Як розповідати про письменників і їхні твори, щоб учням “зайшло”. Частина 2

Діти не менше читають і навіть більше, ніж дорослі. Просто формат читання змінився, кажуть учителі.

“Нам треба текст, а сучасному поколінню 50% тексту, 50% малюнку. Якщо не буде малюнку, то не зайде їм цей текст”, – каже вчителька української мови та літератури Новопечерської школи Ольга Питюр.

Коли був тиждень читання вголос, вона попросила учнів 7 класу принести книжки, які вони читають.

Ніхто з учнів не приніс твору, який вони проходять із літератури за програмою.

“Коли ти бачиш таке різноманіття, виникає велике питання – як навчати літератури. Діти готові читати, але своє, те – що їм подобається”.

Тож “Нова українська школа” шукала відповіді на це велике запитання разом з учительками.

Першу частину читайте за цим посиланням.

Дивіться також посібник для заохочення дітей до читання “Живі письменники. Батькам“.

ТЕСТИ В ІНСТАГРАМІ Й ФОТОКВЕСТИ

Учителька української мови та літератури Вільногірської ЗОШ №3 (Дніпропетровська область) Анна Чернявська радить такі способи, як зацікавити учнів біографією письменників:

• Кубик Блума

“Він розвиває критичне мислення, логіку та подобається дітям. Використання “кубування” на уроках української літератури – це один зі способів розвитку критичного мислення, адже за допомогою кубика можна розглянути проблематику твору з різних сторін, не оминувши біографію письменника”, – розповідає вчителька.

Як працювати з кубиком Блума:

1. Кожна грань кубика має містити запитання. До прикладу, “назвіть 5 цікавих фактів про письменника” чи “опишіть героя” (фантазія вчителя не обмежується, – ред.)
2. Учитель або учень підкидує кубик і має відповісти на запитання, яке “випало”.
3. “Кубування” доречно використовувати під час узагальнення та систематизації вивченої теми.
4. Кубик може стати творчим груповим домашнім завданням або ж учитель сам може виготовити кубик.

• Робити виставки

Розглядаючи біографію Тараса Шевченка в шкільному коридорі, учні створили виставку картин Олександра Грехова “Квантовий стрибок Шевченка”, яка допомогла учням подивитися по-новому на митця і провести паралель із сучасністю.

Фото надане Анною Чернявською

• Хоча би віртуально відвідувати помешкання митців

“Під час вивчення біографії письменників застосовую на уроці “Pro Slovo“, за допомогою якого учні можуть переглянути будинки, де жили письменники, профіль та прочитати вислови відомих людей про того чи іншого письменника”, – ділиться вчителька.

• Творення журналів і сторінок у соцмережах

На обкладинці жарналу розміщують світлину письменника.

“Також ми створюємо фейсбук-сторінки. Такий підхід вивчення біографії учням подобається й запам’ятовується надовго”, – додає Анна.

• Тести в Інстаграмі

“Більшу частину вільного часу молодь проводить у соцмережах: тести, цікаві завдання, флешмоби, прямі етери – усе це так подобається дітям. Тож я побачила, що тести в інстаграмі діти виконують із більшим інтересом, аніж на клаптику паперу”.

Одним із завдань в інстаграмі було зазначити в коментарях прізвище та ім’я письменника й цікавий факт, який учні запам’ятали на уроках, коли вчителька виставила допис “Хто це?”.

• Фотоквест

Під час нього потрібно виконати завдання за допомогою камери.

Наприклад, діти отримують завдання сфотографувати мандрівного філософа. Або – овоч, назву якого вживають на Заході Україні як діалектизм. Водночас, назва цього овоча – це прізвище головного героя повісті Миколи Гоголя. Відповіді у вигляді фото діти надсилають у повідомлення або на електронну скриньку.

• Буктрейлери до прочитаних творів

Для цього учні знімають або монтують відео з фрагментів інших.

