Як працює інклюзія у Фінляндії – на прикладі закладу профтехосвіти

Нещодавно ми публікували репортаж із поїздки українських освітянок на Всесвітній освітній тиждень Helsinki Education Week. Серед іншого, учасники обговорювали важливу тему – як інтегрувати учнів та вчителів з особливими освітніми потребами в навчальний процес. Досвід Фінляндії в цьому напрямі вразив українських освітянок та справедливо заслуговує на окремий матеріал. Зокрема, цей досвід ми розглянемо на прикладі закладу професійно-технічної освіти для людей з особливими освітніми потребами в Гельсінкі.

Тож у цій статті “Нової української школи” читайте:

• як у закладі реалізується свобода педагога;
• чому “випускні” можуть бути хоч кожен тиждень;
• чому уникнення вигорання освітян – окрема важлива частина роботи;
• чому заклад є приватним, але навчання повністю безплатне.

Під час поїздки українська делегація відзначила роботу одного з найбільших закладів професійно-технічної освіти для людей з особливими освітніми потребами у Фінляндії “Live-säätiö”.

“На мою думку, це той досвід, який необхідно перейняти українським освітянам та управлінцям”, – вважає Ірина Міньковська, освітня експертка, співавторка реформи “НУШ” і законодавства про демонополізацію системи підвищення кваліфікації українських учителів, СО-founder і СЕО освітнього центру “Я І МОЯ ШКОЛА”.

Ідея створення таких закладів у Фінляндії з’явилася ще в 1940 році, під час Другої світової війни.

Спершу це були центри допомоги та реабілітації людей, але із часом з’явилися повноцінні комплексні центри навчання, підготовки до реального життя і працевлаштування людей з особливими потребами. Власне інклюзивною освітою вони займаються вже понад 20 років.

А тепер докладніше про організацію закладу.

1. СТРУКТУРА

Структура справді проста. Плани навчання також не перевантажені, головне – навички, а основний фокус на індивідуальному навчанні.

• Як це реалізується?

Кожна дитина може вивчати одну й ту саму тему або дію стільки разів, скільки потрібно й у такий спосіб, який працює саме для нього чи для неї.

2. ОЦІНЮВАННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД

Індивідуальний підхід також стосується і формального оцінювання.

• Як це реалізується?

Дітей не порівнюють одне з одним, а лише з їхніми попередніми досягненнями. Так і дитина не зазнає тиску, і результат не привʼязаний до часу. Але він є.

Студенти мають пройти, щонайменше, 3 етапи навчання з урахуванням їхніх особливостей:

• базовий (здобуття навички самозарадності, перебування самостійно в побуті, переміщення з точки А в точку Б);
• практичний (навчання конкретних професій – від кухаря до садівника – та проходження практики в закладі);
• професійний (проходження практики на підприємствах, складання профіспиту та отримання можливості йти далі працювати).

Щодо інтегрованих уроків, то тут ніхто нікому не розповідає яким повинно бути заняття. Педагоги мають повну свободу. Урок може тривати декілька днів у саду центру (у випадку, якщо студент чи студентка навчається на садівника), а може відбуватися на підприємстві-партнері із залученням ментора на місці (якщо студент чи студентка навчається на прибиральника, наприклад).

Оскільки плани у всіх дітей різні, відповідно, і випускні майже кожного тижня. Такі маленькі святкування підтримують мотивацію дітей до навчання, а також надають особливої індивідуальної уваги кожному та кожній.

3. ПІДГОТОВКА ДО РЕАЛЬНОСТІ

“Вражає те, як фінська система освіти та управлінці з розумінням ставляться до інклюзії. Саме такої інклюзії, яка має бути – інклюзії в життя”, – акцентує Анна Пуцова, співзасновниця Благодійного фонду SavED, членкиня української делегації.

• Як це реалізується?

Саме вчителі домовляються про стажування своїх учнів на підприємствах. Для компаній це можливість прокачати свій менеджмент і дійсно потурбуватися про підсилення свого колективу.

Студенти спершу не отримують заробітну плату за таку практику, але після завершення навчання вони із високим відсотком вірогідності працевлаштуються в цю компанію офіційно.

4. КОМАНДНА РОБОТА

Як запобігти вигоранню та зменшити ризик помилок у роботі з учнями з особливими освітніми потребами?

• Педагоги вільні в методах і способах досягнення прогресу у їхніх студентів, вони майстри своєї справи й обожнюють свою роботу. Тому не потребують додаткового тиску та контролю “згори”.
• Вони працюють у командах і мають щотижневу рефлексію. Кожен відчуває себе частиною колективу, який спільно розвʼязує складні питання. Учитель чи вчителька не залишаються сам на сам зі своїми робочими проблемами чи викликами.
• Також велика увага приділяється просто спілкуванню, творчості й спорту для всіх. У такий спосіб знижується ризик помилок від перевтоми.
• Управлінці закладу акцентують, що уникнення вигорання – питання щоденної турботи про себе та одне про одного.

Кімната обговорень та взаємодії вчителів закладу професійно-технічної освіти для людей з особливими освітніми потребами “Live-säätiö”

5. ВКЛЮЧЕНІСТЬ ДЕРЖАВИ ТА СТВОРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ

Заклад є приватним, але водночас – безплатним, тому що його субсидує держава.

Наразі тут навчається 1 300 студентів, доступно понад 40 спеціальностей і понад 350 працівників. 250 – це вчителі та технічний персонал.

Для цього потрібна не лише підтримка від держави у вигляді субсидій, але також сприяння розвитку, побудова доступності та інклюзивності системи, а також навчання спеціалістів.

“Усе це дає змогу бути включеним у суспільстві настільки, наскільки людина може, і для держави цього більш ніж достатньо.

Адже ті, хто можуть дати собі раду – отримують фінансову допомогу, але без додаткових витрат на оплату асистента. Ті, хто практикують – отримують професію та йдуть у суспільство заробляти гроші на себе і платити податки в бюджет держави. Коло працює.

Тобто для держави є виправданим механізм створення умов для включення і працездатності людей у суспільство. Зверніть увагу, не механізм субсидіювання, що відверто є найлегшим”, – додає Анна Пуцова.

Вид на їдальню закладу професійно-технічної освіти для людей з особливими освітніми потребами “Live-säätiö”. До речі, тут практикуються студенти, що вчаться за відповідною спеціальністю

Ірина Міньковська, Катерина Молодик, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото: особистий архів Катерини Молодик

Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту “Strategic Media Support Program”. Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки National Endowment for Democracy (NED).