Як розробити систему оцінювання учнів

Формувальне, поточне, підсумкове оцінювання. Як ці різновиди оцінювання мають взаємодіяти та доповнювати один одного? А які особливості оцінювання учнів з ООП? І як розробити правила оцінювання, спільні для всієї школи?

Про це йдеться в онлайн-курсі про методики та нюанси оцінювання в Новій українській школі “Оцінювання без знецінювання“, створеному фінським проєктом “Навчаємось разом” + проєктом ЄС та EdEra за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Пропонуємо кілька практичних порад від експертів щодо формування системи оцінювання в навчальному закладі (більше – у безплатному курсі).

Оновлено. В статті був список наказів, які, однак, втратили чинність.

ЯК ОЦІНЮВАТИ ДОСЯГНЕННЯ УЧНІВ У НУШ

Усе більшої ваги набирає формувальне оцінювання, спрямоване на виявлення успіхів, прогалин і помилок кожної дитини і відсутність порівняння дітей. Успішність дитини тут визначається не балом, а зворотним зв’язком, у якому вчитель акцентує на успіхах, проте рекомендуючи, над чим та як ще варто попрацювати. Формувальне оцінювання – невіддільне від навчального процесу й відбувається безперервно.

Натомість підсумкове оцінювання (тематичне, семестрове та річне) проводиться, аби визначити, наскільки реальні результати навчання відповідають очікуваним (зафіксованим у стандартах і освітніх та навчальних програмах). Кількість підсумкових робіт, час їхнього проведення вчитель може встановлювати самостійно, виходячи із загальних рекомендацій.

Формувальне оцінювання здійснює вчитель разом із дитиною. Підсумкове – педагог, але може запропонувати учню оцінити себе та порівняти цю оцінку з оцінкою вчителя. До оцінювання наскрізних умінь може долучатися шкільний психолог.

Учитель має право добирати форми, методи та інструменти оцінювання, спираючись на нормативні рекомендації та освітні технології, що він використовує, а також зважаючи на індивідуальні особливості учнів.

ФУНКЦІЇ ОЦІНЮВАННЯ В НУШ

Обираючи методику оцінювання, варто пам’ятати, що воно має кілька основних функцій:

• мотиваційна – активізує внутрішні й зовнішні мотиви до навчання;
• діагностична – сприяє визначенню рівня компетентності учнів, усвідомленню ними прогалин у своїх знаннях;
• коригувальна – спрямовує зусилля учнів на подолання труднощів;
• прогностична – ставить цілі навчання на майбутнє;
• розвивальна – мотивує до рефлексії та самовдосконалення;
• навчальна – забезпечує зворотний зв’язок між учителем і учнем;
• виховна – налаштовує дитину на розвиток власної організованості;
• управлінська – надає необхідну інформацію для ухвалення рішень.

Наприклад, коли вчитель отримує зворотний зв’язок від учня, то розуміє, чи потребує той додаткової підтримки під час виконання завдання. Натомість дитина може зрозуміти, що потрібно їй вдосконалювати у своїх уміннях.

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ В ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСАХ

Є деякі відмінності в критеріях оцінювання результатів навчання дітей з особливими освітніми потребами. Особливості оцінювання таких дітей та специфіка критеріїв може описуватися в Індивідуальній програмі розвитку (ІПР).

Для оцінювання учнів з ООП вилучають або замінюють ті знання, вміння та різновиди діяльності, які учні не можуть опанувати або опанування утруднене. Обираючи форми поточного та підсумкового оцінювання, треба зважати на можливості дітей з ООП.

Читайте також: Навчання дітей з ООП: адаптація та модифікація навчальних програм.

Наприклад, учитель може змінити умови, інструкції, час або місце для виконання завдання. Так, для дитини з порушеннями слуху традиційний диктант варто замінити на тестове завдання. Адже за допомогою тестів, без опори на слух, можна перевірити, чи опанувала дитина певні граматичні навички. Натомість учню з порушеннями зору для того ж диктанту може знадобитися більше часу, якщо він використовує шрифт Брайля.

