Теми статті: історія, матеріали для уроків
12 Вересня 2024
1 042
0
Наприкінці минулого навчального року “Нова українська школа” почала серію матеріалів на тему “А що, якби росії не існувало”. Редакція розглядає їх, з одного боку, як спосіб “злити” емоційну напругу і тривожність для освітян та учнівства, а з іншого, що важливіше, – як ідеї для уроків із різних предметів. Під час таких занять можна докладніше розібратися з історичними взаємозв’язками України та держави-агресорки, щоби подолати колоніальні наративи, послабити вплив ворожої пропаганди й підсилити розвиток низки ключових компетентностей.
У попередніх матеріалах ми говорили про те, що трапилося б, якби
А в цьому матеріалі читайте про те:
Звернімося до “якбитології” – розмови про історії в умовному способі: а що, якби, скажімо, росія не змогла захопити Крим у 2014 році. Наслідки такої події нам уявити найпростіше, адже вчителі були її свідками, та і старші учні та учениці, із якими пропонуємо обговорювати історію Криму, на той момент уже народилися – отже, це щось, що відбулося “за їхнього життя”. А як щодо давніших подій, робота з якими потребує знань з історії й, можливо, додаткових проєктних досліджень? Спробуємо поміркувати разом.
Окремого курсу з історії Кримського півострова в шкільній програмі немає, однак Крим є наскрізною темою в предметі “Історія України”, що, зрештою, логічно, адже півострів – частина нашої держави. Принагідно нагадаємо, що ГО “Смарт освіта” разом із фахівцями з теми створює цикл аудіоуроків “Історія Криму”. Послухати 22 уроки можна за посиланням.
Юлія Топольницька, кандидатка історичних наук, співавторка підручників з історії та методистка ГО “Смарт освіта” визначила ключові точки, у яких історія Криму – а отже, й України – могла би скластися інакше. Переважно йдеться про позитивні сценарії, однак виключати ще гірший, ніж у реальності, розвиток подій також не варто.
Нижче у вигляді таблиці ми окреслили:
Аби допомогти педагогам спрямувати розмову зі школярами, колонку “Приблизні наслідки/сценарії” склав Мартін-Олександр Кислий – кандидат історичних наук, спеціаліст з історії Криму, автор дослідження “Повернення кримських татар на батьківщину у 1956–1989 рр.”.
[У таблиці нижче ви знайдете різні варіанти розвитку історичних подій. Приклади завдань, які можна реалізувати зі школярами на уроках, шукайте наприкінці матеріалу].
Клас | Альтернативна подія/ перебіг події | Приблизні наслідки/сценарії |
---|---|---|
8 клас | 1783 рік – не відбувається російської анексії Кримського півострова і знищення Кримського ханства. | Кримське ханство проходить усі ті самі історичні етапи що й решта європейських держав: індустріалізація, націоналізм тощо. Можливо, у Першій світовій війні (якщо вона відбудеться) ханство бере участь на боці Османської імперії (Центральних держав). Після поразки у війні в країні виникає соціальне та політичне невдоволення владою хана, населення вимагає реформ. Молоді й умотивовані політичні еліти беруть владу до своїх рук – і вже незабаром Кримське ханство стає успішною країною.
Такий сценарій передбачає, що, можливо, у майбутньому Кримське ханство буде сусідом України, із яким потрібно буде вибудовувати відповідні партнерські відносини. |
10 клас | У 1917 році в Криму більшовикам не вдається знищити новопосталу державність кримських татар (Директорія). | Молода кримськотатарська політична еліта на чолі з Номаном Челебіджіханом втілює все заплановане – для перетворення Криму на таке місце, де кожна людина почувається вільною. Згідно з Конституцією, кримська влада першою не тільки в мусульманському світі, але й серед багатьох країн Європи проголосила право жінок обирати й бути обраними до органів влади. До Криму надходять інвестиції, туди їдуть трудові мігранти в пошуках кращої долі. Усе це стало можливим не лише завдяки наполегливій праці Курултаю (народного представницького органу), але й тому, що Крим став повноправною автономією в складі України: корінні народи Криму відчувають підтримку центральної влади у всіх питаннях, ефективно співпрацюють з українцями. Можливо, Кримська Демократична Республіка існує як незалежна країна декілька років, а Акт Злуки успішно об’єднує її з УНР та ЗУНР.
