Яка моя роль у відбудові країни й у чому мій талант: сучасна профорієнтація для підлітків

Схильність до певних професій найчастіше проявляється в підлітковому віці. Це вдалий час для розвитку талантів і вмінь, а школа – найкраще місце для цього. Втім, сучасні підлітки не лише досліджують себе та визначаються з майбутньою сферою, а й міркують про те, які професії будуть потрібними Україні для відбудови та відновлення.

Подекуди шкільну освіту критикують за брак продуманої профорієнтаційної програми. Засилля теорії та непрактичність отриманих знань призводять до того, що старшокласники не завжди розуміють, до якої спеціальності мають нахил. А це впливає на їхню подальшу кар’єру.

Сучасній молоді ще зі школи важливо пов’язувати вивчене з викликами часу. Тоді й вибір свого покликання буде усвідомленим.

У новому матеріалі розповімо, чим у цьому випадку можуть зарадити вчителі. Зокрема, у статті читайте про таке:

• які питання поставити підлітку для розуміння свого шляху;
• як підтримувати в учнях допитливість;
• яким, згідно з дослідженнями, бачить своє майбутнє українська молодь та де планує працювати.

ДОПОМОГТИ ЗРОЗУМІТИ СВОЇ ТАЛАНТИ

Найяскравіше таланти молоді проявляються в хобі – коли ми робимо те, що нам щиро подобається, без примусу. Втім, і в шкільних заняттях учням можна допомогти відчути свої супервміння.

Запитайте підлітка:

• що б ти робив / робила, якби мав / мала багато вільного часу?
• від чого в школі ти отримуєш задоволення, що тебе драйвить на уроках?

Відповіді покажуть інтереси школяра чи принаймні наштовхнуть на роздуми про самовизначення. Чим раніше підліток зрозуміє, що йому вдається найкраще, тим впевненіше зможе відповісти собі: “Ким я хочу стати після школи?”

ПІДТРИМАТИ У СПРОБІ ПІЗНАТИ СЕБЕ В РІЗНИХ НАПРЯМАХ

З розвитком технологій деякі професії зміняться не за формою, а за змістом. Певні зміни вже помітні в популярних сферах.

Наприклад, нині піарники не обмежуються написанням текстів та організацією пресконференцій. Сучасний PR – це більше про стратегічні комунікації, продюсування брендів та персональних іміджів. Адвокати стали частіше концентруватися на розв’язанні юридичних колізій. У майбутньому військові-ветерани можуть перейти в кіберзахист. Медики більше уваги приділятимуть прогнозуванню стану пацієнта, щоби запобігати захворюванням. Усе це потребуватиме від фахівців якісно нових навичок, а подекуди й уміння вдало поєднувати в собі різні компетенції.

“Коли я вступала в університет, у моїй голові було стільки стереотипів про ІТ… Згодом я побачила, що тут потрібні дизайнери, рекрутери, аналітики, проєктні та комунікаційні менеджери, – каже Поліна Кравцова, Chief Marketing Officer українського стартапу OptySun. – Багато чого в цій сфері можна виконувати й без знань математики, маючи зовсім інший набір навичок. Звісно, щоб стати програмістом треба розуміти математику. Але це не про розв’язання задач із геометрії та алгебри, а про вміння побудувати в голові алгоритм розв’язання задачі. Спробуйте такий лайфхак – шахи. Коли часто граєш у шахи, вчишся будувати наступні кроки, помічаєш, як діє суперник. Тоді, можливо, не знаючи математику, ти матимеш необхідні навички, щоб вивчати програмування”.

ПІДТРИМУВАТИ В УЧНЯХ ДОПИТЛИВІСТЬ І ВИНАХІДЛИВІСТЬ

У цьому помічним стане проєктне навчання – коли учні включаються у розв’язання реальної проблеми, виклику, який є значущим для них, їхньої школи чи громади.

“Для середньої школи це можуть бути готові завдання максимально наближені до ситуації навколо, але такі, що містять інструкцію. Тобто має бути наочний шлях розв’язання проблеми. Ми так під час “Інженерного тижня” запропонували школам декілька завдань: Картонний стілець, Термос для марсіанина, Фільтр для води, Автоматична система поливу, Дистилятор. Їх можуть давати учням вчителі алгебри та геометрії, фізики, хімії. І це ті практичні знання, які протягом останнього року діти могли дійсно застосовувати в житті. Після їх виконання учнів можна попросити удосконалити рішення чи придумати альтернативне”, – каже Олена Шульга, менеджерка освітньої програми “План Дій”, координаторка “Інженерного тижня”.

