Теми статті: вчителям, директорам, література, навчання доброчесності
1 Квітня 2021
30 281
0
Нещодавно в одній з освітянських груп у Facebook жінка описала, як учителька перевіряла вивчення віршів: учні записували відео декламації, але спершу показували вуха, клали руки на стіл і заплющували очі. Допис зібрав понад двісті коментарів.
Виявилося, так перевіряють вірші не в одній школі. Дехто писав, що проблема не в методі, а в тому, що учні не хочуть вчитися. Дехто*, що це схоже на дослід над дітьми: “Якими вони виростуть, якщо вчителі настільки їм не довіряють?”.
Невдовзі авторка видалила свій допис.
“Нова українська школа” дізнавалася, чи прийнятний описаний метод перевірки в школі.
“Є безліч випадків, коли учні обманюють учителів і зривають уроки, а потім цим вихваляються, викладають у групах відео. Якщо тебе обманули раз, другий – з’являється недовіра. Думаю, таке (показати вуха й заплющити очі, – ред.) просять робити вчителі, які дуже потерпають від непорядних вчинків учнів або наслухалися про такі випадки в колег.
Варто пам’ятати, що дистанційка – це насамперед випробування академічної доброчесності. Це потрібно пояснювати учням. Де нема доброчесності та порядності – виникають проблеми з довірою. Оцінка вчителя – суб’єктивна, а справжню оцінку кожному поставить життя. Учителя обманути можна, життя – ні”, – каже вчителька зарубіжної літератури НВК №1 Немирова (Вінницька область) Леся Сич. Вона – одна з тих, хто заступилися за вчительку під дописом про перевірку віршів, хоча сама їх так не перевіряє. Каже, у цьому немає потреби: у неї з дітьми довірливі стосунки.
“Цей метод з’явився, тому що в освіті є системна проблема – академічна недоброчесність, – підтверджує методистка Новопечерської школи і тренерка НУШ Інна Большакова. – Ніхто не думає, що цього треба навчати. А це – цілеспрямована робота всіх: і батьків, і вчителів. Адже якщо учні бачать, що недоброчесні методи приводять до хороших результатів, вони будуть ними користуватися. Вчителі мають про це (доброчесність, – ред.) говорити не один раз, не на підвищених тонах, не через заборони й покарання”.
Інна Большакова називає кілька чинників:
“Оскільки ми не створюємо внутрішню потребу працювати з поезією – це перетворюється на покарання, – каже Інна Большакова. – А потім ми ще використовуємо методи оцінювання, які не всім подобаються… Якщо чесно: скільки дорослих погодилися би заплющити очі, покласти руки на стіл і читати вірші? Що би вони при цьому відчували?”.
Зруйнована довіра між учнями і вчителем, ще краще замаскований обман, відраза до навчання й до школи загалом, напружена атмосфера в класі (коли немає сварки, але всім важко й неприємно) – такі наслідки розповідання віршів із заплющеними очима перераховує психологиня і психоаналітикиня Катерина Данилевська й додає: “Сьогодні здобути авторитет контролем і переслідуванням неможливо”.
До того ж у класі точно є діти, які й не думали обманювати, але змушені це доводити, декламуючи вірш із заплющеними очима. Що відчувають вони? Психологиня пропонує уявити звичайну сім’ю, якій одного дня телефонують зі служби захисту дітей і просять відтепер надсилати фотографії того, що і як сім’я їсть, як діти роблять уроки, де сплять, щоби перевірити, чи добре батьки про них дбають.
“Як це буде впливати на батьків? На їхнє відчуття себе? На атмосферу в сім’ї? – питає психологиня. – Звісно, недобре. Або уявіть працівника, який приходить на роботу вчасно, сумлінно виконує обов’язки. А начальник каже, що тепер потрібно надсилати відеозвіт із робочого місця і список виконаних за день справ. Це породить купу гніву, образ, знецінення й невдоволення. І тоді працівник несвідомо почне шукати шляхи, як за таких умов працювати не так якісно, як раніше”.
Інна Большакова:
Катерина Данилевська:
Леся Сич:
*З анонімного коментаря НУШ однієї з мам.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Фото: автор – Andrew282, Depositphotos
Проєкт “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати “побутову корупцію” реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland (“Дитячий Фонд Німеччини”) за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)
Більше про проєкт читайте за цим посиланням.
Обговорення