Також у деяких випадках яскраві сторінки підручника з безліччю малюнків заважатимуть учню з ООП. Тоді вчитель чи його асистент прикриває сторінку підручника білим аркушем чи пропонує кожне завдання на окремому аркуші, уникаючи зайвого.

Значними є відмінності в критеріях оцінювання учнів із порушеннями інтелектуального розвитку. Тут потрібно враховувати можливості дітей та особливості того, як вони опановують матеріал. Об’єктом оцінювання в цьому випадку має бути динаміка розвитку. Її визначають відносно попередніх індивідуальних досягнень. Водночас оцінюються як просування учнів в опануванні предмета, так і сформованість життєвої компетентності (до прикладу, уміння себе обслуговувати), відповідно до визначених цілей в ІПР.

“Якщо дитині це необхідно, можемо адаптувати навчальний матеріал, – ділиться вчителька пілотного класу НУШ НВК “Барвінок” (м. Київ) Катерина Цапенко. – Можемо полегшити в чомусь завдання. Або можемо й ускладнити, якщо дитина виконує вправу набагато швидше за інших. Наприклад, коли в дитини є страх публічного виступу, можна запропонувати їй не захищати свій проєкт перед усіма, а зробити лепбук до нього.

Якщо дитині складно висловлювати свою думку письмово, можемо робити так, щоби вона висловлювала її усно. Але поступово готувати до того, щоб і письмово вона могла ефективно працювати. Хай спочатку це буде одне речення, потім – два, і так далі.

Або всі діти переказують текст, а ми даємо дитині можливість його ще читати вголос. А завтра вона скаже про нього одне речення, а післязавтра – уже кілька. Динаміка завжди є, і саме до неї ми прагнемо в нинішньому підході до навчання”.

Читайте також: Як оцінювати дітей з особливими освітніми потребами.

АЛГОРИТМ РОЗРОБЛЕННЯ ПРАВИЛ ОЦІНЮВАННЯ В ШКОЛІ

1. Вчителі мають ознайомитися з нормативними документами та державними вимогами щодо шкали та критеріїв оцінювання. Після цього на педагогічній раді обговорити та ухвалити рішення щодо:

• того, яку шкалу застосовувати – національну чи власну, розроблену в школі. У випадку застосування своєї шкали, її потрібно буде трансформувати в національну під час річного оцінювання (щоби закрити зовнішню документацію);
• яку форму “Свідоцтва досягнень” використовувати. МОН пропонує форму, проте вона не є єдиною дозволеною. Школа має право вносити зміни на рівні предметів та результатів навчання (вони повинні відповідати Державному стандарту початкової освіти).
• У якій формі вести документацію – електронній чи паперовій.

Затверджені правила оцінювання можуть бути вписані в освітню програму навчального закладу.

2. Для кожного з предметів учитель формує конкретні цілі навчання. Їх можа розбити на менші, проміжні результати (наприклад, за темами). Педагогам рекомендується на початку вивчення кожної теми донести очікувані результати до учнів, а також їхніх батьків.

3. Для кожного з предметів педагог визначає кількість та формат підсумкового оцінювання.

4. Вчитель разом із колегами вирішує, як фіксувати результати навчання учнів. Це може бути заповнення бланків діагностичних робіт, оцінювання в письмовій роботі, надання письмового зворотного зв’язку, збереження робіт у портфоліо тощо. Також педагог обирає, де будуть виконуватися ці роботи – у зошитах, на окремих бланках, а також те, як мають бути підписані ці роботи та де їх зберігати.

5. Учитель або педколектив спільно з адміністрацією вирішує, як оцінювати поточні письмові роботи та як надається зворотний зв’язок учню та його батькам.

6. Потрібно розробити та пояснити учням шкалу само- та взаємооцінювання. Наприклад: Я впорався добре / Мені вдалося / Мені ще варто попрацювати тощо.

7. Спланувати, як і коли проводити планові зустрічі з учнями та їхніми батьками та повідомити про них усім зацікавленим сторонам.

8. Не обов’язковий, але рекомендований пункт – спланувати індивідуальну роботу з учнями, аби допомогти їм ставити власні цілі на певні періоди навчання (варто робити це після діагностичних робіт).

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Фото: автор – HayDmitriy, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.