Як викладають громадянську освіту в школах різних країн світу

Зображення створено за допомогою штучного інтелекту

Вміння обстоювати власні кордони та бачити кордони інших, брати на себе відповідальність, захищати свої права, жити за принципами демократії, обґрунтовувати власну позицію… Усе це про громадянську освіту.

Нагадаємо, що в Україні перші кроки в громадянській освіті діти роблять ще в початковій школі, під час вивчення курсу “Я досліджую світ”. А окремий інтегрований курс “Громадянська освіта” вивчають в 10-х класах.

Поступово цей предмет впроваджують і в середній школі. Наприклад, у 5-х класах вже викладають інтегрований курс “Вступ до історії та громадянської освіти”. У 6–7-х, а згодом і у 8–9-х класах (які навчатимуться за НУШ), можливі такі поєднання (згідно з додатком 3 до Типової освітньої програми для 5–9-х класів):

• варіант 1 – інтегрований курс громадянської та історичної освітньої галузі;
• варіант 2 – інтегрований курс історії та курс громадянської освіти;
• варіант 3 – історія України, всесвітня історія, громадянська освіта.

Втім, напередодні 2024-2025 навчального року вчителі зіштовхнулися з проблемою відсутності відповідних модельних програм для цих класів. У МОН закликають авторські колективи створити відповідні програми. А поки в міністерстві запропонували інтегрувати громадянську освіту в історію України. Відповідні питання, які можна інтегрувати, розміщені тут.

“Нова українська школа” вирішила дізнатися, як опановують громадянську освіту за кордоном та який зміст вкладають у програми. Зокрема, зібрали для вас досвід

• Великої Британії,
• Норвегії,
• Німеччини,
• Австрії
• та Канади.

[Редакція “Нової української школи” не закликає копіювати досвід цих країн. Це радше можливість познайомитися із цікавими практиками й за потреби адаптувати їх під український контекст].

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

У середніх класах британських шкіл (3 та 4 етапи навчання – від 11 до 16 років) може впроваджуватися Національна навчальна програма з громадянства, йдеться на сайті Association for citizenship teaching (Асоціації вчителів громадянства). Це окремий предмет, який має назву Citizenship (Громадянство). Його також можуть викладати й в початковій школі, але ситуація може різнитися залежно від потреб закладу освіти.

Як йдеться у Національній навчальній програмі з громадянства, на 3 етапі навчання в межах предмета дітей знайомлять з:

• демократією, політичною системою Сполученого Королівства, урядом та правами й обов’язками громадян;
• системами правосуддя, зокрема, з роллю поліції та роботою судів;
• волонтерством;
• плануванням бюджету.

На 4 етапі учнівство поглиблює свої знання та дізнається про:

• ключові елементи конституції Сполученого Королівства, владу уряду, роль громадян і парламенту в притягненні до відповідальності тих, хто має владу;
• різні ролі виконавчої, законодавчої та судової влади;
• виборчі системи;
• як громадяни можуть впливати на рішення на місцевому та національному рівнях;
• місцеве, регіональне та міжнародне управління;
• права людини й міжнародне право;
• різноманітність національних, регіональних, релігійних та етнічних ідентичностей;
• різні способи, якими можна зробити внесок у покращення своєї громади;
• доходи та витрати, кредити та борги, страхування, заощадження та пенсії тощо.

Під час уроків діти ведуть дискусії, дебати, вчаться критично мислити, зважувати докази, наводити аргументовані відповіді тощо. Такі заняття готують їх до того, щоб вони посіли своє місце в суспільстві як відповідальні громадяни, вміли висловлювати свою думку, обстоювати її, жити у соціумі, правильно розпоряджатися своїми грошима та ухвалювати обґрунтовані фінансові рішення.

Також частково громадянську освіту інтегрують в обов’язковий для всіх шкіл предмет із назвою PSHE (personal, social, health and economic education) – розвиток особистих, соціальних, здоров’язбережувальних та економічних навичок, розповідає Надія Майбогіна, кандидатка економічних наук, освітянка, Data officer в Poole High School.