Поки діти занурені в дослідження, вчителі можуть ефективніше побудувати роботу. Скажімо, замість лекцій перейти до консультування, а це вже новий формат стосунків з учнями.

“Я б рекомендувала школам спробувати більш комплексні завдання на межі кількох предметів. Дітям це дозволить сформувати навички менеджменту та розуміння, як поєднувати різні знання в цілісному проєкті, – рекомендує Марго Дідіченко, архітектурна дослідниця, проєктна менеджерка урбаністичної коаліції Ro3kvit. – Запропонуйте учням дослідити певну локацію. Тут уроки історії та географії стануть у пригоді.

Школярі можуть запропонувати власне бачення об’єкта та намалювати його на заняттях із мистецтва, а на трудовому навчанні – створити прототип чи макет. З допомогою вчителя математики наостанок учні можуть порахувати необхідні обсяги матеріалів для реалізації проєкту в реальному просторі. Такі довготривалі задачі навчають планувати робочий час, визначати пріоритети, розподіляти роботу в команді, формувати очікування та досягати цілей”.

ДОПОМОГТИ ВИЗНАЧИТИСЯ З ПРОФЕСІЄЮ

У дослідженні “Future of work 2030: як підготуватися до змін в Україні” йдеться про те, що молодь здебільшого не лякає майбутнє працевлаштування. Вони усвідомлюють необхідність навчання навіть після отримання вищої освіти. Водночас кажуть, що їм не вистачає рекомендацій у працевлаштуванні.

Обираючи майбутній фах, діти зазвичай зважають на зовнішню привабливість професії. Наприклад, оцінюють спеціальності за рівнем зарплатні чи іміджем компанії, де потенційно працюватимуть. Досі впливовим залишається досвід батьків, старших братів і сестер, престижність професій, їхнє висвітлення в медіа та соцмережах.

Через це діти можуть ігнорувати власні схильності, зважаючи на суспільний образ професії. Водночас коли немає умов для розвитку власних сильних якостей, школярам стає складніше обрати професію, яка допомогла б їм повноцінно реалізуватися в дорослому віці.

“Компанії й освітні установи – школи, заклади професійно-технічної освіти, університети – мають об’єднатися й оновити систему навчання та кар’єрного консультування, щоб молодь в Україні обирала професію не через призму досвіду батьків, а через майбутні перспективи працевлаштування в умовах конкуренції”, – додає Марина Саприкіна, Голова Правління Центру CSR Ukraine.

ПОТРЕБА У ФАХІВЦЯХ ДЛЯ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

За даними дослідження CEDOS спільно з Фондом ООН, для молоді професії будівельників(-ць), архітекторів(-ок), інженерів(-ок), медиків(-инь), спеціалістів(-ок) з психічного здоров’я актуальні нині та будуть необхідними після завершення бойових дій. У порівнянні з попередніми опитуваннями, зараз більше молоді вважає для себе привабливою сферу торгівлі (16 % проти 11 % у 2021 році).

Помітно покращилося ставлення до професії військового(-ї): 23 % вважають, що воєнний фах дозволяє досягти успіху в житті. Ще минулого року так думали лише 11 %. Зменшилася популярність банківської сфери, педагогіки, дизайну, юриспруденції.

ЧИ ХОЧЕ МОЛОДЬ ПРАЦЮВАТИ В УКРАЇНІ

Так, понад 65 % молодих людей бачать своє майбутнє вдома. У Європі – 42,1 % опитаних, решта – в інших країнах. Також деякі розглядають можливість навчання та практики за кордоном, щоби потім адаптувати найкращі ідеї в Україні. У дослідженні про вплив війни на молодь, 64 % хочуть повернутися до населеного пункту, у якому проживали раніше, 2 % – до іншого.

Серед найважливіших цілей у житті 57 % опитаних зазначають “бути корисними Україні”.

Сьогодні волонтерство є своєрідною профорієнтацією. Від майстрування окопних свічок та плетіння маскувальних сіток до збору донатів на військові потреби – варіантів для залучення молоді безліч. Так школярі набувають практичного досвіду в різних сферах, можуть краще зрозуміти свої сильні сторони, відчути цінність власної роботи.