Ось приклад:

• Створення відповідної до твору атмосфери

У 10 класі, вивчаючи інтимну лірику Івана Франка, у класі вимкнули світло, запалили свічки, у кожного на парті були пелюстки троянд. У такій атмосфері учні декламували поезії зі збірки “Зів’яле листя”.

• Зустрічі із сучасними письменниками

Нещодавно вчителька започаткувала флешмоб “Сучасники” – онлайн-зустрічі із сучасними письменниками. Діти мали змогу поспілкуватися наживо із Зіркою Мензатюк, послухати казки від Сашка Лірника.

ЯК ЗРОБИТИ ПИСЬМЕННИКІВ СУЧАСНИМИ

Учителька української мови та літератури Новопечерської школи Ольга Питюр каже, що зараз перед учителями стоїть виклик – за допомогою чого зробити постаті письменників і їхню творчість ближчою й сучаснішою дітям?

“Зараз учні дуже відгукуються на емоції. Якщо взяти найемоційніший елемент біографії письменника й саме його розкрутити, діти відреагують цікавістю. Коли ми говорили з 11-класниками про Василя Стуса, зазначали про його активну, принципову позицію, вони відразу відгукнулися на такий внутрішній стрижень”.

Коли вивчали твір Ліни Костенко “Маруся Чурай”, дітей не лишив байдужими любовний трикутник.

“Ми малювали, слухали пісні гурту “Один у каное” про шістдесятників. Буває, ставиш пісню на уроці для прослуховування й розкручуєш елемент біографії – що може бути спільного у вас і в людей, які жили багато років тому”.

Також дуже добре дітям “заходять” асоціації.

“Є проєкт “Діячі України”, який видає Пікторік. Вони малюють образ письменника нестандартно. Якщо учням дати свободу – зобразити письменника так, як вони бачать, а не апелювати до шаблону з книжки, однозначно це спричинить зацікавлення. Тим паче, якщо вчитель про це говорить з усмішкою і пропонує: “А чому б ні. Яким би ви його зобразили?”. Тоді видатні письменники постають перед дітьми живими людьми”.

УЧНІ САМОСТІЙНО КОНСТРУЮЮТЬ ЗНАННЯ

Ольга Питюр наголошує, що учні скучили за тим, щоби самостійно здобувати знання. Вони прагнуть саме шукати знання, конструювати його.

“Діти втомилися від того, що кожен учитель пропонує – ось вам частиночка знання, беріть. Вони спраглі до того, щоби самостійно сконструювати цю конкретну біографію”.

Важливо вміти грамотно організувати цей процес. Для молодших класів це може бути малюнок. Старші можуть іронізувати, тож вони здатні зробити мем і на його основі розказати біографію.

“Мені 11-класники відкрито говорять: “Нам потрібна картинка. Ми її відразу зчитуємо”.

Коли починали ознайомлюватися з біографією Тараса Шевченка, вчителька роздруковувала шаблон профіля митця, який учні мали наповнити самі. Це могли бути цитати, ключові слова, визначні віхи життя.

“Кожен конструював свого Шевченка. І коли ви вивісите ці 30 робіт, то побачите, що не буде жодної однакової. Одному запав у душу елемент із дитинства, іншому – знайомство з художниками, комусь – любовна лінія. Але коли в кожного учня є конкретне завдання – самостійно зробити портрет митця, то включаються всі”.

На думку Ольги, біографію письменника від народження до самого фіналу знати не потрібно. Достатньо, якщо в разі згадки Лесі Українки в дитини виникає стійка асоціація з чимось одним – і цього буде достатньо.

“Гірше, коли ти їм говориш “Леся Українка”, й абсолютно нічого не виникає”.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ ЖИТТЯМ

Потрібно постійно знаходити зв’язок між тим, що вивчають діти, і життям.

“Взяти хоча би грошові купюри з Лесею Українкою, Іваном Франком, Григорієм Сковородою. Коли в 9 класі ми розглядали 500-гривневу банкноту й говорили про фонтан нерівної рівності, діти швидко включилися – чому зображені саме ці посудини, чому вони наливаються водою, що це означає”, – розповідає Ольга Питюр

Також діти добре реагують на паралелі з реальністю.

