Теми статті: батькам, вчителям, директорам, освітнім управлінцям, старша школа, фінансування освіти
9 Травня 2024
2 889
0
До масового заходу НУШ у старшу школу ще три роки, але в Міністерстві освіти і науки починають підготовку вже зараз – для того, аби максимально підтримати школи, вчителів, учнів та батьків і зробити перехід у 10–12 класи якомога безболіснішим та успішним.
По-перше, МОН відібрало 25 шкіл-амбасадорів, які стануть підтримкою для пілотних закладів. Уже з весни 2024-го вони допомагають моделювати, якими можуть бути академічні ліцеї, діляться своїми побоюваннями й викликами, на які треба зважати під час руху реформи.
По-друге, у 2025–2026 навчальному році стартує пілотування профільної середньої освіти у 100–150 академічних ліцеях. Це дасть змогу протестувати програми профільного навчання, розробити методичні матеріали для вчителів, продумати роботу динамічних учнівських груп тощо.
Саме темою реформи профільної середньої освіти ми відкриваємо четвертий сезон подкасту “Дофамін для освіти” від ГО “Смарт освіта” й онлайн-медіа “Нова українська школа”. Про розвиток та виклики реформи нам розповів Ігор Хворостяний, генеральний директор директорату шкільної освіти Міністерства освіти і науки України.
Прослухати розмову з Ігорем можна на сторінці подкасту (там є посилання на інші подкастинг-платформи й на попередні записи) або нижче.
Читайте текстову версію подкасту, якщо вам зручніше працювати з текстом. Тут ви дізнаєтеся про:
Я б теж хотів мати стабільні відповіді в такий непростий час для України. Та, мабуть, варто почати з витоків цього питання. Це ніби банальна теза, може, навіть трюїзм [загальновідома істина – ред.], але вона важлива:
реформа Нової української школи відновлена. І ми спрямовуємо всі зусилля на те, щоб її перезапустити якісно.
Певно, слухачі / читачі знають, що у 2023-му відновлено субвенцію на НУШ, у 2024-му в державному бюджеті на освіту закладено на 20 % більше фінансування. Це свідчить, що є не просто наміри, а конкретні плани та дії міністерства в розвитку реформи Нової української школи. Підтвердженням цього є і те, що ми сьогодні говоримо про профільну середню освіту, до того ж дуже завчасно – ще до того, як стартує пілот, а це планується у 2025 році. І це також свідоме рішення МОН, зважаючи на виклики та проблеми, які маємо попереду.
Ми хочемо почати пілотування раніше на два роки, а не за рік, бо чудово розуміємо, що реформа профільної середньої освіти – це значно більше викликів ніж можна уявити, скажімо, для реформи початкової й базової освіти, яка ще триває. З огляду на COVID-19 та війну в Україні, думаю, ці речі справді потребують завчасної розмови.
Я недаремно сказав, що ми починаємо дуже завчасно. Бо одна з моїх великих мрій, щоб наша освітня політика ґрунтувалася не на абстрактних припущеннях чи розмовах, а на певних даних і доказовій педагогіці. Власне, тому вирішили ще до етапу пілотування у 2025-му році зробити фокус-групу, до якої увійшли 25 закладів-амбасадорів майбутніх академічних ліцеїв. З ними якраз хочемо:
Заклади-амбасадори відібрані з різних регіонів України та різних типів місцевості. Ми залучилися підтримкою Організації економічного співробітництва й розвитку, а також Андреаса Шляйхера, який надаватиме аналітичну та експертну допомогу, щоби ми впродовж підготовчого етапу до пілотування вже з вересня 2024-го могли проводити фокус-сесії із закладами-амбасадорами.
Виходить, що пілотування – це підготовка до загальномасштабної реформи, а в нас буде ще й підготовка до пілотування. Думаю, це важливо й не буде зайвим, бо краще набивати гулі на початку під час моделювання, щоби потім належним чином впровадити реформу.
Скажи, будь ласка, чи є вже попередній зворотний зв’язок щодо планів, які отримало міністерство від 25 шкіл-амбасадорів?
Основні питання від цих закладів освіти наразі про те, як їм це реалізовувати, де брати вчителів, як забезпечувати зміст. Звісно, на етапі планування і моделювання складно давати суперконкретні відповіді на ці питання. Важливо спільноту мотивувати, щоб разом шукати відповіді. Думаю, що конкретні речі вже є, ми чіткіше бачимо, яким буде зміст освіти та якою буде профільність. Надалі й будемо обговорювати це із закладами-амбасадорами.
