81 879
0
“Як буде “М-А”? – Не знаю“, – цей діалог, певно, переживали на власному досвіді чимало з нас, коли вчилися читати. Не завжди дитина може хутко прочитати перші склади. Батькам часом бракує терпіння, адже хочеться швидкого результату. Через це читання може перетворитися на стрес.
Оскільки батьки майбутніх першокласників починають підготовку до школи вже зараз, чимало з них форсують події та хочуть відвести до 1 класу підготовленого читача чи читачку. Через це шукають онлайн-програми, методики читання і поради, як можна навчити читати дитину швидко й ефективно.
Та якраз поспішати із навчанням читання не варто. Це довгий та кропіткий процес, який потребує енергії та спільної роботи дитини й дорослих.
“Нова українська школа” поспілкувалася з методисткою, авторкою підручників НУШ та методичних посібників для вчителів, авторкою програми “Навчаю(сь) читати” Інною Большаковою і письменницею, дитячою психологинею, керівницею Лабораторії дитячого читання НЦ “Мала академія наук України”, засновницею проєкту підтримки дитячого читання “BaraBooka” Тетяною Стус, щоби дізнатися:
Передусім забудьте про вік дитини, а звертайте увагу на її готовність опановувати нову навичку – читання. Про це свідчить декілька ознак:
Таку цікавість малеча може проявляти в 4 чи 6 років або ж у 1 класі. І це нормально. Інна Большакова застерігає, що не варто робити трагедію, раптом до школи дитина не навчиться читати. Отже, зробить це в 1 класі, як і передбачає навчальна програма. А от познайомити дітей із буквами – можна. Це справді допоможе під час навчання читання в школі.
Готовність дитини до читання залежить ще й від її фізіологічного розвитку. Як пояснює експертка, здатність нашого мозку оволодіти навичкою читання ґрунтується на можливості створювати нові зв’язки між нейронними структурами, які були призначені для інших базових процесів (зір, усне мовлення). Тож говорінню та аудіюванню дитина може навчитися, перебуваючи у відповідному мовленнєвому середовищі та взаємодіючи з іншими людьми. А навчання читання та письма – це діяльність, яка потребує спеціально організованого навчального середовища.
“Ми вчимося читати, тому що наш мозок пластичний, – пояснює Інна Большакова. – Оскільки в процесі читання залучені різні структури мозку й успішність читання залежить від їхньої “комунікації”, то проблеми з навчанням читання можуть бути пов’язані з недосконалістю функціонування певних структур чи порушенням взаємодії.
Отже, є нейрофізіологічні чинники, які впливають на навчання читання. Кожна дитина має свій власний темп оволодіння читацькими навичками. Також впливає підтримка дорослих, організація та систематичність занять із читання тощо. Звісно, індивідуальний підхід до навчання читання є ідеальним, але є певні закономірності для всіх. Як правило, діти цікавляться книжками значно раніше, ніж мають здатність вчитися читати. Тому важливо не перестаратися з раннім навчанням читання, щоб воно не перетворилося на важку рутину”.
Тож якщо дорослі помітили, що в дітей є зацікавленість до книжок, отже – можна братися за вивчення звуків і букв та навіть за буквар. Саме його Інна Большакова радить використовувати як основу, адже матеріал у ньому викладено послідовно та за класичною схемою навчання читання – звук-буква-склад-слово-речення.
Перший період навчання дітей читанню називають етапом “до читання”. Як пояснює Інна, це час:
“У період “до читання” дитина може відчути єднання з важливим для неї дорослим у процесі “читання разом”. Цей етап важливий і тому, що цифрове покоління дітей війни, яке піде до школи цього року, на жаль, “недоотримало” спілкування з книжкою до того, як безпосередньо почне вчитися читати”, – наголошує Інна.
На етапі “до читання” важливо розвивати фонематичний слух. Тобто дитина має вчитися уважно слухати слово та вимовляти кожен його звук окремо. Це допоможе їй згодом знаходити відповідність між звуками мови та буквами й знайомитися з буквами. І в кожного цей шлях починається в різному віці – у дитсадку чи в школі. Тому не варто прискорювати події, краще дочекатися слушного часу.
Після етапу “до читання” дитина переходить на етап “читача-початківця”, під час якого вивчить букви й почне читати склади та слова.
