Теми статті: вчителям, директорам, література, навчання доброчесності
1 Квітня 2021
31 217
0
Нещодавно в одній з освітянських груп у Facebook жінка описала, як учителька перевіряла вивчення віршів: учні записували відео декламації, але спершу показували вуха, клали руки на стіл і заплющували очі. Допис зібрав понад двісті коментарів.
Виявилося, так перевіряють вірші не в одній школі. Дехто писав, що проблема не в методі, а в тому, що учні не хочуть вчитися. Дехто*, що це схоже на дослід над дітьми: “Якими вони виростуть, якщо вчителі настільки їм не довіряють?”.
Невдовзі авторка видалила свій допис.
“Нова українська школа” дізнавалася, чи прийнятний описаний метод перевірки в школі.
“Є безліч випадків, коли учні обманюють учителів і зривають уроки, а потім цим вихваляються, викладають у групах відео. Якщо тебе обманули раз, другий – з’являється недовіра. Думаю, таке (показати вуха й заплющити очі, – ред.) просять робити вчителі, які дуже потерпають від непорядних вчинків учнів або наслухалися про такі випадки в колег.
Варто пам’ятати, що дистанційка – це насамперед випробування академічної доброчесності. Це потрібно пояснювати учням. Де нема доброчесності та порядності – виникають проблеми з довірою. Оцінка вчителя – суб’єктивна, а справжню оцінку кожному поставить життя. Учителя обманути можна, життя – ні”, – каже вчителька зарубіжної літератури НВК №1 Немирова (Вінницька область) Леся Сич. Вона – одна з тих, хто заступилися за вчительку під дописом про перевірку віршів, хоча сама їх так не перевіряє. Каже, у цьому немає потреби: у неї з дітьми довірливі стосунки.
“Цей метод з’явився, тому що в освіті є системна проблема – академічна недоброчесність, – підтверджує методистка Новопечерської школи і тренерка НУШ Інна Большакова. – Ніхто не думає, що цього треба навчати. А це – цілеспрямована робота всіх: і батьків, і вчителів. Адже якщо учні бачать, що недоброчесні методи приводять до хороших результатів, вони будуть ними користуватися. Вчителі мають про це (доброчесність, – ред.) говорити не один раз, не на підвищених тонах, не через заборони й покарання”.
Інна Большакова називає кілька чинників:
“Оскільки ми не створюємо внутрішню потребу працювати з поезією – це перетворюється на покарання, – каже Інна Большакова. – А потім ми ще використовуємо методи оцінювання, які не всім подобаються… Якщо чесно: скільки дорослих погодилися би заплющити очі, покласти руки на стіл і читати вірші? Що би вони при цьому відчували?”.
Зруйнована довіра між учнями і вчителем, ще краще замаскований обман, відраза до навчання й до школи загалом, напружена атмосфера в класі (коли немає сварки, але всім важко й неприємно) – такі наслідки розповідання віршів із заплющеними очима перераховує психологиня і психоаналітикиня Катерина Данилевська й додає: “Сьогодні здобути авторитет контролем і переслідуванням неможливо”.
До того ж у класі точно є діти, які й не думали обманювати, але змушені це доводити, декламуючи вірш із заплющеними очима. Що відчувають вони? Психологиня пропонує уявити звичайну сім’ю, якій одного дня телефонують зі служби захисту дітей і просять відтепер надсилати фотографії того, що і як сім’я їсть, як діти роблять уроки, де сплять, щоби перевірити, чи добре батьки про них дбають.
“Як це буде впливати на батьків? На їхнє відчуття себе? На атмосферу в сім’ї? – питає психологиня. – Звісно, недобре. Або уявіть працівника, який приходить на роботу вчасно, сумлінно виконує обов’язки. А начальник каже, що тепер потрібно надсилати відеозвіт із робочого місця і список виконаних за день справ. Це породить купу гніву, образ, знецінення й невдоволення. І тоді працівник несвідомо почне шукати шляхи, як за таких умов працювати не так якісно, як раніше”.
Інна Большакова:
Катерина Данилевська:
Леся Сич:
*З анонімного коментаря НУШ однієї з мам.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Фото: автор – Andrew282, Depositphotos
Проєкт “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати “побутову корупцію” реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland (“Дитячий Фонд Німеччини”) за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)
Більше про проєкт читайте за цим посиланням.

Як прифронтове Запоріжжя та деокупований Бобрик перезавантажують дошкільну освіту: досвід участі в міні-EdCamp
Обговорення