Як бачимо, такий сценарій передбачає збереження української національної держави, самостійної й незалежної, унаслідок Національно-визвольних змагань 1917–1921 років, без входження України до складу СРСР. Розуміння цього факту додає потрібний контекст для роздумів про долю Криму. |
11 клас | У 1945 році СРСР не знищує Кримську автономію, депортації кримських татар не відбувається. | У 1944 не відбулося депортації-геноциду кримських татар. Уже під час “відлиги” (1960-ті роки) Крим став центром дисидентського руху в СРСР загалом і в Україні зокрема. Це неабияк пришвидшило розпад Радянського Союзу – його крах відбувся значно раніше (конкретні дати можна обміркувати разом з учнівством*). Кримські татари не були депортовані з Криму, тому склад населення Криму не змінився – отже, тут немає переселенців із росії. А це означає, що влада на півострові належить корінному народу. Це, своєю чергою, зробило неможливими всі зазіхання росії на півострів: корінні народи пам’ятають жахи й злочини російських колонізаторів, тож протистоять навіть найменшим зазіханням сучасної росії на півострів. Як результат – не сталася окупація 2014 року.
*Як варіант, додає Юлія Топольницька, можна запропонувати дітям таке завдання: назвати приблизні дати розвалу СРСР під час вивчення наслідків Другої світової (гіпотетично – якби не було депортації кримських татар) – це буде випереджальне завдання. Додатково можна поміркувати над питанням, які чинники могли б спричинити розпад СРСР у той чи той період, рік тощо. Пізніше, під час вивчення теми розпаду Радянського Союзу, можна повернутися до своїх попередніх гіпотез і переглянути їх з огляду на нові знання, набуті протягом цього часу. Така рефлексія розвине навички аналізу й синтезу, допоможе закріпити опанований матеріал. |
11 клас | На початку 1990-х років Україна не погоджується на присутність російських військово-морських сил у Криму. | Триває посилений тиск РФ на новостворену українську державу. Вздовж державного кордону відбуваються поодинокі сутички та провокації за участі регулярної армії РФ. Українці вимушені створювати нову професійну армію, що здатна дати відсіч агресору. Припустимо, що вже на середину 90-х Україна – сильна країна, що здатна диктувати свої вимоги, а тому не відмовляється від ядерної зброї й стає повноправним членом НАТО.
Як додає Юлія Топольницька, для реалізації сценарію “сильна Україна” самої лише відмови від присутності росії в Криму недостатньо: Україна мала би піти за “польським” сценарієм і провести агресивні економічні реформи. Це може стати додатковою темою для обговорення комплексної проблематики геополітичного становища України у 1990-х. Зверніть увагу! Такий сценарій, з огляду на агресивну зовнішню політику росії, може мати вкрай складні наслідки для України: росіяни звикли застосовувати шантаж, а отже, у відповідь на відмову розмістити свої війська в Криму, могли б, наприклад, “перекрити” Україні газ. Або ж почати відкриту війну на 30 років раніше. Слід враховувати, однак, і те, що у 1990-х минуло ще недостатньо часу для того, щоб народи колишнього СРСР, які, хай і з примусу, але звикли “брататися”, нормально сприйняли відкриту агресію росіян проти українців: росія мала би на це зважати. Крім того, її економічне становище навряд чи дало би змогу піти на таку авантюру – хоч, з іншого боку, ресурсів для нападу на Ічкерію в 1994 році в росії цілком вистачило. Важливо пам’ятати про подібні можливості, щоби чітко розуміти історичні умови певних доленосних політичних рішень. |
11 клас | У 2014 році росія не окупує Кримський півострів і не проводить так званий “референдум”. | У результаті немає жодних “сепаратистських рухів на Сході”, немає прикладу, яким могла би надихатися “русская вєсна”, немає навіть сумнівно легітимного прецеденту відчуження території незалежної держави (за умов, що в цьому альтернативному сценарії не було кризи 1990-х і Тузлівської кризи 2003 року). Крим, як і решта України, рухається шляхом реформ та євроінтеграції. Іноземний капітал перетворює пострадянський курорт на справжню перлину. Позаяк не відбувається знищення українськомовної освіти на півострові, а викладання кримськотатарської мови не скоротили до 1–2 годин на тиждень, поступово триває його “лагідна українізація”. Україна підтримує розвиток мови й культури корінних народів, зокрема, кримських татар.