Інна Большакова наголошує, що навчаючи дитину читати:
Експертка не радить вивчати одразу всі голосні, а потім приєднувати приголосні, краще це комбінувати. І бажано зробити знайомство з буквами цікавим та захоплюючим дійством, приміром:
Така підготовча діяльність допоможе дитині підготуватися до читання слів (більшість слів має кілька складів, тож навчаючись читати склади як злиття, дитина готується до вільного читання словами).
“Коли вона бачить кілька букв поряд, тобто склад, вона починає його читати, – веде далі Інна Большакова. – Читання складів дуже важливе, і тут потрібно просто вправлятися різними способами. Аби урізноманітнити цей етап, можна користуватися кубиками чи розрізними картками. Важливо, що діти мають називати повністю склад, а не кожну букву, з’єднуючи їх потім”.
Наприклад, одразу назвати склад ЛА, а не ЕЛ + А = ЛА.
Коли діти працюють зі складом, то починають читати невеликі слова. Приміром, спочатку знайомляться зі складом КА, а потім пізнають його в слові. Інна наголошує, що дитина не має повторювати слово під час читання, приміром, КА-КА-О, а потім ще раз КАКАО. Адже так само вона читатиме слова в реченні: спочатку слова по складах, потім ще раз слово, але так не прочитується все речення. Краще, щоб дитина читала одразу все слово, навіть якщо на це треба більше часу, ніж хочеться дорослим.
Під час читання по складах Інна радить обережно ставитися до книжок, у яких усі слова поділені на склади. Для механічного прочитання складів це, можливо, помічні книжки. Але для того, щоб дитина вчилася бачити, вирізняти й розуміти слова, щоб читання не перетворювалося на неусвідомлений процес (коли дитина бачить склади, але не бачить образу слова), варто обирати тексти із цілими словами. У них можуть бути поділені на склади тільки складні слова.
“Коли дитина читає розірвані на склади слова, вона звикає сама не ділити під час читання слова на склади. Це те саме, що постійно їсти терту морквинку, а потім перейти на тверду цілу морквину, тобто треба знову вчитися її гризти”, – наводить приклад Інна.
Щоб допомогти дитині познайомитися зі звуками та буквами, навчити їх складати в склади та слова, можна скористатися онлайн-програмами.
Ці ресурси можуть бути корисними й для іноземців, які почали вивчати українську. Як-от група іноземних вчителів-волонтерів, які з перших днів повномасштабного вторгнення росії вчать наших дітей англійської мови в рамках проєкту “Пізнавальні онлайн-зустрічі” від ГО “Смарт Освіта”.
Для дітей ці додатки варто розглядати як допоміжний ресурс. Основні зусилля до навчання дитини читанню має докласти близька людина.
“Кожній дитині потрібен дорослий, з яким разом можна переглянути та обговорити навчальне відео, позмагатися у виконанні вправ, почитати разом. Пізніше дитина може самостійно пограти в ігри, – пояснює Інна. – Але для маленької дитини, яка навчається читати, важливий паперовий носій. Нехай, крім додатків, у неї будуть книжечки, картки, кубики, різні абетки.
Для батьків найбільша проблема, що цим треба займатися систематично, бо навчання читання – це щоденний процес, це рутина, як чистити зуби зранку та ввечері, але більш захоплива. Рутину читання можна зробити спільною сімейною діяльністю. Виберіть книжку, яку будете читати щодня, читайте її разом. Можливо, якісь слова захоче прочитати дитина. І це справді процес довгий, для цього потрібне терпіння, але йдеться про різні відкриття, які ви зробите разом”.
Якщо дитина:
Далі настає етап декодування, коли дитина читає прості слова і прості речення.
“Вона може робити це повільно, адже багато енергії йде на розпізнавання букв, складів, слів. Коли вона одразу читає слово та асоціює його з тим об’єктом, який воно позначає, отже, ура! Найскладніший етап подолали. Далі більше працюємо над розумінням того, що читаємо”, – наголошує Інна Большакова.
І додає, що діти розуміють тексти складніші, ніж можуть прочитати. Тобто читають маленький текст про котика зі знайомими буквами, але зрозуміти можуть набагато серйозніші тексти. Зважаючи на це, можна розвивати дитяче вміння мислити в процесі читання. Доки дитина вчиться механічно читати прості тексти, дорослі можуть читати їй вголос щось складніше. Як каже Інна, книжна мова відрізняється від розмовної. Слухаючи, як читають якусь історію дорослі, діти краще розуміють книжну мову, вчаться обробляти інформацію та запам’ятовують нові слова.