Так, вони теж заходять у пілот 2025 року. Ми розраховуємо, що ці заклади стануть певною підтримкою для пілотних ліцеїв. Бо, будьмо щирими, МОН не забезпечить більш індивідуалізованого і прожитого моменту обміну досвідом, як це можуть зробити заклади, з якими ми все відпрацюємо. Вони стануть частиною пілоту і його підсиленням.
Питання справді болісне й абсолютно правильне з погляду закладів освіти, які будуть заходити в пілот. Маємо чесно визнати, що основні видатки нашої держави сьогодні спрямовані на те, щоб стримувати ворога, давати йому відсіч і перемагати у війні. Але жодна реформа без матеріально-технічної підтримки далеко не заїде. Повірте, ми дуже багато зусиль спрямовуємо на те, щоб вона була.
Зокрема, ведемо перемовини зі Світовим банком і маємо попереднє підтвердження щодо матеріально-технічної підтримки пілоту. Працюємо з різними партнерами, зокрема, з урядом Фінляндії, який підтримував реформу української освіти, зокрема, Нової української школи. Фінляндія також готова надати підтримку за всіма спрямуваннями, за якими працює реформа. А це професійний розвиток вчительства, матеріально-технічне забезпечення, розроблення змісту освіти… Тобто попередні погодження зі Світовим банком і урядом Фінляндії маємо, тому не залишимося без підтримки однозначно.
Куди вони мають відправити дітей із пілотних класів? Учні мають перейти в школи, які будуть визначені пілотними, і продовжити там пілотування, чи що відбудеться з тими класами, які зараз у пілоті, але їхні заклади не стануть ліцеями?
Очевидна і природна відповідь, що треба перейти в академічний ліцей. Якщо твій заклад, у якому ти вчився до 9 класу, не став академічним ліцеєм, треба перейти в той, який має такий статус, щоби далі навчатися в межах пілоту.
Частина пілотних закладів потенційно зможе бути академічними ліцеями й забезпечуватимуть профільність. Ми зі свого боку, звісно, будемо в кожному регіоні забезпечувати представлення пілотних закладів, щоб цей перехід не був травматичним.
Станом на 1 квітня 2024-го, за інформацією, яка надходить у міністерство від департаментів, освоєно 60 % коштів, які були спрямовані на субвенцію. Це не означає, що 40 % згорають – ці кошти можуть бути перенесені на 2024 рік. Тобто все те, що не було закуплено у 2023-му, може бути закуплено / дозакуплено у 2024-му.
Можливо, це пов’язано з тим, що субвенція зайшла досить пізно, будьмо чесними. І закладам потрібен час на визначення, як і що вони можуть закуповувати. Дуже сподіваюся, що у 2024-му ці 40 % будуть доосвоєні.
Маємо віхові моменти, які треба послідовно проходити.
Перший – це Державний стандарт профільної середньої освіти, який ще не затверджений. Я не так давно на посаді генерального директора й раніше уявляв, що подібні речі відбуваються швидше. На жаль, багато речей доводиться відпрацьовувати, що забирає час. Але на сьогодні маємо погодження державного стандарту від 99 % центральних органів виконавчої влади. Дуже сподіваюся, що до кінця квітня чи на початку травня матимемо затверджений Кабінетом Міністрів стандарт. Але це фінальний момент, бо до цього були громадські та експертні обговорення.
Однак ми напрацювали концептуальну записку, де описали, як ми бачимо зміст профільної освіти, коли стандарт буде затверджено. Зупинюся докладніше на тому, що передбачено стандартом і яку філософію закладено в ідею профільності як такої. Коментуватиму академічні ліцеї, бо це ділянка моєї роботи. Професійну освіту залишу трохи осторонь. Але це не означає, що професійній освіті треба приділяти менше уваги.
Головна думка академічних ліцеїв, за яку я дуже вболіваю, це надати вибір учневі/-иці.
Такий вибір формально був, але я, скажімо, свого часу його не дуже відчував.
От я був філологом і був завалений гуманітарними дисциплінами, хоча шалено люблю хімію. Уявімо, що я учень, який хоче пов’язати своє життя з філологією. Але це не означає, що я не можу цікавитися фізикою, хімією, математикою або навпаки – коли я цікавлюся фізикою, хімією, математикою, то не можу цікавитися літературою чи іншими видами мистецтва. Та коли я завалений навчальними предметами в школі, у мене на це немає часу, і це об’єктивно. Тому ідея вибору учнівства – центральна.
Ми заклали в стандарті три умовні кошики.
У такий спосіб є можливість реалізації цілісної освітньої траєкторії. Можливо, вона не буде такою, як у найрозвиненіших освітніх системах, коли я можу обрати все, і щось комбінувати, моделювати. Але маємо розуміти, що ми теж обмежені певними ресурсами та можливостями. І бодай якісь власні освітні траєкторії я можу на основі цього вибудовувати.