Євгенія Штефанова, Марганецький ліцей № 11, Дніпропетровська область:

“Мені хочеться робити щось нестандартне. Таке, щоб дивлячись на це рішення, ми пам’ятали події минулого й хотіли йти в майбутнє”.

Вероніка Рибачок, Ладижинський ліцей № 4, Вінницька область:

“Відбудова країни – це створення комфортного життя. Можна зробити й те, чого раніше ми не мали, але зараз і в майбутньому це нам потрібно. І тут важливо не забувати нашу історію”.

Антон Сало, Куликівський ліцей, Чернігівська область:

“Ми так часто чуємо питання: “Що найперше я зроблю після перемоги?” Але я би запитав однолітків так: “А що саме ТИ зробив / зробила, щоб наблизити перемогу?” І не треба ніяких відмовок, мовляв, “а що ми можемо, ми ж діти”. Дізнавшись про можливість долучитись до оновлення навігації в Куликівці, я подумав: ось мій крок до перемоги. Якщо коротко про проєкт, то коли росіяни намагалися пройти в нашу громаду, задля безпеки мешканців зняли таблички з назвами вулиць та вказівники населених пунктів. І саме зараз нашій школі випала нагода їх відновити. Нові таблички зробимо з переробленого пластику.

Ким я себе бачу в проєкті? Мене цікавить процес виготовлення навігації, безпосередньо робота на обладнанні, бо я люблю пробувати щось нове й бути корисним”.

Каріна Юрчак, Ладижинський ліцей № 4:

“У сучасному світі є багато напрямів, де люди взаємодіють заради гарного, продуктивного майбутнього. У мене чимало планів та ідей на майбутнє. Наразі зосередилася на розвитку в собі лідерських якостей, комунікаційних навичок. Вірю, що це дозволить мені реалізувати багато проєктів на допомогу українцям. Та й загалом для всіх на нашій планеті. Наприклад, щось екологічне”.

Однак через брак необхідних умінь та без підтримки професіоналів, часто молодь так і залишається сам на сам із бажанням допомагати. Школи спільно з громадським сектором можуть цьому зарадити.

“Школи мають стати для учнів місцем сили – простором, де вони втілюватимуть свої ідеї, перейматимуть знання різних фахівців, матимуть підтримку й постійний фідбек. А ще обмінюватимуться досвідом одне з одним. У воєнний час можливість спільно діяти й не залишитися з проблемою наодинці є критично важливою. До цього ми прагнемо в освітній програмі з відбудови для підлітків – “План Дій”, – додає Олена Шульга. – Вісім шкільних команд з експертами та менторами до осені працюватимуть над власними проєктами. Вони шукають інженерні розв’язання інфраструктурних проблем для своїх шкіл та громад, а також фокусуються на роботі зі збереження пам’яті. Такі команди створять артоб’єкти. Вчителів ми знайомимо із сучасними освітніми практиками. Вони зможуть користуватися ними й надалі, у форматі позаурочної чи позакласної роботи”.

Воркшопи, вебінари, ярмарки вакансій – будь-які події мають бути спрямовані на формування навичок, затребуваних у відбудові країни, каже Олена. Йдеться не лише про будівництво житла. Крім “роботи руками”, важливі креативність та ініціативність у пошуку нових розв’язань інфраструктурних проблем. Гнучкість і самодисципліна дозволять ефективно працювати віддалено, а розвинена емпатія – враховувати потреби всіх людей, зацікавлених у розв’язанні проблеми.

ЩО ДАЛІ?

На сайті Міністерства освіти і науки України є поради щодо профорієнтації, але всі матеріали були розроблені ще до повномасштабної війни. Школам потрібна актуальна програма у відповідь на нові виклики ринку праці. Адже старшокласники мають обирати профіль не лише з урахуванням своїх інтересів, але і зважаючи на запити роботодавців.

Чим раніше молодь почне опановувати те, що їй цікаво й дійсно потрібно країні, тим ґрунтовнішою буде підготовка й тим більше в підлітків шансів стати й залишатися затребуваними. У результаті країна отримає кваліфікованих, щиро захоплених своєю справою фахівців.

Альона Нагаєвщук, спеціально для “Нової української школи”

Фото: unsplash.com