Як вчителька збудувала в школі острів миру і виграла планшет

“Я вже 30 років працюю в цій школі. Не можу розстатися, бо дуже її люблю”, – ділиться вчителька англійської у харківській ЗОШ №91 Оксана Штих. З 2010 вона є куратором Євроклубу – працює з дітьми на тему євроінтеграції, а п’ять років тому долучилася до проектної роботи на платформі eTwinning. За таку роботу вчительці ніхто не доплачує, тому вона називає її хобі.

Про те, які переваги таке хобі може дати вчителям і учням, Оксана Штих розповіла журналістці “Нової української школи”.

Усе почалося з поїздки в Австрію, коли Оксана разом зі своїми учнями перемогли у проекті “Європейські школи за живу планету”. Там же хтось з іноземних колег запитав, чому вона досі не в eTwinning. Але вчителька тоді не знала, що це.

“У 2014-му я долучилася і почала розбиратися, – пригадує Оксана. – Було багато цікавих проектів, але водночас я не дуже розуміла, як працювати. Спершу я взяла багато проектів – забагато, бо виявилося, що вони забирають багато часу, якщо їх робити якісно. Оптимально, звісно, зосереджуватися на одному-трьох”.

Два роки поспіль учителька зі своїми учнями виборювали звання “Проект місяця” і отримували європейську відзнаку якості. А цього року з проектом “Острів миру” вони виграли планшет.

Острів миру в харківській школі виріс з картону на одній з парт позаду класу. Діти створювали для нього будинки і мешканців. (За кордоном під острів міг бути відведений цілий клас, усе залежало від наявності вільного місця в школі). Одним із завдань проекту було створення гімну (усе англійською мовою). Кожна школа-учасниця дописувала власний рядок. Потім гімн вчили і співали разом на скайп-конференції.

Крім того, були вибори президента – з висуванням кандидатур і написанням програм. “Справжні вибори”, – каже вчителька. Після того треба було придумати прапор острова, логотип, писати одне одному листівки англійською. Проект тривав з вересня до липня. Займалися ним частково на уроках, частково – після. У кінці року діти, які брали участь у проектах, отримали грамоти.

Залучати учнів, каже Оксана, не надто складно – зазвичай вона бере охочих зі свого класу. Інколи долучаються діти з інших.

У цьому році вчителька обрала два проекти “Туризм мого регіону” і “Я в мистецтві і мистецтво в мені”, де кожна країна представляє свої картини і створює історії. Невдовзі діти проходитимуть вікторину з теми на платформі Kahoot!

“До участі в eTwinning я не розуміла, що це за програми і як ними користуватися! Але в eTwinning є семінари і тренінги, на яких розповідають про цікаві новинки, які можна застосовувати, – розповідає вчителька.

Для дітей це покращення мовної практики. Усі завдання англійською, тому їм доводиться шукати нові слова. І це так само покращення ІТ-навичок. А ще – тімбілдінг, бо треба працювати в команді і знаходити компроміс. Дітям подобається, коли приходять листівки з різних країн, малювати і розповідати про себе. Вони чекають наступних проектів”.

Щодо переваг для вчителя, то Оксана стверджує, що після eTwinning у неї з’явилося дуже багато друзів як у нашій країні (учасники обмінюються новинами, книжками та ідеями), так і за кордоном. У багатьох країнах є вчителі, з якими вона співпрацювала в проектах.

“Я переконана, що вчителям треба розвиватися, – каже Оксана. – В eTwinning активних відправляють на семінари і стажування за кордоном. Таких можливостей до десяти на рік. Так я побувала в Австрії та Вірменії”.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Kzenon, Depositphotos

Інші фото надані Оксаною Штих