На уроках PSHE учнівство розглядає такі теми:

• особистісний розвиток – тут йдеться про самооцінку, емоційну стійкість, критичне мислення і навички спілкування;
• соціальна освіта – про взаємостосунки, розвʼязання конфліктів, співпрацю, свої права та обов’язки, поняття гендеру, різноманітності, недискримінації тощо;
• здоров’я – про фізичне та психічне здоров’я, збалансоване харчування, фізичні вправи, сексуальну освіту;
• економічна грамотність – дітей знайомлять з управлінням фінансами, плануванням бюджету, заощадженнями тощо.

Урок PSHE у William Ransom Primary School

За словами Надії, цей предмет починають вивчати ще в початковій школі, щоправда, теми можуть різнитися залежно від віку дітей.

“Тут [у Великій Британії – ред.] немає якогось конкретного віку, з якого починають говорити з дітьми про громадянську освіту та їхні права. Цим просякнута вся шкільна програма”, – додає експертка з недискримінації, консультантка з гендерної рівності й соціальної інклюзії Ольга Попадинець, яка працювала тьюторкою для українських учнів в одній з англійських шкіл.

• Для цього предмета немає якихось стандартизованих програм, додає Надія Майбогіна. Вважається, що вчителі на місцях краще розуміють потреби своїх учнів, тож, спираючись на це, мають формувати власні програми. Тому зміст предмета може змінюватися залежно від закладу й потреб його учнів, але наративи та цілі залишаються однаковими.
• З цього предмета учні не складають іспитів, за словами освітянки.
• А долучатися до викладання можуть різні вчителі, у яких є вільні години в загальному навантаженні. Головне – щоби вони могли вільно обговорювати теми, які вказані в змісті дисципліни.

“У британських школах вчителі викладають одразу по кілька предметів, тому, як правило, PSHE може вести вчитель, який паралельно викладає ще щось. Але також передбачено, що вся вчительська команда має бути обізнана в цих темах. Для цього в школах час від часу проводять відповідні тренінги для педагогів”, – каже Ольга Попадинець.

• До викладання предмета вчителі можуть залучати відповідні громадські організації, які є компетентними в певній темі курсу, як-от сексуальна освіта чи фінансова грамотність, продовжує Надія Майбогіна. Влада закликає такі організації долучатися до розробки відповідних методичних матеріалів для вчителів, інструкцій у сферах їхньої компетенції. У такий спосіб розвивають співпрацю закладів освіти з громадським сектором. Саме тому до шкіл запрошують різних експертів та спікерів, які в межах занять з PSHE проводять з учнівством бесіди, лекції, тренінги тощо.

“Наприклад, на одному з таких уроків до класу, де вчився мій син, приходили працівники банку й розповідали про основи фінансової грамотності, вчили їх користуватися картками, відкривати рахунок. Також запрошували місцевих державних посадовців та спортсменів”, – ділиться Ольга Попадинець.

• Під час викладання вчителі використовують такі методи роботи, як дискусії, відкриті запитання, перегляд тематичних фільмів та їхнє обговорення, ігри. Зі старшокласниками уроки будують на розгляді окремих кейсів із реального життя, каже Надія Майбогіна.

“Основна мета, яку ставить перед собою цей предмет, – допомогти дітям залишатися здоровими, будувати навколо себе безпечне середовище, вміти обстоювати власні кордони та ідентифікувати кордони інших, знайти свій потенціал. Загалом підготуватися до дорослого життя”, – підсумувала вона.

НОРВЕГІЯ

Окремого предмета “Громадянська освіта” немає й у Норвегії, розповідає Наталія Луцик, вчителька англійської мови у 8–10-х класах однієї з норвезьких шкіл. Однак у навчальній програмі передбачено три теми, які діти вивчають на міжпредметній основі:

1. демократія і громадянство;
2. сталий розвиток;
3. охорона здоров’я та життєві навички.

Їх рекомендують інтегрувати в інші дотичні дисципліни, як-от англійську мову, суспільні науки, релігієзнавство. Хоча інтеграція також можлива й у точних науках, каже вчителька.

