Яким має бути сучасний підручник і як пропонують змінити експертизу

“Підручник – це найскладніша книга. Набагато легше написати художню чи науково-популярну”, – починає розмову експертка третього кластеру фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС Тетяна Харламова, яка разом із колегами працювала над аналітичним дослідженням щодо якості українських освітніх матеріалів для школи, зокрема підручників 1–3 класів. Зараз вона готує вчителів, аби ті могли якісно й усвідомлено вибирати освітні матеріали під індивідуальні потреби шкіл.

Протягом останніх років українська навчальна книга змінилася, однак вистачає й системних помилок, каже Тетяна.

“Перший висновок, який ми зробили під час аналізу навчального контенту – особливу увагу ми маємо приділити формуванню нового типу вчителів та експертів. Вони мають бути сучасними, людьми відкритого типу, які весь час навчаються, розвиваються й не замкнені лише на своїй вузькопрофесійній темі”.

Якісний добір підручника можливий, якщо належну підготовку пройдуть експерти, буде прозоро проведений конкурс підручників, а вчителі усвідомлено їх обиратимуть, вважає Харламова. “Нова українська школа” розпитала її, як цього досягти.

У цій статті йдеться про те:

• Що зараз можна побачити в українських підручниках;
• Чи є вдалою спроба оновлення підручників;
• Навіщо потрібно відокремлювати авторів підручників і видавництва;
• Яким вимогам мають відповідати експерти;
• Які різновиди і які є проблеми експертизи видань;
• Як уникнути проблем у конкурсних процедурах.

Далі – пряма мова.

ЩО ПОКАЗАВ АНАЛІЗ ПІДРУЧНИКІВ

Аналізуючи підручники, ми побачили, що зміни відбулися. З’явилися нові автори, видавництва. Візуально підручники стали іншими. У багатьох підручниках є цікавий контент. Але коли заглибилися в зміст, ми побачили низку системних помилок.

І досі є підручники, які не реалізують принципів, філософії, концептуальних засад НУШ.

До того ж є окремі консервативні підручники, у яких тексти переписуються з року в рік. Деякі перенасичені образами й персонажами минулих часів, наприклад, із радянських мультфільмів.

Ще одна проблема – застарілі наукові дискурси, які автори й досі використовують, ігноруючи новітні досягнення. Ми з 1 класу формуємо, прописуємо у підсвідомості дітей хибні або застарілі наукові знання. Часто можна натрапити на порушення наукової логіки предмету.

До прикладу, учнів 6-річного віку навчають, що функція мислення притаманна лише людині. Але науковці кілька десятиліть тому довели, що тварини теж здатні мислити, то ця догма не просто застаріла, вона на підсвідомому рівні може формувати жорстоке ставлення до тварин. Адже якщо тварини навіть не мислять…

Застарілий контент деяких підручників призводить до того, що, за словами вчителів, вони зовсім їх не використовують у навчальному процесі, особливо це стосується підручників іноземної мови та інформатики.

Інша проблема – що трапляються гібриди підручників, які відповідають одночасно двом програмам (Шияна й Савченко) (у початкових класах НУШ є два варіанти типової освітньої програми, – ред.).

ПІДРУЧНИК МАЄ БУТИ БІЛЬШЕ, НІЖ КНИЖКОЮ

У світі щоденно відбувається експонентне збільшення обсягів інформації. І ми з підручником, який друкується раз на 5 років, у жодному разі не встигаємо за цим процесом. Тому ключове питання – чого навчати і як.

Ми маємо створювати новий тип навчального видання, а не книги. Крім паперових підручників, потрібно розвивати електронні застосунки. Видання може бути паперовим, цифровим або змішаним.

Підручник вже давно не є просто механістичною “сумою знань”. Він, насамперед, покликаний сприяти розвитку системи мислення, розвивати компетентності тощо. Підручник не просто вчить мислити. Він має бути сформований як відкрита система, що спонукає учнів у кожному завданні спрямовувати свої пізнавальні зусилля назовні. Тобто ці завдання мають виштовхувати учня буквально кожного уроку за межі підручника.

Не може бути жодної системи, усі проблеми якої можуть бути розв’язані в межах цієї системи. Завжди знайдеться хоч одне завдання, яке буде потребувати відкривання системи, виходу за зовнішньою інформацією.

Так і підручник не може бути закритою, герметичною системою. Чимало видавництв підійшли до рішення цього питання механістично – ввівши QR-коди, вони начебто вийшли за межі підручника. Але не завжди сайти, які закодовані, є адекватними й релевантними. Вони можуть привести й на сайти про лікування раку содою. Це не вихід за межі системи.