Зверніть увагу: такий позитивний сценарій найімовірніший за умови, що не було російської окупації Ічкерії, Абхазії, розв’язання конфлікту в Нагірному Карабаху тощо. |
Учителі й учительки історії можуть скористатися запропонованими сценаріями, або вигадати свої, які спадуть на думку у зв’язку з іншими темами програми. Важливо, однак, пам’ятати, що ці сценарії мають спиратися на факти, а не бути простором нестримного фантазування.
Пропонуємо докладніше розглянути ще один сценарій, щоби простежити логіку руху думки в “якбитологічній” вправі з історії. Його запропонувала Ельміра Аблялімова-Чийгоз – проєктна менеджерка Кримського інституту стратегічних досліджень, прокоментувала Юлія Топольницька. Коментарі останньої відповідно позначені, решта тексту – фаховий погляд пані Аблялімової-Чийгоз, що може слугувати прикладом розгортання сценарію альтернативної історії, у якому експансія москви на Відень уповільнюється.
Передумовою до альтернативних подій є ганебний московський Прутський похід 1711 року – цю подію вивчають у 8 класі в курсі “Історія України”, однак, як вважає Юлія Топольницька, говорять про неї недостатньо.
Отже, за яким алгоритмом можна побудувати обговорення?
1. Нагадаємо реальний перебіг історії: московити на чолі з Петром I виступили проти Османської імперії та її союзників (Кримське ханство, Швеція, Військо Запорозьке Івана Мазепа та його козаки). Метою Московії в цьому поході було розширення своїх володінь на південь, контроль над Чорноморським та Азовським узбережжями. Водночас Османська імперія переживала внутрішню політичну кризу. Унаслідок походу московити потрапили в оточення турків, кримських татар та їхніх союзників, і лише підкуп турецького візира й виплата колосальних сум грошей турецьким воєначальникам переконали турків підписати з московитами мир. Під час цього походу все могло закінчитися вкрай погано і для московитів, і для самого Петра – саме це стає ключовою точкою наших роздумів. Це так звана точка біфуркації, тобто момент, у який історія могла скластися геть інакше.
2. Розглянемо постаті й контекст. Перш ніж переходити до самого походу, Ельміра Аблялімова-Чийгоз радить поглиблено звернутися до постаті хана Девлета II Ґерая, якому в шкільному курсі історії не приділяють належної уваги. Крім того, необхідно додати декілька штрихів до розуміння контексту подій – політичної ситуації в регіоні.
Хан Девлет II Ґерай – син хана Хаджи Селіма Ґерая, одного з найвидатніших політичних діячів XVII століття, який 23 роки (з перервами) очолював Кримське Ханство та користувався неабиякою повагою серед населення Криму. Хаджи Селім Ґерай рекомендував Девлета II на престол як найбільш підготовленого до такої посади.
Хан Девлет II Ґерай мав войовничий, сміливий характер, був освіченою людиною. Він, як і його батько, намагався зміцнити кордони своєї держави, щоб запобігти російській експансії: розумів загарбницькі наміри Петра I й намагався діяти на випередження. З цією метою Девлет II Ґерай продовжив ідею попередників щодо створення воєнного альянсу зі Шведським Королівством та Військом Запорозьким проти росії. (Варто зауважити, як додає Юлія Топольницька, що Кримське ханство в цей період усе ж лишалося васалом Османської імперії, тому можливість самостійного ухвалення рішення щодо створення альянсу – під питанням).
Коли Османська імперія втратила фортецю Азак (сучасне місто Азов у Ростовській області РФ), Московське царство вперше отримало нагоду вийти до Чорного й Азовського морів. Це створило умови для нападу на Крим із моря і значно послабило кордони Кримського Ханства та Османської імперії. Кримські хани були невдоволені постійною політикою примирення між Османською імперією і росією, бо остання нарощувала свою військову присутність на Дніпрі, а це загрожувало Криму. Але навіть така ситуація не переконала Османську імперію в необхідності посилити захист північних кордонів держави й переосмислити політику щодо росії.