“На початку кожного навчального року нам видають хронологічний план роботи на рік, де вказані місяці, коли потрібно пройти з учнями ту чи ту тему. Наприклад, цьогоріч тему “Демократія і громадянство” нам потрібно інтегрувати до початку жовтня. Тож я, як вчителька англійської, маю переглянути зміст свого предмета та визначити, які теми найкраще підійдуть для такої інтеграції й перенести їх, скажімо, на вересень.

Наприклад, я розумію, що в шостому розділі підручника йдеться про системи правління та вибори в англомовних країнах, що дуже релевантно до теми демократії та громадянства. Отже, цю тему я перенесу й розгляну з учнями раніше”, – пояснює Наталія Луцик.

Такий підхід може застосувати й вчитель математики, продовжує вона. Якщо вивчення графіків та статистики припадає на кінець року, то він може перенести ці теми на початок, адже поняття, які вивчаються в межах цих тем, добре інтегруються в загальну тему “Демократія та громадянство”, бо ними користуються під час виборів.

“Додам, що дуже часто цю тему ставлять саме на осінь, тому що тоді в Норвегії з певним проміжком відбуваються місцеві вибори. У такі роки ми можемо з класом навіть сходити на виборчі дільниці та наочно розповісти, як відбувається голосування”, – розповідає Наталія.

Ілюстративне фото. Джерело: www.dr.dk

Вчителька акцентує, що вчителі вільні в організації своїх уроків та в тому, де краще використати певні теми зі свого предмета й інтегрувати їх із темами, наближеними до громадянської освіти. Головне – досягти навчальних цілей, які ставить перед педагогами місцеве міністерство освіти.

“Наприклад, коли ми вивчаємо права і свободи людини, то в контексті англійської мови я розглядаю з учнями відповідні терміни, приклади відомих постатей.

А ще влаштовую дискусії про те, чи потрібно давати право голосу людям, які не є громадянами країни, у якій мешкають, чому так/ні. Або – чи потрібно змінити віковий ценз і, наприклад, дозволити голосувати раніше 18 років. Тут важливо навчити дітей формувати свою думку та висловлювати її, саме тому під час занять ми часто щось обговорюємо”, – ділиться вчителька.

Також, за її словами, педагоги постійно наголошують на тому, що учні можуть впливати на життя закладу освіти й громади. Наприклад, у школі, крім місцевого самоврядування, вони можуть також мати вплив на хід проведення уроків.

“Наприклад, я називаю учням тему уроку, часові рамки, а форму оцінювання чи організацію заняття вони можуть обрати самостійно. Тоді я наголошую учням, що це якраз їхній демократичний вибір. І дуже важливо, щоб він прослідковувався не лише в теорії, а ось у таких речах на практиці, зокрема, у житті самої школи”, – вважає Наталія Луцик.

НІМЕЧЧИНА

Громадянська освіта в Німеччині не завжди є окремою дисципліною. Її часто інтегрують в інші предмети. Це формує в учнівства більш комплексний погляд, розповідає Дарія Вензель, яка працює в одній із німецьких шкіл землі Гессен. Зокрема, інтеграція прослідковується в таких предметах:

• політика та економіка (Politik und Wirtschaft): учні знайомляться з політичною та економічною системами Німеччини, країн ЄС та світу, основами демократії, правами людини, соціальною взаємодією тощо. Також із дітьми аналізують різні політичні явища, проводять дебати на політичні теми, щоб учні могли формувати власну думку та оцінювати думки інших;
• суспільствознавство (Gesellschaftslehre): ця дисципліна акумулює зміст таких традиційних предметів, як географія, історія та політика.

Тут із дітьми говорять про історичну свідомість, громадянську відповідальність (зокрема, порушують теми міграції та національних меншин), міжкультурну взаємодію з представниками інших країн, участь у суспільних процесах. А ще на уроках можуть розповідати про свою громаду, правила поведінки в суспільстві, знайомити учнів із місцевою владою, її функціями;

• релігія (Religion) та етика (Ethik): громадянська освіта частково інтегрується і в уроки етики або релігії, де з дітьми обговорюють різні моральні питання, відповідальність, різноманітність культур та світоглядів, рівність, толерантність тощо.