До прикладу, було завдання вказати, що споріднює статтю iOS-девелопера в Perfectial Дмитра Скорохода з життєвим і творчим шляхом Сковороди. Учні Ольги Питюр швидко знайшли спільне між тим, про що писав Сковорода, і поглядами сучасного підприємця про ставлення до роботи, стосунків, кохання.

“Діти самостійно зробили висновок, що філософія роботи має бути близькою до філософії кохання, – ділиться Ольга. – Щоби бути щасливим у житті, потрібно мати улюблену справу. Тож коли потім ти їм говориш про ідею сродної праці Григорія Сковороди, то питань не виникає, про що це.

Діти розуміють – вони хочуть займатися тим, що їм подобається. Коли розповідати про Сковороду, то потрібно говорити, від чого людина отримує кайф у житті. І тоді Сковорода переміщається з 18 століття у 21-ше досить легко. А коли починати: “Сковорода народився в селі Чорнухи” й так далі, то падає рівень сприйняття”.

ІГРИ, КВЕСТИ, ПЕРЕОДЯГАННЯ

У 5 класі, коли учні Ольги Питюр читали “Садок вишневий коло хати” Шевченка, то за мотивами тексту конструювали з Лего свої садки. А за мотивами його картин організували виставку. Кожен підбирав одяг, робив макіяж, фотографувався, вигадував власний підпис картини.

Підписи або цитати діти додавали й на одяг.

“Можна дати завдання дітям – уявіть себе дизайнерами. І навіть конкурс провести – купити футболку, дати в руки фломастери і сконструювати футболку, скажімо, 6Б класу, розмалювавши її. Або вирізати по контуру з паперу футболки й теж розписати цитатами класиків”, – каже Ольга.

Щоби дітям краще запам’яталася біографія Сковороди, грали в гру “Мандрівець“ із картками, яку придбали в музеї в Переяслав-Хмельницькому. На них – факти з біографії, малюнки, фрази Сковороди. Подібну груп можна розробити й самостійно.

Ще один спосіб вивчати літературу – квести.

“Наприклад, розвішуємо різні повідомлення на стінах із біографій письменників. Діти отримують аркуш із запитаннями й мають знайти відповіді, прочитавши підказки, які розвішені в коридорах”.

Щоби залучити дітей до читання, можна скористатися безплатною платформою для створення книжок.

“Ці книжки потім можна озвучити своїм голосом, вставити картинки, додати елементи шуму – вода і т.д.”.

ЩО ВІДШТОВХУЄ ДІТЕЙ ВІД ЛІТЕРАТУРИ

• Докори

“Коли ми їм наче шкодливих кошенят докоряємо біографіями видатних людей: “Подивись, це велика людина, а ти чого досяг?”. У сучасних дітей немає й не могло бути таких викликів, як у минулому. Якщо в них немає досвіду, навіщо говорити про те, що ти маєш проникнутися, зрозуміти, увійти. Ми цим тільки відштовхуємо”, – каже Питюр

• За словами Ольги, не треба вимагати від дітей тієї жертовності, яка була в багатьох видатних українців.

“Навчаймося від наших письменників реально класних речей, які можна забрати із собою. Наприклад, можна зробити проєкт “Хюґе Лесі Українки”, знайти те, від чого вона кайфувала”.

• Один учень розповів, що вдома батьки його карають тим, що змушують читати. Тому йому нецікаво читати.

“Він погано читає й не хоче читати вголос у класі. Він не хоче насмішок. Тоді ми з ним домовились – кожен із нас читає по абзацу вголос за порядком, потім – по три абзаци”.

Часом дитина не читає, тому що має дислексійну проблему.

“Для таких дітей варіантом може стати читання коміксів, де є картинка й небагато слів. До того ж інші діти в класі можуть допомогти створити комікси для однокласника”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото надене Анною Чернявською