3. Врахуємо додаткові чинники: “Одночасно, на мою суб’єктивну думку, кримські правителі не залишали ідеї повернути свій вплив на території колишньої Золотої Орди, зокрема й на Казанське та Астраханське Ханство, які завоювала Московія. Водночас, відповідно до угоди, яку уклали між собою ще князь Іван III з Менглі-Гіреєм у 1473 році, Московія вважалася васалом Кримського Ханства, і московити мали сплачувати щорічну данину Криму. Виплати данини, як і васальний стан Московії перед Кримом, були офіційно припинені лише за правління Петра I після підписання Константинопольського мирного договору 1700 року (хоч фактично виплата данини припинилася з 1683 року, для росії було важливо включити цей пункт у Константинопольський договір, щоб зафіксувати свою незалежність від Кримського Ханства). Однак, кримські правителі, як нащадки своїх попередників – Золотої Орди – не покидали ідеї повернути Московії її статус васальної залежності від Криму”, – міркує Ельміра Аблялімова-Чийгоз. Застосовуючи таку оптику, ми намагаємося зрозуміти мотиви всіх сторін у певній історичній ситуації, а це допоможе нам визначити більше можливих альтернативних сценаріїв, а отже, і наслідків для них.
4. Визначаємо альтернативний варіант подій, із яким працюємо: союзники здобувають абсолютну перемогу над Московією, а отже, принаймні на декілька років призупиняють її експансію на південь. Це дало би змогу Кримському Ханству змінити та зміцнити кордони, побудувавши фортеці й системи оборони.
Як додає Юлія Топольницька, за такого розвитку подій сценарій для Московії міг би бути абсолютно катастрофічним: “Не можна забувати, що Московія тоді вела Північну війну проти Швеції. Якби внаслідок Прутського походу Петро I помер, Московія програла б Північну війну, не захопила б велетенських територій, втратила частково раніше захоплені, платила б контрибуції, не оголосила б себе імперією відповідно. Зменшився б тиск на Гетьманщину – або й узагалі Гетьманщині вдалося вийти з-під московської залежності”, – пояснює науковиця.
5. Відповідно до альтернативного варіанту подій визначаємо можливі наслідки для української та світової історії, наприклад:
a. Абсолютна перемога над Московією зміцнила би відносини Кримського ханату із козаками, що, ймовірно, створило б умови для кращої оборонної, економічної співпраці між козаками й кримськими татарами. За умови розв’язання гострих питань із Ногайською ордою такі союзи створили б міцний щит біля кордонів Кримської держави.
b. Усі ці події, ймовірно, могли б змінити наслідки наступних походів на Крим, зокрема походу Мініха 1736 та 1737 років, зберегти унікальні документи ханської канцелярії, бібліотеки й сховища архівів, які багато чого нам розповіли б про Кримське Ханство. Якби ці кримські походи росіян і відбулися, українське козацтво, з огляду на зміцнення стосунків із ханатом, імовірно, не брало би в них участі.
c. Кримські хани демонстрували зважену, послідовну й раціональну зовнішню політику, із чіткими власними геополітичними інтересами. Імовірно, перемога надала би більше політичних, територіальних, економічних важелів кримським ханам у їхніх відносинах з Османською імперією.
d. Напевно, Кримський ханат міг би поновити васальне становище Московії, і повернув би принизливу для неї виплату “поминок”.
e. Повна поразка Петра Й або його фізична ліквідація спричинили б смуту в російській державі, адже нововведення Петра не мали підтримки серед населення та дворян.
f. Смерть Петра I могла би стати причиною втихомирення імперських амбіцій Москви й змінити хід історії України та Кримського Ханства.
Щоб на уроках продуктивно опрацювати питання, приклади яких ми навели вище, історикиня Юлія Топольницька пропонує вдатися до кількох типів завдань. Їх можна виконувати в групах та індивідуально, як пошуковий проєкт чи завдання, пов’язане із творчим письмом, в ігровій формі чи з обов’язковою публічною доповіддю щодо результатів.