Дні дитини в Берлінському Рейхстазі. Джерело: www.deutschlandfunk.de

Однак вчителька акцентує, що кожна федеральна земля має власну освітню програму, тож назви предметів та їхнє наповнення можуть різнитися залежно від регіону.

Водночас питання громадянської освіти починають розглядати та проговорювати з дітьми, починаючи з наймолодшого віку.

“Звичайно, у дошкільній освіті й початковій школі це не так яскраво виражено. Там більше використовують формат ігор та розмов. А ось акцент на навчання, де з’являються дотичні до громадянської освіти предмети, з’являється у 3–4-х класах.

Але вже з найменшого віку з дітьми говорять про принципи толерантності, прийняття в суспільстві, взаємодії, взаємоповаги, власних кордонів. Тож уже в середню школу вони приходять добре підготовлені”, – каже Дарія.

Цікавими є і формати, за допомогою яких дітей знайомлять із громадянською відповідальністю, правами та демократією. Наприклад, як розповідає вчителька, у місцевих дитячих садочках можуть проводити дні спільної допомоги, коли разом із дітьми вихователі доглядають за садом чи територією закладу.

Також із дітьми грають в ігри, які націлені на співпрацю, розвʼязання конфліктів та пошук рішень, проводять екскурсії до місцевих установ (як-от поліцейський відділок, пожежні станції), де розповідають про їхні функції.

“Взагалі в Німеччині дуже поширені добровільні пожежні команди, які є в кожному маленькому селі чи містечку у вигляді окремих пожежних станцій. До них на волонтерських засадах приєднуються місцеві мешканці, які у випадку надзвичайної ситуації у своєму населеному пункті надають допомогу (наприклад, під час пожежі чи повені). Учні теж можуть відвідувати такі станції, як гуртки. Там їм розповідають, як працює техніка, як поводитися під час надзвичайних ситуацій тощо. Такі ініціативи об’єднують суспільство на локальному рівні”, – ділиться Дарія.

Джерело: Feuerwehr Werneck

А ще в школах:

• проводять дні волонтерства;
• організовують проєктну діяльність;
• екскурсії до місцевих установ;
• поїздки до парламенту (для учнів середньої та старшої школи);
• розвивають шкільне самоврядування, дебатні клуби…

“Цікавою практикою є соціальні тижні або соціальне стажування. Здебільшого участь у них беруть уже старші учні. У межах такої практики їх заохочують навчатися поза школою та брати на себе відповідальність перед громадою. Наприклад, організовувати благодійні заходи, провести час у будинку для літніх людей і поспілкуватися з пенсіонерами, волонтерити в притулку для тварин тощо”, – ділиться Дарія Вензель.

За її словами, це дає учням змогу зрозуміти, що саме вони можуть зробити, щоб щось змінити у своїй громаді, та яку відповідальність можуть на себе взяти. Через такі інтерактивні форми діти вчаться не лише теорії, але й беруть активну участь у житті суспільства.

Також у Німеччині функціонує загальнонімецький проєкт політичної освіти “Юніорські вибори”, який відбувається паралельно зі справжніми виборами (у громаді, федеральній землі чи на європейському рівні) та має на меті навчити молодь демократичних процесів і пробудити інтерес до політики.

У межах цього проєкту учні створюють реальну симуляцію виборів у школі разом із кабінками для голосування та бюлетенями, які створені за зразком офіційних.

“Наприклад, у червні 2024 року відбувалися вибори до Європарламенту. За декілька тижнів до цього наші учні знайомилися з особливостями європейських виборів, завданнями Європарламенту, партіями та їхніми програмами. А потім проводили власне голосування. Так вони мали змогу відчути, що означає політична участь не тільки на місцевому рівні, а й на європейському”, – додає Дарія Вензель.