Цей приклад, що наробив галасу, – про застосування соди для лікування онкозахворювань – показовий. Чому цей текст не спричинив здивування в тих, хто редагували, оцінювали, давали гриф? Тому що мислення всіх цих людей сформовано консервативно і демонструє ненаукову систему мислення. Водночас, один з експертів конкурсу розповідав нам, що написав у своєму експертному висновку про неприпустимість такого трактування, але ніхто не звернув на це уваги.

ЯК ПОТРІБНО ГОТУВАТИ ПІДРУЧНИКИ

Коли ми готували пропозиції до проведення конкурсу підручників 5–6 класів, то закладали новий підхід. Ми хотіли проводити конкурс так, щоби, крім проєкту підручника, автори подавали цілісно проєкт – усі супровідні матеріали, модельні програми, його методичне забезпечення, робочі зошити для учня тощо.

Цьогоріч ми планували зробити добір концепцій підручників уже для 7–9 класів, щоби було достатньо часу для проходження всіх етапів і, головне, дало час для апробації проєктів в умовах реальної школи.

Ми хотіли також ввести новий етап конкурсу, коли авторські колективи подають концепції підручників. Але не так, як це було декілька років тому і перетворилося в схоластичну процедуру. Вони повинні бути прописані досконало, з проєктами підручників, з готовим методичним складником і супроводом.

На першому етапі мав би відбуватися публічний добір концепцій. Його могли би проводити сертифіковані експерти, яких можна обирати в базі у випадковий спосіб. Паралельно ми хотіли, щоб автори могли публічно захищати свої концепції (наприклад, онлайн), презентувати їх, розповідаючи про специфіку своєї методичної системи, особливості технологій навчання, відмінності від інших видань, авторські новації тощо. До добору концепцій могли би долучитися і вчителі, батьки, учні старших класів.

На сайті Українського інституту розвитку освіти ми хотіли розробити систему рейтингування. Під кожним матеріалом можна було би проголосувати – з конкретної IP-адреси, щоб уникнути масових вкидів оцінок. Кожен відгук повинен містити аргументований коментар – чому ти підтримуєш або не підтримуєш певний проєкт підручника.

Тоді авторському колективу, який набрав би більшу кількість балів, свої послуги пропонувало би видавництво, а не навпаки. Видавництва побачили б інтелектуальні напрацювання всієї країни, могли би запропонувати свої послуги й між ними була би здорова конкуренція.

Ми також думали над системою апеляцій конкурсу підручників. Якщо автор або видавництво не будуть погоджуватися з оцінками експертів, буде залучена апеляційна система. Це означає автоматичне розсилання проєкту підручника іншим експертам. Не голова комісії і кілька членів будуть ухвалювати остаточне механістичне рішення, а інший пул експертів повторним експертуванням.

Наприклад, у Фінляндії видавництва розуміють: якщо вони зроблять недосконалий продукт, у них не будуть купувати. Вони зацікавлені в новаціях, прагнуть бути яскравими, щось вигадувати.

Варто владнати й питання відповідальності за помилки в підручниках. Підручники, які містять помилки, порушують логіку викладу матеріалу, не відповідають держстандартам освіти, програмам, повинні бути відкликані із закладів освіти. Якщо кількість помилок перевищуватиме певний відсоток, то не вчителі мають заклеювати тексти про соду, а потрібно аналізувати цей підручник і відкликати з навчального процесу. І відповідати за появу в школах недосконалого продукту повинні не тільки видавництва, але й усі, хто експертували й затверджували цей підручник.

Поява такого прецеденту, коли видавництво має відкликати, передрукувати й наповнити школи досконалим продуктом, змусить усіх відповідальніше ставитися до своєї роботи.

Фото: автор – VitalikRadko, Depositphotos

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІДГОТОВКА ЕКСПЕРТІВ

Важливо, щоб експерт був сучасним і незаангажованим. А ще різностороннім. Важливо, щоб експерти розуміли, за якими принципами працюють інші різновиди експертиз. Тому під час тренінгів завжди запрошуємо всіх учасників на всі модулі. Неможливо ґрунтовно опанувати іншу галузь під час тренінгів, однак певну загальну систему оцінювання вони мають розуміти.

Завдання фінського проєкту – сформувати експерта нового типу, з огляду на контент підручників. Тільки експерт нового типу зможе правильно оцінити підручник.

Зараз ми на нульовому етапі, коли відбувається загальне занурення в контент підручників. Чимало експертів не розуміють свого завдання. Мовляв, дайте нам інструменти, критерії оцінювання – і цього достатньо.