Як буде виглядати, умовно кажучи, розклад учнів 10, 11 і 12 класів? Чому дітям варто піти в профільну школу? Що конкретно зміниться на практиці?
Спробую пояснити це з позиції учня чи учениці.
У 10 класі обов’язковості більше, що пов’язано з декількома причинами.
Тобто момент вибору якраз і має бути пов’язаний з адаптаційним циклом в 10 класі, коли в мене є нагода пошукати себе, спробувати щось і наздогнати освітні втрати.
Тож коли говоримо про додатковий клас у профільній середній освіті, то додається насправді не 12, а 10 клас.
Ми даємо цей рік і можливість визначитися – це десь 60–70 % обов’язковості та 30 % вибору. Діаметрально дзеркальна ситуація буде у 12 класі, де залишиться 30 % обов’язковості та 70 % профілізації вільного вибору.
З одного боку, так. А з іншого – я дуже вболіваю за ідею інтегрованих курсів. На жаль, у нас не так багато модельних програм інтегрованих курсів, не так багато вчительства обирає їх. Але мені здається, що це один із важливих кроків, щоб розвантажити та збалансувати систему. Звісно, це має відбуватися паралельно з розвантаженням програм, а нові програми ще мають бути створені.
Можемо говорити про тенденції й прагнення справді розвантажити програми. Я б ще говорив про надпредметність або міжпредметність, щоб узгодити зміст у цих програмах.
Аби не повторився класичний приклад, коли раніше в 9 класі вивчали “Тигролови” Івана Багряного, але з історії України тему тоталітаризму й авторитаризму вчили значно пізніше – аж в 11 класі. І вчителеві літератури доводилося ставати вчителем історії, щоби пояснити контекст цього твору. Тому важливо узгоджувати зміст програм.
Насправді наше освітнє законодавство не є закритою системою. Тобто точка входу-виходу зміни на професійну освіту чи професійної на академічну в нас ніде не закрита. Але якщо уявити такі переходи з позиції заступника директора, коли купа дітей починає змінювати профілі в 11, а то й у 12 класі, це складно.
Не випадково саме десятий клас – адаптаційний. І логічно було б надавати найпотужнішу підтримку та допомогу учнівству із самовизначенням саме в цьому класі. Хоча профорієнтація має починатися точно не з 10 класу. У розвинених країнах це стартує з 1 класу. Та бодай у базовій освіті це має відбуватися.
Вочевидь в 10 класі маємо поінформувати учнівство про те, які є варіанти вибору. Умовно, я планую обрати мовно-літературний профіль. Тоді маю розуміти, що наприкінці 10 класу зроблю цей вибір, і це означає, що в мене буде більше дисциплін гуманітарного спрямування і менше природничих. Але мені треба про це розповісти й намалювати можливості траєкторії мого руху.
З огляду на це посада освітнього кар’єрного радника стає очевидною потребою, а не забаганкою. Ми про це думаємо в міністерстві. Одне із завдань моєї роботи якраз стосується того, щоби посада освітнього кар’єрного радника з’явилася в наших закладах освіти. Принаймні можу на 100 % сказати, що зі свого боку зроблю все можливе й залежне, аби це відбулося.
До речі, разом із Лілією Гриневич, яка зараз працює проректоркою в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка, якраз обговорюємо запровадження в педагогічній вищій освіті спеціальності освітніх кар’єрних радників.
Навіть цим багато чого змінюється, бо в плані змісту я з кожним роком більше і глибше занурююся в конкретні дисципліни.
Важливо розуміти, що академічні ліцеї мають активно співпрацювати із закладами вищої освіти.
Наприклад, якщо це певний фізико-природничий профіль, ясно, що потужності університетських лабораторій значно більші за шкільні.
З цим пов’язане й кадрове питання, які саме курси могли б читати викладачі університетів у ліцеях – тобто це все потенціал і місточок для майбутнього занурення і заглиблення в той чи той профіль.
Тому в плані змісту змінюється багато, зокрема, щодо самоусвідомлення і відповідальності. До слова, як один із варіантів курсів ми будемо обговорювати з ліцеями-амбасадорами та Андреасом Шляйхером курси особистісного розвитку та кар’єрного орієнтування.
Класне питання, але ж зміст освіти не має зводитися лише до будь-якого тестування. Другий складник, крім НМТ, це пропозиція, яку надають заклади освіти. Якщо я захочу обрати інший профіль, якого немає в закладі освіти, мені доведеться кудись їхати або обирати те, що ближче, але не зовсім відповідає тому, що мені хочеться.
