Як студенти-психологи посилюють шкільні психологічні служби

У березні команди 35 українських шкіл із Дніпропетровської, Львівської, Чернігівської, Житомирської та Луганської областей, які виявили бажання взяти участь у проєкті “Школу вгору”, опанували першу частину навчань і здобули навички психосоціальної підтримки учнів. Окрім цього, проєкт спрямований ще й на розвиток цифрових компетентностей педагогів.

Ще декілька приємних бонусів участі – супервізійна підтримка, надання технічного та програмного забезпечення закладам-учасникам та посилення шкільних команд студентами вишів відповідних спеціальностей. Наразі вже стартувала активна практична робота в школах, тож учасники проєкту готові ділитися враженнями.

“Нова українська школа” поспілкувалася з тренеркою проєкту та директоркою школи-учасниці й дізналася:

• чому інклюзія сьогодні – це чи не про кожну дитину;
• як студентів залучають до роботи в шкільних психологічних службах;
• про що проєкт “Школу вгору” для шкіл-учасників.

Далі – пряма мова.

“МИ РОЗВАНТАЖУЄМО ШКІЛЬНИХ ПСИХОЛОГІВ, А СТУДЕНТАМ ДАЄМО ЖИВУ ПРАКТИКУ”

Марта Чумало, правозахисниця та психотерапевтка, співзасновниця Центру “Жіночі перспективи”, тренерка проєкту “Школу вгору”

Проєкт розвиває у вчителях навички за двома основними напрямами – психологічним та цифровим. Перший навчальний етап із психоемоційної підтримки учнів уже відбувся: шкільні психологи й студенти психологічних вишів зібралися разом на три дні, під час яких узяли участь у тренінгах на базі методики соматичного переживання Імке Гансена (це комплексна робота, спрямована на тіло, емоції, переживання та думки).

Окрема частина навчання присвячувалася роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Тут шкільні психологи мають розуміти механізми й добре усвідомлювати ті інтервенції, які вони роблять у психоемоційний стан дитини та прогнозувати ті наслідки, до яких може призвести подібне втручання. Робота психолога не має обмежуватися лише встановленням контакту з дитиною з ООП та її інтеграцією в суспільство. Значна увага має приділятися, зокрема, і нормотиповому оточенню такої дитини. Його потрібно проаналізувати й зробити чутливішим, аби дитина з ООП почувала себе в безпеці.

На жаль, зараз фактично жодна українська дитина не може почувати себе повністю безпечно. Ми маємо розуміти, що особливі освітні потреби – це не лише про дітей, які мають певні медичні діагнози. Це про кожного, хто втратив близьких, був змушений покинути рідну домівку й переїхати, прийшов вчитися в новий клас, у кого зріс рівень тривожності, чиї тато чи мама перебувають на фронті… Виходить так, що інклюзія сьогодні – чи не про кожну дитину.

Важливий компонент проєкту “Школу вгору” – співпраця зі студентами. Їх тут не просто так зібрали разом зі шкільними психологами. Після навчання всі студенти проходять практику в школах-учасницях проєкту. У такий спосіб ми посилюємо психологічний супровід навчання та розвантажуємо шкільних психологів.

З іншого боку, ми забезпечуємо студентам-психологам реальну практику, якої вони не мали вже кілька років на дистанційці – спочатку через ковідні карантини, а далі через повномасштабне вторгнення. Це важливо, бо для забезпечення якісного рівня підготовки майбутніх психологів необхідна комунікація та жива практика.

Та на цьому проєкт не закінчується. Після навчання та розподілу студентів у різні школи, де вони практикуватимуться наступні пів року (два з половиною місяці навесні та ще стільки ж восени), усі учасники – і педагоги, і шкільні психологи, і студенти, – отримуватимуть супервізійний супровід та підтримку менторів.

А поки учасники чекають на другий етап проєкту – поглиблення цифрових компетенцій. Він почнеться вже в травні. Педагоги, які пройдуть навчання із тренерами, мають провести заняття для підвищення цифрової грамотності з усіма іншими вчителями своєї школи. А наприкінці проєкту школи-учасники отримають додаткове технічне та програмне забезпечення.

“УЧАСТЬ У ПРОЄКТІ ДЛЯ НАШОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ – ЦЕ НАСАМПЕРЕД ПРО ЛЮДЕЙ, ПРО ПІДТРИМКУ”

Анна Лаптєва, виконувачка обов’язків директора школи № 4 Сєвєродонецька Луганської області

Наш заклад освіти знаходиться на тимчасово окупованій території й зруйнований на 90 %. Звісно, фізичного доступу до нього немає, тому всі заняття ми проводимо онлайн. Зараз у школі навчаються 429 дітей. На жаль, частина з них – у тимчасовій окупації. Ми намагаємося підтримувати контакт з усіма. Якщо з кимось зникає зв’язок – шукаємо через знайомих, родичів, подаємо заяви в поліцію. Як правило, таки знаходимо. Та на сьогодні повністю втрачено зв’язок з 11-ма нашими учнями. Складно, але ми стараємося не втрачати надії та продовжуємо пошуки.

Участь у проєкті “Школу вгору” для нашого закладу освіти – це насамперед про людей, про підтримку. А для вчителів це ще і про можливості – про те, як стати кращими, розвиватися попри найскладніші життєві обставини, працювати заради дітей, отримувати психоемоційну допомогу. А ще для нас і таких шкіл, як наша, це ще й можливість отримати технічне забезпечення для вчителів та учнів.

Для участі попередньо створюють команди представників від кожної школи-учасниці. Як правило, у таку команду входять представник адміністрації, педагоги із цифрової грамотності та шкільні психологи.

Навчання за психологічним напрямом відбувалося в березні в Києві. Наші вчителі повернулися натхненні й з великим бажанням працювати. Частина навчального матеріалу була присвячена роботі з дітьми з ООП. Ще до війни ми були унікальною школою, адже не лише працювали з такими дітьми в інклюзивних класах, але й мали спеціальний клас, де навчалися такі діти з різними нозологіями. Та з початком повномасштабної війни цей клас розформували, а діти пішли вчитися в інші інклюзивні класи в нашому ж закладі освіти. Але ми ніколи не відокремлювали роботу з дітьми з ООП від роботи з нормотиповими дітьми. Усі діти є діти, до кожного потрібен підхід.

Після тренінгів до нашої команди приєдналися двоє студентів-психологів, які дуже завзято взялися до роботи: разом зі шкільною психологинею вони проводять зустрічі та заняття з учнями різних вікових категорій, розробляють та реалізовують проєкти. Окрім того, наші студенти працюють над розробленням інформаційних матеріалів, ведуть сторінки психологічної підтримки нашого сайту та соціальних мереж. Ми їх у цьому підтримуємо – вони можуть спробувати себе там, де їм цікаво й корисно. Маю сказати, що це дійсно потужна підтримка шкільної психологічної служби, адже в обставинах, яких ми опинилися, саме цей напрям роботи є пріоритетним.

Студенти-психологи, закріплені за закладами освіти, працюватимуть у них фактично пів року. Тобто це проєкт про тривалу підтримку та взаємодію.

У травні навчання продовжиться вже за напрямом цифрової компетентності Оскільки зараз ми працюємо лише онлайн, то вже дуже чекаємо на участь нашої команди та їхнє повернення з тренінгів. Після того, як наші педагоги відвідають навчання, то, зі свого боку, проведуть такі тренінги й для решти команди. За умовами участі в проєкті не менше 80 % педагогічного складу закладу освіти має взяти участь у подальшому навчанні, але ми готові до цього на 100 %.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Artem Podrez, pexels.com