[Додамо, що здійснюють політичну та парламентську просвіту за схожим принципом і в Україні. Наприклад, цим займається громадсько-освітній проєкт з громадянської освіти М18, у якому бере участь молодь віком до 18 років. Зокрема, в межах проєкту проводять імітаційні ігри, презентації, онлайн-події, а ще пропонують навчання та методичну підтримку для вчителів – ред. ]

Учні під час симуляції виборів в одній із німецьких шкіл. Джерело: сайт Gustav-Heinemann-Schule

Учні під час симуляції виборів в одній із німецьких шкіл. Джерело: сайт Gustav-Heinemann-Schule

 АВСТРІЯ

Наталія Сорокіна, доцентка, кандидатка педагогічних наук та викладачка в Інсбруцькому університеті Леопольда і Франца, розповідає, коли її син навчався в середніх класах однієї з академічних гімназій Інсбруку, то вивчав наближені до громадянської освіти теми під час уроків “Релігії й моральної освіти”. Це окремий предмет, який викладають підготовлені для цього вчителі.

Зокрема, за її словами, там порушуються питання толерантності в мультикультурному суспільстві, відповідальності й громадянської активності. Діти виконують різні проєкти у вигляді подкастів, презентацій та есе.

Чимало уваги приділяють і дискусіям. Наприклад, з учнівством можуть розглядати якусь справу-злочин, де вони висловлюють своє бачення ситуації залежно від ролі: злочинець, суддя, потерпілий, адвокат, свідок.

“Знаю, що ставлення до цього предмета дуже серйозне, а сам процес орієнтується більше на рефлексію та формування власного ставлення до ситуації чи теми”, – ділиться Наталія.

Якщо тема є чутливою і може викликати неоднозначну реакцію в дітей, то її окремо виділяють у підручнику. У таких моментах автори просять звертати увагу на різні погляди, ставитися до них критично, щоб сформувати власну думку й цінувати думки інших.

Також у межах цього предмета учням розповідають про інформаційну грамотність, принципи роботи соцмереж, поняття гендеру, гендерну рівність, штучний інтелект, біженців, війну, мир та пацифізм.

КАНАДА

А ось у Канаді предмет “Громадянська освіта” є обов’язковим у старшій школі, про що “НУШ” раніше розповідав Крейг Марлатт, учитель громадянської освіти, рівності та географії в старшій школі міста Уксбрідж, провінції Онтаріо.

Нагадаємо, що цей предмет знайомить місцевих учнів із державним управлінням, функціями кожного з рівнів влади в країні та поняттям “світового громадянства”. Викладають його впродовж 9 тижнів.

• Спершу учні отримують загальне бачення про те, як працює держава, як здійснюється державне управління.
• Далі вони переходять до вивчення канадської системи управління, законодавчої, виконавчої та судової гілок.
• А завершується курс масштабним проєктом із громадянської освіти, який дає змогу й учням, і вчителям побачити, як вони зрозуміли та засвоїли матеріал.

Чимало уваги приділяють вчителі й розвитку практичних навичок у межах цього курсу. Наприклад, під час вивчення розділу “Модель парламенту”, де учні мають вивчити законодавчу гілку влади, канадські вчителі пропонують їм створити модель-симуляцію парламенту та провести засідання, розподіливши між собою ролі:

• керівна партія,
• опозиція,
• треті партії тощо.

На посади учні “призначають” себе самостійно в межах команд. Далі вони дізнаються про стандартний робочий день у парламенті, як там ведеться робота, як законопроєкт стає законом тощо. А потім мають запропонувати свій законопроєкт, обґрунтувати його значення, вислухати опонентів, обговорити деталі, внести зміни чи корективи. На це відводять 75 хвилин (саме стільки часу тривають уроки в старшій школі в Канаді).

Джерело: policyoptions.irpp.org

Головне, щоби учні могли спробувати, як усе працює, та хай навіть у зменшеній копії зрозуміти принципи роботи парламенту. Подібним способом учні також організовують симуляцію роботи судової системи, виконавчої влади тощо. Додаткові бали із цього предмета вони також можуть набрати за участь у різних громадських чи соціальних проєктах поза межами школи.

Більше про інші цікаві проєкти та форми навчання громадянської освіти в Канаді ви можете прочитати в нашому матеріалі.

Ірина Троян, “Нова українська школа”
Титульне фото: ШІ