Теми статті: батькам, вчителям, директорам, освітнім управлінцям, російська агресія, СЕЕН, учням
18 Березня 2023
8 692
0
В умовах повномасштабної війни, ракетного терору та обстрілів, відновлення і стійкість українок та українців мають особливе значення. Досвідом такого відновлення з нами може поділитися ізраїльська психологічна та вчительська спільноти.
Ізраїль перебуває в стані війни вже довгий час, за який країна розвинула практики кризового реагування і життєстійкості. У їхній основні – подолання травматичних подій і знаходження ресурсу для відновлення.
“Терор побудований на тому, щоби було неможливо нормально жити, щоб люди боялися. В останню ескалацію в травні 2021 року ракетні залпи тривали два тижні, кожен день із ранку до вечора. Мешканці міста Ашкелон порахували, що там сирена звучала кожні 40 хвилин упродовж цих двох тижнів. ХАМАС (палестинський рух і партія) стріляв у густонаселені райони й пишався тим, що “пів Ізраїля загнали в укриття“, – розповідає Олександр Гершанов, психотерапевт, спеціаліст із роботи з травмою, директор психо-освітнього проєкту Ізраїльської коаліції травми, спікер Толоки Стійкості № 5 із серії онлайн-подій, які проводить EdCamp Ukraine.
“Новій українській школі” Олександр розповів:
Далі – пряма мова.
Невелике містечко Сдерот на півдні Ізраїлю розташоване за 800 м від Сектора Гази. Попри небезпеку через близькість до Палестини, Сдерот росте й розбудовується, там з’являються нові райони. Житло там дешеве, тому сюди їде жити молодь. Найголовніше, що звідти немає відтоку людей, бо в місті створена надійна система безпеки, а в мешканців є до неї довіра.
Загалом за стандартами у всіх будинках Ізраїлю має бути захищена кімната, щоб не бігти в укриття. Їх будують не лише в нових помешканнях, але й добудовують такі кімнати в старих будинках. Люди туди заходять, зачиняють важкі двері, і навіть якщо весь будинок зруйнується, то всі, хто був у захисному кубі, виживуть. Ці кімнати люблять підлітки, бо там товсті стіни, і можна голосно слухати музику.
У Сдероті зазвичай є 10–15 секунд від пуску ракети до її прильоту. Тому, окрім захисних кімнат у житлових будинках, всюди на вулицях стоять бетонні куби – для тих, кого тривога застала на вулиці. Виглядають вони гарно, бо в місті проводяться конкурси для художників на розпис цих сховищ. На дитячих майданчиках збудовані різні бетонні лабіринти з арматурою. Насправді це теж укриття – якщо дитина грається на майданчику, то під час тривоги може зайти всередину і сховатися.
У будівлях шкіл вікна розташовані вище рівня голів дітей, щоб уламки їх не поранили. Також навколо шкіл стоять гарні бетонні скульптури, які насправді призначені для того, щоб “ловити” ракети на себе й не допускати прильотів до школи. Самі будівлі закладів освіти – це укріплені укриття з потовщеними стінами, бо немає часу виводити класи. Тому, при сигналі повітряної тривоги, діти одразу падають на підлогу, затуляють голову руками за протоколом безпеки. Потім чекають 10 хвилин і, якщо немає повторної ракети, то повертаються до уроку. Частиною повернення та адаптації є пісня, яку учні співають усі разом. В українських дітей теж є така – від ТНМК та Світлани Ройз.
У школах спрямовують сили на те, щоб в екстрених ситуаціях адміністрація знала, що робити, а вчительство не розгубилося. Для цього тут проводять тренінги з педагогами, а через них навчають безпечної поведінки й дітей.
В армії Ізраїля є спеціальний рід військ – служба тилу, яка працює з населенням під час надзвичайних ситуацій. Вцілому в армії є багато підрозділів, завдання яких – допомагати мешканцям країни.
У службі тилу є навіть спеціальний педагогічний підрозділ і військовослужбовці-інструктори для роботи з вчительством і учнівством. Вони приходять садочки та школи й проводять заняття про дії в кризових ситуаціях. Загалом у закладах освіти такі кризові навчання відбуваються двічі на рік. Бо в нас не лише війни, але й землетруси трапляються. Зокрема, такі тренінги активізували після лиха в Туреччині.
Після військових підключається Ізраїльська коаліція травми. Вони навчають людей “першої лінії”, як уберегти себе й допомогти тим, хто поруч. Людьми першої лінії ми називаємо тих фахівців та фахівчинь, що працюють із людьми, – зокрема, вчительство, рятувальників, працівників та працівниць медичної сфери та поліцейських.