“А від лексичного запасу дитини залежить, наскільки швидко вона навчиться декодувати. Якщо дитина починає декодувати знайоме за значенням слово, вона це зробить швидше, ніж із незнайомим”, – додає Інна.
Однак не варто читання вголос замінювати на аудіокниги, адже це різні “читання”. “По-різному працює мозок і обробляється інформація. По-різному ми можемо сприймати аудіокнигу залежно від того, хто її озвучує. Якщо дитині весь час пропонувати аудіокнижки, можемо спровокувати бажання не читати, бо читати складніше, ніж слухати. Тому коли діти вчаться читати, вони мають саме читати”, – наголошує експертка.
Дитячих книг зараз так багато, що дорослі можуть розгубитися – а що саме підійде тим, хто тільки складає склади, або тим, хто впевнено читає короткі речення?
Скласти короткий список топових дитячих видань “Новій українській школі” допомогла фахівчиня з дитячого читання Тетяна Стус.
Передусім вона радить серію порівневого читання “Читальня”, яка спеціально розроблена для трьох рівнів читацьких компетенцій.
“Для першого рівня дібрано тексти, які можна читати по складах. Хоча слова в них цілі, але це дуже короткі тексти з короткими реченнями та з не розгалуженою історією. Це дає дитині відчуття сатисфакції й фінішування. Приміром, у тексті Галини Ткачук “Синя коробка”про динозаврів спочатку йдуть прості слова для розчитування, а далі по складах складні назви динозаврів. А текст усього на 3–4 абзаци. Дитина читає цю маленьку бродилку й у такий спосіб прочитує цілу книжку”, – розповідає Тетяна Стус.
Другий рівень “Читальні” має книжки з 2–3 головними персонажами, розгалуженою сюжетною системою, з описами та більш складними реченнями.
Третій рівень має тексти з короткими розділами. Дитина може, втомившись, зупинитися і дочитати пізніше.
Як каже Тетяна, книжками із “Читальні” можна користуватися і тим, хто вчиться читати, і тим, хто вже це вміє.
Якщо ж підбирати книги за віком, то ТОП-книжок для дітей від 4 років:
“Не забувайте про віршики, вони відіграють величезну роль у розчитуванні, – додає Тетяна. – Їх не так багато, але просто гугліть дитячу поезію. Зазвичай це не лірична поезія, а веселі віршики, які містять парадоксальний елемент, що сприяє розвитку мислення. Віршики можна проспівувати, завчати, під них тупотіти, тобто використовувати як елемент гри”.
ТОП-книжок для дітей від 6 років:
У цих книгах є пізнавальний складник та поділ на розділи. Якщо дитина втомлюється їх читати, можна запропонувати почитати історію в ролях.
“Насправді цих книжок багато, це орієнтири. Я раджу йти в книгарню чи в онлайн-магазин і вибрати саме свою книжку“, – додає Тетяна.
Обираючи книгу:
“Але спочатку прочитайте книжку самі, бо зараз, через війну, діти могли пережити емоційний травматичний досвід. Варто їхніми очима подивитися на сюжет книжки, персонажів та малюнки. Деякі книги зараз сприймаються по-іншому й можуть нести психологічну напругу”, – каже письменниця.
Звісно, дітей треба мотивувати до читання. Для цього доведеться викликати в них емоційну та пізнавальну цікавість. “Такою мотивацією, дещо раціональною, може бути розуміння, чому ти читаєш? Я кажу своїм дітям, що це потрібно, аби швидко мислити, швидко ухвалювати рішення і навіть щоб, оформлюючи замовлення в інтернеті, прочитати текстову частину”, – розповідає Тетяна.
А ще цікавість може викликати сучасна література, у якій будуть вгадувані для дитини атрибути із життя. До речі, ГО “Смарт Освіта” спільно з Українським інститутом книги готували посібники “Живі письменники. Батькам” із порадами, як читати разом із дітьми та популяризувати сучасну дитячу літературу.
Саме вона створює враження, що прочитане в книжці відбувається поруч із тобою. Авторами книжок є письменники, які можуть сидіти поруч із тобою в кінотеатрі, а не ті, як каже, Тетяна, якими захоплювалися бабусі й дідусі 50 років тому.
Тож читання має бути живим і цікавим передусім дитині.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне зображення: freepik
Зображення в тексті: видавництва “Ранок” та “Vivat”, “Книгарня Є”
Обговорення