У напрацьованій нами концептуальній записці ми змоделювали три умовні кластери профілів:
Ідея в тому, щоб у межах області під час створення академічних ліцеїв департаменти освіти якраз стежили за представленістю всіх кластерів. Ми маємо забезпечити учнівству можливість обрати той заклад освіти, у якому точно є цей профіль, щоб це було не далеко, не в іншій частині України, а в межах однієї області.
Це робоча ідея, щоб не скотитися в один великий монопрофіль. Тобто державна політика спрямована на те, щоб різні варіанти й можливості були представлені в межах області.
Справді, у 2021 році ці зміни внесли в законодавство, і ми зараз активно працюємо з народними депутатами, аби переконати їх, що зараз знову потрібні зміни до законодавства.
Бо якщо академічний ліцей не матиме належної кількості учнів, ми не зможемо забезпечити вибір. А якщо в його структурі буде ще й початкова школа, то ідея академічних ліцеїв із красивим вибором профілізації вмирає сама по собі.
Вилучення початкової школи принаймні із системи профільної середньої освіти потрібне. І такі діалоги ми ведемо, хоча вони болісні, звісно, особливо в контексті війни.
Але те, що законодавство не працює в тому вигляді, у якому є сьогодні, і потребує змін – це однозначно. Такий діалог щодо внесення змін до законодавства ми ініціюємо спільно з парламентськими комітетами.
Ми справді маємо шалене навантаження на вчительство. І точно неправильно сподіватися, що вони будуть розробляти уроки, працювати над змістом профільної середньої освіти, придумувати якісь нові курси. Очевидно, що мають бути готові рішення за принципом “бери й використовуй”.
Попри те, що стандарт ще не затверджений, ми почали працювати над змістом профільної середньої освіти. Зокрема, благодійний фонд savED розробив курикулум із новими підходами й новими ідеями, де вже є можливі варіанти вибіркових курсів, які можна брати й використовувати. Важливо, щоб ми не зупинилися тільки на програмах, а розробили готові рішення, які можна застосовувати в повсякденному вчителюванні.
Ще одна проблема – підвищення кваліфікації. Коли я працював учителем, то шалено не любив теоретизовані речі, пов’язані з підвищенням кваліфікації. Хотілося практичних ужиткових речей, пов’язаних із моєю професією, щоб ішлося не про компетентнісні підходи в освіті, а про компетентнісні підходи на уроках української мови й літератури в 10 класі на таку-то тему з конкретним пакетом матеріалів.
Тому наші зусилля спрямуємо на те, щоб вчительство – яке зараз, як і все суспільство, виснажене – могло використовувати готові рішення.
Чи правильно я розумію, що для профільної середньої освіти планується багато різних рішень, але це не означає, що буде багато підручників, які будуть друкуватися під цю множинність рішень?
Мені складно уявити, щоби під курси вільного вибору, яких може бути шалена кількість, окремо друкувалися підручники. Звісно, це абсурд. Підручники мають бути й будуть під обов’язковий кошик предметів, який учні вивчатимуть незалежно від профілю та індивідуального вибору. І це нормально. Бо уявити, що ми будемо друкувати великі наклади підручників у країні, у якій триває війна, неправильно.
А які будуть привілеї для шкіл, які пілотуватимуть профільну середню освіту? Адже не всі батьки тішаться з того, що дитина буде навчатися 12 років, і не всі діти хотіли би навчатися 12 років. Якими є рішення, аби вирівняти час навчання для пілотних класів і тих, які не будуть у пілоті?
Ще немає остаточного рішення, ми обговорюємо його із закладами освіти. Бо ми ж розуміємо, що 12 класів у пілотних закладах освіти, коли їхні однокласники й однокласниці з інших закладів навчатимуться 11 років, це виклик. Але деякі директори кажуть, що це навпаки перевага.
Тут важливо синхронізуватися із закладами вищої освіти. Ми пропрацьовуємо зараз один із варіантів, за яким буде скорочений бакалаврат. Але це можливо для певних професій. Наприклад, у ядерній фізиці скоротити період навчання – це не реалістичний сценарій.
На жаль, у мене поки що немає готової відповіді, але, думаю, ми її точно знайдемо. Тим паче, що матимемо рік, коли в нас буде рекордно низька кількість абітурієнтів. Це якраз можливість із меншим конкурсом потрапити в заклади вищої освіти.
Ще є другий варіант, що в академічних ліцеях завдяки гнучкості освітнього процесу і кредитно-модульному підходу зможемо зараховувати частину курсів закладів вищої освіти в межах вибірковостей та профільності. Але ці речі треба ретельно опрацьовувати.
Текстову версію підготувала Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне фото: учні Славутського ліцею Славутської міської ради. Фото: Тетяна Терещук, спеціально для ГО “Смарт освіта”
Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Докладніше за посиланням.
Обговорення