Залежно від того, де розташована школа, трохи змінюються й акценти занять. Наприклад, у школах та садочках неподалік Сектора Гази більший акцент роблять на кризове реагування, безпечну поведінку, а вже після цього проводять роботу на зниження травматизації. Для цього використовують терапевтичні гуртки для дітей – в основному, з тваринами.
Життєстійкість спільнот починається з їхніх лідерів та лідерок. Ми не працюємо напряму з учнівством, а навчаємо тих, кого діти бачать щодня – педагогів, а також лідерів громад та організацій. А далі ці лідери, які навчилися життєстійкості й мають ресурс, транслюють це громадам, бо вони добре знають своїх людей.
Система освіти в Ізраїлі доволі закрита. У школах немає психологів / -инь, але є шкільні консультантки та консультанти. А педагогічні психологи та психологині працюють у міських адміністраціях. У кожному місті є психологічна служба, а то й декілька. Так, у Єрусалимі є десять районів, і, відповідно, там працюють десять психологічних служб. Тому ми навчаємо працівників та працівниць цих психологічних служб, а вони адаптовують здобуті знання до шкільної специфіки й передають їх учительству.
Ми навчаємо дорослих навичок життєстійкості, стресостійкості, включно з протоколом саморегуляції. У нас освіта, медицина, соціальна робота направлені на турботу про працівників та працівниць, щоб вони могли одягнути кисневу маску спочатку на себе, а потім на дитину. Бо інакше вчительство не буде робити те, у що саме не вірить. Крім того, наше Міністерство охорони здоров’я затвердило, що курси підвищення кваліфікації та загалом навчання – це офіційно визнаний та доведений спосіб запобігання вторинній травматизації та вигоранню. Тому в колективів є на навчання відповідні оплачувані дні, а в кожному департаменті організовують такі навчання щомісяця.
В Ізраїлі практики життєстійкості починаються із “4 стихій” – найпершого протоколу, який людина може застосовувати під час стресу, кризи чи травми. У такі моменти ми втрачаємо контроль над нашим тілом і реакціями, тож перше завдання – повернути його і знизити напруження нервової системи. Протокол складається із чотирьох простих вправ, за назвами стихій:
1. стихія “Повітря” – керуємо своїм диханням за допомогою техніки “Дихання за квадратом”.
В інших варіантах цієї вправи можна не рахувати або не затримувати дихання. Коли вплив стресової події надмірний, довжину паузи між вдихом і видихом можна скоротити. Головне – зберегти послідовність і робити спочатку видихи, а потім вдихи, і видихи робити довшими у два й більше разів, ніж вдихи. Якщо ви в стресі й демонструєте стресові реакції, то, вдихаючи, ви ще більше їх загострюєте. Тому ми маємо спочатку видихнути, щоб уповільнитися, знизити інтенсивність реакції.
2. стихія “Вода” – поповнюємо водний баланс.
У стресі ми не відчуваємо, як наші слизові оболонки пересихають. Стрес може спричинити зневоднення, а зневоднення може стати причиною стресу. Щоб вийти із цього замкненого кола, потрібно пити більше води, чаю чи іншої рідини. Якщо немає води, то втягуйте щоки чи імітуйте жувальні рухи. Це має заспокійливу дію, водночас починається процес слиновиділення.
3. стихія “Вогонь” – повертаємо здатність мислити.
Під час стресу людина має тунельний зір – не може бачити широко, помічати, що відбувається навколо, і не може ухвалювати відповідальні рішення. У такі моменти в очах горить вогонь. Тому варто покрутити головою з боку в бік, подивитися на якийсь великий предмет на кожному боці й називати їх.
4. стихія “Земля” – відновлюємо контроль над тілом.
У момент травматичних подій тіло дуже напружується, стискається, тому необхідно дати йому розслаблення й відчуття керованості. Вправа полягає в тому, щоби по черзі напружувати та розслабляти м’язи. Це називається комплекс м’язової релаксації за Джекобсоном. У польових умовах є армійська вправа під назвою “помпа” – ви підіймати плечі, напружуєтеся і потім розслабляєтеся. Або можна стискати руки в кулаки, напружувати й потім різко скидати їх униз, ніби скидаючи напруження.
Галина Ковальчук, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: автор – Scheiner, Associated Press
Ініціатива здійснюється за підтримки федерального уряду Німеччини в межах програми “Громадянська служба миру” Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.
Обговорення