавим передусім дитині.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне зображення: freepik

Зображення в тексті: видавництва “Ранок” та “Vivat”, “Книгарня Є”