1. Групова робота. Обравши конкретне питання в тому чи тому класі, треба обʼєднати учнів та учениць у декілька груп і запропонувати поміркувати над гіпотетичною можливістю: “А що було б, якби росія не анексувала Крим (у певний період)?”. Учнівство має озвучити свої думки про те, що відбувалося б на півострові в політичній, соціально-економічній, культурній, міжнародній площинах. Для оформлення, можна запропонувати створити мапу думок чи дошку асоціацій. Напрацювання груп необхідно обговорити в класі.
☝️Важливо, щоб учні спиралися на реальні факти, описуючи процеси і явища, які б могли відбуватися в Криму. Розвиток уяви – це прекрасно, але історію, що Кримське ханство перетворилося б, умовно кажучи, на країну рожевих поні, як виконане завдання не зараховуємо.
2. Творче завдання. Розглядаючи питання “Якби більшовики не знищили Кримську республіку в 1918 році…”, можна запропонувати учнівству поміркувати:
☝️Слід звернути увагу на реалії часу й на те, які ж все-таки відносини складалися б у Криму з українською владою з огляду на зміну політичних режимів (Українська Центральна Рада, Українська держава, Директорія Української Народної Республіки).
Про те, як розвивати в учнів креативне мислення, читайте в цьому матеріалі – до речі, там є приклад нестандартної Конституції, написаної у вельми незвичайному стилі.
3. Командна гра-симуляція (підійде для учнів та учениць, які обрали історико-політологічний профіль у 10–12-х класах). Стартовою точкою міркувань є створення Кримської Демократичної Республіки – нового суб’єкта геополітики на початку XX століття. Поміркуйте про те, із розв’язанням яких політичних питань доведеться зіштовхнутися уряду? Що потрібно зробити для встановлення дипломатичних відносин із країнами Європи для визнання і набуття правосуб’єктності?
4. Проєктна робота. Розглядаючи питання “Якби росія не окупувала Крим у 2014 році”, можна запропонувати учнівству (у групах) виконати проєкт. Зокрема, створити план із популяризації культурної спадщини Криму – з огляду на євроінтеграційні процеси в Україні.
Інший проєкт може стосуватися української культурної присутності в Криму: діяльності українських митців (художників, музикантів, письменників тощо), чиє життя так чи так було пов’язане з Кримом. Вихідною точкою для міркувань може стати новина про знищення музею Лесі Українки в Ялті (про це стало відомо в середині серпня 2024 року), а також перебудови, а фактично знищення, Ханського палацу під виглядом реставрації.
Невелику довідку про музеї та пам’ятні місця українських письменників у Криму ви можете знайти в останньому розділі цього матеріалу.
5. Командна гра-симуляція. Обговорюючи питання (не)присутності російських військово-морських сил у Криму, яке вирішували протягом 1990-х років, можна запропонувати учнівству гру-симуляцію. Підлітки мають обʼєднатися в команди, які представлятимуть сторони України й росії (сподіваємося, на цю роль знайдуться охочі – зрештою, це лише гра) на міжнародному засіданні, що мало б вирішити долю військово-морського флоту Криму. Учні/учениці мають навести аргументи на користь власної позиції й переконати третю сторону (учителя або групу однокласників/однокласниць) ухвалити рішення передачі флоту Україні чи росії. Мета цього завдання – показати учнівству, що початкова позиція сторони (зокрема, України) не завжди буде виграшною – і слід дипломатичними методами вчитися відстоювати власні переконання і прагнення.
Загалом же, як зазначає Юлія Топольницька, учнівство має усвідомити: жоден сценарій щодо Криму неможливий, доки росія фігурує як велетенська тоталітарна імперія. Вона не погодиться відмовитися від Криму – лише розпад росії на дрібні національні держави і її максимальне послаблення на міжнародній арені може спричинити позитивні сценарії. Ослаблення росії – те, над чим, захищаючи Україну, невтомно працюють Сили безпеки й оборони України, у лавах яких – чимало представників корінних народів Криму. Досягнення мети дається дорогою ціною. Аналіз наведених вище сценаріїв допоможе усвідомити необхідність цієї боротьби й постійної підтримки Збройних Сил України.
Редакція дякує Мємєту Арпаджієву за допомогу із коментуванням матеріалу перед публікацією.
Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”
Титульне фото: НУШ
Обговорення