Деякі експерти хочуть залишитися на горизонтальній поверхні, у своїх вузькопрофільних спеціалізаціях. Ми ж хочемо суттєво розширити бачення експертів. Щоби вони були на “вершечку піраміди” й мали опцію споглядання всіх проблем, ба більше, що різні види експертиз мають багато спільних тем.

Ми ж хочемо підняти експертів до погляду зверху. Щоби вони були на вершечку піраміди й мали опцію споглядання всіх проблем. А вони хочуть залишитися на горизонтальній поверхні.

Тож ми зараз робимо важливу роботу – змінюємо систему мислення експертів, щоби долучити до сучасного рівня в розробленні й оцінюванні підручників.

Зараз у нашій базі є майже тисяча потенційних експертів. Фінський проєкт спільно з УІРО за рік створили унікальну базу експертів за різними різновидам експертизи. Калібровка їхніх умінь була проведена дуже ретельно. Крім з’ясування, яку галузь вони можуть експертувати, ми дізнавалися про їхні інтереси й досвід в інших галузях, чи знають іноземну мову, чи брали участь у конкурсі підручників, чи беруть участь в експертуванні Всеукраїнської школи онлайн, будь-яких інших навчальних матеріалів тощо.

ЯК ПОТРІБНО ЗМІНИТИ КОНКУРСНИЙ ДОБІР ПІДРУЧНИКІВ

Ми запропонували і створили технічне завдання для інноваційного продукту – автоматизованого сервісу “Експертиза навчальних видань”.

Видавець буде завантажувати свій рукопис через особистий кабінет, система автоматично шифруватиме його. Доступ матиме один системний адміністратор, який підпише угоду про нерозголошення. Тому, якщо буде витік інформації, то це буде від однієї людини.

Система розподіляє електронні версії підручників між експертами випадково. Ні автор, ні видавець не знає, до якого експерта потрапив той чи інший рукопис. Експерт теж не знає автора підручника.

Новацією системи на другому етапі передбачено використання елементів штучного інтелекту. Ціла низка кваліметричних показників, розроблених нами до системи оцінювання якості освітніх матеріалів (уже поза межами фінського проєкту) та автоматична перевірка проєктів на відповідність їм – дасть нам змогу набагато швидше й ефективніше оцінювати будь-які освітні матеріали.

Мова підручника, складність тексту для розуміння, доступність його для певної вікової категорії, відповідність проєкту редакційним, поліграфічним і санітарним вимогам – це перелік деяких кваліметричних показників, за якими наша система може автоматично оцінювати навчальні матеріали.

УСВІДОМЛЕНИЙ ВИБІР ПІДРУЧНИКІВ УЧИТЕЛЯМИ

Бажано, щоб учителі свідомо підходили до вибору підручників. Потрібно, щоби робота з підручником увійшла до професійних компетентностей педагога, навчальних програм, за якими навчають студентів. Учитель має розуміти, що може дати підручник як інструмент, як його оцінювати. Він має усвідомлювати, що інструментарій для навчання має відповідати потребам школи й учнів. Адже всі школи різні.

Курси підвищення кваліфікації щодо роботи з підручником можуть узяти на себе ЦПР, ІППО. Фінський проєкт “Навчаємось разом” зараз розробляє такі програми.

ЧИ ПОТРІБНА АВТОНОМІЯ ШКОЛИ У ВИБОРІ ПІДРУЧНИКІВ

Коли ми налагодимо процес, коли побачимо, що видавництва по-справжньому підтримують сучасних авторів, докладають зусиль до покращення свого продукту, що вчителі свідомо ставляться до вибору підручників – можна буде говорити про академічну свободу, коли не буде потреби проводити конкурси.

Конкурс – громіздка процедура й завжди спричиняє нарікання й підозри у корупції. Академічна свобода повинна полягати і в тому – що вчитель самостійно вибирає ті підручники які найбільше відповідають специфіці його класу, школи.

А кошти центрального бюджету на закупівлю підручників і посібників уже зараз треба віддати на рівень шкіл, навіть маючи не дуже досконалі підручники. Адже в усьому розвиненому світі кошти на придбання підручників надаються саме навчальним закладам.

Не треба вимагати також, щоб усі навчальні посібники мали гриф МОН. Є чимало методистів, які пишуть прекрасні посібники, але вони до центрального рівня не можуть дійти.

Школи самі мають вирішувати, що їм потрібно для якісного навчання учнів.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – stockasso, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.